Рішення № 137291917, 11.06.2026, Воловецький районний суд Закарпатської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа 458/376/26

Провадження № 2/936/264/2026

11.06.2026 селище Воловець

Воловецький районний суд Закарпатської області у складі

головуючого судді Павлюк С.С.,

за участю секретаря судового засідання Щербей А.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду селища Воловець у спрощеному провадженні з викликом сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» - Ткаченко Ю.О., звернулася до Турківського районного суду Львівської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №45556597 від 26.09.2025 у розмірі 14534,55 гривень, а також понесених судових витрат.

В обґрунтування вимог якого представник зазначила, що 26.09.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 безпечне агенство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання коштів у кредит №45556597 в електронній формі, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у розмірі 4500,00 грн строком на 30 днів зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 0,233 % на день від залишку заборгованості за тілом кредиту та комісією за надання кредиту у розмірі 16,00 % від суми наданого кредиту. Позивач зазначає, що кредитний договір укладено шляхом використання інформаційно-телекомунікаційної системи кредитодавця, а його підписання відповідачем здійснено за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію». У подальшому, 25.02.2026 між ТОВ «1 безпечне агенство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінпром Маркет» укладено Договір факторингу №25/02/26, відповідно до якого до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за Договором про надання коштів у кредит №45556597 від 26.09.2025. Посилаючись на те, що відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання щодо повернення кредитних коштів та сплати передбачених договором платежів, позивач зазначає про наявність станом на дату звернення до суду заборгованості у загальному розмірі 14 534,55 грн, яка складається з 4 500,00 грн заборгованості за основною сумою боргу, 314,55 грн заборгованості за процентами, 720,00 грн заборгованості за комісією та 9 000,00 грн заборгованості за пенею (неустойкою). У зв`язку з наведеним позивач просить стягнути з відповідача зазначену заборгованість, а також понесені судові витрати, зокрема судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Турківського районного суду Львівської області від 20.04.2026 справу передано за підсудністю для розгляду до Воловецького районного суду Закарпатської області.

Ухвалою судді Воловецького районного суду Закарпатської області від 13.05.2026 відкрито провадження у цивільній справі про стягнення заборгованості. Постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

У судове засідання представник позивача ТОВ «Фінпром Маркет» не з`явилася, скерувала до суду заяву в якій просить розгляд справи проводити без участі представника, цього товариства та не заперечила щодо ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.

Відповідач в судове засідання повторно не з?явився, причини його неявки суду невідомі, про розгляд справи повідомлявся належним чином, зокрема, відповідач викликався через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України. Заперечень проти позову, в тому числі відзиву на позовну заяву, заяв із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, а також жодних інших заяв та клопотань від відповідача не надійшло.

В подальшому, відповідно до ч. 11 ст. 128 ЦПК України, судом розміщено оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України про виклик відповідача до суду, однак остання в судове засідання на вказану в оголошенні дату не з`явилась, жодних заперечень проти позову, заяв про розгляд справи без її участі до суду не надіслала, про причини неявки суд не повідомила.

Частиною 11 статті 128 ЦПК України передбачено, що з опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Оскільки відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, проте не з`явився в судове засідання без поважних причин та не повідомив про причини свої неявки в судове засідання, відзиву не подав, а представник позивача не заперечує щодо заочного розгляду справи, суд на підставі статей 280-282 Цивільного процесуального кодексу України ухвалив про заочний розгляд справи, про що 11.06.2026 прийнята відповідна ухвала.

У зв`язку з неявкою учасників справи, відповідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини.

Судом установлено, що 26.09.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю 1 безпечне агенство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання коштів у кредит №45556597, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у розмірі 4 500,00 грн на умовах строковості, поворотності та платності.

Умовами договору передбачено, що строк кредитування становить 360 днів, процентна ставка за користування кредитом складає 0,233 % на день від залишку заборгованості за тілом кредиту, а також визначено комісію за надання кредиту у розмірі 720,00 грн та відповідальність позичальника у вигляді неустойки у випадку порушення умов договору.

Матеріалами справи підтверджується, що кредитний договір укладено в електронній формі шляхом використання інформаційно-телекомунікаційної системи кредитодавця та підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію».

25.02.2026 між Товариством з обмеженою відповідальністю 1 безпечне агенство необхідних кредитів» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» укладено Договір факторингу №25/02/26, відповідно до якого до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором №45556597 від 26.09.2025.

Надані позивачем письмові докази підтверджують перехід права вимоги до ТОВ «Фінпром Маркет» у порядку, передбаченому статтями 512514 Цивільного кодексу України, у зв`язку з чим позивач є належним кредитором у спірних правовідносинах.

Відповідно до розрахунку заборгованості за Кредитним договором №45556597 від 26.09.2025 року заборгованість відповідача становить 14 534,55 грн, яка складається з 4 500,00 грн заборгованості за основною сумою боргу, 314,55 грн заборгованості за процентами, 720,00 грн заборгованості за комісією та 9 000,00 грн заборгованості за пенею (неустойкою).

Поданий позивачем розрахунок заборгованості в частині основної суми кредиту та процентів відповідає умовам договору, є внутрішньо узгодженим та підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання.

Відповідно до статей 625, 629 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання, а договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Належних та допустимих доказів повернення кредитних коштів, сплати процентів або заперечень щодо наявності заборгованості за тілом кредиту та процентами відповідачем суду не надано.

За таких обставин суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 4 500,00 грн та заборгованості за процентами у розмірі 314,55 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо правомірності заявленої до стягнення заборгованості за комісією у розмірі 720,00 грн, суд виходить із такого.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 09.12.2019 у справі №524/5152/15-ц (провадження № 61-8862сво18) дійшов висновку, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 Цивільного кодексу України є обов`язком кредитодавця, а виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника.

При цьому Верховний Суд зазначив, що надання фінансового інструменту фактично є наданням кредиту позичальнику та здійснюється при виконанні прав і обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії кредитодавця не є окремою самостійною послугою, що об`єктивно надається позичальнику та підлягає оплаті.

Також у вказаній постанові Верховний Суд дійшов висновку, що умова договору про надання споживчого кредиту, укладеного після 16.10.201, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, що не є послугою у розумінні Закону України «Про захист прав споживачів», є нікчемною. Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 15.12.2021 у справі № 686/9372/16 (провадження № 61-663св21).

Крім того, у постанові Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №363/1834/17 зазначено, що кредитодавець не вправі стягувати з позичальника плату (комісію) за дії, які здійснюються ним на власну користь або є наслідком реалізації його прав та обов`язків за кредитним договором, зокрема за управління кредитом, ведення кредитної справи, облік заборгованості чи супровід договору, оскільки такі дії не становлять окремої банківської чи фінансової послуги, замовленої позичальником.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Згідно з частиною другою статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом, і в такому випадку визнання його недійсним судом не вимагається.

У даній справі умовами кредитного договору передбачено обов`язок позичальника сплачувати комісію за надання кредиту у розмірі 720,00 грн. Разом з тим позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що зазначена комісія встановлена саме за надання відповідачу окремої самостійної фінансової послуги, відмінної від дій, які кредитодавець здійснює при укладенні, виконанні та супроводі кредитного договору.

Також позивачем не доведено, що спірна комісія пов`язана з наданням відповідачу будь-якого окремого матеріального чи нематеріального блага, яке могло б вважатися самостійною фінансовою послугою у розумінні законодавства про захист прав споживачів та споживче кредитування.

За таких обставин суд доходить висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості за комісією у розмірі 720,00 грн є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Щодо вимог про стягнення комісії та неустойки суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного стану та протягом тридцяти днів після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Також зазначеною нормою встановлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, нараховані починаючи з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) таких договорів, підлягають списанню кредитодавцем.

Верховний Суд у постанові від 12.06.2024 у справі №910/10901/23 дійшов висновку, що пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України встановлює спеціальне правове регулювання відповідальності позичальників за кредитними зобов`язаннями на період дії воєнного стану та звільняє їх від обов`язку сплати неустойки (штрафу, пені), нарахованої за прострочення виконання таких зобов`язань.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 18.10.2023 у справі № 706/68/23, де зазначено, що дія пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України поширюється на кредитні правовідносини.

Судом встановлено, що заявлена позивачем до стягнення неустойка у розмірі 9 000,00 грн нарахована за прострочення виконання відповідачем зобов`язань за кредитним договором у період дії воєнного стану в Україні.

За таких обставин вимога позивача про стягнення з відповідача неустойки у розмірі 9 000,00 грн задоволенню не підлягає.

Вказана обставина є самостійною та достатньою підставою для відмови у задоволенні цієї частини позовних вимог.

Щодо судових витрат суд зазначає таке.

Відповідно до статті 141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір та інші судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем заявлено вимоги на загальну суму 14 534,55 грн, з яких судом задоволено 4 814,55 грн, що становить 33 % від заявлених вимог.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 878,59 грн.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано договір про надання правничої допомоги, ордер адвоката, акт наданих послуг та детальний опис виконаних робіт, відповідно до яких загальна сума витрат становить 4 500,00 грн.

Відповідно до статей 133, 137 Цивільного процесуального кодексу України витрати на професійну правничу допомогу належать до судових витрат та підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Оцінюючи подані докази відповідно до вимог статей 7681, 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд виходить із того, що відшкодуванню підлягають лише ті витрати на правничу допомогу, які є реальними, документально підтвердженими, необхідними та безпосередньо пов`язаними з розглядом конкретної справи.

Клопотань про зменшення витрат на професійну правничу допомогу чи заперечень щодо їх розміру відповідачем не подано.

Оцінивши подані докази, обсяг наданих представником позивача послуг, їх співмірність складності справи, а також документально підтверджений перелік виконаних робіт, суд дійшов висновку, що заявлені витрати на професійну правничу допомогу є обґрунтованими та підтвердженими належними доказами.

Оскільки позов підлягає частковому задоволенню, витрати на професійну правничу допомогу також підлягають стягненню пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме у сумі 1485 грн.

На підставі викладеного, відповідно до ст. ст. 525, 526, 530, 546, 549, 598, 610, 625, 1046-1054 ЦК України, та керуючись суд,

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» суму заборгованості за кредитним договором №45556597 від 26.09.2025 в розмірі 4814 ( чотири тисячі вісімсот чотирнадцять) грн 55 коп, яка складається з 4 500,00 грн тіла кредиту та 314,55 грн відсотків.

В іншій частині позовних вимог: про стягнення суми заборгованості за пенею/неустойкою в розмірі 9000 грн та 720 грн комісії - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» 878 ( вісімсот сімдесят вісім) грн 59 коп на часткове відшкодування понесених судових витрат зі сплати судового збору та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 485 грн (одну тисячу чотириста вісімдесят п`ять) .

Рішення суду може бути оскаржене до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у випадку відкладення складання повного рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Апеляційна скарга подається до Закарпатського апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне найменування сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет», місце знаходження: 08200, м.Ірпінь, Бучанського району Київської області, вулиця Садова №31/33; ЄДРПОУ 43311346;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя Павлюк С.С.