Рішення № 137290995, 10.06.2026, Білопільський районний суд Сумської області

Справа № 573/562/26

Номер провадження 2/573/442/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

і м е н е м У к р а ї н и

10 червня 2026 року м. Білопілля

Білопільський районний суд Сумської області у складі:

головуючого судді Черкашиної М.С.,

з участю секретаря Півньової О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Білопілля в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Технофінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,

в с т а н о в и в :

Основний зміст позову.

20.03.2026 ТОВ «ФК «Технофінанс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому вказує, що 20.08.2024 між товариством і відповідачем укладено договір № 3057103611-038184, на підставі якого останній отримав у позику 10030 грн строком на 360 днів по 14.08.2025, зі сплатою комісії за надання коштів у позику у розмірі 18% від суми позики та процентів за користування позикою за ставкою 1.45% в день. Відповідач належним чином взяті на себе зобов`язання не виконав, у зв`язку з чим у нього утворилася заборгованість у розмірі 56671 грн 48 коп., яка складається з: 9980 грн тіло позики, 41676 грн 48 коп. проценти, 5615 грн - штраф.

Посилаючись на викладене, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства вказану суму, а також судові витрати, пов`язані з розглядом справи.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою судді від 27.03.2026 відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, за клопотанням представника позивача витребувано в АТ «Таскомбанк» виписку з рахунку по банківській картці.

Заяви, клопотання.

У судове засідання представник позивача ТОВ «ФК «Технофінанс» - Кшуташвілі В.О. не з`явилася, подала клопотання про розгляд справи без участі представника товариства, проти постановлення заочного рішення не заперечує (а. с. 36).

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання також не з`явився. За зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання останній відсутній, інформації щодо своєї адреси суду не надав, а тому відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України вважається, що судова повістка вручена йому належним чином (а. с. 35).

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами, оскільки при підготовці справи до розгляду дотримано вимоги ЦПК України щодо належного повідомлення сторін про розгляд справи.

Статтею 280 ЦПК України передбачено, що в разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що представник позивача проти заочного вирішення справи не заперечує, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення.

У зв`язку з неявкою в судове засідання учасників справи, на підставі частини другої статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу судом не здійснювалося.

Фактичні обставини, встановлені судом.

20.08.2024 між ТОВ «ФК «Технофінанс» і ОСОБА_1 в електронній формі було укладено договір позики «ТехноПро» № 3057103611-038184, відповідно до умова якого ОСОБА_1 отримав у позику 10030 грн строком на 360 днів по 14.08.2025, зі сплатою комісії за надання коштів у позику у розмірі 18% від суми позики та процентів за користування позикою за ставкою 1.45% в день (а. с. 7 - 14).

Як вбачається з розділу «Визначення термінів та понять», п. 2.6.3. договору позики комісія за видачу кредиту (або комісія) дохід, який сплачується позичальником на користь позикодавця, шляхом утримання суми комісії з суми позики при її видачі, як плата за видачу суми коштів позики, та є платежем за додаткову та/або супутню послугу позикодавця, яка полягає в видачі грошових коштів при наданні фінансової послуги (кредитування) дистанційними каналами зв`язку в цілодобовому режимі та вважається наданою в момент надання позичальнику чистої суми позики за цим договором. Позичальник не має права відмовитись від оплати комісії.

Сума комісії за видачу позики нараховується та сплачується в день надання позики, шляхом утримання суми комісії із суми позики, що надається позичальнику за цим договором. Зобов`язання позичальника перед позикодавцем по оплаті комісії в розмірі 1530 грн та зобов`язання позикодавця перед позичальником, щодо надання позичальнику частини кредиту в розмірі 8500 грн припиняються шляхом зарахування зустрічних однорідних грошових вимог. Цей договір є заявою позичальника на зарахування зустрічних однорідних грошових вимог на зазначену вище суму, що проводиться позикодавцем в день надання позики.

Відповідно до п. 2.1., 2.3. договору позики сума позики складається з двох частин: одна частина (чиста сума позики) в розмірі 8500 грн видається позичальнику шляхом перерахування на банківську картку позичальника НОМЕР_1 , а інша частина в розмірі 1530 гривень утримується позикодавцем із суми позики в порядку зарахування однорідних зустрічних грошових вимог в рахунок оплати комісії за видачу позики відповідно до положень п. 2.6.2 цього Договору.

Строк кредитування (строк позики) за цим договором складає 360 календарних днів та складається з пільгового періоду кредитування з 20.08.2024 по 18.09.2024, та поточного періоду кредитування з 19.09.2024 по 14.08.2025. По закінченню вказаного терміну позика має бути повернута у повному обсязі у термін до 14.08.2025 включно.

У поточному періоді кредитування періодичність платежів зі сплати процентів становить кожні 15 днів. Точні терміни (дати) повернення позики та сплати процентів визначені в Графіку платежів за цим договором.

Згідно з п. 2.3.1. договору сторони визначили, що пільговий період користування сумою позики складає 30 календарних днів та включає період від дати видачі суми позики до 18.09.2024 дата першого обов`язкового платежу. Поточний період складає 330 календарних днів та починає свій перебіг з дня наступного за днем першого обов`язкового платежу і закінчується 14.08.2025 (дата повернення). При цьому, поточний період строку кредитування містить дати чергових обов`язкових платежів, які обов`язкові для позичальника та визначені в Графіку платежів. У разі невнесення (або недовнесення) суми позики у кінцеву дату строку кредитування та/або у дату кожного обов`язкового платежу згідно з Графіком платежів, сума позики або частина неоплачених грошових коштів, що були визначені до повернення в дату кожного обов`язкового платежу, вважається простроченою заборгованістю та до позичальника застосовується відповідальність за порушення умов цього Договору, визначена розділом 6. Цього Договору.

З пункту 2.5., 4.2. договору вбачається, що за користування позикою позичальник, починаючи від дня видачі позики, щоденно сплачує проценти за користування коштами за фіксованою процентною ставкою 529.25% річних протягом всього строку кредитування, що за базовим розміром становить 1.45% на день від суми позики.

Нарахування процентів проводиться щоденно на суму залишку заборгованості за позикою на початок дня. Нарахування процентів за користування позикою повністю і остаточно припиняється в останній день повернення позики 14.08.2025.

Сторони погоджуються, що при неповерненні позики у встановлений договором строк кредитування позичальник сплачує проценти за неправомірне користування грошовими коштами після закінчення визначеного договором строку кредитування відповідно до ч. 2. ст. 625 Цивільного кодексу України у встановленому цим пунктом договору розмірі з врахуванням положень пункту 6.4. цього договору що обмеження суми нарахувань.

Нарахування і сплата процентів і комісій за цим договором проводиться на залишок заборгованості за позикою на початок дня і здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування позикою.

Відповідно до п. 2.9.1 договору денна процентна ставка за договором позики складає 0.49%.

Згідно з п. 6.4. договору позики у разі невиконання та/або неналежного виконання зобов`язань за цим договором, позичальник зобов`язаний сплатити позикодавцю неустойку у вигляді штрафу, що нараховується в такому порядку:

- на 2 день невиконання та/або неналежного виконання зобов`язання штраф у розмірі 1003.00 грн (з розрахунку: сума позики * 10%);

- на 5 день невиконання та/або неналежного виконання зобов`язання штраф у розмірі 1504.50 грн (з розрахунку: сума позики * 15%);

- на 10 день невиконання та/або неналежного виконання зобов`язання штраф у розмірі 2507.50 грн (з розрахунку: сума позики * 25%).

Нарахування штрафу та інших платежів, що підлягають сплаті позичальником за порушення виконання договірних зобов`язань на підставі цього договору, загальний розмір позики за яким перевищує розмір однієї мінімальної заробітної плати, здійснюється позикодавцем з урахуванням обмежень встановлених Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про захист прав споживачів». Сукупна сума неустойки (штраф, пеня), та інших платежів, що підлягають сплаті споживачем за порушення виконання його зобов`язань на підставі договору (зокрема проценти за неправомірне користування грошовими коштами відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України), не може перевищувати половину суми позики, одержаної позичальником за цим договором і не може бути збільшена за домовленістю сторін.

Також 20.08.2024 між ТОВ «ФК «Технофінанс» і ОСОБА_1 було підписано паспорт споживчого кредиту та додаток № 1 (Графік платежів) до договору позики «ТехноПро» № 3057103611-038184 (а. с. 14, копія паспорту споживчого кредиту зберігається в електронному вигляді в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі).

У договорі позики, додатку № 1 до нього, паспорті споживчого кредиту позичальником вказаний ОСОБА_1 і зазначено, що ці документи підписані ним електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Згідно з платіжними дорученнями від 20.08.2024 № 16260, 221528 ТОВ «ФК «Технофінанс» перерахувало 10030 грн на ім`я ОСОБА_1 на картку № НОМЕР_1 згідно договору № 3057103611-038184 від 20.08.2024, а ОСОБА_1 перерахував товариству 1530 грн комісії (копії платіжних доручень зберігаються в електронному вигляді в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі).

Надходження ОСОБА_1 коштів у сумі 8500 грн підтверджується випискою з його банківського рахунку (а. с. 29-33).

ОСОБА_1 , отримавши кошти у позику, не виконав належним чином умови договору, у зв`язку з чим у нього утворилася заборгованість у розмірі 56671 грн 48, з яких: 9980 грн основний борг, 41676 грн 48 коп. проценти, 5015 грн - штраф (а. с. 16-18).

Норми права, які застосовує суд.

У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Згідно з ч. 1-2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

У ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» в редакції, яка діяла на час укладення кредитного договору).

Згідно з ч. 1 ст. 1046, ч. 1 ст. 1048 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 1049 ЦК України).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (ч. 4 ст. 631 ЦК України).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Норми зазначеного пункту Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України є актуальними та зміни щодо їх застосування до Цивільного кодексу України не вносилися.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 на всій території України введено воєнний стан, строк якого неодноразово продовжувався і який безперервно триває з 24.02.2022 до теперішнього часу.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що якщо ЦК України та інший нормативно-правовий акт, який має юридичну силу закону України, містять однопредметні приписи різного змісту, то пріоритетними є приписи ЦК України (постанова ВП ВС від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17 (пункт 17), постанова ВП ВС від 18.01.2022 у справі № 910/17048/17 (пункт 78) та постанова ВП ВС від 29.06.2022 у справі № 477/874/19 (пункт 69)).

За змістом частини 2 статті 4 ЦК України основним актом цивільного законодавства України є саме Цивільний кодекс України.

Відповідно до висновків, викладених в постанові Верховного Суду від 10.10.2018 у справі № 362/2159/15-ц, законодавець встановив пріоритет ЦК України у договірних відносинах. Лише у випадку відсутності регулювання на рівні ЦК України застосовується законодавство про захист прав споживачів.

Висновки суду.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд визнає їх належними, допустимими та достовірними.

При цьому, до вказаного висновку суд дійшов, виходячи не тільки з вимог національного законодавства України, а і з висновків Європейського Суду з прав людини, викладених у рішенні в справі «Ушаков та Ушакова проти України» від 18 червня 2015 року (остаточне 18 вересня 2015 року), в пункті 78 якого зазначено, що «Суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Згідно з його усталеною практикою доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою…».

Аналізуючи вище наведені норми матеріального права та надані позивачем докази, суд дійшов до висновку, що між позивачем і відповідачем у справі було укладено договір позики у встановленій законом формі з визначенням усіх істотних умов та правил такого договору.

Позивач виконав свої зобов`язання за договором, надавши у позику ОСОБА_1 грошові кошті. Натомість, відповідач свої зобов`язання за вказаним договором порушив, по теперішній час не сплатив заборгованість.

Враховуючи, що прострочення виконання грошового зобов`язання виникло після 24.02.2022, позов слід задовольнити частково та з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 51656 грн 48 коп. заборгованості за кредитним договором, з яких: 9980 грн заборгованість за тілом кредиту, 41676 грн 48 коп. заборгованість за відсотками. У задоволенні вимог про стягнення 5615 грн штрафу слід відмовити на підставі п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України.

Судові витрати.

За подання позовної заяви позивачем було сплачено 2662 грн 40 коп. судового збору.

Що стосується вимоги про стягнення 5000 грн витрат на правничу допомогу, то суд дійшов наступного висновку.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Відповідно до ч, 1, 4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правової допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (§80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (§§34-36), від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (§95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Зазначена правова позиція викладена зокрема в постанові Верховного Суду від 15.04.2020 у справі №199/3939/18-ц.

З огляду на викладене, визначаючи розмір витрат на правничу допомогу, суд бере до уваги норми ч. 4 ст. 137 ЦПК України, характер спірних правовідносин, складність справи, обсяг виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), час, витрачений адвокатом на виконання робіт, значення справи для сторін, з урахуванням вимог розумності та справедливості, вважає, що з відповідача на користь позивача слід стягнути 3000 грн понесених ним витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції.

Таким чином, відповідно до ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» пропорційно задоволеним вимогам (91,15%) слід стягнути 2734 грн 50 коп. витрат позивача на правничу допомогу (3000 х 91,15%), а також 2426 грн 77 коп. судового збору (2662.40 х 91,15%), що разом становить 5161 грн 27 коп. судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст. 10, 81, 141, 247, 265, 273, 274 ЦПК України,

у х в а л и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Технофінанс» (49005, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Глобинська, буд. 2, оф. 207/2, код ЄДРПОУ 43868852) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про стягнення заборгованості за договором позики задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Технофінанс» 51656 грн (п`ятдесят одну тисячу шістсот п`ятдесят шість) грн 48 коп. заборгованості за договором позики «ТехноПро» № 3057103611-038184 від 20.08.2024, а також 5161 (п`ять тисяч сто шістдесят одну) грн 27 коп. судових витрат.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Сумського апеляційного суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ЦПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Відповідач має право подати протягом 30 днів з дня проголошення заочного рішення заяву про його перегляд до Білопільського районного суду Сумської області.

Суддя