Рішення № 137288092, 09.06.2026, Балаклійський районний суд Харківської області

Справа № 610/5065/25

Провадження № 2/610/817/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.06.2026 Балаклійський районний суд Харківської області в складі:

головуючого - судді Феленка Ю.А.,

за участю секретаря судового засідання Афоніної Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Балаклія Ізюмського району Харківської області цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

22.12.2025 до Балаклійського районного суду Харківської області надійшла позовна заява ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР" (далі - ТОВ "СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР") до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 01.04.2025-100000878 (кредитної лінії) від 01.04.2025 у сумі 26 560 грн.

Позов обґрунтовано тим, що 01.04.2025 між ТОВ "СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 01.04.2025-100000878 (кредитної лінії), за умовами якого позивач (банк) зобов`язався надати відповідачу (позичальнику) кредит, а відповідач взяв на себе зобов`язання повернути кредит, сплатити проценти, комісії та інші передбачені договором платежі у сумі, в строки та на умовах, визначених цим правочином. Позивач взяті на себе обов`язки за договором виконав у повному обсязі та надав відповідачу кредит у сумі 8 000 грн строком на 217 днів шляхом зарахування на платіжний засіб відповідача № НОМЕР_1 . Натомість відповідач ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання щодо повернення грошових коштів за кредитним договором належним чином не виконував, внаслідок чого станом на 19.12.2025 виникла заборгованість у сумі 26 560 грн, з яких: 8 000 грн - заборгованість за тілом кредиту; 12 400 грн - проценти за користування кредитом, 720 грн - комісія за надання кредиту, 1 440 грн - додаткова комісія за обслуговування кредитної заборгованості, 4 000 грн - неустойка. Посилаючись на викладене, ТОВ "СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР" просить суд стягнути з відповідача зазначену суму заборгованості за кредитним договором № 01.04.2025-100000878 (кредитної лінії) від 01.04.2025.

У судове засідання представник позивача не з`явився, про час та місце його проведення був повідомлений належним чином, позовна заява містить клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про час та місце його проведення був повідомлений належним чином. Через канцелярію суду подав заяву, у якій зазначив, що позовні вимоги визнає частково - в частині заборгованості за тілом кредиту у сумі 8 000 грн. В іншій частині позову просив відмовити, оскільки він з 01.04.2022 і до теперішнього часу проходить військову службу за призовом під час мобілізації. На підтвердження зазначеного надав копії відповідних документів. Крім того, зазначив, що позовні вимоги в частині стягнення з нього комісії та неустойки також не визнає, оскільки додатковими та супутніми послугами банку не користувався, а нарахування штрафних санкцій у виді неустойки в період дії воєнного стану суперечить чинному законодавству. Разом з цим просив проводити розгляд справи за його відсутності.

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

07.01.2026 позовну заяву прийнято до провадження Балаклійського районного суду Харківської області, відкрито провадження та призначено судовий розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін на 17.03.2026 (а.с. 20).

17.03.2026 за клопотанням відповідача судовий розгляд справи було відкладено до 09.06.2026 (а.с. 26, 28).

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив, що 01.04.2025 ОСОБА_1 уклав з ТОВ "СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР" кредитний договір № 01.04.2025-100000878 (кредитної лінії) від 01.04.2025 (далі - Кредитний договір), що підтверджується: пропозицією про укладення кредитного договору (кредитної лінії) (оферта), заявкою кредитного договору, відповіддю позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору, інформаційним повідомленням позичальника, які були підписані відповідачем електронним підписом з використанням одноразового ідентифікатора E238, який був відправлений відповідачу на його фінансовий номер телефону НОМЕР_2 . Умовами договору визначено тип кредиту - кредитна лінія, обумовлено суму кредиту, яка складає 8 000 грн, строк кредитування - 217 днів з дати надання, дата повернення - 03.11.2025.

Пунктом 5 кредитного договору визначено, що продовження (лонгація, пролонгація) строку кредитування/строку виплати кредиту/строку договору не передбачена.

Згідно з п. 6 кредитного договору процентна ставка "Стандарт" - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1 % за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 3-х чергових періодів користування кредитом, зазначених у графіку платежів (надалі - "чергові періоди"). Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.

Відповідно до п. 7 кредитного договору процентна ставка "Економ" - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0,5 % за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка "Стандарт". Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.

Пунктом 8 кредитного договору передбачена комісія, пов`язана з наданням кредиту - 9 % від суми Кредиту, що дорівнює 720 грн. Комісія розраховується шляхом множення суми кредиту (база розрахунку) на розмір комісії у відсотковому значенні. Нараховується кредитором та обліковується в день видачі кредиту, сплачується згідно з Графіком платежів.

Крім того пунктом 9 кредитного договору передбачена комісія за обслуговування кредитної заборгованості - 720 грн у кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом. Комісія за обслуговування нараховується кредитором та обліковується в перший день кожного з 2-х чергових періодів, наступних за першим черговим періодом, сплачується згідно з Графіком платежів. Комісія за обслуговування встановлюється (економічна сутність) за організацію та забезпечення надання інформаційної підтримки позичальника по телефону, в особистому кабінеті та на відділеннях, забезпечення надання можливості робити платежі онлайн на відділеннях, забезпечення надання можливості відновлення забутого паролю для входу в особистий кабінет як віддалено, так і на відділеннях, забезпечення інформування про дати сплати чергового платежу, консультаційні послуги, інші послуги, які прямо не вказані в даному пункті, однак, надання яких забезпечено кредитодавцем та пов`язано з обслуговуванням кредитної заборгованості. До Комісії за обслуговування кредитної заборгованості не включено послуги, які кредитодавець зобов`язаний надавати позичальнику безоплатно відповідно до чинного законодавства, зокрема, за надання один раз на місяць на вимогу споживача інформації про споживчий кредит.

Кредитним договором не передбачено змін в умовах надання фінансової послуги, щодо якої укладено договір. Протягом строку дії договору тарифи та комісії за фінансовою послугою залишаються незмінними. Кредитодавець не надає додаткових та/або супутніх послуг (пункти 10, 11).

Згідно з п. 17 кредитного договору неустойка становить 120 грн та нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання.

На підставі наведених вище умов договору було складено графік платежів (п. 14 кредитного договору).

З інформації, отриманої з центрального вузла Системи BankID НБУ на електронний запит на ідентифікацію з даними користувача, убачається, що позичальник ОСОБА_1 був ідентифікований через абонента-ідентифікатора АТ КБ "ПРИВАТБАНК". Зазначена інформація містить персональні дані відповідача, зокрема його прізвище, ім`я, по батькові, дату народження, РНОКПП, адресу реєстрації, номер мобільного телефону НОМЕР_3 .

На підтвердження перерахування кредитних коштів відповідачу позивач надав повідомлення ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ" (далі - ТОВ "УПР") (вих. № 447-1512 від 15.12.2025), яке є надавачем послуг з переказу коштів в національній валюті без відкриття рахунків, зокрема ТОВ "СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР" на підставі договору на переказ коштів № ФК-П-2024/01-2 від 01.04.2024.

З вказаного вище повідомлення ТОВ "УПР" встановлено, що 01.04.2025 11:00:33 год ТОВ "СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР" успішно перерахувало кошти у сумі 8 000 грн на платіжну картку клієнта № НОМЕР_4 , номер транзакції в системі iPay.ua - 697505709, призначення платежу: видача за договором кредиту № 01.04.2025-100000878.

До матеріалів справи долучено копію Договору про надання послуг з переказу коштів № ФК-П-2024/01-2 від 04.01.2024, укладеного між ТОВ "СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР" та ТОВ "УПР", відповідно до якого останнє взяло на себе зобов`язання надавати ТОВ "СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР" послуги з переказу коштів без відкриття рахунку.

За даними довідки-розрахунку, наданої позивачем, про стан заборгованості за кредитним договором № 01.04.2025-100000878 від 01.04.2025 позичальника ОСОБА_1 , загальна сума заборгованості становить 26 560 грн, з яких: 8 000 грн - заборгованість за тілом кредиту; 12 400 грн - проценти за користування кредитом, нараховані за період 01.04.2025-03.11.2025, 720 грн - комісія за надання кредиту, 1 440 грн - комісія за обслуговування, 4 000 грн - неустойка.

Відповідачем не заперечувався факт укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів у визначеному договором розмірі.

На час розгляду справи судом, відповідачем не надано доказів, що свідчать про погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором у добровільному порядку.

Разом з цим, відповідач долучив до матеріалів справи відповідні документи, що підтверджують факт проходження ним військової служби за призовом під час мобілізації у період з 01.04.2022 до теперішнього часу.

З витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_5 від 01.04.2022 № 59 встановлено, що сержанта ОСОБА_1 , який був призваний за мобілізацією, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 68/2022 "Про загальну мобілізацію", було призначено на посаду старшого стрільця стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти військової частини НОМЕР_5 (а.с. 33).

Відповідно до довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, виданої ТВО командира військової частини НОМЕР_6 (вих № 937/11/1/4217 від 16.02.2026) сержант ОСОБА_1 , командир відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів взводу ударних безпілотних авіаційних комплексів роти ударних безпілотних авіаційних комплексів батальйону безпілотних систем в/ч НОМЕР_6 в період з 20.08.2025 до 24.08.2025, з 17.10.2025 до 19.10.2025, з 26.10.2025 до 29.10.2025 брав участь у таких заходах, перебуваючи в районах Дергачівської міської громади Харківського району Харківської області, Золочівської селищної громади Богодухівського район Харківської області, Вовчанської міської громади Чугуївського району Харківської області (а.с. 34).

Згідно довідкою Форма 5, виданої командиром військової частини НОМЕР_7 (вих № 1648 від 12.03.2026) сержант ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_7 з 01.11.2025 до теперішнього часу (а.с. 35).

З копії військового квитка серії НОМЕР_8 убачається, що ОСОБА_1 01.04.2022 був призваний на військову службу під час мобілізації, проходив військову службу безперервно та є діючим військовослужбовцем і дотепер (а.с. 36-37).

Норми права, які застосував суд.

Відповідно до ч. 1 ст. 12, ч. 1 ст. 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

При цьому, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч. 2 ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Статтею 6 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно зі ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію" (далі - Закону) такі електронні правочини, а також електронні правочини, щодо яких сторони домовилися про підписання, мають бути підписані за допомогою електронного підпису або електронного цифрового підпису, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису або іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до частини 12 статті 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Мотиви суду.

Як було встановлено судом, між сторонами виникли кредитні правовідносини на підставі кредитного договору № 01.04.2025-100000878 (кредитної лінії) від 01.04.2025, за умовами якого відповідач отримав кредитні кошти у сумі 8 000 грн шляхом безготівкового зарахування на його банківську картку № НОМЕР_4 , номер якої зазначено у п. 4.1 Кредитного договору.

Зазначеним Кредитним договором були визначені його предмет, розмір кредиту, строки та умови його повернення, розмір плати за користування кредитними коштами та інші умови правовідношення.

Спір стосується стягнення заборгованості за договором, а саме заборгованості за кредитом, процентами за користування кредитними коштами, комісії за надання кредиту, комісії за обслуговування кредитної заборгованості та неустойки.

Позивачем до суду надані докази щодо укладення договору про надання споживчого кредиту, а саме: пропозиція про укладення кредитного договору (кредитної лінії) (оферта), заявка кредитного договору № 01.04.2025-100000878 (кредитної лінії) від 01.04.2025, відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору № 01.04.2025-100000878 (кредитної лінії) від 01.04.2025, інформаційне повідомлення підписані відповідачем електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора E238, який був відправлений відповідачу на номер його мобільного телефону НОМЕР_3 . Вказаний номер відповідно до п. 24 Кредитного договору є фінансовим номером телефону позичальника ОСОБА_1 .

З наданих суду позивачем доказів убачається, що відповідач вчинив певну сукупність дій, спрямовану на отримання кредиту у ТОВ "СПОЖИВЧИЙ КРЕДИТ", а саме, зареєструвався в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію, отримав повідомлення від суб`єкта електронної комерції (в даному випадку від ТОВ "СПОЖИВЧИЙ КРЕДИТ") з одноразовим ідентифікатором, та прийняв пропозицію (оферту) позивача шляхом використання (підписання) надісланого йому позивачем одноразового ідентифікатора.

Особу відповідача було ідентифіковано та верифіковано як споживача через систему BankID НБУ (п. 20 Кредитного договору). Проходження відповідачем ідентифікації підтверджено також інформацією, отриманою з центрального вузла Системи BankID НБУ на електронний запит на ідентифікацію з даними користувача.

Отже, факт укладення кредитного договору № 01.04.2025-100000878 (кредитної лінії) від 01.04.2025 між ОСОБА_1 і ТОВ "СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР" доведено позивачем належними і допустимими доказами, та не заперечується самим відповідачем.

На підтвердження перерахування кредитних коштів відповідачу позивач надав повідомлення ТОВ "УПР, з якого убачається, що 01.04.2025 11:00:33 год ТОВ "СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР" успішно перерахувало кошти у сумі 8 000 грн на платіжну картку ОСОБА_1 № НОМЕР_4 , вказавши призначення платежу - видача за договором кредиту № 01.04.2025-100000878.

За таких обставин суд вважає доведеними факт укладання сторонами кредитного договору № 01.04.2025-100000878 (кредитної лінії) від 01.04.2025 та перерахування позивачем на рахунок платіжної картки відповідача кредитних коштів в узгодженому сторонами розмірі.

Вказаний факт не заперечується також самим відповідачем, як і не заперечується факт порушення зобов`язання щодо своєчасного повернення суми отриманого кредиту, внаслідок чого виникла заборгованість за вказаним вище Кредитним договором.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованість відповідача станом на 19.12.2025 складає 26 560 грн, з яких 8 000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 12 400 грн - заборгованість за процентами, 720 грн - комісія за надання кредиту, 1 440 грн - додаткова комісія за обслуговування кредитної заборгованості, 4 000 грн - неустойка.

Разом з цим, відповідач визнав позовні вимоги частково, лише в частині стягнення з нього заборгованості за тілом кредиту у сумі 8 000 грн.

Мотивуючи безпідставність позовних вимог в частині стягнення процентів за користування кредитними коштами у сумі 12 400 грн, відповідач зазначив, що оскільки вказані проценти нараховувалися позивачем під час проходження ним військової служби за призовом під час мобілізації, тому задоволенню не підлягають.

Відповідно до з ч. 15 ст. 14 ЗУ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей" визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Так, в статтях 1, 2 даного Закону закріплені гарантії соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей за якими - військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Особливий період відповідно до абз. 5 ст. 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного станув Україні" та на підставі Закону України "Про введення воєнного стану в Україні" в Україні 24.02.2022 введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та на момент ухвалення рішення продовжує діяти.

Статтю 14 Закону України "Про військовий і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" було доповнено підп. 3 п. 4 ч. 15 відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації" від 20.05.2014 № 1275-VІІ.

Пункт 3 Прикінцевих положень зазначеного Закону передбачає поширення дії, зокрема, підп. 3 п. 4 розділу І цього Закону на військовослужбовців із початку і до закінчення особливого періоду, а на резервістів та військовозобов`язаних - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду, на час проходження військової служби.

Верховний Суд у постанові від 15.07.2020 у справі № 199/3051/14 (провадження № 61-10861св18) виклав висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені п. 15 ч. 3 ст. 14 Закону України "Про «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей". У цій постанові Верховний Суд зазначив, що Національний банк України листом від 02.09.2014 № 18-112/48620 надав роз`яснення, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21.08.2014 № 322/2/7142. Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. На вказані пільги мають право лише мобілізовані позичальники.

Отже, вказана норма застосовується, зокрема до військовослужбовців, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову.

Наведене кореспондується з висновком Верховного Суду у постанові від 04 вересня 2024 року у справі № 426/4264/19 (провадження № 61-7310св24).

На підтвердження проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, відповідач надав копію витягу з наказу командиру військової частини НОМЕР_5 від 01.04.2022 № 59, копію довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, виданої ТВО командира військової частини НОМЕР_6 , копію довідки Форма 5, виданої командиром в/ч НОМЕР_7 та копію військового квитка, з яких встановлено, що ОСОБА_1 з 01.04.2022 до теперішнього часу проходить військову службу за призовом під час мобілізації, тобто на час укладення кредитного договору та протягом строку його дії (з 01.04.2025 до 03.11.2025) був діючим військовослужбовцем, призваним на військову службу під час мобілізації.

За таких обставин суд дійшов висновку про наявність підстав для застосування до спірних правовідносин положень ч. 15 ст. 14 ЗУ ""Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та обґрунтованість доводів відповідача щодо безпідставного нарахування йому процентів за користування кредитом за період з 01.04.2025 до 03.11.2025.

Крім того, відповідач у своїй заяві від 09.06.2026 зазначив, що заперечує проти нарахування комісії за надання кредиту та обслуговування кредитної заборгованості, оскільки він не користувався додатковими та супутніми послугами банку.

Щодо нарахування комісії за надання кредиту та комісії за обслуговування кредитної заборгованості суд зазначає таке.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України "Про споживче кредитування", у зв`язку із чим у Законі України "Про захист прав споживачів" текст статті 11 викладено в такій редакції: "Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України "Про споживче кредитування".

Положення частини першої, другої та п`ятої статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" з набуттям чинності Закону України "Про споживче кредитування" залишилися незмінними.

За пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про споживче кредитування" загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною 2 статті 8 Закону України "Про споживче кредитування" до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Закон України "Про споживче кредитування" передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини 1 статті 1 та частини 2 статті 8 Закону України "Про споживче кредитування" Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 "Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту".

Пунктом 5 Правил про споживчий кредит передбачено, що банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України "Про споживче кредитування" та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Закон України "Про споживче кредитування" розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Частиною 1 статті 11 Закону України "Про споживче кредитування" передбачено, що після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною 5 статті 12 Закону України "Про споживче кредитування" умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України "Про споживче кредитування" щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частиною 1 та частиною 2 статті 11, частиною 5 статті 12 Закону України "Про споживче кредитування".

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19, постанові Верховного Суду від 29 листопада 2023 року у справі № 461/2857/20.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що у кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частиною 1 та частиною 2 статті 11 Закону України "Про споживче кредитування". Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частини 1 та частини 2 статті 11, частини 5 статті 12 Закону України "Про споживче кредитування".

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).

З матеріалів справи, що розглядається, не убачається необхідності внесення плати за додаткові, супутні послуги банку, пов`язані з комісією.

У пункті 10 кредитного договору позивачем наведено перелік послуг, пов`язаних з обслуговуванням комісії, а саме: організація та забезпечення надання інформаційної підтримки позичальника по телефону, в особистому кабінеті та на відділеннях, забезпечення надання можливості робити платежі онлайн на відділеннях, забезпечення надання можливості відновлення забутого паролю для входу в особистий кабінет як віддалено, так і на відділеннях, забезпечення інформування про дати сплати чергового платежу, консультаційні послуги, інші послуги, які прямо не вказані в даному пункті, однак, надання яких забезпечено кредитодавцем та пов`язано з обслуговуванням кредитної заборгованості.

При цьому відповідач заперечує, а наданими позивачем доказами, не доведено, що під час дії кредитного договору він користувався вказаними вище послугами, за які банком встановлена комісія.

Крім того в п. 11 кредитного договору зазначено, що кредитодавець додаткових та/або супутніх послуг не надає.

У постанові Верховного Суду від 10 січня 2024 року у справі № 727/5461/23 (провадження № 61-17096св23) зазначено, що у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). ТОВ "БІЗНЕС ПОЗИКА" не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування".

Отже, умови договору про сплату комісії за надання кредиту та обслуговування кредитної заборгованості, тобто за дії, які позивач ТОВ "СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР" здійснює на власну користь, є несправедливими, суперечать принципу добросовісності, та мають наслідком істотний дисбаланс договірних прав і обов`язків та погіршення становища споживача, що за своєю природою є дискримінаційними.

Встановлена комісія за надання кредиту та комісія за обслуговування кредитної заборгованості є невиправданими платежами, що спрямовані на незаконне заволодіння грошовими коштами фізичної особи споживача, як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, отже, такі умови договору порушують публічний порядок, та є нікчемними.

Виходячи з наведеного вимоги банку щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за комісією за надання кредиту у сумі 720 грн та комісії за обслуговування кредитної заборгованості у сумі 1 440 грн задоволенню не підлягають.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з ОСОБА_1 неустойки за невиконання або неналежне виконання зобов`язання за кредитним договором у сумі 4 000 грн, проти задоволення якої останній також заперечує, суд зазначає таке.

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит банком, позичальник звільняється, зокрема, від обов`язку сплати на користь кредитодавця неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем.

Враховуючи викладене, з огляду на введення воєнного стану в Україні з 24.02.2022, який діє і дотепер, керуючись п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_1 неустойки за невиконання або неналежне виконання останнім грошового зобов`язання за кредитним договором задоволенню не підлягають.

За таких обставин, враховуючи, що відповідач належним чином не виконував взяті на себе зобов`язання та порушив умови договору, укладеного між ним і банком, водночас з огляду на введення воєнного стану в Україні з 24.02.2022, який діє і дотепер, а також беручи до уваги те, що відповідач з 01.04.2022, у тому числі в період з 01.04.2025 до 03.11.2025, проходив військову службу за призовом під час мобілізації в особливий період і до теперішнього часу є діючим військовослужбовцем, отже, на нього поширюються пільги, передбачені п. 15 ч. 3 ст. 14 Закону України "Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей" щодо звільнення від нарахування штрафів, пені та процентів за користування кредитом військовослужбовців, мобілізованих за призовом в період особливого стану, беручи до уваги, що умови договору щодо стягнення з відповідача комісії за надання кредиту та комісії за обслуговування кредитної заборгованості порушують публічний порядок, та є нікчемними, керуючись п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором № 01.04.2025-100000878 (кредитної лінії) від 01.04.2025 у сумі 8 000 грн, з яких 8 000 грн - заборгованість за тілом кредиту. В іншій частині позову слід відмовити.

Судові витрати.

Як убачається з матеріалів справи, позивачем за подання до суду позовної заяви сплачено 2 422,40 грн судового збору (а.с. 1).

У зв`язку із частковим задоволенням позову відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак стягненню з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір у сумі 729,64 грн (8 000 х 2 422,40 / 26 560 = 729,64).

Враховуючи вищенаведене, керуючись статтями 526, 626, 628, 629, 1049, 1054 ЦК України, статтями 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР" заборгованість за кредитним договором № 01.04.2025-100000878 (кредитної лінії) від 01.04.2025 у сумі 8 000 (вісім тисяч) гривень 00 копійок.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР" витрати зі сплати судового збору в сумі 729 (сімсот двадцять дев`ять) гривень 64 копійки.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР", місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 133-А, код ЄДРПОУ 37356833.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_9 .

СуддяЮ.А. Феленко