Рішення № 137289773, 11.06.2026, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 11.06.2026

Справа № 334/2046/26

Провадження № 2/334/2195/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2026 року Дніпровський районний суд міста Запоріжжя у складі: головуючого судді Фетісова М.В., за участю секретаря судового засідання Засько О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Запоріжжі в загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - районна адміністрація Запорізької міської ради по Дніпровському району як орган опіки та піклування та районна адміністрація Запорізької міської ради по Комунарському району як орган опіки та піклування, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,

за участю: позивача ОСОБА_1 та її представника адвоката Жидкової Л.І.,

встановив:

позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить позбавити відповідача батьківських прав відносно неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та стягнути з відповідача аліменти на її користь на утримання неповнолітнього сина щомісячно у розмірі 1/3 частини із всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з дня подання цього позову до суду до повноліття дитини.

Позов обґрунтовує тим, що з 2016 року по вересень 2024 року сторони проживали у фактичних шлюбних стосунках. ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_3 , в свідоцтві про народження якого батьком записаний ОСОБА_2 . Син проживає разом з позивачкою за адресою: АДРЕСА_1 . З вересня 2024 року відповідач зовсім не спілкується з сином, не телефонує йому, не надає матеріальну допомогу на його утримання, зовсім не цікавиться його життям, успіхами в школі, здоров`ям, не займається його вихованням. Позивачкою дитині забезпечені гідні умови проживання та гармонійна атмосфера оточення. Між сторонами склалися доброзичливі стосунки, які сприяють належному вихованню дитини, його повноцінному світосприйманню життя та оточуючих людей. Згідно інформації КНП «ЛІВОБЕРЕЖНИЙ ЦЕНТР ПЕРВИННОЇ МЕДИКО-САНІТАРНОЇ ДОПОМОГИ № 2» ЗМР від 05.02.2026 ОСОБА_4 знаходиться під наглядом педіатричної служби підприємства з липня 2023 року по теперішній час. У разі хвороби дитини або з метою профілактичного огляду, проведення вакцинації до лікаря-педіатра зверталися мати або бабуся. Поради та призначення лікарів виконує мати. Батько ОСОБА_2 до лікарів підприємства не звертався, здоров`ям дитини не цікавився. Відповідно до довідки Запорізької гімназії № 22 Запорізької міської ради від 05.01.2026, виданої учню 3-А класу ОСОБА_3 . Батько учня не бере участі у вихованні дитини, не відвідує батьківські збори, не підтримує зв`язок із класним керівником та не бере участі в освітньому процесі дитини. Беручи до уваги, що батько дитини жодного з покладених законом на батьків обов`язків не виконує, не бере педагогічної, матеріальної, грошової, посильної трудової, або будь-якої іншої участі у вихованні дитини позивачка вважає, що є підстави для позбавлення його батьківських прав. Зазначені факти, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини батьком, свідомого нехтування ним своїми обов`язками, що підтверджує відсутність серйозного ставлення відповідача до своїх батьківських обов`язків. Місце роботи боржника не відоме, інших аліментних зобов`язань він не має. Позивачка працює продавцем в магазині одягу «ОЛЛА», отримує мінімальну заробітну плату, якої недостатньо одній утримувати та виховувати сина, інших прибутків не має, матеріально не забезпечена, потребує допомоги. У зв`язку з тим, що вона з сином внутрішньо переміщені особи, сплачують за житло та комунальні послуги, так як вона залишилася без свого будинку та речей, а також те, що отримує мінімальну заробітну плату, вважає за необхідне стягнути з відповідача аліменти на утримання сина щомісячно в розмірі 1/3 частини із всіх його видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімум на дитину відповідного віку.

Відповідач відзив на позов не подав. Третіми особами пояснення щодо позову також не подані.

Ухвалою про відкриття провадження у справі від 11.03.2026 відкрите провадження у справі, справа призначена до розгляду у загальному провадженні, призначено підготовче засідання, витребувано у органу опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району висновок щодо доцільності позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Висновок поданий до суду 30.04.2026. Ухвалою про призначення судового розгляду від 30.04.2026 закрите підготовче провадження та справа призначена до судового розгляду по суті.

Позивачка ОСОБА_1 в судовому засіданні позов та обставини, якими він обґрунтований підтримала, просила задовольнити у повному обсязі. Пояснила, що з відповідачем не проживає з вересня 2024 року у зв`язку із тим, що він зловживав алкогольними напоями та не працював. Стала проживати у своєї бабусі. З того моменту відповідач їй не телефонував та не зустрічався. З дитиною відповідач також не зустрічався, у школі не відвідував. Місце проживання її та дитини відповідачу відомо, їх номери телефонів має. Перешкоди відповідачу у спілкуванні з дитиною не чинила.

Представник позивачки ОСОБА_1 адвокат Жидкова Л.І. в судовому засіданні позов та обставини, якими він обґрунтований підтримала, просила задовольнити у повному обсязі.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився. Причини неявки суду не повідомив. Заяву про розгляд справи без його участі не подав.

Представник третьої особи районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району як органу опіки та піклування в судове засідання не з`явилася. Подала заяву про розгляд справи без її участі. Просила прийняти рішення з урахуванням інтересів дитини.

Представник третьої особи районної адміністрації Запорізької міської ради по Комунарському району як органу опіки та піклування, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився. Причини неявки суду не повідомив. Заяву про розгляд справи без його участі не подав.

Відповідно до частини першої статті 280 ЦПК України суд постановив провести заочний розгляд справи, оскільки відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання не з`явився в судове засідання без повідомлення причин, не подав відзиву, а позивач не заперечує проти заочного вирішення справи.

Заслухавши пояснення позивачки та її представника, опитавши малолітню дитину, дослідивши письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Свідок ОСОБА_5 пояснила, що позивачка проживає зі своєю бабусею та є її сусідкою. П`ять-шість років тому сторони проживали разом у бабусі позивачки приблизно один рік, чула як відповідач лаявся у нетверезому стані, приходив на підпитку і його чули у під`їзді у нетверезому стані, потім орендували квартиру неподалік. Пізніше позивачка повернулася з сином до бабусі, відповідач не повертався. Після чого відповідача жодного разу не бачила. Сім`ю він не відвідував. Вихованням дитини займається бабуся ОСОБА_6 та позивачка. Бачиться з позивачкою часто, приблизно три-чотири рази на тиждень. Два-три рази на тиждень заходить у гості до квартирі, в якій проживають позивачка, її син та ОСОБА_6 . Під час спільного проживання з позивачкою, відповідач спочатку трішки працював, потім не працював.

Свідок ОСОБА_6 пояснила, що сторони почали разом проживати дев`ять років тому. Син у сторін народився у 2017 році. Сторони проживали у її квартирі три місяці, потім переїхали на орендовану квартиру у 2015 році. Позивачка працювала, а відповідач не давав їй це робити. Почалися ревнощі з боку відповідача, не працював, почав грати в азартні ігри, виносити речі з дому, підіймав руку навіть на неї. Три роки тому позивачка з сином пішли від відповідача та повернулися до неї у квартиру. З того часу відповідач взагалі не спілкувався з сином та позивачкою. Вихованням та утримання дитини займається позивача та вона, коли позивачка на роботі. Відповідача не бачила з моменту переїзду до неї онуки з дитиною, утриманням дитини не займається, аліменти не платить.

ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 18.07.2017. Батьками якого є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Довідками про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 19.11.2025 № 2303-5003882411 та № 2303-5003882432 підтверджується, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2 , фактично проживають за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до листа КНП «ЛІВОБЕРЕЖНИЙ ЦЕНТР ПЕРВИННОЇ МЕДИКО-САНІТАРНОЇ ДОПОМОГИ № 2» Запорізької міської ради від 05.02.2026 № 110101-09 «Про надання інформації» ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , знаходиться під наглядом педіатричної служби підприємства з липня 2023 року по теперішній час. У разі хвороби дитини або з метою профілактичного огляду, проведення вакцинації до лікаря-педіатра зверталися мати або бабуся. Поради та призначення лікарів виконує мати. Батько ОСОБА_2 до лікарів підприємства не звертався, здоров`ям дитини не цікавився.

Згідно з довідкою Запорізької гімназії № 22 Запорізької міської ради від 05.01.2026 № 249, виданою учню 3-А класу ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Батько учня не бере участі у вихованні дитини, не відвідує батьківські збори, не підтримує зв`язок із класним керівником та не бере участі в освітньому процесі дитини.

Висновком про доцільність/недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 органу опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району від 29.04.2026 № 17.02/01-27/356 орган опіки та піклування дійшов висновку, з метою захисту прав та інтересів дитини, вважати недоцільним позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відносно малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

До вказаного висновку додані пояснення малолітнього ОСОБА_3 , акт оцінки потреб сім`ї/особи, висновок оцінки потреб сім`ї.

Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (стаття 51 Конституції України).

Частиною першою статті 8 Закону України № 2402-III від 26 квітня 2001 року «Про охорону дитинства» (далі Закон № 2402-III) передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону № 2402-III).

Мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: (1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; (2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; (3) жорстоко поводяться з дитиною; (4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; (5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; (6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини. Мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав з підстав, встановлених пунктами 2, 4 і 5 частини першої цієї статті, лише у разі досягнення ними повноліття. Мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав щодо усіх своїх дітей або когось із них (частини перша - третя статті 164 СК України).

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Пленум Верховного Суду України в пунктах 15 та 16 постанови від 30.03.2007 № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» роз`яснив, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов`язками.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що відповідно до частини першої статті 169 СК України мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду із позовом про поновлення батьківських прав.

Відповідно до статті 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Відповідно до частини другої статті 171 СК України дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.

Опитаний судом малолітній ОСОБА_3 пояснив, що разом із батьками проживав у гуртожитку. Батько кілька разів бив його. Останній раз бачив батька у 2024 році. Мати та він поїхали проживати до прабабусі. З того часу батько з ним не бачився та не спілкувався. Коли жили разом з батьком, останній приділяв йому увагу, допомагав у навчанні. Батько часто випивав. Просив позбавити батька батьківських прав відносно нього.

Суд встановив, що сторони мають спільного малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідач ОСОБА_2 не піклується про фізичний і духовний розвиток свого сина, його навчанням, підготовкою до самостійного життя, не спілкується з сином в обсязі, необхідному для його нормального самоусвідомлення, не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяє засвоєнню ним загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до його внутрішнього світу, не створює умов для отримання ним освіти. Вказані обставини підтверджуються дослідженими судом письмовими доказами, а також поясненнями дитини, наданими суду.

Вказані обставини свідчать про ухилення відповідача від виховання дитини внаслідок його винної поведінки та свідомого нехтування своїми обов`язками.

При цьому малолітня дитина сторін не бажає, щоб відповідач брав участь у його вихованні та спілкуванні з ним. Отже позбавлення відповідача батьківських прав не суперечить інтересам дитини.

Проте орган опіки та піклування своїм висновком визнав недоцільним позбавлення відповідача батьківських прав щодо дитини.

Відповідно до частин четвертої-шостої статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо позбавлення батьківських прав обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Суд не погоджується з висновком органу опіки та піклування, оскільки під час його складання органом опіки та піклування не була взята до уваги думка дитини з приводу розв`язання спору, викладена у письмових поясненнях. Таким чином висновок є недостатньо обґрунтованим та суперечить інтересам дитини за вищенаведених судом обставин.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що позов в частині позбавлення батьківських прав є обґрунтованим та підлягає задоволенню, а відповідача ОСОБА_2 необхідно позбавити батьківських прав відносно сина ОСОБА_3 .

Щодо стягнення аліментів.

Згідно частини другої статті 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (частина третя статті 51 Конституції України).

Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у Сімейному кодексі України.

Способи захисту сімейних прав та інтересів встановлені частиною другою статті 18 СК України, згідно з нормами якої способами захисту сімейних прав та інтересів зокрема є припинення правовідношення, а також його анулювання.

Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.

Відповідно до частини першої статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Відповідно до статті 180 Сімейного Кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття та згідно з частиною третьою статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Згідно зі статтею 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

З роз`яснень, викладених у пункті 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року № 3 вбачається, що за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом. Згідно з частиною третьою статті 181 СК України, аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька (стаття 183 цього Кодексу) або в твердій грошовій сумі (стаття 184 цього Кодексу) і виплачуються щомісячно. Вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у частині другій статті 182 СК України. При цьому необхідно мати на увазі, що зміна законодавства в частині визначення мінімального розміру аліментів на одну дитину не є підставою для перегляду постановлених раніше судових рішень про їх стягнення.

Відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27.02.1991 та набула чинності для України 27.09.1991, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Верховний Суд у своїй постанові від 04 вересня 2019 року у справі № 711/8561/16-ц (провадження № 61-21318св18) наголосив на тому, що відповідно до положень статті 3 Конвенції Організації Об`єднаних Націй «Про права дитини», яку ратифіковано Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII, в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Зокрема, передбачено, що дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживаються всі відповідні законодавчі і адміністративні заходи.

За своєю суттю аліменти - це кошти покликані забезпечити дитину усім необхідним для повноцінного розвитку, тому вони можуть бути стягнуті лише на користь того з батьків, хто проживає із дитиною та бере більш активну участь у її вихованні.

Стаття 179 СК України передбачає, що аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання.

У позові позивачка просить суд стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання неповнолітнього сина щомісячно у розмірі 1/3 частини із всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з дня подання цього позову до суду до повноліття дитини.

Встановлюючи розмір аліментів, які необхідно стягнути з відповідача на користь позивачки на утримання дитини, суд виходить з такого.

Суд встановив, що малолітній ОСОБА_3 проживає з позивачкою ОСОБА_1 . Відповідач ОСОБА_2 проживає окремо від сина та свій обов`язок по його утриманню не виконує.

Згідно з частиною першою статті 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Вказаною статтею СК України розмір аліментів визначається у таких частках від доходу матері або батька: на одну дитину - одна чверть, на двох дітей - одна третина, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Враховуючи те, що сторони мають одну неповнолітню дитину, розмір частки стягнутих аліментів повинен визначатися як одна чверть заробітку (доходу) платника аліментів, що є необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

При цьому суд відхиляє аргументи позивачки на обґрунтування розміру аліментів про те, що вона сплачує за житло та комунальні послуги, отримує мінімальну заробітну плату, оскільки доказів цих обставин позивачкою не подано. Крім цього згідно з показаннями свідків позивачка з дитиною проживають у родички, що спростовує обставину сплати нею за житло.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що позов в частині стягнення аліментів необхідно задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивачки аліменти у розмірі однієї чверті з усіх видів заробітку (доходів), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи стягнення 10 березня 2026 року і до досягнення дитиною повноліття.

Суд не бере до уваги заяву від 10.01.2026, оскільки вона за своїм змістом є письмовими поясненнями свідків, які відповідно до статей 76, 91, 230 ЦПК України не є доказами у справі.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи те, що позов задоволений повністю, з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню сплачений нею судовий збір за вимогу про позбавлення батьківських прав в сумі 1 331,20 гривня та з урахуванням того, що позивачка звільнена від сплати судового збору за вимогу про стягнення аліментів на підставі пункту 3 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», з відповідача підлягає стягненню в дохід держави судовий збір в сумі 1 331,20 гривень.

Керуючись статтями 3, 4, 10-13, 76-81, 89, 141, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд

ухвалив:

позов задовольнити частково.

Позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі однієї чверті з усіх видів заробітку (доходів), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи стягнення 10 березня 2026 року і до досягнення дитиною повноліття.

У позові в іншій частині відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1 331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в сумі 1 331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок.

Рішення в частині стягнення аліментів за один місяць допустити до негайного виконання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду через Дніпровський районний суд міста Запоріжжя шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Реквізити учасників справи:

позивачка - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце проживання: зареєстроване - АДРЕСА_2 , фактичне - АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ,

відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання: зареєстроване - АДРЕСА_3 , фактичне - АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору:

- районна адміністрація Запорізької міської ради по Дніпровському району, місцезнаходження: вул. Петра Сагайдачного, буд. 1А, м. Запоріжжя, код ЄДРПОУ 37573513,

- районна адміністрація Запорізької міської ради по Комунарському району, місцезнаходження: вул. Чумаченка, буд. 32, м. Запоріжжя, код ЄДРПОУ 37573541.

Суддя М.В. Фетісов