Рішення № 137289268, 09.06.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/41159/25

Провадження № 2/127/10054/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

09 червня 2026 рокумісто Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Сичука М.М.,

за участі секретаря судового засідання Коровай А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці в порядку спрощеного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького міського суду Вінницької області надійшов позов ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 10 квітня 2019 року між АТ «УКРСИББАНК» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №95288095000(26202966144722), відповідно до умов якого банк надав відповідачу кредитні кошти у розмірі 10 000,00 грн строком до 10 травня 2021 року зі сплатою 55,00 % річних за користування кредитними коштами.

Позивач зазначає, що умовами кредитного договору було передбачено обов`язок позичальника своєчасно повернути отримані кредитні кошти, сплачувати проценти за користування кредитом, а також інші платежі, передбачені договором. Крім того, умовами договору передбачалось право кредитодавця нараховувати проценти у підвищеному розмірі у випадку прострочення виконання зобов`язань за договором.

На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що первісний кредитор належним чином виконав свої зобов`язання за кредитним договором та надав відповідачу кредитні кошти у повному обсязі, що підтверджується виписками по рахунку, долученими до матеріалів справи. Водночас відповідач, всупереч умовам договору, належним чином взяті на себе зобов`язання не виконав, у визначені договором строки кредитні кошти не повернув та проценти за користування кредитом не сплатив, у зв`язку із чим утворилась прострочена заборгованість.

Позивач вказує, що підписанням кредитного договору відповідач підтвердив факт ознайомлення з його умовами, погодився з усіма істотними умовами договору та отримав необхідну інформацію, передбачену законодавством України.

Також у позовній заяві зазначено, що право вимоги за вказаним кредитним договором неодноразово відступалося іншим особам.

Зокрема, 20 травня 2020 року між АТ «УКРСИББАНК» та ТОВ «ФК «ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА» було укладено договір №170, відповідно до умов якого останньому було відступлено право вимоги за кредитними договорами, у тому числі за договором №95288095000(26202966144722), укладеним із відповідачем.

У подальшому, 21 травня 2020 року між ТОВ «ФК «ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» було укладено договір №04/21/05/2020/1, на підставі якого право вимоги за вказаним кредитним договором було відступлено ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ».

Надалі, 10 січня 2023 року між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» було укладено договір №10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, відповідно до якого позивач набув право вимоги до відповідача за кредитним договором №95288095000(26202966144722) від 10 квітня 2019 року.

Посилаючись на положення статей 512, 514, 516 Цивільного кодексу України, позивач зазначає, що до нього перейшли усі права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, які існували на момент переходу права вимоги.

Позивач зазначає, що станом на дату подання позовної заяви відповідач свої зобов`язання за кредитним договором не виконав, заборгованість не погасив, у зв`язку із чим утворилась заборгованість у загальному розмірі 85 184,83 грн, яка, згідно із наданим розрахунком, складається із: 19 099,60 грн заборгованості за тілом кредиту; 35 964,61 грн заборгованості за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги; 30 075,32 грн заборгованості за нарахованими процентами після відступлення права вимоги; 45,30 грн заборгованості за штрафними санкціями.

У зв`язку із викладеним позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» заборгованість за кредитним договором №95288095000(26202966144722) від 10 квітня 2019 року у розмірі 85 184,83 грн, а також судові витрати, які складаються із судового збору у розмірі 2 422,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 25 000,00 грн

Крім того, позивач просив здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження та проводити розгляд справи за відсутності представника позивача, не заперечуючи проти ухвалення заочного рішення у справі.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 15.01.2026 року відкрито спрощене позовне провадження у справі з повідомленням (викликом) сторін, з роз`ясненням процесуальних прав учасників справи, зокрема, щодо надання у визначені строки відповідачем відзиву на позов, а позивачем письмової відповіді на такий відзив.

Відповідач не скористався своїм правом на подачу відзиву на позовну заяву про стягнення заборгованості за кредитними договорами.

Представник позивача просив розглядати справи у його відсутність, позов підтримує, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач повторно в судове засідання не з`явилася, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи.

З урахуванням приписів статті 280 ЦПК України суд дійшов висновку про розгляд справи у відсутність відповідача в порядку заочного провадження, оскільки в справі достатньо матеріалів про права та взаємовідносини сторін і представник позивача не заперечував проти такого порядку розгляду справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до п.113 Розділу V Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 №1845/0/15-21, до початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС справи можуть розглядатися (формуватися та зберігатися) в паперовій, електронній чи змішаній формі залежно від наявних у суді можливостей.

Відповідно до наказу ДСА «Про затвердження Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України» від 20.08.2019 № 814, у випадку прийняття суддею (суддею-доповідачем), у провадженні якого перебуває судова справа, рішення щодо розгляду (формування та зберігання) судової справи (матеріалів кримінального провадження) в електронній чи змішаній (паперовій та електронній) формі, складання внутрішнього опису здійснюється у відповідній(их) формі(ах) (паперовій та/або електронній).

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов наступного.

Судом встановлено наступні фактичні обставини справи, яким відповідають правовідносини, врегульовані нормами ст. 526, 527, 530, 536, 610, 611, 625, 629, 638, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року № 63566/00 "Проніна проти України § 23).

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. десятий п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп\2003).

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або тож кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Судом встановлено, що 10 квітня 2019 року між АТ «УКРСИББАНК» та ОСОБА_1 було укладено договір №95288095000(26202966144722), відповідно до умов якого відповідачу було встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок із максимальною сумою кредитування 10 000,00 грн строком до 10 травня 2021 року зі сплатою 55 % річних за користування кредитними коштами.

На підтвердження укладення кредитного договору позивачем надано копію договору-анкети про відкриття та комплексне розрахунково-касове обслуговування банківського рахунку фізичної особи та умови кредитування, а також виписки по рахунку відповідача.

Крім того, на виконання ухвали суду АТ «УКРСИББАНК» надало письмову відповідь, у якій підтвердило факт укладення з відповідачем кредитного договору №95288095000(26202966144722) від 10 квітня 2019 року та повідомило, що вказаний кредитний продукт є договором про встановлення ліміту кредитування на поточний рахунок, тобто наданням клієнту можливості користуватись кредитними коштами понад залишок власних коштів на рахунку в межах встановленого кредитного ліміту.

Банк також зазначив, що при такому виді кредитування фактичне перерахування кредитних коштів на рахунок позичальника окремою операцією не здійснюється, а користування кредитними коштами підтверджується встановленням та використанням кредитного ліміту за рахунком. На підтвердження зазначених обставин банком надано виписку по рахунку № НОМЕР_1 .

Оцінюючи наведені докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що первісний кредитор виконав взяті на себе зобов`язання за кредитним договором та надав відповідачу можливість користування кредитними коштами в межах погодженого сторонами кредитного ліміту.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною першою статті 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно із статтею 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований у документах та підписаний сторонами.

Судом встановлено, що кредитний договір містить усі істотні умови, зокрема умови щодо предмета договору, розміру кредитного ліміту, строку кредитування, процентної ставки, порядку повернення кредиту та сплати процентів.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню саме у цей строк.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання.

Судом установлено, що відповідач належним чином взяті на себе зобов`язання за кредитним договором не виконав, у встановлені договором строки кредитні кошти не повернув, проценти за користування кредитом не сплатив, унаслідок чого утворилась прострочена заборгованість.

Матеріалами справи підтверджується, що 20 травня 2020 року між АТ «УКРСИББАНК» та ТОВ «ФК «ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА» укладено договір №170 про відступлення права вимоги, відповідно до якого новому кредитору було передано право вимоги, у тому числі за кредитним договором відповідача.

У подальшому, 21 травня 2020 року ТОВ «ФК «ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА» відступило право вимоги ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» на підставі договору №04/21/05/2020/1.

Надалі, 10 січня 2023 року між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» укладено договір №10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, відповідно до якого до позивача перейшло право вимоги за кредитним договором №95288095000(26202966144722).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином.

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу таких прав.

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» набуло статусу належного кредитора у спірних правовідносинах та має право вимоги до відповідача.

Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості станом на дату звернення до суду загальний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором становить 85 184,83 грн, з яких: 19 099,60 грн заборгованість за тілом кредиту; 35 964,61 грн заборгованість за процентами, нарахованими на дату відступлення права вимоги; 30 075,32 грн заборгованість за процентами, нарахованими після відступлення права вимоги; 45,30 грн штрафні санкції.

Відповідачем належних та допустимих доказів на спростування наданого позивачем розрахунку заборгованості суду не подано, контррозрахунок відсутній, доказів погашення заборгованості або належного виконання умов кредитного договору матеріали справи не містять.

Оцінюючи поданий позивачем розрахунок заборгованості у сукупності з іншими доказами у справі, суд вважає його належним, допустимим та таким, що узгоджується з умовами кредитного договору та наявними у справі письмовими доказами.

З огляду на встановлені обставини справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором є обґрунтованими, підтверджуються належними та допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із такого.

Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов підлягає задоволенню, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені позивачем витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 422,40 грн, що підтверджується платіжними документами, наявними у матеріалах справи.

Також позивач просив стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 25 000,00 грн.

Вирішуючи питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить із такого.

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи, до яких, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із частинами першою, другою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, а за результатами розгляду справи такі витрати підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

За змістом частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору; значення справи для сторін; поведінку сторін під час розгляду справи; дії сторін щодо досудового врегулювання спору.

Крім того, відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано копію договору про надання правничої допомоги, додатки до нього та акт наданих послуг, відповідно до яких вартість правничої допомоги становить 25 000,00 грн.

Разом із тим, суд зазначає, що сама лише наявність договору про надання правничої допомоги та акта виконаних робіт не є безумовною підставою для стягнення усієї заявленої суми витрат, оскільки суд при вирішенні питання про їх розподіл зобов`язаний перевірити співмірність та обґрунтованість таких витрат.

Суд враховує, що дана справа є справою незначної складності, розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін та не потребувала значного обсягу процесуальних дій.

Спір стосується стягнення заборгованості за кредитним договором та є типовим для даної категорії справ. Позовна заява фактично складена за шаблонною формою, містить стандартне нормативне обґрунтування та типові посилання на норми цивільного законодавства. Обсяг доказової бази також є стандартним для спорів про стягнення заборгованості за кредитними договорами та складається переважно з копій договорів факторингу, витягів із реєстрів боржників, розрахунку заборгованості та кредитної документації.

При цьому матеріали справи не містять доказів значного обсягу фактично наданих адвокатом послуг, витрат значного часу на підготовку складних процесуальних документів, участі представника у численних судових засіданнях, подання додаткових пояснень, заяв чи клопотань, які б свідчили про підвищену складність справи або значний обсяг правничої допомоги.

Також суд враховує співвідношення заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу до характеру спору, ціни позову та фактичного обсягу виконаних представником позивача робіт.

За таких обставин суд доходить висновку, що заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 25 000,00 грн є завищеним, неспівмірним зі складністю справи, обсягом наданих послуг та не відповідає критеріям розумності і пропорційності.

Враховуючи категорію справи, характер та обсяг виконаних представником позивача робіт, принципи співмірності, розумності та справедливості, суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, до 5 000,00 грн, що, на переконання суду, є достатнім та співмірним розміром компенсації витрат на правничу допомогу у даній справі.

Також суд зауважує, що суд ухвалював рішення за відсутності учасників справи. Відповідно до положення ч.ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України, що у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

На відповідне застосування вказаних положень також звернула увагу Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в постанові від 5 вересня 2022 року в справі №1519/2-5034/11.

На підставі викладеного та керуючись ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст. 204, 207, 526, 530, 536, 625, 628, 629, 639, 1048, 1054, 1077, 1082 ЦК України, ст. 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» заборгованість за договором №95288095000(26202966144722) від 10 квітня 2019 року у розмірі 85 184 (вісімдесят п`ять тисяч сто вісімдесят чотири) грн 83 коп., з яких 19 099 грн 60 коп. заборгованість за тілом кредиту; 35 964 грн 61 коп. заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги; 30 075 грн 32 коп. заборгованість за нарахованими процентами після відступлення права вимоги; 45 грн 30 коп. штрафні санкції.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» судовий збір у розмірі 2 422 грн 40 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 грн 00 коп.

Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте Вінницьким міським судом Вінницької області за письмовою заявою відповідач, поданою протягом тридцяти днів з дня проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Якщо позивачу повне рішення не було вручено у день його складення, він має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники судового розгляду:

Позивач ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: 01133, місто Київ, вул. Мечнікова, будинок 3, офіс 306;

Відповідач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення суду виготовлений 09.06.2026.

Суддя: