Ухвала суду № 137291460, 11.06.2026, Іванівський районний суд Одеської області

Іванівський районний суд Одеської області

Справа № 499/579/24

Провадження № 1-в/499/19/26

У Х В А Л А

Іменем України

11 червня 2026 року селище Іванівка

Іванівський районний суд Одеської області у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ; засудженого ОСОБА_3 ; захисника ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у селищі Іванівка клопотання захисника, адвоката ОСОБА_4 , про відстрочку виконання вироку Іванівського районного суду Одеської області від 27.03.2025 року,

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшло вказане клопотання, у якому захисник ОСОБА_4 просить відстрочити на 1 рік виконання вироку Іванівського районного суду Одеської області від 27.03.2025 року, залишеного без змін ухвалою Одеського апеляційного суду від 05.05.2026 року, яким ОСОБА_3 було засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

В обґрунтування клопотання посилається на те, що ОСОБА_3 страждає на хронічні захворювання серцево-судинної системи, судин та шкіри, які мають прогресуючий характер та потребують постійного медичного втручання, контролю й лікування. Окрім того, за час відстрочення виконання вироку засуджений зможе зосередитись на продовженні відшкодування потерпілим шкоди, завданої ним внаслідок скоєння ДТП, за що його засуджено, адже частину коштів у розмірі 177 000 грн. потерпілі отримали 07.05.2026 року та 08.05.2026 року.

У судовому засіданні захисник та засуджений підтримали клопотання з вищенаведених підстав і просили його задовольнити.

Прокурор у судове засідання не з`явився, будучи повідомленим належним чином про дату, час та місце судового розгляду.

Неявка учасників не перешкоджає розгляду справи, що узгоджується з приписами ч.5 ст. 539 КПК України.

Розглянувши клопотання та додані до нього матеріали, вислухавши пояснення учасників судового розгляду, суд доходить такого висновку.

Судом встановлено, що вироком Іванівського районного суду Одеської області від 27.03.2025 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, та призначено йому покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 (три) роки.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 05.05.2026 року даний вирок залишено без змін.

Тож, вирок Іванівського районного суду Одеської області від 27.03.2025 року набрав законної сили 05.05.2026 року.

Відповідно до ст. 124 Конституції України, ст. 533 КПК України, ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», вирок суду, який набрав законної сили, обов`язковий для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних осіб, і підлягає виконанню на всій території України. Обов`язкове виконання судових рішень є складовою права на справедливий судовий захист.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 537 КПК України, під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання, зокрема, про відстрочку виконання вироку.

Статтею 536 КПК України визначено, що виконання вироку про засудження особи до виправних робіт, арешту, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців, позбавлення волі може бути відстрочено у разі:

1) тяжкої хвороби засудженого, яка перешкоджає відбуванню покарання, - до його видужання;

2) вагітності засудженої або за наявності у неї малолітньої дитини - на час вагітності або до досягнення дитиною трьох років, якщо особу засуджено за кримінальний проступок або злочин, що не є особливо тяжким;

3) якщо негайне відбування покарання може потягти за собою винятково тяжкі наслідки для засудженого або його сім`ї через особливі обставини (пожежа, стихійне лихо, тяжка хвороба або смерть єдиного працездатного члена сім`ї тощо) - на строк, встановлений судом, але не більше одного року з дня набрання вироком законної сили.

Адвокат ОСОБА_4 у своєму клопотанні посилався на те, що негайне відбування покарання може потягнути за собою винятково тяжкі наслідки для засудженого у зв`язку з чим просив відстрочити йому виконання вироку.

У той же час, згідно з ч. 2 ст. 536 КПК України, відстрочка виконання вироку не допускається щодо осіб, засуджених за тяжкі (крім випадків, передбачених пунктом 2 частини першої цієї статті) та особливо тяжкі злочини незалежно від строку покарання.

Згідно зі ст. 286 КК України діяння, передбачені частиною другою цієї статті караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України тяжким злочином є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше двадцяти п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше десяти років.

Отже, злочин, за вчинення якого засуджено ОСОБА_3 , згідно зі ст. 12 КК України, віднесено до категорії тяжких.

Суд бере до уваги, що закріплення державою інституту відстрочки виконання вироку є однією із складових систем виконання рішень і забезпечення гарантій, встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, і що узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини висловлено в рішенні від 17.05.2005 у справі «Чіжов проти України» (заява № 6962/02), де зазначено, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично.

Враховуючи, що вимогами КПК України прямо передбачена заборона надання відстрочки виконання вироку щодо осіб, засуджених за тяжкі злочини, незалежно від строку покарання, клопотання не підлягає задоволенню.

Водночас, щодо доводів сторони захисту про наявність у засудженого ОСОБА_3 хронічних захворювань, що потребують лікування, суд також вважає за необхідне зазначити, що за приписами ст. 116 Кримінально-виконавчого кодексу України лікувально-профілактична і санітарно-протиепідемічна робота в місцях позбавлення волі організовується і проводиться відповідно до законодавства про охорону здоров`я.

Відповідно до Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 14 червня 2019 року № 1769/5, особі, яка перебуває під вартою в умовах слідчого ізолятора, передбачено можливість надання необхідної медичної допомоги, зокрема, направлення хворого засудженого для надання спеціалізованої та високоспеціалізованої допомоги.

Окрім цього, спільним наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров`я України від 15 серпня 2014 року №1348/5/572 затверджено «Порядок організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі», яким передбачено надання засудженим до покарання у вигляді позбавлення волі необхідної медичної допомоги, зокрема, направлення до спеціалізованих та багатопрофільних лікарень.

На даний час матеріали кримінального провадження відносно засудженого ОСОБА_3 за ст.286 КК України є предметом розгляду Верховного Суду. Тому суд зауважує, що засуджений та його захисник не позбавлені права звернутися з клопотанням про зупинення виконання вироку суду у порядку ст. 430 КПК України безпосередньо до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду в межах відкритого касаційного провадження.

Керуючись статтями 369, 372, 536, 537, 539 КПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання захисника, адвоката ОСОБА_4 , про відстрочку виконання вироку Іванівського районного суду Одеської області від 27.03.2025 року відмовити.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.

СуддяОСОБА_5