Рішення № 137291103, 10.06.2026, Сумський районний суд Сумської області

Справа № 587/1332/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2026 року Сумський районний суд Сумської області під головуванням судді Степаненка О.А., за участю секретаря судового засідання Бузової Т.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,-

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором №180766 від 25.04.2025 року у загальному розмірі 15 970,48 грн та судові витрати по справі. Свої вимоги мотивує тим, що 25.04.2025 між ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» та відповідачем укладено кредитний договір про споживчий кредит №180766 на суму 9 460,00 грн, в електронному вигляді, пройшовши процедури ідентифікації та верифікації в тому числі за допомогою системи BankID НБУ. Кошти надані шляхом переказу безготівковим зарахуванням на платіжну картку відповідача № 4028-08XX-XXXX-2240.

10.10.2025 Первісний Кредитор та Позивач уклали Договір факторингу № 10102025, згідно умов якого, Позивач набув право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором.

Загальна сума заборгованості на момент подання позовної заяви, за Кредитним договором, становить 17 370,48 грн, яка складається з: 9 460,00 грн - заборгованість по тілу кредиту; 5 909,48 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом; 601,00 грн - заборгованість по комісії; 1 400,00 грн заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи). При цьому, Позивач звертає увагу суду на те, що вимоги щодо стягнення штрафних санкцій у межах даного позову не заявляються, у зв`язку з чим загальний розмір грошових вимог до стягнення становить 15 970,48 грн.

Ухвалою Сумського районного суду Сумської області від 13.04.2026 відкрито провадження у справі за вищевказаним позовом та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення сторін.

У судове засідання представник позивача не з`явився, про час і місце судового розгляду повідомлений належним чином, у позові просить розгляд справи здійснювати без його участі, не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи належним чином повідомлений, на адресу його реєстрації судом направлялась копія ухвали суду про відкриття провадження у справі, проте повідомлення повернулись до суду без вручення з відмітками поштового відділення: «адресат відсутній». Згідно з положеннями ч.7,8 ст. 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі №911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, в даному випадку, суду.

Таким чином, відповідач вважається належним чином повідомленим про розгляд його справи судом, процесуальним правом подати відзив на позовну заяву не скористався.

Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.ст. 169, 224 ЦПК України.

Беручи до уваги, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється в силу вимог ч.2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з ч. 1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

У відповідності до ч.ч. 1-3 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У Постанові КЦС ВС від 16.12.2020 у справі № 561/77/19 зроблено висновок, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 10 ЗУ «Про електронну комерцію» електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт).

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 6, 8 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

У постанові КЦС ВС від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 зроблено висновок, що оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Фактором, у свою чергу, може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Судом встановлено, що 25.04.2025 року між ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» та відповідачем було укладено договір про споживчий кредит №180766 на суму 9460,00 грн у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Кредит надається з метою задоволення потреб Позичальника, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника та інші не заборонені законодавством цілі, не пізніше наступного дня після укладення Договору в наступному порядку: у розмірі 7000.40 грн. на № рахунку/картки Позичальника № НОМЕР_1 , зазначений ним в Договорі, а у розмірі 2459,60 грн. шляхом погашення заборгованості Позичальника за комісією, нарахованою згідно п.2.5 індивідуальної частини. Загальний строк кредитування складає 98 днів з 25.04.2025 р. по 01.08.2025 р. Проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 360,00 % річних. Тип процентної ставки фіксована. Проценти за користування кредитом нараховуються з дня наступного за днем отримання кредиту Позичальником протягом строку кредитування, зазначений в п. 2.6. цієї індивідуальної частини та/або графіком платежів. Розмір процентної ставки незмінний. Знижений тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 1,00 гривень. Стандартний (базовий) тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 100,00 гривень. Розмір комісії за управління та обслуговування кредиту не може бути змінено. Комісія за надання кредиту складає 2 459,60 грн. Загальні витрати Позичальника за кредитом - 8376.08 грн, орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника складає 17836.08 грн

Поданню відповідачем заявки на видачу кредиту передували його авторизація в інформаційно-комунікаційній системі товариства, надання своїх персональних даних у розпорядження товариства, верифікація та ідентифікація його особи товариством, в тому числі за допомогою системи BankID НБУ, та вчинення дій щодо підписання заяви на видачу кредиту. Заява на видачу кредиту підписана ним шляхом введення одноразового ідентифікатора електронного підпису «11944941», а також електронним підписом уповноваженої особи ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС».

За результатами розгляду вказаної заяви ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» було прийнято рішення про можливість надання відповідачу кредиту. Внаслідок цього, 25.04.2025 між сторонами в електронній формі з використанням інформаційно-комунікаційної системи товариства було укладено договір про споживчий кредит №180766, який складається з індивідуальної частини (містить конкретні умови кредитного зобов`язання сторін) та публічної частини, яка є договором приєднання та містить загальні положення надання товариством кредитних послуг. Договір підписаний відповідачем шляхом введення одноразового ідентифікатора 9419363e 25.04.2025 о 16:13:39, а також уповноваженою особою товариства.

Додатками до кредитного договору є графік платежів та паспорт споживчого кредиту, що містять вичерпну інформацію щодо специфікації кредитного продукту, який надається відповідачу на підставі укладеного договору. Зазначені документи так само підписані ним шляхом введення одноразового ідентифікатора електронного підпису.

Факт виконання первісним кредитором своїх зобов`язань з перерахування кредитних коштів на рахунок відповідача Довідкою від 16.01.2026 року, згідно якої 25.04.2025 о 16:13 було здійснено видачу кредиту в сумі 7000,40 грн на рахунок позичальника № НОМЕР_1 , номер транзакції НОМЕР_2 , призначення платежу: Видача кредиту №180766 від 25.04.2025.

Крім того, за інформацією Sense bank, отриманою на запит суду, вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 , НОМЕР_3 відкрито картку, маска якої № НОМЕР_4 ( НОМЕР_5 ). З виписки по карті, за період з 25.04.2025 по 30.04.2025 вбачається зарахування коштів в сумі 7 000,40 грн та рух коштів, що свідчить про використання наданих кредитних коштів відповідачем для власних потреб.

Відповідно до п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління НБУ від 04 липня 2018 року № 75 виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками є належними доказами виконання кредитором свого обов`язку щодо передачі грошових коштів позичальнику на виконання умов договору кредитування, а також, у подальшому, підтвердженням прострочення виконання обов`язків з боку позичальника щодо повернення грошових коштів та сплати процентів за користування ними.

А тому, суд вважає виписку за картковим рахунком позичальника/відповідача належним та допустимим доказом у справі, що підтверджує як отримання останнім кредитних коштів, так і користування ними.

Таким чином, встановлені вище обставини підтверджують факт укладання між сторонами кредитного договору, у відповідності до вимог Закону України «Про електронну комерцію» шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, умовами якого було визначено суму кредиту, розмір відсотків, порядок повернення грошових коштів та строк дії Договору, тобто всі необхідні істотні умови кредитування, а також підтверджують факт зарахування грошових коштів на картку відповідача згідно умов Договору.

Первісний кредитор виконав зобов`язання за Договором в повному обсязі, натомість відповідач належним чином не виконував зобов`язання, внаслідок чого утворилась заборгованість.

Відповідно Картки обліку виконання договору: 180766 заборгованість відповідача становить 17370,48 грн: з яких: 9460,00 грн. тіло кредиту; 5909,48 грн. проценти; 1400,00 грн. сума заборгованості за пенею; 601,00 грн. сума заборгованості за комісією.

10.10.2025 ТОВ «КРЕДІПЛЮС» та Позивач уклали Договір факторингу № 10102025, згідно умов якого Клієнт зобов`язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором. Відповідно до цього договору ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» набуло право грошової вимоги до Відповідача за договором.

На підтвердження правомірності переходу права вимоги до матеріалів справи долучено: копію договору факторингу №10102025 від 10.10.2025; Акт приймання-передачі Реєстру прав вимог № 1до Договору Факторингу № 10102025 від «10» жовтня 2025 року; копія платіжної інструкції 645 від 14.10.2025 Призначення платежу: Оплата за відступлення Прав Вимог згідно Договору факторингу № 10102025 від 10.10.2025 р., та Реєстру відступлення права вимоги №1 до Договору факторингу №10102025 від 10.10.2025 р.; Витяг з Додатку №1 до Договору факторингу №10102025 від 10 жовтня 2025 року Реєстр прав вимог №1, згідно якого до позивача перейшло право вимоги до відповідача за Договором 180766 від 25.04.2025 на загальну суму заборгованості 17 370,48 грн, яка складається з: 9 460,00 грн - заборгованість по тілу кредиту; 5 909,48 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом; 601,00 грн - заборгованість по комісії; 1 400,00 грн заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи).

Факт правомірності укладення зазначеного Договору відповідачем не оспорювалась. Доказів, які б свідчили про визнання Договорів відступлення недійсними, матеріали справи не містять.

Таким чином, позивачем доведено те, що ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» на даний час є законним правонаступником стягувача за укладеним договором, боржником за якими є відповідач.

Зі змісту розрахунку заборгованості, сформованого позивачем, судом встановлено, що внаслідок порушення відповідачем свого зобов`язання за укладеним договором виникла заборгованість у загальному розмірі станом на 20.02.2026 - 17 370,48 грн, з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить: 9 460,00 гривень, прострочена заборгованість за процентами становить: 5 909,48 гривень, заборгованість за штрафними санкціями становить: 1 400,00 гривень, заборгованість по комісії: 601,00 гривень.

При цьому, вимоги щодо стягнення штрафних санкцій у межах даного позову не заявляються позивачем, у зв`язку з чим загальний розмір грошових вимог до стягнення становить 15 970,48 грн.

Відповідачем наданий позивачем розрахунок не спростовано, як і не надано доказів належного виконання договірних зобов`язань та сплати коштів в добровільному порядку.

Враховуючи зазначені вище вимоги чинного законодавства, встановлені судом фактичні обставини справи, які доведені належними і допустимими доказами, зокрема те, що відповідачем отримані та використані кошти в добровільному порядку не повернуті, суд дійшов висновку, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення отриманої суми кредитних коштів, та довів ті обставини, на які посилається як на підставу свої вимог. Спростувань цим доказам відповідач суду не надав і таких не встановлено судом.

Таким чином, з врахуванням викладеного, повно та всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, суд приходить до висновку, що позовні підлягають задоволенню.

Задовольняючи позовні вимоги, суд у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України стягує з відповідача на користь позивача понесені ним та документально підтверджені витрати на сплату судового збору за подання позовної заяви в розмірі 2662,40 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача понесені витрати на професійну правову допомогу. На підтвердження понесених витрат в сумі 7 000,00 грн, позивачем долучено: копію Договору про надання правничої допомоги №20/01/26-02 від 20.01.2026; Додаткова угода № 25771392081 до Договору про надання правничої допомоги № 20/01/26-02 від 20.01.2026; Акт прийому-передачі наданих послуг; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Суд зважує, що відповідачем не було подано заперечень чи клопотань про зменшення пред`явлених стороною позивача до стягнення з нього витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Водночас, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 02.06.2014р.); відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (рішення у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002р). Наведене також узгоджується й з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від 12.05.2020р. у справі №904/4507/18, де ВП ВС зазначила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.4 ст. 137 ЦПК України).

Враховуючи вище наведене, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані представником позивача документи та доводи на обґрунтування суми заявлених витрат, пов`язаних із розглядом справи, взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору (справи), суд дійшов висновку про те, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7 000 грн є завищеною і непропорційною до предмета спору та його складності. З огляду на критерії співмірності, розумності, обґрунтованості та пропорційності, витрати на професійну правничу допомогу, які підлягають компенсації позивачу за рахунок відповідача, слід зменшити з 7 000,00 грн до 3 000,00 грн, що забезпечить справедливий баланс між інтересами сторін.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 141, 247, 263-265, 280-284 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЮНІТ КАПІТАЛ» суму заборгованості за кредитним договором №180766 від 25.04.2025 року в розмірі 15 970 (п`ятнадцять тисяч дев`ятсот сімдесят) грн 48 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЮНІТ КАПІТАЛ» судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЮНІТ КАПІТАЛ» витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000 (три тисячі) грн 00 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити рішення суду повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Сумського апеляційного суду через Сумський районний суд Сумської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 10.06.2026 року.

Суддя О.А. Степаненко