Ухвала суду № 137290344, 10.06.2026, Франківський районний суд м. Львова

465/5350/26

2/465/4563/26

У Х В А Л А

про відкриття провадження у справі

та призначення підготовчого судового засідання

10.06.2026 м. Львів

Суддя Франківського районного суду м. Львова Баран О.І., розглянувши питання про відкриття провадження у справі:

позивач: ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ),

відповідач: Головне управління Національної поліції у Львівській області (ЄДРПОУ 40108833, місцезнаходження: м. Львів, пл. Генерала Григоренка, буд. 3),

третя особа, які не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Львівське районне управління поліції № 2 Головного управління Національної поліції у Львівській області (ЄДРПОУ 40108833, місцезнаходження: м. Львів, вул. Генерала Чупринки, буд. 65),

предмет позову: звільнення майна із-під арешту,

в с т а н о в и в:

Позивач звернулася до Франківського районного суду м. Львова із указаним позовом, відповідно до якого просить суд:

зняти заборону на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 та

скасувати відповідний запис про заборону нерухомого майна: реєстраційний номер обтяження 4195033; зареєстровано: 11.12.2006 09:50:58 за номером 4195033 реєстратором: Перша львівська державна нотаріальна контора; підстава обтяження: кримінальна справа 140-4301, 28.08.2003, Франківський РВ УМВС України у Львівській області Манчур Р.Я.; об?єкт обтяження: квартира, адреса: АДРЕСА_1 .

Позивач, як спадкоємець померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , не в змозі отримати свідоцтво про право на спадщину з огляду на наявність арешту спадкового майна та позбавлена можливості розпоряджатися спадковим майном через обтяження, що стало підставою для звернення із цим позовом до суду.

Підставою обтяження є кримінальна справа, 140-4301 (28.08.2003), порушена відносно брата позивача ОСОБА_3 .

Квартира, відповідно до свідоцтва про право власності на квартиру № НОМЕР_2 від 23.10.2012, належить на праві власності позивачу, батькові позивача (спадкодавця) та ОСОБА_4 .

У подальшому, син померлого, ОСОБА_3 , відмовився від частки спадщини і позивачу 13.05.2015 видано свідоцтво про право на спадщину за законом з урахуванням частки спадщини, від якої відмовився син померлого, ОСОБА_3 .

Досудове розслідування у кримінальному провадженні (кримінальній справі) за № 140-4301 відносно ОСОБА_3 не здійснювалось, згідно із відповіді начальника ВРЗЗС СВ ЛРУП № 2 ГУНП у Львівській області (Франківського ВП ГУ НП у Львівській області).

Вказує, що на момент звернення до суду з даним позовом відомості про закриття кримінальної справи №140-4301 відсутні, а наявність заборони на спірне нерухоме майно унеможливлює вчинення будь-яких нотаріальних дій з метою оформлення позивачем спадщини після смерті її батька, у зв`язку з чим звернулась до суду.

За наданими позивачем вихідними даними, суд не спроможний зробити висновки про можливість вирішення цієї справи в порядку цивільного судочинства. Перевіряючи підсудність цієї справи, судом враховано останню за часом постанову Верховного Суду від 25.03.2026 у справі № 756/7721/24 [https://reyestr.court.gov.ua/Review/135350939], де зазначено таке:

«46. Згідно з пунктом 9 розділу XI «Перехідні положення» КПК України 2012 року арешт майна, застосований до дня набрання чинності цим Кодексом, продовжує свою дію до його зміни, скасування чи припинення у порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом.

47. Ця правова норма узгоджується з вимогами частини першої статті 5 КПК України 2012 року, за якою процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення.

48. У статті 124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

49. Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.

50. Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати між собою як компетенцію різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського й адміністративного.

51. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є предмет спору, характер спірних матеріальних правовідносин і їх суб`єктний склад. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

52. Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції судів, які розглядають справи за правилами цивільного, кримінального, господарського й адміністративного судочинства. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання, тобто діяти в межах установленої законом компетенції.

53. Цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частини перша і третя статті 3 ЦПК України).

54. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України).

55. Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу.

56. Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

57. Велика Палата Верховного Суду неодноразово вирішувала питання щодо юрисдикції суду за вимогами про звільнення майна з-під арешту, накладеного за правилами кримінального судочинства, та зазначала про таке.

58. Спір щодо звільнення майна з-під арешту є приватноправовим, якщо арешт накладений на майно особи, яка не була учасником кримінального провадження, розпочатого за правилами КПК України 1960 року та завершеного (вирок, постанова про закриття провадження) у порядку, передбаченому КПК України 1960 року (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 372/2904/17-ц (провадження № 14-496цс18)) або КПК України 2012 року (постанова Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 2-3392/11 (провадження № 14-105цс19)).

59. У постанові від 30 червня 2020 року у справі № 727/2878/19 (провадження № 14-516цс19) Велика Палата Верховного Суду конкретизувала наведені висновки щодо юрисдикції спорів та зазначила, що спори про звільнення майна з-під арешту, накладеного за правилами КПК України 1960 року і не знятого за цим Кодексом після закриття кримінальної справи, потрібно розглядати за правилами цивільного судочинства. Питання про скасування арешту майна, накладеного за правилами КПК України 2012 року та не скасованого після закриття слідчим кримінального провадження, за клопотанням власника або іншого володільця відповідного майна вирішує слідчий суддя в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу (пункти 51, 52).

60. Якщо арешт накладений на майно особи, яка не є учасником кримінального провадження, розпочатого в період дії КПК України 1960 року і такого, що триває, а кримінальне провадження не передане до суду на час набрання чинності КПК України 2012 року, то вирішення питання щодо зняття такого арешту й оскарження відповідних дій або бездіяльності слідчого в кримінальному провадженні здійснюються за правилами КПК України 2012 року (постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2018 року у справі № 335/12096/15-ц з урахуванням ухвали про виправлення описки від 03 липня 2018 року, від 17 жовтня 2018 року у справі № 461/233/17 та від 07 листопада 2018 року у справі № 296/8586/16-ц).

61. Якщо арешт накладений за КПК України 2012 року на майно особи, яка не є учасником кримінального провадження, то вирішення питання щодо зняття такого арешту й оскарження відповідних дій або бездіяльності слідчого в кримінальному провадженні здійснюються за правилами КПК України 2012 року (постанови Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2018 року у справі № 202/5044/17, від 28 листопада 2018 року у справі № 636/959/16-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 640/17552/16-ц, від 27 березня 2019 року у справі № 202/1452/18, від 11 вересня 2019 року у справі № 504/1306/15-ц).

62. У частині першій статті 1 КПК України 2012 року встановлено, що порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.

63. Правовідносини щодо арешту майна, накладеного в межах кримінального провадження, регулюються главою 17 КПК України 2012 року. За змістом статті 173 цього Кодексу, питання про накладення арешту на майно вирішують слідчий суддя або суд.

64. Підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано (частина перша статті 174 КПК України 2012 року) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 727/2878/19 (провадження № 14-516цс19)).

65. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 березня 2019 року у справі № 202/1452/18 виснувала, що в разі якщо арешт на майно накладено в порядку, передбаченому КПК України 2012 року, особа, яка вважає, що такими діями порушено її право власності, навіть за умови, що вона не є учасником кримінального провадження, має право оскаржити ці дії та звернутися до суду про скасування арешту лише в порядку кримінального судочинства.

66. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 вересня 2019 року у справі № 504/1306/15-ц зазначила, що в разі якщо арешт на майно накладено в порядку, передбаченому КПК України 2012 року, особа, яка вважає, що такими діями порушено її право власності, навіть за умови, що вона не є учасником кримінального провадження, має право оскаржити такі дії та звернутися до суду про скасування арешту лише в порядку кримінального судочинства.

67. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 квітня 2018 року у справі № 202/5044/17 погодилася з висновками судів першої й апеляційної інстанцій, які, встановивши, що спірне майно визнане речовими доказами в кримінальному провадженні, вказали, що клопотання власника майна має розглядати слідчий суддя за місцем досудового розслідування в кримінальному провадженні або суд під час судового розгляду.

68. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 листопада 2018 року у справі № 636/959/16-ц виснувала, що питання про скасування арешту треба розглядати за правилами кримінального судочинства в порядку, визначеному вказаним Кодексом.

69. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 грудня 2018 року у справі № 640/17552/16-ц вказала, що питання про зняття арешту з майна, накладеного в межах кримінального провадження, розглядається у встановленому цим Кодексом порядку. А тому спір у цій частині вимог не можна розглядати за правилами цивільного судочинства.

70. Враховуючи, що місцевий суд не встановив правової природи зареєстрованого на підставі листа ГУ МВС України в Київській області від 05 серпня 1997 року № 14/20 обтяження на спірну квартиру за № 1396932, а суд апеляційної інстанції на викладене належної уваги не звернув, висновки судів про можливість вирішення цієї справи в порядку цивільного судочинства передчасні».

Відповідно до ч. 1 ст. 187 ЦПК України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому ст. 185 ЦПК України.

Згідно з ч. 2 ст. 19 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: наказного провадження, позовного провадження (загального або спрощеного), окремого провадження. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Відповідно до ч. 3 ст. 274 ЦПК України, при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: ціну позову; значення справи для сторін; обраний позивачем спосіб захисту; категорію та складність справи; обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; кількість сторін та інших учасників справи; чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес. У відповідності до пунктів 1, 2 ч. 6 ст. 19, пунктів 1-2 ч. 1 ст. 274 ЦПК України, справа може бути розглянута у порядку спрощеного позовного провадження.

Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні. Умови, за яких суд має право розглядати вимоги про стягнення грошових сум у наказному провадженні, а справи у загальному або спрощеному позовному провадженні, визначаються цим Кодексом.

Враховуючи вимоги ст. 19, 274 ЦПК України, значення справи для сторін, обраний позивачем спосіб захисту, категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі, а також те що ціна позову перевищує тридцять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, суддя дійшов висновку про розгляд справи у порядку загального позовного провадження.

Для виконання завдання підготовчого провадження на підставі ст. 196 ЦПК України слід призначити підготовче засідання з повідомленням учасників справи.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 19, 175, 177, 187, 189, 274, 279 ЦПК України суддя,

п о с т а н о в и в:

Відкрити провадження у справі.

Розгляд справи проводити у порядку загального позовного провадження.

З метою виконання вимог ч. 1 ст. 189 ЦПК України розпочати підготовче провадження у справі.

Призначити підготовче судове засідання у справі, яке проводити 21.07.2026 об 11 год. 00 хв. у приміщенні Франківського районного суду м. Львова (м. Львів, вул. Генерала Чупринки, 69, кабінет №304).

Копію ухвали про відкриття провадження у справі надіслати сторонам.

Відповідач має право протягом п`яти днів з дня вручення зазначеної ухвали подати заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Роз`яснити, що відповідач може подати відзив на позов, оформлений з додержанням вимог ст. 178 ЦПК України, у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі.

До відзиву додаються докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі не додані позивачем, а також документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказу іншим учасникам справи.

Роз`яснити учасникам справи, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішуватиме справу за наявними матеріалами.

Відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.

Відповідь на відзив та заперечення позивачем можуть бути подані в строк до судового засідання з розгляду справи по суті з дотриманням вимог, передбачених ст. 178 ЦПК України.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи, що розглядається, на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет за посиланням: https://fk.lv.court.gov.ua/sud1326/.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: Баран О.І.