Рішення № 137288916, 09.06.2026, Індустріальний районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Харкова)

Суддя Паляничко Д. Г.

Справа № 644/1078/26

Провадження № 2/644/2397/26

09.06.2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2026 року м. Харків

Індустріальний районний суд м. Харкова у складі:

головуючої судді - Паляничко Д.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Книшенко А.С.,

представника відповідачки - адвоката Зарубіна Є.В.,

одноособово, розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань № 4 приміщення Індустріального районного суду м. Харкова в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (юридична адреса: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, б. 133-А, ЄДРПОУ 37356833) до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

1.Стислий виклад:

1.1. позиції позивача

Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (надалі за текстом - ТОВ «Споживчий центр»/позивач), в особі представника Рассказова Даніїла Ігоровича, який діє на підставі довіреності № 3112/25-29 від 31.12.2025, через систему «Електронний суд» звернулось до Індустріального районного суду м. Харкова з позовною заявою до ОСОБА_1 (надалі за текстом - ОСОБА_1 /відповідачка), предметом якої є: стягнення з відповідачки заборгованості за Кредитним договором № 25.04.2023-100002537 від 25.04.2023 у сумі 7 420,00 грн.

В обґрунтування позову ТОВ «Споживчий центр» зазначено, що ТОВ «Споживчий центр» ОСОБА_1 25.04.2023 уклали Кредитний договір (оферти) № 25.04.2023-100002537, відповідно до умов якого Позичальнику надано кредит у розмірі 3500,00 грн на строк, вказаний в заявці, яка є невід`ємною частиною пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), з якою Позичальник ознайомився під час укладення кредитного договору.

ОСОБА_1 свої зобов`язання за Договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим, станом на дату подання позову, утворилась заборгованість у сумі 7 420,00 грн, з яких: тіло кредиту - 3500,00 грн; проценти - 3920,00 грн.

1.2.заперечень відповідача

Відповідачка ОСОБА_1 не скористалася процесуальним правом на пропозицію суду, викладену в ухвалі Індустріального районного суду м. Харкова від 12.02.2026, подати відзив на позов, спростувати наведені позивачем аргументи та доводи у позовній заяві.

2. заяви, клопотання

Представник ТОВ «Споживчий центр» Рассказов Даніїл Ігорович, який діє на підставі довіреності № 3112/25-29 від 31.12.2025, у позовній заяві просив суд провести розгляд справи за відсутності представника ТОВ «Споживчий центр», позовні вимоги підтримав, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

24.03.2026 на адресу суду через систему «Електронний суд» надійшла заява про вступ до справи як представника та про надання доступу до електронної справи від адвоката Зарубіна Євгенія Вікторовича, який діє на підставі доручення від 20.03.2026 № 5-20-2026-000350, в інтересах відповідачки ОСОБА_1 .

04.05.2026 на адресу суду через систему «Електронний суд» від представника ОСОБА_1 - адвоката Зарубіна Є.В., надійшли додаткові пояснення по справі, відповідно до яких він просить позовні вимоги ТОВ «Споживчий центр» задовольнити частково, зокрема в частині стягнення заборгованості у сумі 3 500,00 грн як тіло кредиту, в іншій частині позову - відмовити, оскільки позивачем не обгрунтовано розрахунок процентів за користування кредитом, що унеможливлює перевірити правильність наданих позивачем сум заборгованості за нараховані відсотки.

06.05.2026 на адресу суду через систему «Електронний суд» від представника ТОВ «Споживчий центр» Ларіонова Костянтина Олександровича надійшли додаткові пояснення по справі.

3.інші процесуальні дії у справі

Відповідно до протоколу автоматичного розподілу справ між суддями від 06.02.2026 справа № 644/1078/26 визначена на розгляд судді Паляничко Д.Г.

На виконання вимог ч. 8 ст. 187 ЦПК України, 12.02.2026 судом сформовано довідку про склад сім`ї Реєстру територіальної громади м. Харкова, згідно якої місце проживання ОСОБА_1 зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 .

Судом установлено, що за інформацією з відповіді Єдиної інформаційної системи соціальної сфери № 2332099 від 12.02.2026, місце проживання ОСОБА_1 як внутрішньо переміщеної особи зареєстроване за адресою: АДРЕСА_3 .

Ухвалою Індустріального районного суду м. Харкова від 12.02.2026 позов прийнято до розгляду, відкрито провадження по справі № 644/1078/26 та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином та своєчасно, матеріали справи містять клопотання, у якому він просить суд здійснити розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Представник відповідачки у судовому засіданні частково визнав позовні вимоги, зокрема підтвердив факт укладення між ОСОБА_1 та ТОВ «Споживчий центр» кредитного договору (оферти) № 25.04.2023-100002537 від 25.04.2023, отримання відповідачкою кредитних коштів у сумі 3500,00 грн, у зв`язку з цим, визнав позов у цій частині стягнення заборгованості, зокрема у сумі 3 500,00 грн, що є тілом кредиту. В іншій частині позову просив суд відмовити, підтримуючи додаткові пояснення, надані до суду 04.05.2026, з посиланням на необгрунтованість нарахування відсотків за користування кредитними коштами.

4. Фактичні обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин, докази, мотиви їх відхилення та врахування, мотивована оцінка суду аргументів сторін, порушені чи оспорені права, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Вирішуючи спір, суд установив, що між сторонами виникли суспільні відносини в сфері споживчого кредитування, що виникають між економічними суб`єктами у зв`язку з переданням один одному в тимчасове користування вільних коштів на засадах зворотності, платності та добровільності.

Судом установлено, що 25.04.2023 мж ОСОБА_1 та ТОВ «Споживчий центр» укладено кредитний договір № 25.04.2023-100002537, що підтверджується: пропозицією про укладення кредитного договору (оферта), заявкою кредитного договору, відповіддю позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору, інформаційним повідомленням позичальника, які були підписані відповідачем електронним підписом з використанням одноразового ідентифікатора Н548, що був відправлений відповідачці на її фінансовий номер телефону 0664201345. Умовами договору визначено, що дата надання/видачі кредиту - 25/04/2023; сума Кредиту: 3 500 грн 00 коп; строк, на який надається кредит - 42 дні з дати його надання, тобто дата повернення (виплати) кредиту - 05/06/2023. Первинний період користування Кредитом - 14 днів з дня його надання (надалі - «первинний період»); Черговий період користування кредитом - кожні наступні 14 днів з дня закінчення первинного періоду (надалі - «черговий період») Період користування ставкою «Економ» - період фактичного користування Кредитом, протягом якого застосовується фіксована Процентна ставка «Економ», який розпочинається в день, наступний за днем сплати Позичальником повністю всіх Процентів, нарахованих на дату платежу, та закінчується через 14 днів (далі - період «Економ»). Ставка «Економ» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 2% за 1(один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом первинного періоду та протягом періоду «Економ». Ставка «Стандарт» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 3% за 1(один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається Кредит, окрім первинного періоду та періоду «Економ». Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.. Реквізити належного Позичальнику електронного платіжного засобу для надання коштів Позичальнику за даним та наступними договорами: 5168-75XX-XXXX-3635.

01.11.2020 між Акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» то Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» укладено договір № 4507 про надання послуг в системі LiqPay, відповідно до умов якого Банк надає дистанційне обслуговування, фінансові послуги з прийому та відправлення платежів за допомогою системи LiqPay, а також забезпечу технологічне обслуговування з прийому платежів та перерахування грошових коштів за розпорядженням Клієнта на банківські картки Платників. Під системою LiqPay погоджено вважати платіжний сервіс Банка, призначенй для спрощення проведення розрахунків муж фізичними особами, юридичними особами та / або ФОП в мережі інтернет за допомогою персональних комп`ютерів та / або інших мобільних пристроїв.

Згідно з квитанцією в системі LiqPay № 2290507826, 2023.04.25 20:00 позичальнику перераховано на номер платіжного інструмента 516875*35 кредит у сумі 3 500,00 грн, у призначенні платіжної операції зазначено: Видача за договором №25.04.2023-100002537.

Відповідно до Довідки-Розрахунку заборгованості за договором 25.04.2023-100002537 від 25.04.2023, у позичальника ОСОБА_1 загальна сума заборгованості становить 7 420,00 грн, з яких: 3 500,00 грн заборгованість за основним боргом; 3 920,00грн - проценти. Проценти по кредиту нараховані за період з 25.04.2023 по 05.06.2023.

5.Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Суд під час розгляду справи керується принципом верховенства права та розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Встановленим судом фактам відповідають правовідносини у сфері споживчого кредитування, що регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України (надалі за текстом - ЦК України), Законом України «Про споживче кредитування» від 15.11.2016 № 1734-VIII, Законом України «Про електронну комерцію» від 03.09.2015 № 675-VIII, Законом України «Про електронний цифровий підпис», Законом України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» від 05.10.2017 № 2155-VIII тощо.

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Одним із видів договорів є договір приєднання, яким, відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України, є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються Банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку з чим, Банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому, з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України, можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг Банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

За ч. 1, 2 ст. 641 ЦК України вбачається, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Пропозицією укласти договір є, зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису. Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях.

Згідно з положеннями ч. 1 та ч. 2 ст. 644 ЦК України якщо пропозицію укласти договір зроблено усно і в ній не вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, якій було зроблено пропозицію, негайно заявила про її прийняття. Якщо пропозицію укласти договір, в якій не вказаний строк для відповіді, зроблено у письмовій формі, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь протягом строку, встановленого актом цивільного законодавства, а якщо цей строк не встановлений, - протягом нормально необхідного для цього часу.

Відповідно до ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Так, за договором кредиту банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ст.1054 ЦК України).

Кредитний договір укладається в письмовій формі (ст.1055 ЦК України).

Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 1049 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 530 ЦК України регламентує, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 ЦПК України).

Згідно з ч.1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ч. 1 ст. 611 ЦК України).

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Пунктами 1-1, 2, 10, 11 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування» встановлено, що договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором; загальна вартість кредиту для споживача - сума загального розміру кредиту та загальних витрат за споживчим кредитом; споживче кредитування - правовідносини щодо надання, обслуговування та повернення споживчого кредиту; споживчий кредит - (кредит) грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Згідно з ч.1 ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит, договори про надання супровідних послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію»). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

Договір про споживчий кредит укладається в порядку, визначеному цивільним законодавством України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом (ч.1 ст.14 Закон України «Про споживче кредитування»).

Пунктом 5 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем (п.7 ст.3 Закон України «Про електронну комерцію»).

Електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). Інформування потенційних покупців (замовників, споживачів) щодо товарів, робіт, послуг здійснюється відповідно до вимог Закону України «Про рекламу» та може здійснюватися шляхом надсилання комерційних електронних повідомлень (ч.1 ст.10 Закон України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п.6 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Термін «електронний підпис» вживається у значенні, наведеному в Законі України «Про електронний цифровий підпис» (ч.2 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Сторони електронних правочинів відповідають за невиконання своїх зобов`язань у порядку, визначеному законом або договором (ч.1 ст.17 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з ч.1 ст.18 Закону України «Про електронну комерцію», вирішення спорів між учасниками відносин у сфері електронної комерції здійснюється в порядку, визначеному законодавством.

За приписами п. 1, 10, 11, 14, 15 ст.1 Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» автентифікація - електронна процедура, яка дає змогу підтвердити електронну ідентифікацію фізичної, юридичної особи, інформаційної або інформаційно-комунікаційної системи та/або походження та цілісність електронних даних; електронна довірча послуга - послуга, яка надається для забезпечення електронної взаємодії двох або більше суб`єктів, які довіряють надавачу електронних довірчих послуг щодо надання такої послуги; електронна ідентифікація - процедура використання ідентифікаційних даних особи в електронній формі, які однозначно визначають фізичну, юридичну особу або представника юридичної особи; електронна послуга - будь-яка послуга, що надається через інформаційно-комунікаційну систему; електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються ним як підпис.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч.1, 2 ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч.1 ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч.1 ст.12, ч.1 ст.13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. При цьому, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч.2 ст.77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.5, 6 ст.81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).(ч. 1, 2, 3 ст.89 ЦПК України).

6.Висновки суду.

Всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши ці докази на належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову з таких підстав.

Суд бере до уваги, що позивачем доведено обставини укладення кредитного договору 25.04.2023-100002537 від 25.04.2023 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 , а також факту отримання ОСОБА_1 кредитних коштів у сумі 3 500,00 грн, що також не заперечується представником відповідачки та підтверджено у судовому засіданні, тому, в силу ч. 1 ст. 82 ЦПК України, не підлягає доказуванню, оскільки обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Окрім зазначеного, позивачем доведено своєчасне виконання взятих на себе зобов`язань по зазначеному кредитному договору у повному обсязі, шляхом перерахування на номер платіжного інструмента 516875*35, визначений у п. 3.3.1 кредитного договору та заявці, яка є невід`ємною частиною пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), кредиту у сумі 3 500,00 грн, що підтверджується квитанцією в системі LiqPay № 2290507826 від 25.04.2023, 2023.04.25 20:00, де зазначено у призначенні платіжної операції: Видача за договором №25.04.2023-100002537.

Суд бере до уваги, що відповідачка користувалася кредитними коштами, що не спростовує представник відповідача, але погашення за кредитним договором не здійснювала, що також підтверджено представником ОСОБА_1 у судовому засіданні.

Суд ставиться критично до доводів представника відповідачки, що позивачем до позову не додано кредитний договір (оферти) № 25.04.2023- 100002537, у зв`язку з чим немає можливості перевірити усі умови договору, а надана довідка-розрахунок не містить розрахунку, що унеможливлює визнання вказаних документів як належних доказів у справі.

Суд зауважує, що ТОВ «Споживчий центр» не є банківською установою, відповідно позбавлене можливості відкривати будь-які рахунки для клієнтів, і, як наслідок, формувати платіжні доручення та виписки за такими рахунками не може, заразом доводи представника про відсутність первинних облікових документів спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Так, суд бере до уваги, що за умов кредитного договору № 25.04.2023-100002537 від 25.04.2023 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 вбачається, що позичальнику надано кредит у сумі 3 500,00 грн строком на 42 дні з датою повернення 05.06.2023.

Первинний період користування Кредитом - 14 днів з дня його надання (далі - «первинний період»), тобто з 25.04.2023, а черговий період користування кредитом - кожні наступні 14 днів з дня закінчення первинного періоду (далі - «черговий період»), тобто з 08.05.2023 та 22.05.2023.

У договорі № 25.04.2023-100002537 від 25.04.2023 визначено його предмет, який встановлюється у заявці, яка є невід`ємною частиною цієї оферти, де період користування ставкою «Економ» - період фактичного користування Кредитом, протягом якого застосовується фіксована Процентна ставка «Економ», розпочинається в день, наступний за днем сплати Позичальником повністю всіх Процентів, нарахованих на дату платежу, тобто на 08.05.2023 та 22.05.2023, що є днем сплати Позичальником Процентів та визначено у Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за Договором № 25.04.2023-100002537 від 25.04.2023 про споживчий кредит укладеного між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 , та закінчується через 14 днів (далі-період «Економ»). Ставка «Економ» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 2% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом первинного періоду та протягом періоду «Економ».

Заразом, ставка «Стандарт» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 3% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається Кредит, окрім первинного періоду та періоду «Економ».

З аналізу вказаних вище умов кредитного договору, суд бере до уваги, що процентна ставка «Економ» у розмірі 2% за 1 (один) день користування Кредитом застосовується протягом первинного періоду з 25.04.2023 до 07.05.2023, та становить 980 грн за 14 днів (3500*2)*14=980 грн. Заразом, судом враховано, що період користування кредитом за ставкою «Економ» у розмірі 2% за 1 (один) день користування кредитом, розпочинається в день, наступний за днем сплати Позичальником повністю всіх Процентів, нарахованих на дату платежу, тобто за 14 днів, згідно умов договору та таблиці вартості кредиту, ОСОБА_1 07.05.2023 зобов`язана була сплатити 980 грн процентів за користування кредитними коштами, а станом на 08.05.2023 ТОВ «Споживчий Центр» повинен був розпочатись новий 14-ти денний період користування кредитом за ставкою «Економ», який закінчується через 14 днів, тобто 22.05.2024, що відповідає Таблиці обчислення загальної вартості кредиту за Договором № 25.04.2023-100002537 від 25.04.2023.

Заразом, судом враховано, що ОСОБА_1 жодного разу не здійснювала погашення суми за тілом кредиту та процентів за користування кредитними коштами за договором, що зазначено її представником - адвокатом Зарубіним Є.В. у судовому засіданні.

З урахуванням вказаного, суд бере до уваги доводи позивача, що відповідно до положень кредитного договору, у разі не сплати Позичальником повністю всіх Процентів, нарахованих на дату платежу, то Черговий період «Економ», що становить 2% за 1 (один) день користування Кредитом, у такому випадку не застосовується, а застосовується Ставка "Стандарт" у розмірі 3% за 1 (один) день користування Кредитом.

За таких обставин, сума нарахованих процентів за періоди 08.05.2023 по 21.05.2023, 22.05.2023 по 05.06.2023, загальною кількістю 28 днів становить 2 940 грн (3 500*3%)*28 = 2 940 грн).

Отже, розмір відсотків за користування кредитом протягом встановленого умовами кредитного договору строку розраховувався у період із 25.04.2023 по 07.05.2023 у розмірі 2,00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом, що складає: 980 грн, та за період із 08.05.2023 по 05.06.2023 за ставкою 3,00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом,у зв`язку не не сплатою відповідачкою коштів за користування кредитом, що складає: 2 940 грн, тобто загальна суму за користування кредитом становить 3 920,00 грн, що відповідає умовам кредитного договору та наданій позивачем довідці-розрахунку заборгованості за договором 25.04.2023-100002537 від 25.04.2023, яку суд бере до уваги, як таку, що не спростована відповідачем, та з якої вбачається, що у позичальника ОСОБА_1 загальна сума заборгованості становить 7 420,00 грн, з яких: 3 500,00 грн заборгованість за основним боргом; 3 920,00грн - проценти. Проценти по кредиту нараховані за період з 25.04.2023 по 05.06.2023.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 та ч. 1 ст. 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюється договором.

Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, припис абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики в разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосовано лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Як наслідок, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК України, оскільки в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 цього Кодексу, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Вказаний висновок підтримано у постановах Верховного Суду у справах №296/10217/15-ц від 07.07.2020, №912/1120/16 від 04.02.2020, №910/18943/20 від 27.07.2021.

З урахуванням наведено вище, суд бере до уваги, надані позивачем розрахунки щодо наявності у ОСОБА_1 заборгованості по несплачених відсотках за користування кредитом у сумі 3 920 грн у межах 42-денного строку нарахування, що узгоджується з умовами кредитного договору 25.04.2023-100002537 від 25.04.2023.

Суд зауважує, що ОСОБА_1 з позовом про визнання недійсним договору № 25.04.2023-100002537 від 25.04.2023 до суду не зверталася.

Суд дійшов переконання, що підписавши проаналізований вище кредитний договір ОСОБА_1 , відповідно до вимог ст. 3, 627 ЦК України, добровільно погодилась на вказані вище договірні умови та взяла на себе відповідні зобов`язання, що відповідає правовому висновку висвітленому у постанові Верховного Суду від 02.12.2020 у справі № 284/157/20-ц, який суд застосовує до спірних правовідносин, відповідно до вимог ч.4 ст.263 ЦПК України. Всупереч умов кредитного договору ОСОБА_1 не виконала свої зобов`язання по поверненню кредитних коштів та сплаті відсотків, про що свідчить відсутність відповідних доказів у матеріалах справи.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку банку не повернуті, на підставі ч. 2 ст. 530 ЦК України, товариство вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконання боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Вказана позиція цілком узгоджується з позицією Великої палати Верховного Суду України, викладеної у постанові від 03.07.2019 р. (провадження 14-131цс19).

Відтак, відповідач взяті на себе зобов`язання належним чином не виконав, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість за тілом кредиту та відсотками.

Розрахунок заборгованості відповідачем не спростований, своїх контррозрахунків заборгованості або доказів належного виконання зобов`язань до суду не було надано.

Обов`язок позичальника сплачувати відсотки та їх розмір був погоджений сторонами при укладанні кредитного договору, який відповідач підписала, чим погодилась з такими умовами договору.

Наданий позивачем розрахунок перевірено судом та встановлено, що заявлений позивачем розмір заборгованості за тілом кредиту разом із заборгованістю за процентами у загальній сумі 7 420 грн, з яких 3 500 грн - заборгованість за тілом кредиту, 3 920 грн - заборгованість за процентами, відповідає узгодженим сторонами умовам договору. Нарахування процентів здійснювалося в межах строку кредитування.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», № 63566/00, параграф 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Отже, ухвалюючи судове рішення, суд керується ст. 265 ЦПК України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10.02.2010).

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд

7. Розподіл судових витрат

Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

За приписами ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Частинами 1, 2 ст. 246 ЦПК України визначено, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

З позову ТОВ «Споживчий центр» вбачається, що позивач зазначає про понесені витрати на професійну правничу допомогу у сумі 6000,00 грн, заразом у прохальній частині позову вимоги про їх стягнення не заявляє, а повідомляє суд, що докази щодо понесених судових витрат на оплату правничої допомоги будуть подані протягом 5 днів після ухвалення судового рішення.

За таких обставин, керуючись ч. 2 ст. 264 ЦПК України, яка регламентує, що при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог, а також, на виконання вимог ч.8 ст.141 ЦПК України,суд дійшов переконання не здійснювати розподілу витрат на правничу допомогу на дату ухвалення рішення у справі задля забезпечення реалізації своїх прав сторонами та дотримання меж судового розгляду.

Згідно з вимогами ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір в сумі 2 662,40 грн.

Отже, враховуючи, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі, відповідно до ст. 141 ЦПК України, підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2 662,40 грн.

Керуючись ст. 4, 5, 7, 10, 11, 12, 13, 43, 76-81, 83, 83, 84, 89, 133, 141, 178, 247, 258, 259, 263-265, ч.4 ст.268, ст. 273, 274-279 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 25.04.2023-100002537 від 25.04.2023 у сумі 7 420,00 грн задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 25.04.2023-100002537 від 25.04.2023 у сумі 7 420 (сім тисяч чотириста двадцять) грн 00 коп, з яких: 3 500 (три тисячі п`ятсот) грн 00 коп - заборгованість за основним боргом; 3 920 (три тисячі дев`ятсот двадцять) грн 00 коп - проценти.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судовий збір у сумі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст.354, ст.355 ЦПК України).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду (ч. 1, 2 ст. 273 ЦПК України).

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення (п.1 ч.2 ст.354 ЦПК України).

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин (ч.3 ст.354 ЦПК України).

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення (ч.4 ст.268 ЦПК України).

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки: http://og.hr.court.gov.ua /sud2029/..

Повне ім`я/найменування сторін:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю ««Споживчий центр», юридична адреса: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, б. 133-А, ЄДРПОУ 37356833, МФО 305299, р/р НОМЕР_2 , ел. пошта: info@sgroshi.com, тел. 380630731405

Відповідачка - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса проживання як ВПО: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя Д.Г. Паляничко