Рішення № 137290691, 11.06.2026, Теофіпольський районний суд Хмельницької області

Справа № 689/618/26

Провадження № 2/685/510/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

З А О Ч Н Е

11 червня 2026 року селище Теофіполь

Теофіпольський районний суд Хмельницької області

в складі головуючої судді Бурлак Г.І.

з участю секретаря Ковальчука О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Теофіполь

справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

позивач звернувся в суд з позовом до відповідача про стягнення заборгованості, мотивуючи його тим, що 04.08.2021 між АТ «МЕГАБАНК» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №173-022-869-2-21-Г (з ануїтет ним платежами), який складається з публічної частини договору, яким є Договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, розміщений на сайті АТ «МЕГАБАНК» www.megabank.ua, та індивідуальної частини договору, якою є вказаний кредитний договір. Сторони погодили та своїм підписом позичальник (відповідач) підтвердив, що цей кредитний договір з усіма додатками та договором є у сукупності для сторін одним єдиним договором, у зв`язку з чим істотні умови, які є обов`язковими для договору відповідно до чинного законодавства України, можуть міститися як у тексті цього кредитного договору, чи додатках до нього, так i у договорі (додатках до нього) (п. 5.4 кредитного договору). Також позичальник своїм підписом підтвердив, що з Договором, який розміщений на офіційному сайті кредитодавця www.megabank.ua та/або у відділеннях кредитодавця, а також з умовами цього кредитного договору, ознайомлений і згодний; один оригінал договору із додатками, Тарифи, Паспорт споживчого кредиту ним отримані (п. 5.5 Кредитного договору). За умовами п. 8.2 кредитного договору, він набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 03.08.2026, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов`язань за ним. Відповідно до п. 8.3 кредитного договору, закінчення строку договору не звільняє позичальника від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії кредитного договору. Відповідно до п. 1.3 кредитного договору, кредитодавець надав позичальнику кредитні кошти (кредит), в сумі та на умовах визначених договором, які Позичальник зобов`язується повернути Кредитодавцю, сплатити проценти за користування Кредитом та інші платежі згідно з додатками до цього Договору. Кредит надавався на споживчі цілі шляхом видачі грошових коштів з каси банку готівкою (п.1.4 кредитного договору). Для обліку Кредиту та нарахованих процентів за Кредитом Кредитодавець відкрив відповідні рахунки (п. п. 3.1.1., 3.1.2. Кредитного договору). Позичальник зобов`язувався повернути одержаний кредит у повному обсязі до 03.08.2026 відповідно до Графіка платежів (додаток №2) та своєчасно та в повній сумі сплачувати щомісячні платежі (ануїтетні платежі та відповідні комісійні винагороди) за договором на передбачених договором умовах (п. 3.2.3 кредитного договору). Крім того, у індивідуальній та публічній частинах кредитного договору сторони погодили всі істотні умови, що є необхідними для цього виду договорів, у тому числі у розділі 2 «Умови та порядок надання кредиту» : п. 2.2 строк надання кредиту; п. 2.3 загальний розмір кредиту; п. 2.4 процентна ставка за користування кредитом; п. 2.5 орієнтована реальна річна процентна ставка; п. 2.6 орієнтована загальна вартість Кредиту; п. п. 2.7, 2.8 розмір комісійної винагороди; п. 2.9 розмір щомісячного платежу; п. 2.10 інформація щодо забезпечення; п. 2.11 процентна ставка за користування кредитом понад строк, вказаний в п. 2.2 кредитного договору та ін. Банк свої зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, надавши позичальнику (відповідачу) кредит у розмірі та на умовах, погоджених у кредитному договорі. Позичальник кредит одержав, що відображено у виписках з його рахунку, однак, свої зобов`язання за кредитним договором щодо повернення заборгованості та сплаті відсотків та комісії (за наявності) за користування кредитом виконав не в повному обсязі, допустивши прострочення здійснення строкових платежів, внаслідок чого у останнього сформувалась заборгованість у розмірі 56521,17 грн, з яких: 23227,02 грн заборгованість за кредитом, 6297,10 грн заборгованість за відсотками, 26997,05 грн заборгованість за комісією. 03.09.2024 згідно з договором №GL1N426240 про відступлення прав вимоги АТ «МЕГАБАНК» відступило на користь ТОВ «Фінансова компанія «МУСТАНГ ФІНАНС» право вимоги до позичальників, зокрема і за кредитним договором №173-022-869-2-21-Г від 04.08.2021. 27.12.2024 згідно з договором №1/12 про відступлення права вимоги ТОВ «Фінансова компанія «МУСТАНГ ФІНАНС» відступило на користь ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» (позивач новий кредитор) право вимоги до позичальників, зокрема і за договором №173-022-869-2-21-Г від 04.08.2021. ОСОБА_1 не виконав належним чином кредитні зобов`язання за кредитним договором №173-022-869-2-21-Г від 04.08.2021 щодо повернення наданого кредиту та сплати процентів за користування кредитом та комісії внаслідок чого утворилася заборгованість. Сума боргу перед новим кредитором (позивачем) становить 56521,17 грн, з яких: 23227,02 грн заборгованість за кредитом, 6297,10 грн заборгованість за відсотками, 26997,05 грн заборгованість за комісією. На підставі викладеного, просив позов задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача 56521,17 грн заборгованості за кредитним договором №173-022-869-2-21-Г від 04.08.2021, судовий збір у розмірі 2662,40 грн та 11 200 грн витрат на правову допомогу.

Позивач про дату, час та місце розгляду справи повідомлений вчасно, в суд не з`явився, подав клопотання про підтримання позовних вимог, просить проводити розгляд справи у відсутності його представника, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач про дату, час та місце розгляду справи повідомлений вчасно, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, в судове засідання не з`явився, клопотань чи заяв не подав.

Суд вважає можливим проводити заочний розгляд справи.

Вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково.

Ч. 1,3 ст.203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. В силу ч.1 ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Як передбачено ч.1 ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Ч.1 статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1,2 ст. 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним(стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 1048, ст.1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Судом установлено, що 04.08.2021 між АТ «МЕГАБАНК» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №173-022-869-2-21-Г (з ануїтет ним платежами) (далі кредитний договір), який складається з публічної частини договору, яким є Договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, розміщений на сайті АТ «МЕГАБАНК» www.megabank.ua, та індивідуальної частини договору, якою є вказаний кредитний договір. Сторони погодили та своїм підписом відповідач підтвердив, що цей кредитний договір з усіма додатками та договором є у сукупності для сторін одним єдиним договором, у зв`язку з чим істотні умови, які є обов`язковими для договору відповідно до чинного законодавства України, можуть міститися як у тексті цього кредитного договору, чи додатках до нього, так i у договорі (додатках до нього) (п. 5.4 кредитного договору). Також відповідач своїм підписом підтвердив, що з Правилами, які розміщені на офіційному сайті кредитодавця www.megabank.ua та/або у відділеннях кредитодавця, а також з умовами цього кредитного договору, ознайомлений і згодний; один оригінал договору із додатками, Тарифи, Паспорт споживчого кредиту ним отримані (п. 5.5 Кредитного договору). За умовами п. 2.2. та 3.2.1. кредитного договору, кредит надається на строк з 04.08.2021 року по 03.08.2026 включно. Відповідно до п. 2.3 кредитного договору, кредитодавець надав позичальнику кредит в розмірі 24200 грн. Кредит надавався на споживчі цілі шляхом видачі грошових коштів з каси банку готівкою (п.1.4 кредитного договору). Для обліку кредиту та нарахованих процентів за кредитом кредитодавець відкрив відповідні рахунки (п. п. 3.1.1., 3.1.2. Кредитного договору). Відповідно до п. 2.4 процентна ставка за користування кредитом 10% річних; п. 2.8 розмір комісійної винагороди за обслуговування заборгованості 3,30% від суми кредиту (сплачується щомісячно); п. 2.9 розмір щомісячного платежу 1322,13 грн; п. 2.11 процентна ставка за користування кредитом понад строк 90% річних. Банк свої зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, надавши позичальнику (відповідачу) кредит у розмірі та на умовах, погоджених у кредитному договорі. Зазначене підтверджується змістом : кредитного договору №173-022-869-2-21-Г (з ануїтетним платежами) від 04.08.2021, додатком до договору №2 (Графік платежів), які власноруч підписані відповідачем.03.09.2024 згідно з договором №GL1N426240 про відступлення прав вимоги АТ «МЕГАБАНК» відступило на користь ТОВ «Фінансова компанія «МУСТАНГ ФІНАНС» право вимоги до позичальників, зокрема і за кредитним договором №173-022-869-2-21-Г від 04.08.2021, що підтверджується договором про відступлення права вимоги, платіжною інструкцією, протоколом аукціону, витягом з Реєстру боржників. 27.12.2024 згідно з договором №1/12 про відступлення права вимоги ТОВ «Фінансова компанія «МУСТАНГ ФІНАНС» відступило на користь ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» (позивач новий кредитор) право вимоги до позичальників, зокрема і за договором №173-022-869-2-21-Г від 04.08.2021, що підтверджується договором про відступлення права вимоги, платіжними інструкція, витягом з Реєстру боржників. ОСОБА_1 не виконав належним чином кредитні зобов`язання за кредитним договором №173-022-869-2-21-Г від 04.08.2021 щодо повернення наданого кредиту та сплати процентів за користування кредитом, внаслідок чого утворилася заборгованість. На підтвердження розміру заборгованості відповідача перед позивачем, позивачем надано виписки по рахунку та довідки-розрахунку заборгованості за договором №173-022-869-2-21-Г від 04.08.2021р, укладеного між АТ «МЕГАБАНК» та ОСОБА_1 відповідно до яких станом на 03.09.2024 загальний залишок заборгованості за наданим кредитом становить 56521,17 грн, з яких: 23227,02 грн заборгованість за кредитом, 6297,10 грн заборгованість за відсотками, 26997,05 грн заборгованість за комісією.

Суд розглядає позов і визначає розмір заборгованості виходячи з умов договору та вимог закону (постанова Касаційного Цивільного Суду у складі Верховного Суду від 03.08.2022 у справі № 156/268/21).

Згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З огляду на зазначене, враховуючи встановлені судом обставин справи та досліджені докази, суд дійшов висновку, відповідач не надав суду доказів того, що він виконав свої обов`язки щодо повернення наданого кредиту за договором №173-022-869-2-21-Г від 04.08.2021р та сплати процентів за користування кредитом, тому суд вважає, що у відповідача наявна заборгованість за кредитом та відсотками за кредитним договором №173-022-869-2-21-Г від 04.08.2021р у розмірі 29524,12 грн, з яких: 23227,02 грн заборгованість за кредитом, 6297,10 грн заборгованість за відсотками, тому позов в цій частині необхідно задовольнити.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення комісії у розмірі 26997,05 грн, суд зазначає наступне:

Відповідно до п.1.4 кредитного договору кредит відповідачу надавався на споживчі цілі.

Відповідно до п. 2.8 кредитного договору, розмір комісійної винагороди за обслуговування кредитної заборгованості 3,30% від суми кредиту (сплачується щомісячно не пізніше останнього робочого дня звітного місяця).

Відповідно до ст. 1, 8, 11 ЗУ «Про споживче кредитування», договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором. Після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит. До загальних витрат за договором відносяться, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування».

Враховуючи, що позивач не зазначив та не надав доказів наявності переліку послуг, які включаються у поняття «розмір комісійної винагороди за обслуговування кредитної заборгованості» і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору, то положення щодо обов`язку позичальника сплатити комісію за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 3,30% (сплачується щомісячно не пізніше останнього робочого дня звітного місяця) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Визнання судом нікчемного правочину недійсним за вимогою сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, оскільки нікчемний правочин є недійсним в силу закону з моменту його укладення.

Вказане узгоджується із правовим висновком об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 6 листопада 2023 року у справі №204/224/21.

На підставі викладеного, суд вважає що вимоги позивача щодо стягнення 26997,05 грн заборгованості за комісією задоволенню не підлягають.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь судових витрат у розмірі 2662,40 грн на сплату судового збору та 11200 грн на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

За змістом ч. 1 п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Порядок розподілу судових витрат між сторонами визначений ст. 141 ЦПК України, у відповідності до ч. ч. 1, 2 якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.) Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі №199/3939/18-ц , від 09.06.2020 року у справі № 466/9758/16-ц, від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18, від 24 грудня 2024 року у справі № 206/5280/21.

Виходячи з приписів ст.136,137 ЦПК України, суд може зменшити витрати на правничу допомогу лише за наявності заяви сторони.

Судом встановлено, що відповідно до платіжної інструкції від 16.04.2026 №8183 позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн. На підтвердження понесених витрат у розмірі 11200 грн на професійну правничу допомогу позивачем надано договір про надання правової допомоги №1/07 від 01.07.2025, акт приймання-передачі наданих послуг з правничої допомоги про надання юридичної допомоги від 05.01.2026.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено на 52,23%, то суд дійшов переконання, що з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 1390,57 грн судового збору та 5849,76 грн витрат на правову допомогу.

Виходячи з наведеного, керуючись ст.526, 638, 1048, 1054 ЦК України, ст.12, 81, 89, 263-265 ЦПК України, районний суд,

ухвалив:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» (код ЄДРПОУ 40932411, адреса: 49001, м. Дніпро, провул. Ушинського, 1, офіс 105) 29524,12 грн заборгованості за кредитним договором №173-022-869-2-21-Г від 04.08.2021, а також 1390,57 грн судового збору та 5849,76 грн витрат на правничу допомогу.

В частині позовних вимог щодо стягнення 26997,05 грн комісії - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня проголошення рішення до Хмельницького апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 статті 358 цього Кодексу.

Головуюча