Рішення № 137291196, 11.06.2026, Бобровицький районний суд Чернігівської області

Справа № 740/1488/26 2/729/754/26

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

11 червня 2026 р. Бобровицький районний суд Чернігівської області в складі:

головуючої судді Булиги Н. О.

при секретарі Романченко С. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бобровиця у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер-Фінанс» доОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Тайгер-Фінанс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що 08.07.2024 року між ТОВ «ФК «Тайгер-Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 49348900, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 6000 грн. зі сплатою процентів за користування кредитними коштами та інших платежів, передбачених договором.

Позивач зазначає, що кредитний договір укладено в електронній формі шляхом використання відповідачем електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що відповідає вимогам чинного законодавства України.

ТОВ «ФК «Тайгер-Фінанс» свої зобов`язання за кредитним договором виконало у повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти у безготівковій формі шляхом їх перерахування на платіжну картку відповідача, реквізити якої були надані ним при укладенні договору.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за кредитним договором утворилась заборгованість у загальному розмірі 40 626 грн., з яких: 6000 грн. прострочена заборгованість за сумою кредиту; 31 626 грн. прострочена заборгованість за відсотками; 3000 грн. заборгованість за штрафами.

Позивач зазначає, що з метою досудового врегулювання спору відповідачу було направлено претензію про погашення кредитної заборгованості, однак заборгованість у добровільному порядку погашена не була.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача судові витрати, а саме судовий збір у розмірі 2662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000 грн.

Ухвалою суду від 14 травня 2026 року відкрито спрощене позовне провадження у цивільній справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Сторонам роз`яснено право подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, у позовній заяві просив справу розглядати без його участі. Позовні вимоги підтримує та просить задовольнити їх у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, проте надав заяву, у якій зазначив, що позовні вимоги визнає частково, просить відмовити у стягненні з нього нарахованої пені у зв`язку із дією в країні воєнного стану та нарахованих відсотків у частині, що перевищує встановлений законом розмір, оскільки відповідно до частини п`ятої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1 %. Також просив розглянути справу без його участі.

У відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши письмові докази, оцінивши фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, суд вважає, що позов належить задовольнити частково з таких підстав.

У судовому засіданні встановлено, що 08 липня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Тайгер-Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 49348900 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, відповідно до умов якого відповідач отримав грошові кошти у розмірі 6 000,00 грн на умовах строковості, зворотності та платності (а.с. 4-11).

Уклавши вказаний договір на визначених у ньому умовах, відповідач підтвердив свою згоду з його змістом та взяв на себе зобов`язання належним чином виконувати передбачені ним умови, зокрема щодо повернення суми кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісій (за наявності) та штрафних санкцій, передбачених договором. Строк кредитування визначено з 08.07.2024 року по 03.07.2025 року, а розмір процентів та порядок їх нарахування встановлено умовами договору та графіком платежів.

Зазначений кредитний договір укладено в електронній формі шляхом використання інформаційно-телекомунікаційної системи кредитодавця та підписано відповідачем із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що відповідає вимогам Закону України «Про електронну комерцію» та положенням Цивільного кодексу України.

Відповідно до умов договору, позивач зобов`язався надати відповідачу грошові кошти шляхом безготівкового переказу на платіжну картку, реквізити якої були зазначені відповідачем під час укладення договору. Факт перерахування кредитних коштів у сумі 6 000,00 грн підтверджується довідкою ТОВ «ФК «Контрактовий Дім» про підтвердження успішної оплати, відповідно до якої зазначені кошти були зараховані на платіжну картку відповідача, а отже позивач належним чином виконав свої договірні зобов`язання (а.с. 14).

Разом з тим, судом встановлено, що відповідач взяті на себе зобов`язання належним чином не виконав, у встановлені договором строки кредит не повернув, проценти за користування кредитом та інші передбачені договором платежі не сплатив, у зв`язку з чим утворилась заборгованість.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості, станом на дату звернення до суду за відповідачем обліковується заборгованість у загальному розмірі 40 626,00 грн, з яких: 6 000,00 грн основна сума кредиту; 31 626,00 грн відсотки за користування кредитом; 3 000,00 грн штрафні санкції. При цьому, відсотки нараховані по 02.07.2025 включно (а.с. 14-17).

Надані суду докази у своїй сукупності підтверджують факт укладення між сторонами кредитного договору, отримання відповідачем кредитних коштів, належне виконання позивачем своїх зобов`язань та невиконання відповідачем умов договору щодо повернення кредиту та сплати передбачених договором платежів.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані,на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів),що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи,та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

У пункті 5 частини 1 статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» (далі Закону) зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною 6 статті 11 Закону України «Про електрону комерцію». Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями, закріпленими у статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його слід електронним підписом.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У ч.1 ст. 638 ЦК України визначено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно вимог, закріплених у ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). А у ч. 2 ст. 1054 ЦК України закріплене правило, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно доч.1ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно ч.1ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За правилами, закріпленими у ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором № 49348900 від 08 липня 2024 року у розмірі 40 626 грн. з яких: 6 000,00 грн основна сума кредиту; 31 626,00 грн відсотки за користування кредитом; 3 000,00 грн штрафні санкції.

Разом з тим, 24 грудня 2023 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», яким, зокрема, було доповнено статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» новими частинами.

Так частиною п`ятою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» №1734-VIII передбачено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Вказана норма законодавства була введена в дію Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року № 498-IX та набрала чинності 24 грудня 2023 року.

При цьому, згідно з п. 17 розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: - протягом перших 120 днів - 2,5 % (до 22.04.2024 включно); - протягом наступних 120 днів - 1,5 % (з 23.04.2024 до 20.08.2024 включно) та з 21.08.2024 розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1%.

Перехідні положення законопроекту застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов`язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроекту.

Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Таким чином, заборгованість за процентами за кредитним договором № 49348900 від 08.07.2024 року підлягає визначенню з урахуванням наступних періодів та ставок:

з 08.07.2024 по 20.08.2024 заборгованість за процентами становить 6 120,00 грн та підлягала нарахуванню виходячи з денної процентної ставки 1,5 % від суми основного боргу 6 000,00 грн, що становить 90,00 грн. на день (6 000,00 грн ? 1,5 % = 90,00 грн), за 68 календарних днів (90,00 грн ? 68 днів = 6 120,00 грн);

з 21.08.2024 по 03.07.2025 заборгованість за процентами становить 18 360,00 грн. та підлягала нарахуванню виходячи з граничної денної процентної ставки 1 % від суми основного боргу 6 000,00 грн, що становить 60,00 грн на день (6 000,00 грн ? 1 % = 60,00 грн), за 306 календарних днів (60,00 грн ? 306 днів = 18 360,00 грн).

Таким чином, загальний розмір заборгованості за процентами становить 24 480 гривень ( 6 120 грн. + 18 360 грн.).

З огляду на те, що відповідач допустив порушення умов кредитного договору та не надав доказів належного виконання зобов`язань, за ним обліковується заборгованість за тілом кредиту та процентами за користування кредитними коштами.

Водночас, з урахуванням вимог ч. 5 ст. 8 та п. 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», позовні вимоги про стягнення процентів підлягають частковому задоволенню на суму 24 480 грн.

Разом з тим, відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного стану позичальник звільняється від відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання, зокрема від сплати неустойки (штрафу, пені), а нараховані з 24 лютого 2022 року такі платежі підлягають списанню.

Враховуючи зазначене, у стягненні штрафу у сумі 3000 грн. слід відмовити, оскільки такий нарахований відповідачу у період дії в країні воєнного стану.

Отже, позов підлягає частковому задоволенню, а загальна сума, яка підлягає стягненню з відповідача, становить 30480 грн, з яких: 6000,00 грн основна заборгованість за кредитом та 24480,00 грн проценти за користування кредитом.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду з цим позовом сплачений судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

Оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенню на суму 30 480 грн із заявлених 40 626 грн, що становить 74,98 % від загального розміру позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 997,50 грн (2 662,40 грн ? 74,98 %).

Вирішуючи питання стягнення витрат на правову допомогу, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК України, передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

У постановах Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 910/15621/19 та від 28.04.2021 у справі № 910/12591/18 вказано, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, визначеними частинами третьою п`ятою, дев`ятою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами третьою п`ятою, дев`ятою статті 141 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні здійснених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

Представником позивача було надано копію договору № 0207 від 02 липня 2025 року; ордер на надання правничої допомоги за договором № 0207 від 02 липня 2025 року; акт прийому передачі виконаних робіт за договором № 0207 від 02 липня 2025 року, Акт наданих послуг від 14.01.2026 та детальний опис наданих послуг до Акту за Договором про надання правничої допомоги, розмір яких становить 8 000 грн. (а.с. 20-22).

Оцінюючи заявлені витрати на правничу допомогу, суд враховує положення ч. 4 ст. 137 ЦПК України, відповідно до яких розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи, обсягом наданих послуг, витраченим часом, а також значенням справи для сторін.

З урахуванням положень наведених норм та зазначених фактичних обставин справи, керуючись, у тому числі, такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також враховуючи критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та її складності, суд дійшов висновку про обґрунтованість розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу та стягнення їх з відповідача.

Керуючись ст. 15, 16, 507, 509, 512, 514, 526, 530, 610, 611, 634, 1048, 1049, 1050, 1054, 1056-1 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», ст. ст. 4, 10, 12, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер-Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер-Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 49348900 від 08.07.2024 року в загальному розмірі 30 480 (тридцять тисяч чотириста вісімдесят) гривень 00 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер-Фінанс» судовий збір у розмірі 1 997 (одна тисяча дев`ятсот дев`яносто сім) гривень 50 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер-Фінанс» витрати на правничу допомогу у розмірі 8 000 (вісім тисяч) гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер-Фінанс», місцезнаходження: 79000, м.Львів, вул.Смаль-Стоцького, буд. 1 корпус 28, код ЄДРПОУ 43561909.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації АДРЕСА_1 .

Суддя Бобровицького районного суду Н.О. Булига