Ухвала суду № 137289580, 10.06.2026, Заводський районний суд м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя

69606 Україна м. Запоріжжя вул. Мирослава Симчича 65 тел.(099) 55-49-125

Справа № 332/2393/22

Провадження №: 4-с/332/5/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2026 р. м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді - Завіновської А.П.,

при секретарі судового засідання Літвіновій Т.А.,

за участю представника заявника адвоката Зінькової І.В.,

розглянувши в судовому засіданні, в залі суду м. Запоріжжя, в режимі відеоконференції цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 , поданою в інтересах останнього адвокатом Зіньковою Інною Володимирівною, заінтересовані особи: Павлоградський відділ державної виконавчої служби у Павлоградському районі Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, ОСОБА_2 , на дії/бездіяльність органу примусового виконання,

встановив:

15.12.2025 р. ОСОБА_1 , в особі свого представника адвоката Зінькової І.В., звернувся до суду з наведеною скаргою, в обґрунтування якої зазначав наступне.

13.06.2025 головним державним виконавцем Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Дорошенко А.О., винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 78368870, за виконавчим листом, виданим 25.01.2023 року Заводським районним судом м. Запоріжжя у цивільній справі № 332/2393/22, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , на утримання сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліментів в розмірі частки усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 07 жовтня 2022 року і до досягнення дитиною повноліття.

З лютого 2023 по серпень 2025, ОСОБА_2 регулярно отримувала аліменти на утриманні дитини, які ОСОБА_1 , проходячи службу у лавах ЗСУ та маючи кошти, добровільно перераховував на картку останньої, загалом було сплачено аліментів на суму 433 500 грн.

30.04.2025 наказом командира ВЧ НОМЕР_1 , ОСОБА_1 було звільнено та виключено зі списків особового складу військової частини у зв`язку із отриманням поранення.

12.06.2025 рішенням Експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 135/25/1855/Р, ОСОБА_1 встановлено ІІ групу інвалідності.

ОСОБА_1 не був обізнаний про те, що ОСОБА_2 пред`явила виконавчий лист для примусового виконання і продовжував сплачувати добровільно аліменти та дізнався про відкриття виконавчого провадження, коли вже були арештовані його рахунки. Після цього, він звернувся до виконавця та повідомив, що має банківський рахунок, на який отримує пенсію по інвалідності і попросив зняти арешт, на що виконавець надав йому заповнити формуляр (заяву) саме на цей спеціальний рахунок, який ОСОБА_1 , перебуваючи у психічно нестабільному стані та будучи юридично необізнаною особою, підписав.

В подальшому, у зв`язку зі зміною місця проживання ОСОБА_1 , виконавче провадження було передано для виконання до Павлоградського відділу державної виконавчої служби у Павлоградському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) і 03.11.2025 прийнято до виконання, заборгованість по аліментам на той час склала 691 407, 52 грн., на яку було звернено стягнення, згідно до постанови виконавця.

При цьому, ОСОБА_1 надав виконавцю виписки з АТ «ПриватБанку» про перерахування коштів ОСОБА_2 , який державний виконавець не прийняв, пославшись на відсутність в призначенні платежу посилання на те, що ці кошти є аліментами та неправомірно відмовив у зняті арешту з банківського рахунку.

21.11.2025 ОСОБА_1 на рахунок зі спеціальним режимом використання, надійшла грошова допомога, як військовому, за отримання поранення у розмірі 908 400 грн., з яких неправомірно було утримано аліменти у розмірі 652 644, 60 грн., що ані Банком, ані державним виконавцем, не перевірено.

Отже, з ОСОБА_1 безпідставно стягнуто заборгованість по аліментам у розмірі 593 313, 28 грн. та 59 331, 32 грн. виконавчого збору.

Таким чином, ОСОБА_1 , в особі свого представника адвоката Зінькової І.В., просив: визнати протиправними дії державного виконавця щодо неврахування добровільно сплачених аліментів; зобов`язати державного виконавця зробити перерахунок заборгованості з 07.10.2022 року врахувавши добровільну сплату аліментів; визнати протиправними дії державного виконавця щодо стягнення коштів у розмірі 652 644, 40 грн., з рахунку, який має спеціальний режим використання; зобов`язати державного виконавця повернути кошти в розмірі 652 644, 40 грн. на рахунок ОСОБА_1 .

Ухвалою від 06.03.2026 року скаргу було призначено до судового розгляду на 09 год. 30 хв. 13.03.2026 року, який в подальшому неодноразово відкладався, останній раз на 05.06.2026 року на 09 год. 00 хв.

Ухвалою від 13.03.2026 року з Павлоградського відділу державної виконавчої служби у Павлоградському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) витребувано копії матеріалів виконавчого провадження, а з АТ «Райффайзен Банк» копії документів, на підставі яких ОСОБА_1 відкрито банківський рахунок.

11.03.2026 представник заінтересованої особи Павлоградського відділу державної виконавчої служби у Павлоградському районі Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, подав заперечення на скаргу, в яких зазначав, що 25.11.2025 боржник ОСОБА_1 надав копію реквізитів рахунку, відкритого в банку для списання заборгованості зі сплати аліментів та в подальшому розблокування рахунків. Також боржником надано довідку про доходи за 2022-2023 для здійснення перерахунку заборгованості. При цьому, заяви з приводу того, що за боржником значаться рахунки зі спеціальним режимом використання, на які не може бути накладено арешт та звернено стягнення, в матеріалах виконавчого провадження, відсутні, не надані державному виконавцю такі дані і Банком. Отже, державним виконавцем направлено платіжну інструкцію до Банку для примусового стягнення суми заборгованості з урахуванням виконавчого збору, на розрахунковий рахунок, наданий боржником, яка в подальшому в загальній сумі 652 644, 60 грн., і була знята з рахунку останнього.

Стосовно врахування в заборгованість зі сплати аліментів добровільно перерахованих боржником ОСОБА_1 на рахунок стягувача ОСОБА_2 коштів, то від останньої надійшла заява, в якій вона заперечувала з приводу врахування вказаних платежів у заборгованість.

Отже, представник заінтересованої особи у задоволенні скарги просив відмовити, в частині зарахування платежів добровільно сплачених ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , поклався на розсуд суду.

В судове засідання представник заінтересованої особи - Павлоградського відділу державної виконавчої служби у Павлоградському районі Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України не з`явився, просив розгляд скарги здійснювати у його відсутність.

Не з`явилась в судове засідання заінтересована особа ОСОБА_2 , причини її неявки суду невідомі, була повідомлена про час та місце розгляду скарги.

Також не з`явився в судове засідання і заявник ОСОБА_1 , надав повноваження на представництво його інтересів в суді своєму представнику адвокату Зіньковій І.В.

З урахуванням наведеного та думки представника заявника, розгляд справи здійснено у відсутність вказаних осіб.

В судовому засіданні представник заявника адвокат Зінькова І.В. скаргу підтримала з підстав, наведених у ній.

Дослідивши письмові докази, суд приходить до наступного висновку.

За положеннями ст. 447-1 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Виходячи з приписів ч. 1 ст. 447, ч. 1 ст. 448 ЦПК України судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Статтею 1 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII) визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону № 1404-VIII, відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих документів,зокрема виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Частиною першою статті 5 Закону № 1404-VIII передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 12 Закону № 1404-VIII, виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

Виконавчий документ про стягнення періодичних платежів у справах про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок каліцтва чи іншого ушкодження здоров`я, втрати годувальника тощо може бути пред`явлено до виконання протягом усього періоду, на який присуджені платежі.

Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (ч. 1 ст. 18 Закону № 1404-VIII).

Пунктом 1 частини другої статті 18 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Судом встановлено, що рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжі від 22.12.2022 у цивільній справі № 332/2393/22, зокрема з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , на утримання сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стягнуто аліменти в розмірі частки усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 07 жовтня 2022 року і до досягнення дитиною повноліття (ц.с. а.с. 28-29).

Ухвалою Заводського районного суду м. Запоріжжя від 15.02.2023 року виправлено описку, допущену у рішенні від 22.12.2022 року, в частині дати народження дитини ОСОБА_3 (ц.с. а.с. 46).

25.01.2023 року Заводським районним судом м. Запоріжжя видано виконавчий лист на підставі вказаного судового рішення (ц.с. а.с. 38).

13.06.2025 року ОСОБА_2 звернулася до виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення суду від 22.12.2022 року (а.с. 61).

13.06.2025 головним державним виконавцем Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Дорошенко А.О., винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 78368870, за виконавчим листом, виданим 25.01.2023 року Заводським районним судом м. Запоріжжя у цивільній справі № 332/2393/22, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , на утримання сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліментів в розмірі частки усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 07 жовтня 2022 року і до досягнення дитиною повноліття (а.с. 66).

13.06.2025 головним державним виконавцем Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Дорошенко А.О., винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника (а.с. 75-76).

Постановами від 12.08.2025 та 26.09.2025 головним державним виконавцем Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Дорошенко А.О., накладено арешт на кошти боржника (а.с. 80, 81 зв. ст.).

26.09.2025 головним державним виконавцем Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Дорошенко А.О., винесено постанову про зняття арешту з коштів (а.с. 82 зв. ст.).

Згідно до заяви про визначення поточного рахунку у банку для здійснення видаткових операцій від 09.10.2025 (зареєстрована 10.10.2025), ОСОБА_1 власноручно зазначено рахунок для здійснення видаткових операцій у ВП № 78368870, а саме НОМЕР_2 , відкритого у АТ «Райффайзен Банк» код банку 300335 (а.с. 86).

13.10.2025 головним державним виконавцем Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Дорошенко А.О., винесено постанову про визначення поточного рахунку фізичної особи - боржника у банку для здійснення видаткових операцій, а саме поточний рахунок НОМЕР_2 , відкритого у АТ «Райффайзен Банк» (а.с. 88).

21.10.2025 головним державним виконавцем Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Дорошенко А.О., винесено постанову про передачу виконавчого провадження за місцем проживання боржника, згідно до його заяви (а.с. 94-95).

З розрахунку заборгованості зі сплати аліментів у ВП № 78368870 вбачається, шо станом на 31.10.2025 заборгованість склала 691 407, 52 грн. (а.с. 92).

03.11.2025 державним виконавцем Павлоградського відділу державної виконавчої служби у Павлоградському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Стасюк Я.В., винесено постанову про прийняття виконавчого провадження (а.с. 96).

27.11.2025 державним виконавцем Павлоградського відділу державної виконавчої служби у Павлоградському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Стасюк Я.В., винесені постанови про стягнення виконавчого збору та зняття арешту з коштів (а.с. 104, 105 зв. ст.).

Згідно до платіжних інструкцій № 2645 з рахунку боржника ОСОБА_1 на користь стягувача ОСОБА_2 , 27.11.2025 перераховано кошти в розмірі 593 313, 28 грн. за ВП № 78368870, а за інструкцією № 2644 виконавчий збір в розмірі 59 331, 32 грн. (а.с. 99, 100).

04.12.2025 державним виконавцем Павлоградського відділу державної виконавчої служби у Павлоградському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Фадєєвою Ю.М., винесено постанову про скасування заходів примусового виконання (а.с. 109 зв. ст.).

02.12.2025 (зареєстрована 07.12.2025) ОСОБА_2 звернулася до державного виконавця із заявою, в якій заперечувала факт отримання від ОСОБА_1 добровільно сплачених аліментів і просила перераховані на її рахунок кошти не зараховувати у заборгованість зі сплати аліментів (а.с. 107-108).

Згідно до листа АТ «Райффайзен Банк» від 01.04.2026 № 81-15-9/5601-БТ, у ОСОБА_1 обліковується рахунок НОМЕР_3 , валюта 980, дата відкриття рахунку ІНФОРМАЦІЯ_2 , рахунок НОМЕР_4 (а.с. 51).

17.06.2025 року між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 шляхом підписання заяви № СМDPI-3918858 про акцепт Публічної пропозиції/Угода з додатками до неї (довідки про систему гарантування вкладів фізичних осіб, заяви про відкриття та ведення карткового рахунку, лімітів на здійснення операцій по картковому рахунку з використанням платіжних карток), укладено договір банківського обслуговування (а.с. 52-28).

З виписки АТ КБ «ПриватБанк» вбачається, що за період з лютого 2023 року по серпень 2025 року на рахунок ОСОБА_2 , ОСОБА_1 було перераховано 433 500,00 гривень. Призначення платежу відсутнє (а.с. 213-214).

Отже, з виписки АТ КБ «ПриватБанк» з рахунку ОСОБА_1 вбачається, що останнім протягом періоду з лютого 2023 року по серпень 2025 року на користь ОСОБА_2 , було перераховано грошові кошти на загальну суму 433 500,00 гривень. Водночас надана боржником виписка з Банку посилання на аліменти у призначенні платежу не містить, оскільки як пояснив, зокрема і представник заявника в судовому засіданні, останнім під час перерахування коштів не зазначалось, що не дає можливості ідентифікувати грошові кошти як такі, що спрямовані на сплату аліментів, а відтак вони, враховуючи заперечення з цього приводу стягувача у справі, обґрунтовано не були зараховані державним виконавцем у заборгованість по аліментам.

За таких обставин, доводи представника заявника, що перераховані ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 за вказаний вище період грошові кошти є аліментами, оскільки будь-які інші зобов`язання між сторонами відсутні, в даному випадку є безпідставними.

Аналогічний висновок викладено в постановах Верховного суду від 05.08.2025 у справі № 390/2379/24, від 29.04.2026 року у справі № 686/17977/22.

Стосовно доводів скарги щодо протиправності дій державного виконавця в частині стягнення коштів у розмірі 652 644, 40 грн., з рахунку, який має спеціальний режим використання, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Статтею 68 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів/електронних грошей, що знаходяться на рахунках у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів.

За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п`яти мінімальних розмірів заробітної плати.

Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.

Зазначене правило визначає ті кошти, що складають заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника як особливий об`єкт, на який може бути звернуто стягнення на виконання виконавчого документа, та обмежує таке стягнення відсутністю інших коштів та/або об`єктів для стягнення, видами боргових зобов`язань (періодичні платежі) та сумою стягнення.

Відповідно до статті 72 Закону України «Про виконавче провадження» на допомогу з державного соціального страхування, що виплачується в разі тимчасової непрацездатності та в інших випадках, допомогу по безробіттю та соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства, призначену відповідно до Закону України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю", стягнення може бути звернено виключно за рішеннями про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також втратою годувальника.

Водночас 26.03.2022 набрав чинності Закон України №2129-IX «Про внесення зміни до розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», яким зазначений розділ Закону України «Про виконавче провадження» був доповнений, зокрема, пунктом 10-2.

Підпунктом 3 пункту 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-IX, припиняється звернення стягнення на пенсію, стипендію (крім рішень про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю внаслідок кримінального правопорушення, та рішень, боржниками за якими є громадяни російської федерації).

Отже, в період дії воєнного стану з пенсійного/стипендійного рахунку боржника громадянина України не можуть бути списані кошти, отримані боржником як пенсія/стипендія, при примусовому виконанні судових рішень, які не пов`язані зі стягненням аліментів, відшкодуванням шкоди заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю внаслідок кримінального правопорушення.

У постанові від 19.05.2020 у справі № 905/361/19 Велика Палата Верховного Суду надала правовий висновок про те, що: «...виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження». Отже, виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі у разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом».

У випадках, коли рахунок боржника не має спеціального режиму використання та на нього зараховуються кошти з різним цільовим призначенням (не лише пенсійні/соціальні), банк може не мати інформації про характер таких надходжень і, відповідно, не знати, які саме кошти підлягають арешту, а які - ні. У такому разі арешт підлягає зняттю виконавцем на підставі поданих боржником документів із підтвердженням, що арештовані кошти є саме пенсійними коштами боржника (соціальними виплатами).

Для боржника надання вказаних підтверджуючих документів є процесуальною можливістю відновити свої права, порушені у зв`язку із накладенням незаконного арешту, а для виконавця зняття такого арешту є здійсненням повноважень для усунення спричинених негативних наслідків. Однак це не виключає зобов`язання банку при виконанні приписів державного та/або приватного виконавця окремо від боржника повідомити виконавця про неможливість накладення арешту на грошові кошти боржника у зв`язку з забороною, встановленою законом.

У разі, якщо банк не повідомив державного виконавця, що рахунок, на якому знаходяться кошти боржника, є рахунком зі спеціальним режимом використання, або боржник не довів належність арештованих коштів до пенсійних (або інших соціальних виплат), то дії державного виконавця щодо накладення арешту на кошти на цьому банківському рахунку та їх подальше списання не можна вважати протиправними.

Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 19.01.2026 року у справі № 204/9551/18.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 самостійно надав державному виконавцю дані про рахунок для здійснення видаткових операцій у ВП № 78368870, а саме НОМЕР_2 , відкритого у АТ «Райффайзен Банк» код банку 300335.

При цьому, ч. 3 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» саме на Банк покладає обов`язок перевіряти чи підпадає рахунок під спеціальний режим використання, а тому виконавець не може бути обізнаний про такі обставини та відповідно нести певну відповідальність.

Окрім того, з даних наданих АТ «Райффайзен Банк» на виконання ухвали суду, та зокрема виписки по рахунку, не вбачається ознак того, що цей рахунок має статус спеціального режиму використання.

Відповідно до ст. 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд скасовує оскаржувані рішення та визнає оскаржувані дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

З урахуванням наведених обставин, суд не знаходить підстав, які б свідчили про протиправність дій державного виконавця, а тому відмовляє у задоволенні скарги ОСОБА_1 .

Керуючись ст. ст. 447, 447-1, 448, 451 ЦПК України, суд

постановив:

скаргу ОСОБА_1 , поданою в інтересах останнього адвокатом Зіньковою Інною Володимирівною, заінтересовані особи: Павлоградський відділ державної виконавчої служби у Павлоградському районі Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, ОСОБА_2 , на дії/бездіяльність органу примусового виконання, - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Запорізького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: А.П. Завіновська