Рішення № 137287562, 10.06.2026, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/16970/24

Провадження № 2/344/338/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2026 року м.Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого-судді Польської М.В.,

секретаря судового засідання Соляник Т.І.,

за участю:

представника позивача Ванкевич А.В.,

представника відповідача Вінтоняк Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Ванкевич Андрій Віталійович, до Обслуговуючого кооперативу «ЖБК «Спілка забудівників 27» про визнання майнових прав,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, в інтересах якого діє адвокат, звернувся у вересні 2024 року до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з позовом до Обслуговуючого кооперативу «ЖБК «Спілка забудівників 27» про визнання майнових прав на об`єкт будівництва за будівельною адресою АДРЕСА_1 нежитлове приміщення ХІХ, заг.площею 61.5 м.кв. на 1 поверсі, ІІІ під`їзд, згідно Договору про цільовий внесок у діяльність за №ЖРК/15/ХІХ від 24.05.2022 року.

В обґрунтування вимог позову зазначив, що 24.05.2022 року між сторонами було укладено Договір про цільовий внесок у діяльність за №ЖРК/15/ХІХ. Предметом Договору визначається обов`язок відповідача, за рахунок цільового внеску позивача, здійснити будівництво та передати у власність останнього об`єкт нерухомості, а саме нежитлове приміщення ХІХ, заг.площею 61.5 м.кв. на 1 поверсі, ІІІ під`їзд в об`єкті будівництва за будівельною адресою АДРЕСА_1 . Розмір цільового внеску визначений та погоджений сторонами Договору і становить 3808756.00 гривень, який сплачений позивачем в повному обсязі, що підтверджується виданою відповідачем квитанцією до прибуткового касового ордера №1 від 24 травня 2022р. Таким чином, свої зобов`язання за Договором позивач виконав належним чином. Не заперечуючи укладення договору і його виконання зі сторони позивача, через деякий час відповідачем надано позивачу відповідно до пп.3) п.2.6. Договору, письмову згоду на уступку (відступлення) права членства та своїх зобов`язань за договором за №ЖРК/15/ХІХ від 24.05.2022 року на користь третьої особи без сплати винагороди. Відповідно до п.п. 1,2 п 2.1. Договору, відповідачем взято на себе зобов`язання збудувати, здати в експлуатацію та передати позивачу об`єкт будівництва у передбачений Договором термін та строк, при цьому кінцевий термін здачі об`єкту будівництва в експлуатацію повинен був відбутися у IV кварталі 2023р. (п.1.7 Договору), інші терміни здійснення будівництва і здачі в експлуатацію Об`єкта будівництва, як це передбачено п.4.4. Договору, сторонами не погоджувалися. Позивач вважає, що його права, як добросовісного інвестора порушені, оскільки він вчасно не отримав те, на що розраховував. На момент звернення до суду з позовною заявою об`єкт будівництва у передбачений Договором термін та строк не переданий позивачу. Звернення позивача з метою отримання інформації про стан спорудження об`єкту будівництва та можливість скористатися правом на відступлення прав за Договором третій особі, зі сторони відповідача залишаються без відповіді. Позивач зазначає, що наведені факти свідчать про небажання виконавця виконувати свої зобов`язання за укладеним договором та породжують сумніви в справжніх намірах виконавця завершити об`єкт будівництва та передати його замовнику. Оскільки Обслуговуючий кооператив ЖБК «Спілка забудівників 27» не виконав зобов`язання за договором, не ввів в експлуатацію об`єкт, то це перешкоджає позивачу зареєструвати право власності на нежитлове приміщення, отже розпоряджатися ним, а тому такі права підлягають захисту в судовому порядку на підставі ст.15,16,181,182,190,509,526,527,530,610,629,655, 656 ЦК України, Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та інших зазначених норм закону та рішень Верховного Суду.

Ухвалою від 19.09.2024 року позов залишено без руху.

Ухвалою від 08.10.2024 року відкрито провадження у даній справі.

31.10.2024 року представник відповідача подав відзив на позов, в якому позовні вимоги заперечив. Так, зазначає, що дійсно між сторонами був підписаний договір №ЖРК/15/ХІХ від 24.05.2022 року, який вступає в силу з моменту підписання та моменту передачі кооперативу цільового внеску у сумі 3 808 756.00 гривень. Однак відповідач категорично заперечує передачу позивачем відповідачу даних коштів, а отже договір є неукладеним. Договором було передбачено в п.1.4 порядок сплати коштів перерахунок на поточний рахунок відповідача, тобто банківською квитанцією про переказ коштів, а не за виданим касовим ордером. Крім того, за п.1.3 договору дані кошти передаються виконавцю замовником з метою задоволення соціальних потреб асоційованого члена кооперативу, однак позивач не подавав заяву про вступ до асоційованих членів кооперативу, що вносять пайовий внесок, а голова правління не мав право укласти договір з особою, яка не є членом кооперативу та не отримував дозвіл кооперативу на укладання такого договору.

08.11.2024 року надійшла відповідь на відзив, в якій додатково представник позивача зазначив про те, що позивач є також споживачем до якого застосовуються норми відповідного закону про захист прав споживачів, з врахуванням того, що договір укладений для особистих потреб позивача,а не для комерційних цілей. Укладеним договором не передбачено, що набуття чинності договору пов`язано з набуттям членства в кооператив, а також не є тотожними поняття цільового внеску та пайового внеску. Даний договір укладений (презумпція правомірності правочину) та передбачає порядок розподілу між сторонами відповідних частин створеного об`єкта нерухомості, разом з тим такий є не реальним, як хибно думає відповідач, а консенсуальним. Позивачем кошти як цільовий внесок сплачені, а відповідачем самостійно з власної волі на підтвердження отриманих від позивача коштів видано квитанцію до касового ордеру, в якій вказана сума внесених коштів. При неодноразовому спілкування представник відповідача жодного разу не заперечував наявність такого укладеного договору та навіть надав згоду на уступку права членства та користь третьої особи. В подальшому після звернення з позовом до суду відповідач, порушуючи принцип добросовісності, допустив суперечливу поведінку, яка не відповідає попередній поведінці, що порушує чесну ділову практику.

12.11.2024 року представник відповідача подав заперечення на відповідь на відзив. Вказав, що договором було передбачено визнання замовником Статуту кооперативу та зобов`язання внесення цільового внеску. Статутом передбачено поняття асоційованого члена кооперативу та подання заяви на це з внесенням пайового внеску, що не було зроблено. Позивач не є ні членом кооперативу, ні асоційованим членом кооперативу.

Ухвалою від 19.03.2025 року закрито підготовче провадження у даній справі.

Сторони під час розгляду справи, судові засідання в якій призначались неодноразово, та роз`яснення судом можливості врегулювання спору в позасудовому порядку, згоди не дійшли.

Заслухавши пояснення представників сторін, покази свідків, дослідивши докази, які надані позивачем на обґрунтування позовних вимог, з`ясувавши таким чином фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Судом встановлено, що 24.05.2022 року між сторонами було укладено Договір про цільовий внесок у діяльність за №ЖРК/15/ХІХ (а.с.13-14).

Предметом Договору визначається обов`язок Обслуговуючого кооперативу ЖБК «Спілка забудівників 27» за рахунок цільового внеску ОСОБА_1 здійснити будівництво і передати замовнику обумовлений даним договором об`єкт, а замовник за цим договором, на підставі повного визнання ним Статуту кооперативу зобов`язується забезпечити вчасне внесення цільового внеску, цим самим забезпечивши відповідне фінансове забезпечення об`єкту будівництва та прийняти об`єкт у свою власність на виконання Статутних вимог кооперативу, умов цього договору та для задоволення потреб у житлі (пункт 1.1. Договору про цільовий внесок у діяльність).

Відповідно до пунктів 1.2.-1.4. Договору про цільовий внесок у діяльність, цільовим внеском замовника є грошові кошти в розмірі 3 808 756.00 гривень, які замовник передає виконавцю з метою задоволення соціальних потреб асоційованого члена кооперативу. Сплата цільового внеску відбувається шляхом перерахування коштів на поточний рахунок в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Отже, умовами договору сторони чітко обумовили вид внесених коштів замовником як цільовий внесок, що забезпечує фінансове забезпечення об`єкту будівництва. Дана назва договору теж свідчить саме про цільовий внесок.

Згідно з пунктами 1.6.-1.7. Договору про цільовий внесок у діяльність, за замовником закріплюється об`єкт - нежитлове приміщення ХІХ, заг.площею 61.5 м.кв. на 1 поверсі, ІІІ під`їзд в об`єкті будівництва за будівельною адресою АДРЕСА_1 . Термін здачі об`єкту в експлуатацію - IV квартал 2023 року.

У пункті 1.5 Договору про цільовий внесок у діяльність визначено, що з моменту здійснення першого платежу права володіння та розпорядження об`єктом переходять до замовника, а володіння та розпорядження цільовим внеском переходить до виконавця.

Також, згідно з пунктом 4.1. Договору про цільовий внесок у діяльність цей договір вступає в силу з моменту його підписання та моменту передачі цільового внеску до кооперативу і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором відповідно до статуту кооперативу або до моменту припинення (розірвання) цього договору за ініціативною сторін.

Відповідно до квитанції до прибуткового касового ордера від 24.05.2022р., який оглянуто судом в оригіналі, було прийнято від ОСОБА_1 на підставі Договору про цільовий внесок у діяльність за №ЖРК/15/ХІХ грошові кошти в розмірі 3 808 756.00 гривень, на вказаній квитанції до касового ордеру наявний підпис у колонці «головний бухгалтер» (без зазначення ПІП) і печатка Обслуговуючого кооперативу ЖБК «Спілка забудівників 27».

Судом з пояснень сторін та допитаного свідка ОСОБА_2 , який є головою правління кооперативу, встановлено, що підпис на квитанції до прибуткового касового ордеру від 24.05.2022р. належить саме йому ОСОБА_2 , що ним і підтверджено в засіданнях і не заперечується представником відповідача.

Окрім того, згідно з підпунктом 3 пункту 2.6. Договору про цільовий внесок у діяльність від 24 травня 2002 року №ЖРК/15/ХІХ голова правління ОК «ЖБК «Спілка забудівників 27» Костишин Б. письмово підтвердив та надав право замовнику ОСОБА_1 за згодою виконавця ОК «ЖБК «Спілка забудівників 27» на уступку (відступлення) права членства та своїх зобов`язань за договором на користь третьої особи без сплати винагороди (а.с.15). При цьому свідок ОСОБА_2 підтвердив також приналежність йому підпису на даній згоді у вигляді листа.

Відповідно до пунктів 1.1., 1.2., 2.1., 2.2. Статуту ОК «ЖБК «Спілка забудівників 27» кооператив є юридичною особою (неприбутковою організацією), утвореною шляхом об`єднання на добровільних засадах фізичних та/або юридичних осіб на підставі рішення установчих зборів. Відповідно до завдань та характеру діяльності за типом є обслуговуючим, за напрямком діяльності житлово-будівельним. Метою створення кооперативу є задоволення економічних, соціальних, житлових та інших потреб членів та асоційованих членів кооперативу (та членів їх сімей), на основі поєднання їх пайових внесків, особистих та колективних інтересів для участі в організації будівництва та чи реконструкції житлових будинків (будинку) та подальшої їх (його) експлуатації, поділу між ними ризиків і втрат, розвитку їх самоорганізації, самоврядування та самоконтролю. Предметом діяльності кооперативу є обслуговування та експлуатація багатоквартирних будинків житлових та нежитлових приміщень членів кооперативу і членів їх сімей за необхідності попередньо шляхом організації будівництва та будівництва багатоквартирних будинків, облаштуванням зовнішніх, внутрішніх інженерних мереж та споруд багатоквартирних будинків, за власні та інші залучені кошти, а також наступна експлуатація та управління будинком після введення багатоквартирних будинків в експлуатацію відповідно до законодавства України.

Право кооперативу на укладення договорів визначено у пункті 3.6. Статуту, а умови і порядок вступу до кооперативу, виходу чи виключення з нього, зокрема і асоційованих членів - у пунктах 5.3, 5.5. розділу 5 Статуту.

Згідно з пунктом 12.7.7. Статуту до компетенції Голови правління належить: здійснювати операції, підписувати фінансові документи, договори від імені кооперативу (у випадках передбачених цим Статутом, після одержання відповідного письмового дозволу або рішення загальних зборів членів кооперативу) (а.с.48-55).

Даний договір був підписаний Головою правління кооперативу ОСОБА_2 і це стороною відповідача також не заперечувалось.

Отже, доводи сторони відповідача про те, що позивач не був асоційованим членом кооперативу, оскільки заяву не писав та не затверджувався загальними зборами у список членів, а отже є підстави в т.ч. для відмови у задоволенні вимог через відсутність прийняття асоційованим членом кооперативу, відхиляються судом, оскільки Голова правління кооперативу ОСОБА_2 підписавши договір між сторонами не очікував та не запитував попередньо списку про письмовий дозвіл (рішення) загальних зборів на підтвердження прийняття позивача до кооперативу перед укладенням даного договору за №ЖРК/15/ХІХ від 24.05.2022р..

Станом на вересень 2024 року (звернення до суду з даним позовом) договір не оспорювався ОК «ЖБК «Спілка забудівників 27» у встановленому порядку. При цьому, за п.5.6 договору саме Правління кооперативу, яке очолював підписант вказаної вказаного договору, веде облік прийнятих членів, видає посвідчення про членство, а отже регулює та консультує питання прийняття членів за зразком заяви наданої кооперативом будь якому бажаючому для вступу в кооператив.

Окрім того, на запитання суду перед стадією закінчення з`ясування обставин справи і перевірку їх доказами (засідання від 11.05.2026 року), з врахуванням висловленої позиції ВС від 18.03.2026р. у справі №344/16001/24 доступного в ЄРСР (рішення суду першої та апеляційної інстанцій у даній справі №344/16001/24 саме представником відповідача долучено до матеріалів цивільної справи, як позицію суду по аналогічних справах, які розглядалися судом за позовом в т.ч. ОСОБА_1 до ОК «ЖБК «Спілка забудівників 27» стосовно іншого об`єкту у цьому ж житловому будинку а.с.166-169,188), а саме про зазначення кількості членів кооперативу, кількість виписаних посвідчень таких членів кооперативу, як наслідок кількість замовників об`єктів нерухомості за цільовими внесками та укладеними договорами про цільові внески у діяльність, представник відповідача як не надав жодної інформації, так і не підтвердив таку доказами.

В заперечення позовних вимог сторона відповідача доводила статус договору, як неукладений, через неправомірність та неможливість внесення замовником цільового внеску саме через касу кооперативу, а не на банківський рахунок за п.1.4 договору, при цьому номер та реквізити рахунку у договорі взагалі не зазначалися, а отже саме ОК «ЖБК «Спілка забудівників 27» мав би надати позивачу такі реквізити на сплату. Натомість сторона позивача доводила, що вимога на сплату коштів зазначена позивачу головою правління Костишиним Б.В. була саме необхідність внесення готівкою у касу кооперативу, що і було сплачено декількома траншами за даним договором (по декількох аналогічних договорах загальною кількістю 18, замовником виступили двоє ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ).

В підтвердження заперечення внесення будь яких коштів позивачем у касу кооперативу відповідачем надано до справи Звіт з надання впевненості незалежного аудитора від 23 жовтня 2024 року № 46/1, складеного ТОВ «Аудиторська компанія «Альфа-аудит ЛТД» за результатами аудиторської перевірки щодо організації та здійснення грошових розрахунків ОК «ЖБК «Спілка забудівників 27» за період з 01 січня 2022 року до 31 грудня 2023 року та наявності чи відсутності розрахунків із фізичною особою ОСОБА_1 (а.с.56-59). Звітом встановлено, що будь-якої діяльності у 2022 році кооператив не проводив; грошові розрахунки за період з 01 січня 2022 року до 31 грудня 2023 року кооператив проводив виключно з використанням рахунку бухгалтерського обліку 311 «Поточні рахунки в банках в національній валюті» та без використання рахунку бухгалтерського обліку 301 «Каса». Операцій із грошових розрахунків через касу кооперативу у перевіреному періоді за даними бухгалтерського обліку ОК «ЖБК «Спілка забудівників 27» не виявлено. Рахунок бухгалтерського обліку 30 «Каса» відсутній у плані рахунків бухгалтерського обліку Кооперативу у перевіреному періоді. Інші рахунки бухгалтерського обліку грошових розрахунків, крім рахунку бухгалтерського обліку 311 «Поточні рахунки в банках в національній валюті», Кооперативом у перевіреному періоді з 01 січня 2022 року до 31 грудня 2023 року не використовувались. У бухгалтерському обліку ОК «ЖБК «Спілка забудівників 27» не виявлено жодних записів щодо ймовірних розрахунків між Кооперативом та фізичною особою ОСОБА_1 як учасником чи пайовиком Кооперативу.

Разом з тим, стороною відповідача не надано будь яких доказів обігу через банківські рахунки коштів за будь який обраний ним період починаючи з 2022 року по даний час. А на запитання суду щодо кількості цільових внесків як у 2022 році, так і в інші поточні роки, з врахуванням того, що багатоквартирні будинки (як комплекс згрупованих) на 2026 рік є завершеними повністю та готові до введення в експлуатацію, що підтверджено обома сторонами справи, представник відповідача інформації не надав, вказавши, що задане судом питання виходить за межі позовних вимог та задане в інтересах однієї сторони - позивача. Окрім того, судом на запитання до сторони відповідача стосовно наявності кількості квартир у багатоквартирних будинках, в якому наявний спірний об`єкт, в т.ч. за інвестиціями (цільовими внесками) інших замовників, та чи тільки цілові внески були основним вкладом за яким зведено та завершено на даний час будівництво, представник не відповів, хоча судом була надана перерва для подання доказів на спростування позиції сторони позивача. Водночас представник позивача зазначив про деяке функціонування в даному будинку вже комерційних приміщень та ведення у житлових квартирах набувачами (замовниками) завершальних ремонтних робіт.

Правові, організаційні, економічні та соціальні основи функціонування кооперації в Україні визначають ЦК України та Закон України «Про кооперацію».

Кооператив - юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об`єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування (стаття 2 Закону України «Про кооперацію»).

Відповідно до статті 11 Закону України «Про кооперацію» вступ до кооперативу здійснюється на підставі письмової заяви. Особа, яка подала заяву про вступ до кооперативу, вносить вступний внесок і пай у порядку та розмірах, визначених його статутом. Рішення правління чи голови кооперативу про прийняття до кооперативу підлягає затвердженню загальними зборами його членів. Порядок прийняття такого рішення та його затвердження визначається статутом кооперативу.

Статтею 384 ЦК України, положення якої кореспондують статті 19-1 Закону України «Про кооперацію», передбачено, що будинок, споруджений або придбаний житлово-будівельним (житловим) кооперативом, є його власністю. Член житлово-будівельного (житлового) кооперативу має право володіння і користування, а за згодою кооперативу - і розпоряджання квартирою, яку він займає в будинку кооперативу, якщо він не викупив її. У разі викупу квартири член житлово-будівельного (житлового) кооперативу стає її власником.

У разі викупу квартири, дачі, гаража, іншої будівлі, споруди або приміщення у кооперативу, право власності на таке майно у члена кооперативу виникає з моменту державної реєстрації цього права відповідно до закону (частина друга статті 19-1 Закону України «Про кооперацію»).

Згідно з частинами першою-четвертою статті 202 ЦК України правочин - це дія особи, яка спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Метою будь-якого правочину є досягнення певних юридичних наслідків, що мають істотне значення для сторін правочину.

Однією з підстав виникнення зобов`язання є договір (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).

Договір як універсальний регулятор приватних відносин покликаний забезпечити їх регулювання та має бути спрямований на встановлення, зміну або припинення приватних прав та обов`язків.

У статті 626 ЦК України закріплено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору (частина третя статті 626 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У частині першій статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Інвестор має право володіти, користуватися, розпоряджатися об`єктом і результатом інвестицій (об`єктами інвестиційної діяльності може бути будь-яке майно, а також майнові права). Інвестор має право на придбання необхідного йому майна у громадян і юридичних осіб безпосередньо або через посередників за цінами і на умовах, що визначаються за домовленістю сторін, якщо це не суперечить законодавству України, без обмеження за обсягом і номенклатурою (частина перша статті 4, частини п`ята та шоста статті 7 Закону України «Про інвестиційну діяльність»).

У статті 2 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» визначено, що об`єкт інвестування - це квартира або приміщення соціально-побутового призначення (вбудовані в житлові будинки або окремо розташовані нежитлові приміщення, гаражний бокс, машиномісце тощо) в об`єкті будівництва, яке після завершення будівництва стає окремим майном.

Згідно зі статтею 177 ЦК України до об`єктів цивільних прав належать речі, майнові права та інше. Майном як особливим об`єктом вважаються окремі речі, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки (частина перша статті 190 ЦК України).

За правилами статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Майновими правами визнаються будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовою частиною права власності (права володіння, розпорядження, користування). Майнове право є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав. Майнове право є обмеженим речовим правом, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.

У статті 190 ЦК України визначено, що майно є особливим об`єктом, яким вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Окремо вказано, що майнові права є неспоживчою річчю та визнаються речовими правами.

З аналізу вказаних норм можна зробити висновок, що у ЦК України визначення майнового права відсутнє, оскільки у статті 190 ЦК України міститься вказівка лише про те, що майнові права є неспоживчою річчю і визнаються речовими правами. При цьому не викликає сумніву, що майнові права є об`єктом цивільних правовідносин.

Майновими правами визнаються будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги (абзац третій частини другої статті 3 Закону України від 12 липня 2001 року № 2658-ІІІ «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність»).

Концепція «майна» у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися «майновими правами», а отже і «майном» (пункт 22 рішення Європейського суду з прав людини від 10 березня 2011 року у справі «Сук проти України», заява № 10972/05).

Майнове право, яке можна визначити як «право очікування», є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.

Визначення майнового права як «права очікування» та повноваження власника таких прав наведено у правових висновках, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2019 року у справі № 2610/22985/2012, від 16 жовтня 2019 року у справі № 761/5156/13-ц та постановах Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 520/4555/17, від 26 січня 2022 року у справі № 761/3462/13-ц,від 08 червня 2022 року у справі № 947/25597/19, від 21 червня 2022 року у справі № 947/25617/19, від 08 січня 2025 року в справі № 363/641/22.

Таким чином, майнове право, яке є предметом договору, - це обумовлене право на набуття в майбутньому права власності на нерухоме майно (право під відкладальною умовою), яке виникає тоді, коли виконані певні, але не всі правові передумови, необхідні й достатні для набуття речового права.

Вказане свідчить про те, що громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, а також у тому, що набуте ними на законних підставах право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано.

Захист майнових прав здійснюється у порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, захист майнового права здійснюється на загальних підставах цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із частиною першою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникає, зокрема, з договорів та інших правочинів, має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За правилом статті 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У частині першій статті 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (частина друга статті 328 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.

Згідно з частиною другою статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Після завершення будівництва та введення будинку в експлуатацію квартира як окремий об`єкт цивільних правовідносин ще не існує і набуває юридично статусу об`єкта цивільних правовідносин лише після державної реєстрації, здійсненої відповідно до закону (постанова Верховного Суду від 26 січня 2022 року у справі № 521/19092/17).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 вересня 2021 року в справі № 359/5719/17 зроблено висновок, що нормами законодавства встановлено первинний спосіб набуття права власності на річ, на яку раніше не було і не могло бути встановлено право власності інших осіб. Саме інвестор як особа, за кошти якої на підставі договору був споруджений об`єкт інвестування, є особою, якою набувається первісне право власності на новостворений об`єкт інвестування. Державній реєстрації підлягає право власності тільки на ті об`єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийнято в експлуатацію у встановленому порядку. В іншому випадку інвестор не зможе визнати право власності на квартиру до введення будинку в експлуатацію. Згідно із частиною четвертою статті 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону. Отже, інвестор після виконання умов інвестування набуває майнові права (тотожні праву власності) на цей об`єкт і після завершення будівництва об`єкта нерухомості набуває права власності на об`єкт інвестування як первісний власник шляхом проведення державної реєстрації речових прав на зазначений об`єкт за собою.

Право власності на нерухоме майно виникає з моменту прийняття його в експлуатацію, якщо таке передбачено законом чи договором, а повноцінним об`єктом у розумінні ЦК України такий об`єкт стає після його державної реєстрації.

Зазначений висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведено також у постанові Верховного Суду від 09 серпня 2023 року у справі № 753/6287/19.

Отже, інвестор після виконання умов інвестування набуває майнові права (тотожні праву власності) на цей об`єкт і після завершення будівництва об`єкта нерухомості набуває права власності на об`єкт інвестування як первісний власник шляхом проведення державної реєстрації речових прав на зазначений об`єкт за собою.

Ключовим питанням при вирішенні цього спору є встановлення обставин не тільки укладення, а й безпосереднє виконання позивачем та відповідачем Договору про цільовий внесок у діяльність, зокрема, оплата позивачем вартості об`єкта нерухомості, на підставі чого інвестор набуває майнові права на об`єкт інвестування та право власності на збудоване нерухому майно.

Згідно з частиною другою статті 640 ЦК України якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Сторона позивача доводила, що договір був належним чином укладений та підписаний, на його виконання та вимогу представника відповідача кошти, які були обумовлені у договорі у строк та в порядку вказаному саме керівником відповідача, тобто готівкою в касу, внесено. Сторона відповідача заперечувала наявну домовленість про внесення готівки цільового внеску в касу відповідача, наполягала на визначеному договором порядку внесення через банківську установу.

Свідок ОСОБА_2 надав покази, що виданий ним касовий ордер про отримання коштів від позивача, який наявний в матеріалах справи, це є підтвердженням саме необхідності вподальшому такого внесення цільового внеску ОСОБА_1 через банківську установу. Таку позицію висловлював і представник відповідача щодо даного доказу. Однак, такі пояснення суд відхиляє, так як внесенню коштів як цільового внеску саме через банківську установу може передувати видача реквізитів до банківського рахунку будь яким представником відповідача, а не видача оригіналу квитанції до касового ордеру про отримання коштів за підписом голови правління кооперативу.

При цьому, договір був підписаний сторонами 24.05.2022 року в останній десь внесеного остаточного платежу у розмірі близько 3 млн.грн. (вносилось представниками позивача в декілька платежів протягом березня-квітня 2022р. по всіх договорах на загальну суму близько 20.5 млн.грн.) та видана квитанція до касового прибуткового ордеру на підтвердження отриманих коштів (як встановлено судом в один день тобто 24.05.2022 року такі касові ордери були підписані та видані по всіх договорах, укладених між позивачем та відповідачем в даному комплексі будівництва, та підписаних теж 24.02.2022 року однією і тієж ж особою головою правління кооперативу).

Відповідно до визначень термінів, що містяться у статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

За змістом частини другої статті 9 вказаного Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Правилу цієї норми Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» кореспондує зміст пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 (далі - Положення № 88).

Підпунктом 2.1. пункту 2 Положення № 88, в редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин, визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Виходячи з визначення законодавцем поняття первинного документа, підтвердженням господарської операції є саме рух матеріальних активів та коштів між контрагентами, натомість первинна документація є відображенням такої операції.

При цьому Податковий кодекс України (далі - ПК України) та Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» не розглядають невідповідність цивільно-правових повноважень особи на те, щоб діяти від імені юридичної особи, як самостійну підставу неналежності оформлених первинних документів, а складені нею первинні документи не позбавляють правового значення у випадку фактичного руху активів.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими відповідно до вимог частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та пункту 2.4 Положення № 88 первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Такі правові висновки сформульовано Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 07 липня 2022 року у справі № 160/3364/19 (провадження

№ 11-200апп21) (пункти 78-83).

Отже, підтвердженням господарської операції є її фактичне здійснення та належним чином оформлені відповідно до вимог частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та пункту 2.4 Положення № 88 первинні бухгалтерські документи.

У постанові Верховного Суду від 10 грудня 2020 року у справі №910/14900/19 зроблено висновки про те, що у разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту проведення господарської операції сторони не позбавлені можливості доводити ці факти іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару. Потрібно враховувати, що визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів.

Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні №148 розроблено відповідно до Закону України «Про Національний банк України» і визначає порядок ведення касових операцій у національній валюті України юридичними особами (крім банків) та їх відокремленими підрозділами незалежно від організаційно-правової форми та форми власності (далі - підприємства), органами державної влади та органами місцевого самоврядування під час здійснення ними діяльності з виробництва, реалізації, придбання товарів чи іншої господарської діяльності (далі - установи), фізичними особами, які здійснюють підприємницьку діяльність (далі - фізичні особи - підприємці) (далі разом у тексті - суб`єкти господарювання), фізичними особами.

У пункті 3 Положення визначено, що касовий ордер - це первинний документ (прибутковий або видатковий касовий ордер), що застосовується для оформлення надходжень (видачі) готівки з каси. Касові операції - це операції суб`єктів господарювання між собою та з фізичними особами, пов`язані з прийманням і видачою готівки під час проведення розрахунків через касу з відображенням цих операцій у відповідних книгах обліку.

Відповідно до пункту 5 Положення №148 суб`єкти господарювання здійснюють розрахунки готівкою між собою і з фізичними особами через касу як коштами, одержаними як готівкова виручка, так і коштами, одержаними із банків.

Пунктом 6 Положення № 148 передбачено, що суб`єкти господарювання мають право здійснювати розрахунки готівкою протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами: 1) між собою - у розмірі до 10 000 гривень включно; 2) з фізичними особами - у розмірі до 50 000 гривень включно.

Платежі понад установлені граничні суми проводяться через банки або небанківські фінансові установи, які в установленому законодавством порядку отримали ліцензію на переказ коштів у національній валюті без відкриття рахунку, шляхом переказу коштів з поточного рахунку на поточний рахунок або внесення коштів до банку чи небанківської фінансової установи для подальшого їх переказу на поточні рахунки в банку.

Відповідно до пункту 7 Положення №148 фізичні особи мають право здійснювати розрахунки готівкою: 1) із суб`єктами господарювання протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами - у розмірі до 50 000 гривень уключно.

Платежі на суму, що перевищує 50 000 гривень, проводяться через банки або небанківські установи шляхом переказу коштів із поточного рахунку на поточний рахунок або внесення коштів до банку чи небанківської установи для подальшого їх переказу на поточні рахунки в банку.

Пунктом 25 Положення №148 передбачено, що приймання готівки в касу проводиться за прибутковим касовим ордером, підписаним головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником установи/підприємства. До прибуткових касових ордерів можуть додаватися документи, які є підставою для їх складання. Про приймання установами/підприємствами готівки в касу за прибутковими касовими ордерами видається квитанція (що є відривною частиною прибуткового касового ордера), підписана головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником, підпис яких може бути засвідчений відбитком печатки цієї/цього установи/підприємства. Використання печатки установою/підприємством не є обов`язковим.

Про факт отримання та повернення коштів свідчать банківські виписки про зарахування чи повернення грошей із поточного рахунка, а також прибуткові та видаткові касові ордери в разі внесення грошей до каси підприємства.

Подібні правові висновки викладено в постановах Верховного Суду від 12 червня 2020 року у справі № 169/506/17 (провадження № 61-37213св18) та від 01 жовтня 2025 року у справі № 757/20926/20-ц (провадження № 61-7369св25).

Як зазначено в постанові Верховного Суду України від 15 грудня 2015 року у справі № 21-4266а15, постановах Верховного Суду від 19 березня 2019 року у справі № 809/1718/15, від 16 листопада 2022 року у справі № 1340/5529/18 господарська операція пов`язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків і руху його капіталу, а за змістом вже згаданої вище постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2022 року у справі № 160/3364/19 (провадження № 11-200апп21) господарські операції мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07 липня 2022 року у справі №160/3364/19 сформувала підхід до оцінки реальності господарських операцій, згідно з яким аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції (пункт 64).

У справі, яка розглядається, предметом Договору про цільовий внесок у діяльність визначено обов`язок виконавця, за рахунок цільового внеску замовника, здійснити будівництво і передати замовнику обумовлений даним договором об`єкт, а замовник за цим договором, на підставі повного визнання ним Статуту кооперативу зобов`язується забезпечити вчасне внесення цільового внеску, цим самим забезпечивши відповідне фінансове забезпечення об`єкту будівництва та прийняти об`єкт у свою власність на виконання Статутних вимог кооперативу, умов цього договору та для задоволення потреб у житлі (пункт 1.1. Договору про цільовий внесок у діяльність), про що вже зазначено вище. Даний договір містив вартість цільового внеску, характеристику об`єкта та те, що з моменту здійснення першого платежу права володіння та розпорядження об`єктом переходять до замовника, а володіння та розпорядження цільовим внеском переходить до виконавця.

Допитані судом свідки зі сторони позивача: ОСОБА_1 (позивач), ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 суду пояснили, що протягом березня-квітня 2022 року свідки за дорученням двох майбутніх замовників об`єктів, співзасновників одного товариства ( ОСОБА_1 7 договорів, ОСОБА_3 -11 договорів) привозили в офіс відповідача кошти приблизно 17 млн.грн., а останню суму 3 млн.грн. 24.05.2022 року за придбання нерухомого майна (квартир, нежитлового комеційного приміщення) і в цей же день 24.05.2022 року після сплати всіх коштів були підписані договори про цільовий внесок. При цьому, всі свідки, які були в офісі відповідача стверджували про наявність інших громадян, які вносили в касу кооперативну грошові кошти, тобто щодо можливості внесення коштів за об`єкти нерухомості саме в такий спосіб (готівкою) не сумнівались, оскільки по перше була така домовленість, по друге такий спосіб внеску коштів використовували й інші покупці (замовники), яких бачили в офісі свідки. Ще до внесення коштів, оглядали за дорученням майбутніх покупців такі об`єкти, вибирали їх. В офісі розмова велася завжди з ОСОБА_2 , договори опрацьовували юристи з обох сторін підписантів договорів.

Надаючи оцінку відповідності первинних бухгалтерських документів вимогам Положення № 148 у зв`язку з відсутністю у бланку прибуткового касового ордера підпису касира та здійснення підпису в графі «Головний бухгалтер» без зазначення відомостей про особу (ПІП), яку б можна було ідентифікувати за таким підписом, слід врахувати, що зміст пункту 25 вказаного Положення №148 дозволяє приймання готівки в касу за прибутковим касовим ордером, підписаним головним бухгалтером або ж особою, уповноваженою керівником установи/підприємства як от в даному випадку головою правління Обслуговуючого кооперативу. А порушення процедури внесення коштів (в касу, а не через банківську установу), тобто порушення посадовими особами саме відповідача касової дисципліни, може мати наслідком настання юридичної відповідальності для останніх, однак не спростовує факт внесення позивачем грошових коштів у вказаній сумі, що підтверджується виданою в оригіналі квитанцією до прибуткового касового ордеру. Тобто саме по собі перевищення ліміту готівкових розрахунків не спростовує того факту, що грошові кошти прийнято відповідачем від позивача чи його представника, на підтвердження чого видано позивачу квитанцію до прибуткового касового ордеру, факт видачі якої не заперечується стороною відповідача, однак трактується така підстава видачі необхідності внесення вподальшому цих же коштів через банківську установу, і таке трактування відхиляється судом, оскільки не містить жодної обґрунтованості, а навпаки підтверджує той факт, що саме після внесених всіх коштів за декількома договорами (а це на двох замовників 18 договорів), головою правління і були підписані всі договора про цільові внески у діяльність ЖБК.

При цьому суд звертає увагу на те, що ПК України та Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» не визначають невідповідність цивільно-правових повноважень особи на те, щоб діяти від імені юридичної особи, як самостійну підставу неналежності оформлених первинних документів, а складені нею первинні документи не позбавляють правового значення у випадку фактичного руху активів.

До подібних висновків щодо внесення грошових коштів у такий спосіб, що не визнано незаконним, по суті дійшов Верховний Суд у постанові від 07 травня 2025 року у справі № 947/954/23 (провадження № 61-17293св24).

Видавши таку квитанцію до прибуткового касового ордеру позивачу, відповідач створив презумпцію вчинення позивачем певних дій, спрямованих на виконання умов договору, укладеного між сторонами, спростувати яку за фактичних обставин цієї справи повинен саме відповідач.

Суд також врахувує, що внесення позивачем, як замовником, грошових коштів готівкою відповідачу, як виконавцю договору, було спрямовано на задоволення соціальних потреб позивача, як асоційованого члена кооперативу, має відповідати дійсному економічному змісту діяльності та може бути підтверджено реальністю господарської діяльності відповідача - будівництвом за власні та інші залучені кошти багатоквартирного будинку за вказаною адресою.

При цьому Верховний Суд звертає увагу на те, що положення законодавства України, для ефективності їхнього застосування, слід тлумачити з урахуванням вимоги розумності (розсудливості) (див. пункт 36 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року у справі № 201/13239/15-ц (провадження№ 14-75цс22). Отже, справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, зокрема, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи (див. пункт 36 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2023 року у справі № 170/129/21 (провадження№ 14-97цс22).

У даних спірних правовідносинах суд вважає за необхідне застосувати принцип добросовісної поведінки «естопель».

Добросовісність (п. 6 ст. 3 ЦК України) це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Так, Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в результаті перегляду справи № 390/34/17 у постанові від 10 квітня 2019 року (касаційне провадження № 61-22315сво18) зробив правовий висновок щодо принципу добросовісності, який лежить в основі доктрини заборони суперечливої поведінки сторони правочину. ОП КЦС при розгляді справи застосувала доктрину «venire contra factum proprium» (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці), в основі якої принцип добросовісності. У статті I.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказано, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Очевидно, що дії позивача, який уклав 24 грудня 2013 року додаткову угоду до договору оренди землі від 19 листопада 2007 року № 61, а згодом пред`являє позов про визнання договору оренди землі від 19 листопада 2007 року № 61 неукладеним, суперечить його попередній поведінці (укладенню додаткової угоди та отриманню плати за користування земельною ділянкою) і є недобросовісним. Договір оренди землі від 19 листопада 2007 року № 61 укладений після досягнення сторонами усіх істотних умов, а це відбулося 19 листопада 2007 року, за життя орендодавця і за його підписом, тому підстав вважати спірний договір неукладним немає.

Отже, поведінка відповідача з часу укладення та підписання договору, отримання коштів в день укладення договору, надання згоди на переуступку прав вимоги третім особам (яка надана як стверджували сторони протягом незначного проміжку часу після укладення договору, дата на даній згоді відповідача відсутня), в порівнянні зі станом на день звернення до суду з даним позовом та розгляду справи судом, є суперечливою, а стороною відповідача визнавався перед судом і факт підписання договору, і факт підписання та видачі квитанції до прибуткового ордеру про отримання коштів, і факт погодження (згоди) листом на переуступку прав вимоги позивача.

Доводи сторони відповідача про нікчемність квитанції до прибуткового касового ордеру, також і що оскільки особисто позивач голові правління не передавав кошти, а через знайомих без довіреності (тобто відсутність прямого руху коштів від позивача до керівника відповідача), а отже доводи про не оплату цільового внеску, суд оцінює критично. Якими траншами чи особами вносились кошти немає, на переконання суду, суттєвого значення тільки тому, що відповідачем в особі голови правління була видана добровільно квитанція до прибуткового ордеру, видана на ім`я саме позивача, сума коштів співпадає з розміром цільового внеску за умовами підписаного договору.

Інші доводи сторони не потребують деталізації і не впливають на висновок суду щодо підстав для задоволення позовних вимог.

За вимогами ст.12,13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, який здійснюється судом у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно з ч. 1 ст. 76, ч. 1 ст. 77 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

У відповідності до частини першої статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Виходячи із вищевикладеного, суд, оцінивши докази, надані сторонами у справі, їх належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Щодо судових витрат, то позивачем оплачено судовий збір у розмірі 15 140грн., які у разі задоволення позову стягуються з відповідача.

На підставі наведеного, відповідно до статей 3, 11, 177, 190 202, 316, 328, 331,384, 509, 525-527,530, 626-629, 638, 640 ЦК України, Закону України «Про кооперацію», Закону України «Про інвестиційну діяльність», Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю», Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні №148, керуючись ст.2, 4, 9, 10-13, 76-81,89, 133, 141, 259,263-265,268, 273, 279, 353-355 Цивільного процесуального кодексу України,суд -

В И Р І Ш И В :

Задовольнити позов ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Ванкевич Андрій Віталійович, до Обслуговуючого кооперативу «ЖБК «Спілка забудівників 27» про визнання майнових прав.

Визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , майнові права на об`єкт будівництва за будівельною адресою АДРЕСА_1 нежитлове приміщення ХІХ, заг.площею 61.5 м.кв. на 1 поверсі, ІІІ під`їзд, згідно Договору про цільовий внесок у діяльність за №ЖРК/15/ХІХ від 24.05.2022 року.

Стягнути з Обслуговуючого кооперативу «ЖБК «Спілка забудівників 27» код ЄДРПОУ 43789603, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 судовий збір у розмірі 15 140грн. (п`ятнадцять тисяч сто сорок гривень).

Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Мирослава ПОЛЬСЬКА