Ухвала суду № 137289943, 08.06.2026, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1 УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИСправа № 335/11457/25 1-кс/335/2201/2026

08 червня 2026 року м. Запоріжжя

Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя в складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , представника володільця майна адвоката ОСОБА_5 , розглянувши заяву прокурора ОСОБА_3 про відвід слідчого судді Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя ОСОБА_6 від розгляду клопотання про скасування арешту, поданого ОСОБА_7 в особі представника адвоката ОСОБА_5 в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42025080000000014,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні слідчого судді Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя ОСОБА_6 перебуває клопотання ОСОБА_7 про скасування арешту, накладеного на майно, яке він вважає своїм, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42025080000000014 (справа № 335/11457/25, провадження № 1-кс/335/2186/26).

В судовому засіданні з розгляду вказаного клопотання, що відбулось 08.06.2026, прокурор ОСОБА_3 заявила слідчому судді ОСОБА_6 відвід з підстав сумніву в неупередженості слідчого судді.

В судовому засіданні з розгляду заяви про відвід прокурор ОСОБА_3 свою заяву підтримала. В обґрунтування цієї заяви прокурор послалась на те, що вбачає в процесуальних рішення слідчого судді ОСОБА_6 під час здійснення судового контролю за дотриманням прав і свобод людини при здійснення досудового розслідування у згаданому вище кримінальному провадження, ознаки упередженості по відношенню до сторони захисту. На думку прокурора, на це вказує той факт, що за результатами розгляду клопотання про скасування арешту, поданого іншою особою в межах цього самого кримінального провадження, 08.06.2026 слідчий суддя ОСОБА_6 постановила ухвалу про задоволення такого клопотання і скасування арешту. При цьому, як вже розглянуте клопотання, так і клопотання, під час розгляду якого прокурор заявила відвід слідчому судді, стосуються грошових коштів, які сторона обвинувачення вважає набутими злочинним шляхом. Раніше, на початковій стадії досудового розслідування, слідчий суддя ОСОБА_6 постановила ухвалу про відмову у накладенні арешту саме на ці кошти, однак Запорізьким апеляційним судом таке рішення слідчого судді було скасоване, і на грошові кошти був накладений арешт як на речові докази. Прокурор вважає, що скасування слідчим суддею ОСОБА_6 арешту, накладеного апеляційним судом, на підставі тих саме документів, які вже були предметом оцінки при накладенні арешту, і на підставі яких було ухвалене рішення про накладення арешту, - надає підстави припускати, що слідчий суддя ОСОБА_6 є упередженою, і при розгляді другого з поданих клопотань про скасування арешту також його задовольнить всупереч позиції суду апеляційної інстанції, а також всупереч тому, що арештовані грошові кошти вже передані в управління АРМА..

Слідчий ОСОБА_4 підтримав думку прокурора.

Адвокат ОСОБА_5 , як представник ОСОБА_7 , особи, в інтересах якої було подане клопотання про скасування арешту майна, проти задоволення заяви прокурора про відвід слідчого судді ОСОБА_6 заперечувала. Пояснила, що клопотання про скасування арештів подані власниками грошових коштів, які раніше не брали участі у цьому кримінальному провадження, і оцінку доводам яких слідчий суддя ОСОБА_6 не надавала. Також адвокат зауважила, що відвід слідчому судді був заявлений прокурором лише після розгляду першого з клопотань, який завершився не на користь сторони обвинувачення, і незрозуміло, чому прокурор, якщо вважає слідчого суддю ОСОБА_6 упередженою, не заявила про відвід і під час розгляду першого з клопотань.

Заслухавши думку учасників провадження, суд приходить до такого висновку.

Частиною 1 статті 75 КПК України передбачено, що суддя не може брати участь у кримінальному провадженні, за наявності таких обставин:

1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім`ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача;

2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник;

3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім`ї заінтересовані в результатах провадження;

4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості;

5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 КПК України порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 80 КПК України, за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 КПК України, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, дізнавач, захисник, представник, експерт, представник персоналу органу пробації, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов`язані заявити самовідвід. За цими ж підставами їм може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні

Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи. Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими.

Саме тому не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами.

Частиною 1 статті 129 Конституції України встановлено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

Як зазначалося вище, підстави для відводу (самовідводу) судді визначені ч. 1 ст. 75 КПК України.

З огляду на нормативний зміст пункту п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України, відвід судді може бути заявлений і з інших підстав, відмінних від перелічених у пунктах 1 - 3 частини першої цієї ж статті. У будь-якому разі оцінюватися має саме те, чи викликають певні обставини розумний сумнів у неупередженості або об`єктивності судді у стороннього спостерігача.

Суд звертає увагу на те, що стандарт безсторонності ґрунтується, насамперед, на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручань, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово "неупереджений" передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб`єктивної.

Варто зауважити, що жодна норма національного права не визначає зміст нормативної конструкції «неупередженість («безсторонність») судді», а тому під час з`ясування основних критеріїв неупередженості суд вважає за потрібне керуватися джерелами міжнародного права, зокрема принципами, сформульованими у практиці Європейського суду з прав людини.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції має встановлюватися згідно з:

(і) "об`єктивним критерієм", який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з`ясовано, чи є очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Своєю чергою вирішальне значення має саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною;

(іі) "суб`єктивним критерієм", який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність. Тому особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого.

Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб`єктивних та/або об`єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розв`язання справи, тощо).

Одночасно суд підкреслює, що не можуть бути підставою для відводу суддів заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними, достатніми, достовірними і допустимими доказами. Тому відвід має бути вмотивований, тобто в ньому неодмінно мають бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.

Суд вважає, що викладені прокурором обставини не свідчать про упередженість слідчого судді. Упередженість - це думка, що склалася заздалегідь, без урахування об`єктивних фактів, а таких обставин заявником не вказано.

Більше того, на пряме запитання суду прокурор ОСОБА_3 прямо заявила, що її ствердження про упередженість слідчого судді ОСОБА_6 є лише її власним припущенням, яке ґрунтується на судових рішеннях, ухвалених цим слідчим суддею в межах цього кримінального провадження не на користь сторони обвинувачення. Жодних об`єктивних доказів упередженості слідчого судді ОСОБА_6 по відношенню до певного учасника кримінального провадження прокурор не надала.

Отже, на переконання суду, заявником не наведено жодних беззаперечних обставин, які б виключали участь слідчого судді в провадженні, як і не наведено обставин, які б викликали сумнів в об`єктивності чи неупередженості слідчого судді, натомість наводяться обставини щодо незгоди з постановленими судовими рішеннями, тобто фактично висловлюються заперечення проти дій та рішень слідчого судді, які є безпосереднім предметом професійної діяльності суддів, оцінку яким має право надавати виключний перелік органів та установ.

У зв`язку з цим суд наголошує, що незгода учасника провадження з процесуальними діями та рішеннями судді, навіть якщо вони становлять, на думку такого учасника, порушення вимог процесуального закону, не є достатньою підставою для відводу судді з посиланням на його упередженість, але можуть бути підставою для оскарження відповідного судового рішення у встановленому законом порядку.

Суд також зауважує, що порушення питання про відвід слідчого судді безпосередньо після розгляду ним подібного за характером клопотання і оголошення лише резолютивної частини ухвали, без урахування мотивів, з яких слідчий суддя ухвалив таке рішення, фактично лише через побоювання прокурора про ухвалення цим слідчим суддею рішення не на користь сторони обвинувачення при розгляді другого з аналогічних питань, для розумного стороннього спостерігача може виглядати як спроба усунути від участі у кримінальному провадженні конкретного слідчого суддю, який проявив принциповість і послідовність у своїй правовій позиції.

Таким чином, наявність підстав для відводу судді ОСОБА_6 заявником не доведена.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст. ст. 75, 81 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву прокурора ОСОБА_3 про відвід слідчого судді Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя ОСОБА_6 від розгляду клопотання про скасування арешту, поданого ОСОБА_7 в особі представника адвоката ОСОБА_5 в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42025080000000014, залишити без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали оголошений о 09 год. 00 хв. 11.06.2026.

Суддя ОСОБА_1