Рішення № 137288864, 10.06.2026, Індустріальний районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Харкова)

10.06.2026

Справа № 644/ 2843 /26

н/п 2/644/ 3106 /26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

10 червня 2026 року м. Харків

Індустріальний районний суд м. Харкова у складі:

Головуючого - судді Сітало А.К.,

за участю секретаря Трач М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

У С Т А Н О В И В:

Представник позивача Пєскова С.В. звернулася до суду з позовною заявою в якій просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» заборгованість за Договором № 542789-КС-001 про надання кредиту від 15.06.2025 в розмірі 37290,00 грн, яка складається з наступного: 11000,00 грн - заборгованість з прострочених платежів по тілу кредиту; 18590,00 грн - заборгованість з прострочених платежів по процентах; 5500,00 грн заборгованість по відсотках нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України; 2200,00 грн. сума прострочених платежів за комісією та стягнути судові витрати пов`язані з розглядом справи.

Ціна позову визначена у розмірі 37290,00 грн.

В обґрунтування позовну зазначено, що 15.06.2025 між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено договір № 542789-КС-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».

ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов`язання за договором кредиту виконало та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 11000,00 грн. шляхом перерахування на банківську картку № НОМЕР_1 , яка вказана позичальником при заповненні анкетних даних в особистому кабінеті, що підтверджується довідкою про перерахування коштів. Згідно з умовами Договору, сторони визначили, що плата за користування кредитом є фіксованою та становить 1 % за кожен день користування кредитом. В свою чергу позичальник свої зобов`язання щодо повернення грошових коштів та сплати процентів за користування Кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит не виконала.

У зв`язку з невиконанням умов кредитного договору станом на 15.02.2026, заборгованість позичальника перед кредитодавцем становить 37290,00 грн, яка складається з наступного: 11000,00 грн - заборгованість з прострочених платежів по тілу кредиту; 18590,00 грн - заборгованість з прострочених платежів по процентах; 5500,00 грн заборгованість по відсотках нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України; 2200,00 грн. сума прострочених платежів за комісією.

Ухвалою суду від 25.03.2026 відкрито провадження та призначено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Копія даної ухвали разом з копією позовної заяви та доданими до неї документами направлена відповідачу на відому адресу місця реєстрації, однак повернулась на адресу суду неврученою, що підтверджується поштовими повідомленнями, які знаходяться в матеріалах справи.

Оскільки ухвала суду про відкриття провадження та судові повістки направлялись відповідачу на адресу місця реєстрації, суд вважає, що відповідач належним чином повідомлена про відкриття провадження у справі та встановленого судом строку для подання відзиву.

Відповідачем у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не подавався. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Відповідно до вимог ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Сторони в судове засідання не з`явилися, про час, дату та місце розгляду справи повідомлялися своєчасно та належним чином, в установленому законом порядку, що підтверджується матеріалами справи.

Представник ТОВ «Бізнес Позика» - Пєскова С.В. просила проводити розгляд справи за відсутності представника позивача та задовольнити позовні вимоги повністю. Проти розгляду справи в заочному порядку представник позивача не заперечувала.

Таким чином, суд приходить до висновку про наявність підстав для ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами, у зв`язку з відсутністю клопотання сторін про інше, відповідно до положень ст. ст. 274-279 ЦПК України.

В силу частин 1-3 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що 15.06.2025 між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено договір № 542789-КС-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». Згідно з умовами Договору, сторони визначили, що плата за користування кредитом є фіксованою та становить 1 % за кожен день користування кредитом.

Пунктом 2 Кредитного договору визначено, що протягом строку кредитування процентна ставка за кредитом, нараховується на залишок заборгованості по кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, із урахуванням дня видачі кредиту та дня повернення кредиту згідно графіку платежів.

Пунктом 3 Кредитного договору встановлений графік платежів, які має здійснювати позичальник для належного виконання умов кредитного договору.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Підписавши договірпро надання коштів на умовах споживчого кредиту відповідач добровільно погодилася на умови кредитування, зокрема, розмір кредиту, порядок його надання та відсотками за користування кредитом.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України "Про електронну комерцію".

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Без здійснення вказаних дій відповідачем кредитний договір не міг бути укладеним, отже відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» за правовими наслідками цей договір прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та є підстави вважати, що його укладення відповідало внутрішній волі позичальника.

Суд вважає доведеним укладення 15.06.2025 між ТОВ «Бізнес Позика»та відповідачем ОСОБА_1 договору № 542789-КС-001 про надання коштів на умовах споживчого кредиту в електронному вигляді, що відповідає вимогам статті 12 Закону України "Про електронну комерцію".

ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов`язання за договором кредиту виконало та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 11000,00 грн. шляхом перерахування на банківську картку № НОМЕР_1 , яка вказана позичальником при заповненні анкетних даних в особистому кабінеті, що підтверджується довідкою про перерахування коштів.

З викладеного вище вбачається, що ТОВ «Бізнес Позика»надало відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договорами, зі сплатою відсотків в розмірі обумовленому договором.

Згідно ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в термін передбачений договором, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Частиною першою ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Стаття 629 ЦК України регламентує, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною другою ст. 1050 ЦК України передбачено, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику (кредит) частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець (кредитодавець) має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилася, та сплати належних йому процентів.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

У зв`язку з невиконанням позичальником взятих на себе зобов`язань за договором, суд вважає, що позов підлягає задоволенню в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по тілу кредиту та заборгованості за процентами.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за комісією, суд приходить до наступних висновків.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування».

Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення кредитного договору. За таких обставин положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

В кредитному договорі укладеному між ТОВ «Бізнес Позика» та відповідачем не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які встановлена комісія за обслуговування кредиту.

Враховуючи, що позивачем не зазначено та не надано доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору, то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Визнання судом нікчемного правочину недійсним за вимогою сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, оскільки нікчемний правочин є недійсним в силу закону з моменту його укладення.

Схожі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 вересня 2022 року у справі № 755/11636/21 (провадження № 61-7098св22), від 08 лютого 2023 року у справі № 168/349/20 (провадження № 61-2223св21), та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 листопада 2022 року у справі № 755/9486/21 (провадження № 61-5581св22).

Враховуючи, що позикодавцем без належних на те правових підстав нарахована комісія за обслуговування кредитної заборгованості, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за комісією не підлягають задоволенню з наведених вище підстав.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача заборгованості по відсотках нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до частини другої ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 18 «Прикінцевих та перехідних положень» Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Цивільний кодекс України є кодифікованим актом, що регулює цивільні правовідносини між громадянами та юридичними особами. Він має вищу юридичну силу в межах цивільного права, ніж інші закони, що регулюють ці питання.

Це означає, що положення Цивільного кодексу є обов`язковими для застосування у цивільних справах, і інші закони не можуть суперечити йому в питаннях, врегульованих кодексом.

Враховуючи, що позикодавцем без належних на те правових підстав нараховані проценти на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, суд вважає, що позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню з наведених вище підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

У зв`язку з невиконанням позичальником взятих на себе зобов`язань за договором та враховуючи відсутність доказів, які б спростовували факт наявності у відповідача кредитної заборгованості та його розміру, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за тілом кредиту в розмірі 11000,00 грн. та заборгованості за процентами в розмірі 18590,00 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості доданим до позову.

Загальний розмір заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 29590,00 грн.

Розподіл судових витрат, суд вирішує в порядку ст. 141 ЦПК України та Закону України «Про судовий збір».

За подання позовної заяви ТОВ «Бізнес Позика» сплачено судовий збір в розмірі 2662,40 грн.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладається на відповідача.

Оскільки позовні вимоги ТОВ «Бізнес Позика» задоволено частково, а саме на 79 %, то з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір пропорційно задоволеним позовним вимогам в розмірі 2103,30 грн.

Керуючись ст. ст. 10, 12, 81, 95, 141, 247, 258-259, 263-265, 280-282 ЦПК України, ст. ст. 11, 525, 526, 530, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, суд,

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (код ЄДРПОУ 41084239, місцезнаходження: 01133, місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 411) заборгованість за Договором № 542789-КС-001 про надання кредиту від 15.06.2025 в розмірі 29590,00 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 11000,00 грн. та заборгованості за процентами в розмірі 18590,00 грн.

В задоволенні вимог про стягнення прострочених платежів за комісією та відсотках нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (код ЄДРПОУ 41084239, місцезнаходження: 01133, місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 411) судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 2103,30 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків встановлених ст.354 ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення до Харківського апеляційного суду.

Повний текст судового рішення складено 10.06.2026.

Суддя: А. К. Сітало