Рішення № 137288003, 06.05.2026, Маловисківський районний суд Кіровоградської області

Справа № 392/222/26

Провадження № 2-а/392/11/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2026 року м. Мала Виска

Маловисківський районний суд Кіровоградської області в складі: головуючого судді Бадердінової А.В., секретар судових засідань Покуц І.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Мала Виска, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Новоукраїнського РВП ГУНП в Кіровоградській області, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору інспектор ВП №1 (м. Мала Виска) Новоукраїнського РВП ГУНП в Кіровоградській області Грінченко Владислав Олександрович про скасування постанови серії ЕНА №6572359 у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом до Новоукраїнського РВП ГУНП в Кіровоградській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору інспектор ВП №1 (м. Мала Виска) Новоукраїнського РВП ГУНП в Кіровоградській області лейтенант поліції Грінченко В.О., про скасування постанови серії ЕНА №6572359 у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Ухвалою Маловисківського районного суду Кіровоградської області 06.02.2026 року позовну заяву залишено без руху з наданням позивачу строку для усунення недоліків.

23.02.2026 року на виконання ухвали суду позивач усунула вказані недоліки та надала уточнену позовну заяву.

Ухвалою Маловисківського районного суду Кіровоградської області 24.02.2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) в судове засідання учасників справи, задоволено клопотання позивача про витребування доказів, залучено до участі у справі третю особу на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору інспектора ВП №1 (м. Мала Виска) Новоукраїнського РВП ГУНП в Кіровоградській області Грінченка В.О.

Ухвалою Маловисківського районного суду Кіровоградської області 13.03.2026 року, після постановлення ухвали про відкриття провадження у справі, позовну заяву повторно залишено без руху з наданням позивачу строку для усунення недоліків.

02.04.2026 року на виконання ухвали суду позивач усунула вказані недоліки та надала квитанцію про сплату судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 27.01.2026 року о 10:19 год. позивач керувала транспортним засобом Toyota Avensis, державний номерний знак НОМЕР_1 . Під час руху в м. Мала Виска у транспортному засобі виникла технічна несправність перестав працювати двірник, що унеможливлювало безпечне продовження руху, у зв`язку з чим, вона була вимушена зупинитися на виїзді з прилеглої території за адресою: м. Мала Виска, вул. Спортивна, буд.60, увімкнула аварійну світлову сигналізацію та вжила заходів для усунення несправності. Під час спілкування з інспектором вона повідомила про несправність та незважаючи на це, інспектор Грінченко В.О. виніс постанову про притягнення її до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП за нібито порушення п.15.9 ПДР України. Вказану постанову вважає, незаконною та з постановою не згодна, тому звернулася до суду з даним позовом.

20.04.2026 року на виконання ухвали суду Новоукраїнським РВП ГУНП в Кіровоградській області Кучеренком Д. надано копію відеозапису на DVD - диску про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.122 КУпАП.

Позивач ОСОБА_1 подала заяву, зареєстровану судом 20.04.2026 року за вх. №4740 про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити.

Представник відповідача та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, інспектор ВП №1 (м. Мала Виска) Новоукраїнського РВП ГУНП в Кіровоградській області Грінченко В.О. в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень. Причини неявки суду не відомі.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступні фактичні обставини та відповідні правовідносини.

Судом встановлено, що 27.01.2026 року інспектором ВП №1 (м. Мала Виска) Новоукраїнського РВП ГУНП в Кіровоградській обалсті Грінченком В.О. винесено постанову серії ЕНА №6572359 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст.122 КУпАП, а саме 27.01.2026 року о 10 год 19 хв., в м. Мала Виска по вул. Спортивній, водій ОСОБА_1 , здійснила зупинку транспортного засобу Toyota Avensis по вул. Шкільна, 60 на виїзді з прилеглої території, чим порушила п.п. 15.9. ПДР України. Таким чином, вчинила правопорушення передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП". Даною постановою до ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн., у разі несплати протягом 15 днів, подвійний розмір штрафу 680,00 грн.

З наданого відповідачем відеозапису, який досліджено судом, встановлено, що 27.01.2026 року позивач ОСОБА_1 здійснила зупинку транспортного засобу ближче 10 м від виїзду з прилеглої територій і безпосередньо в місці виїзду з увімкненою аварійною світловою сигналізацією. На запитання працівників поліції: "що сталося, автомобіль зламався"? - позивач спочатку відповіла, що трошки зламався. На повторне запитання, поліцейського, що саме зламалося, відповіла «стали протерти скло, бо нічого не видно, двірник не працював, що ви хочете хлопці, вже працює, буду їхати». Після чого, поліцейський повідомив, що позивач здійснила зупинку транспортного засобу у забороненому місці, а саме на виїзді з прилеглої території, здійснив перевірку документів та склав постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі за ч.1 ст.122 КУпАП, роз`яснив права та обов`язки передбачені ст.268 КУпАП та 63 Конституції України.

Вирішуючи даний позов суд застосовує такі норми права.

Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у визначений законом спосіб.

Частинами 1, 2 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, суб`єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином межі дій відповідача чітко визначені Конституцією та законами України.

Приписами ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані, зокрема знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам.

Відповідно до ч.1 ст.122 КУпАП адміністративна відповідальність настає за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.

Згідно п. 1.10 Правил дорожнього руху України визначено поняття термінів «зупинка» та «вимушена зупинка», зокрема: вимушена зупинка - припинення руху транспортного засобу через його технічну несправність чи небезпеку, яка спричинена вантажем, який перевозиться, станом учасника дорожнього руху, появою перешкоди для руху; зупинка - припинення руху транспортного засобу на час до 5 хвилин або більше, якщо це необхідно для посадки (висадки) пасажирів чи завантаження (розвантаження) вантажу, виконання вимог цих Правил (надання переваги в русі, виконання вимог регулювальника, сигналів світлофора тощо).

Пунктом 15.9 й Правил дорожнього руху України передбачено, що зупинка забороняється ближче 10 м від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду.

Пунктом 15.14 ПДР України передбачено, що в разі вимушеної зупинки в місці, де зупинку заборонено, водій повинен вжити всіх заходів, щоб прибрати транспортний засіб, а за неможливості це зробити діяти згідно з вимогами пунктів 9.9-9.11 цих Правил, зокрема увімкнути аварійну світлову сигналізацію, а у разі, якщо транспортний засіб не обладнано аварійною світловою сигналізацією або вона несправна, встановити знак аварійної зупинки або миготливий червоний ліхтар.

Відповідно до п.2.3а ПДР України для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: перед виїздом перевіряти та забезпечити технічно справний стан і комплектність транспортного засобу, правильність розміщення та кріплення вантажу.

Відповідно до відеозапису з нагрудної боді камери поліцейського, судом встановлено, що на транспортному засобі Toyota Avensis, державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 була увімкнена аварійна світлова сигналізація, на запитання поліцейського позивач відповіла, що здійснила вимушену зупинку транспортного засобу.

При цьому, з переглянутого відеозапису, суд доходить висновку, що позивачем не доведено обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а саме з відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 безпосередньо знаходилася в транспортному засобі, нею не вживалися заходи для усунення будь яких технічних несправностей в транспортному засобі (ремонтування двірника, очищення лобового скла, дії які б свідчили про усунення технічних несправностей, які унеможливлював подальший рух транспортного засобу). На запитання поліцейського не змогла надати однозначну та чітку відповідь, яка саме несправність трапилася з транспортним засобом, що врезультаті призвело до її вимушеної зупинки з прилеглої території і безпосередньо в місці виїзду. Більше того, через декілька хвилин, продовжуючи сидіти в автомобілі, не вчиняючи ніяких дій щодо усунення технічних несправностей, які зумовили її зупинку, ОСОБА_1 повідомляла поліцейського, що все працює, та вона від`їжджатиме.

Тобто, з переглянутого відеозапису не можливо встановити наявність чи відсутність несправності в транспортному засобу, а саме несправний двірник, внаслідок чого позивач здійснила вимушену зупинку у зв`язку з несправним двірником, що унеможливлювало подальший рух її транспортного засобу. При цьому, з відеозапису вбачається, відсутність снігу чи дощу, що могло б призвести до вимушеної зупинки та неможливого подальшого безпечного руху транспортного засобу до дозволеного місця зупинки.

Позивачем на обгрунтування своєї позиції не надано жодного документального підтвердження технічної несправності транспортного засобу, що виникла саме в день скоєння правопорушення.

Зокрема, не надано довідки або Акту виконаних робіт із СТО із зазначенням конкретної несправності та її усунення, а також підтвердження оплати за надані послуги. Навіть з урахуванням того, факту, що технічну несправність усунено на місці, позивач мала би в подальшому звернутися до сервісного центу для запобігання технічної несправності транспортного засобу та уникнення подібних ситуацій, що призвело до вимушеної зупинки транспортного засобу.

Натомість наданим відеозаписом підтверджується факт вчинення позивачем ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП, що полягало у здійсненні зупинки транспортного засобу, ближче 10 метрів від виїзду з прилеглої території.

Відповідно до ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» основним повноваженням патрульної поліції є, серед іншого, виявлення та припинення адміністративних правопорушень, а також регулювання дорожнього руху та контроль за дотриманням Правил дорожнього руху.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд доходить висновку, що відповідачем, доведено обставини, на яких ґрунтуються заперечення проти позовних вимог, доведено правомірність дій/рішень відповідача як суб`єкта владних повноважень.

Судом встановлено, що відповідач діяв в межах повноважень та у спосіб, який визначено чинним законодавством України, що свідчить про відсутність підстав для скасування такого рішення суб`єкта владних повноважень.

В рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2017, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодилися нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що відповідач правомірно притягнув позивача ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП, підстав для скасування постанови про адміністративне правопорушення та закриття провадження судом не встановлено, тому позовні вимоги позивача слід залишити без задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі, при цьому, враховуючи, що позов ОСОБА_1 залишено без задоволення, понесені останньою судові витрати у справі, що складаються з судового збору в розмірі 665 грн 60 коп., - слід залишити по фактично понесеним позивачем.

Керуючись ст.ст.241 - 246, 255, 286, 295 КАС України, -

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Судові витрати залишити по фактично понесеним позивачем.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

- позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ;

- відповідач: Новоукраїнський РВП ГУНП в Кіровоградській області, місцезнаходження: вул. Степана Бандери, 4, м. Новоукраїнка, Кіровоградська область, код ЄДРПОУ 40799121;

- третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, інспектор ВП №1 (м. Мала Виска) Новоукраїнського РВП ГУНП в Кіровоградській області Грінченко Владислав Олександрович, місцезнаходження: вулиця Центральна, буд.81, м. Мала Виска, Новоукраїнський район, Кіровоградська область, 26200.

Суддя Альона Володимирівна Бадердінова