Рішення № 137290415, 10.06.2026, Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/813/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

"10" червня 2026 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі головуючого судді Вуїва О.В.,

за участю секретаря судового засідання Москаленко С.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вознесенську цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2026 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому вказувало, що 09 жовтня 2019 року ТОВ «ЗАЙМЕР» уклало з ОСОБА_1 . Договір про надання фінансового кредиту №85103.

Відповідно до договору ТОВ «ЗАЙМЕР» зобов`язалося надати та надало ОСОБА_1 кредит у розмірі 4 000 грн зі строком користування коштами протягом 18 днів до 26 жовтня 2019 року (з можливістю продовження цього строку за ініціативою позичальниці), а відповідачка зобов`язалася вчасно повернути кредит, а також сплачувати проценти за користування ним у розмірі 2 % на добу від суми залишку заборгованості за кредитом.

У разі порушення умов договору щодо вчасного повернення кредиту позичальниця зобов`язалася сплатити пеню у розмірі 5 % від розміру невиконаного грошового зобов`язання - до дня повного погашення заборгованості, але не більше ніж за 100 календарних днів.

11 березня 2020 року ТОВ «ЗАЙМЕР» уклало з ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» Договір відступлення прав вимоги №ЗК-11032020, за яким первісний кредитор відступив позивачу право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов`язаннями, що виникли з кредитного договору №85103 від 09 жовтня 2019 року.

Позичальниця свої зобов`язання жодному з кредиторів належним чином не виконала, у зв`язку з чим виникла заборгованість у загальному розмірі 32 640 грн, у тому числі:

-заборгованість за кредитом 4 000 грн;

-заборгованість за процентами за користування кредитом 1 440 грн;

-нарахована пеня за порушення зобов`язань 27 200 грн.

Вказану заборгованість позивач просив стягнути з відповідачки у повному обсязі.

В судове засідання представник позивача Усенко М.І. не з`явився, проте у позові клопотав про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, судом відповідно до ч.ч. 7, 8 ст. 128 ЦПК України вважається належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи за місцем її реєстрації, причину неявки суду не повідомила.

Суд вважав можливим провести розгляд справи в заочному порядку з ухваленням заочного рішення, оскільки представник позивача у позові не заперечував проти такого порядку вирішення спору.

Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наявних у ній доказів, суд прийшов до наступного.

Суд встановив, що 09 жовтня 2019 року ТОВ «ЗАЙМЕР» уклало з ОСОБА_1 . Договір про надання фінансового кредиту №85103.

Відповідно до договору ТОВ «ЗАЙМЕР» зобов`язалося надати ОСОБА_1 кредит у розмірі 4 000 грн зі строком користування коштами протягом 18 днів до 26 жовтня 2019 року (з можливістю продовження цього строку за ініціативою позичальниці), а відповідачка зобов`язалася вчасно повернути кредит, а також сплачувати проценти за користування ним у розмірі 2 % на добу від суми залишку заборгованості за кредитом.

У разі порушення умов договору щодо вчасного повернення кредиту позичальниця зобов`язалася сплатити пеню у розмірі 5 % від розміру невиконаного грошового зобов`язання - до дня повного погашення заборгованості, але не більше ніж за 100 календарних днів.

11 березня 2020 року ТОВ «ЗАЙМЕР» уклало з ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» Договір відступлення прав вимоги №ЗК-11032020, за яким первісний кредитор відступив позивачу право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов`язаннями, що виникли з кредитного договору №85103 від 09 жовтня 2019 року.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Стаття 627 ЦК України передбачає, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів Цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

При цьому, згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст. 638 ЦК України).

Згідно ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 207 ЦК України (в редакції, чинній на час укладення договору) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Згідно ч. 2 ст. 639 ЦК України (в редакції, чинній на час укладення договору) якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики, якщо інше не встановлено законом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 611, 612, 623-625, 1049, 1050 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцю позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

В разі несвоєчасного повернення позики або її чергової частини (прострочення боржника) він не звільняється від обов`язку виконання зобов`язання, зокрема повинен повернути суму позики разом з процентами та іншими нарахуваннями, відшкодувати позикодавцю збитки та сплатити неустойку.

Також, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «ЗАЙМЕР» та ОСОБА_1 з дотриманням положень ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» уклали між собою кредитний договір в електронній формі, узгодили у ньому усі істотні умови, відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» позичальниця підписала договір за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Таким чином, ОСОБА_1 набула статусу, прав та обов`язків позичальниці у кредитних правовідносинах з ТОВ «ЗАЙМЕР». В подальшому права первісного кредитора перейшли до позивача.

З відповіді АТ «УкрСиббанк» від 02 квітня 2026 року №31-4-01/4464-БТ (а.с. 41) вбачається перерахування та успішне зарахування кредиту у розмірі 4 000 грн на банківську картку позичальниці, що підтверджує повне виконання кредитодавцем своїх зобов`язань за кредитним договором.

У той же час, позичальниця свої зобов`язання за кредитним договором не виконала, у зв`язку з чим станом на 25 лютого 2026 року їй нараховано заборгованість у загальному розмірі 32 640 грн, у тому числі:

-заборгованість за кредитом 4 000 грн;

-заборгованість за процентами за користування кредитом (за період з 10 жовтня 2019 року до 26 жовтня 2019 року) 1 440 грн;

-нарахована пеня за порушення зобов`язань 27 200 грн.

Суд погоджується з вказаним розрахунком в частині заборгованості за кредитом та нарахованими процентами. Зокрема, як встановлено судом, проценти за користування кредитом розраховані у повній відповідності до умов кредитного договору, а саме за встановленою процентною ставкою та в межах узгодженого строку кредитування.

Тому в цій частині позов підлягає задоволенню.

Що стосується нарахованої неустойки (пені), то в цій частині суд виходить з наступного.

Суд констатує, що така неустойка нарахована позивачем у відповідності до умов кредитного договору, на який не поширюється дія Закону України «Про споживче кредитування», у тому числі вимоги ст. 21 вказаного Закону (в силу п. 7 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про споживче кредитування» в редакції Закону на час укладення кредитного договору).

Водночас, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (ч. 3 ст. 551 ЦК України).

Тобто, положення ч. 3 ст. 551 ЦК України про зменшення розміру неустойки може бути застосовано судом у разі, якщо вона значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Істотними обставинами в розумінні ч. 3 ст. 551 ЦК України можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов`язання).

Такі правові висновки виклав Верховний Суд України в своїй постанові від 04 листопада 2015 року по справі №6-1120цс15.

Правильність таких висновків підтверджена й у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 703/1181/16-ц та від 20 березня 2019 року у справі № 761/26293/16-ц.

У постанові від 18 березня 2020 року у справі №902/417/18 Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що з метою захисту інтересів кредитора законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат при порушенні іншою стороною (боржником) своїх зобов`язань.

Наприклад, такими правилами є правила про неустойку, передбачені ст.ст. 549-552 ЦК України. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило ч. 3 ст. 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст. 625 ЦК України.

За такого, суд вважає, що неустойку слід зменшити до розумного розміру, що не буде перевищувати сукупний розмір заборгованості за кредитом та процентами, та повністю виконає компенсаційну функцію, а саме до 5 000 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» (згідно розміру задоволених вимог) також слід стягнути 851,70 грн судового збору.

Що стосується вимоги позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000 грн, то в цій частині суд виходить з наступного.

Дійсно, відповідно до вимог ст.ст. 133, 137, 141 ЦПК України суд в залежності від результату розгляду справи зобов`язаний розподілити між сторонами витрати на професійну правничу допомогу.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивач надав суду копію Договору від 01 липня 2025 року №0107, укладеного між ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та Адвокатським об`єднанням «Апологет», про надання правової (правничої) допомоги з додатками, що містять перелік, опис та узгоджену сторонами вартість виконаних робіт, необхідних для надання правничої допомоги, всього на суму 8 000 грн.

Проте у постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18 та від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції.

Зокрема, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодуванню підлягають лише ті судові витрати, які мають розумний розмір.

Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу стягнення заборгованості за кредитним договором.

Даний спір є спором незначної складності, судова практика щодо яких є сталою і передбачуваною, справа не передбачає необхідності виконання значного обсягу дій та робіт, необхідних для її підготовки та розгляду.

Отже, зважаючи на категорію даної справи, яка є нескладною, враховуючи усталену практику, суд вважає, що визначені позивачем до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу є завищеними і не являються співмірними, обґрунтованими і пропорційними об`єму здійсненої роботи та наданої послуги, складності справи, розміру вимог, а тому (з урахуванням розміру задоволених вимог) дійшов висновку про необхідність зменшення розміру відшкодування витрат на правничу допомогу до 1 300 грн.

Керуючись ст.ст. 141, 258, 259, 263-265, 282, 284, 289 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28; код ЄДРПОУ 35234236; р/р № НОМЕР_2 в АТ «Креді Агріколь Банк») заборгованість за Договором про надання фінансового кредиту №85103 від 09 жовтня 2019 року, що утворилася станом на 25 лютого 2026 року, а саме: заборгованість за кредитом у розмірі 4 000 (чотири тисячі) гривень; заборгованість за процентами за користування кредитом (за період з 10 жовтня 2019 року до 26 жовтня 2019 року) у розмірі 1 440 (одна тисяча чотириста сорок) гривень; пеню за порушення зобов`язань у розмірі 5 000 (п`ять тисяч) гривень, а всього в загальному розмірі 10 440 (десять тисяч чотириста сорок) гривень, а також 2 151 (дві тисячі сто п`ятдесят одну) гривню 70 копійок судових витрат.

Заочне рішення може бути переглянуте за письмовою заявою відповідачки, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя: О.В. Вуїв