Ухвала суду № 137286559, 09.06.2026, Дубровицький районний суд Рівненської області

Справа №949/1102/26

Провадження №1-кс/949/113/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою

09 червня 2026 року слідчий суддя Дубровицького районного суду Рівненської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника підозрюваного: ОСОБА_5 , розглянувши клопотання заступника начальника СВ ВП №1 Сарненського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області капітана поліції ОСОБА_6 , погоджене прокурором Дубровицького відділу Сарненської окружної прокуратури ОСОБА_3 , по матеріалах досудового розслідування №42026182220000034, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14 травня 2026 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Переброди Дубровицького району Рівненської області, зареєстрованого та фактично проживаючого по АДРЕСА_1 , відповідно до ст. 89 КК України раніше не судимого, громадянина України,

В С Т А Н О В И В:

Заступник начальника СВ ВП №1 Сарненського РВП ГУНП в Рівненській області ОСОБА_6 , за погодженням із прокурором Дубровицького відділу Сарненської окружної прокуратури ОСОБА_3 , звернувся до суду з клопотанням про застосування підозрюваному ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів з утриманням у Державній установі «Рівненський слідчий ізолятор», з можливістю визначення застави у розмірі 301 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Клопотання обґрунтоване тим, що у провадженні слідчого відділення відділення поліції №1 Сарненського РВП ГУНП в Рівненській області перебувають матеріали кримінального провадження №42026182220000034, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14 травня 2026 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 , якому 20 березня 2025 року повідомлялося про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, достовірно знаючи, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України №2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжувався, останній раз продовжено з 05 години 30 хвилин 04 травня 2026 року строком на 90 діб, відповідно до Указу Президента України №342/2026 від 27 квітня 2026 року, затвердженого Законом України №4857-IX, у зв`язку з чим введено обмеження на виїзд за кордон чоловіків віком від 18 до 60 років, діючи умисно, повторно, за попередньою змовою з невстановленими органом досудового розслідування особами, переслідуючи корисливі мотив і мету, направлені на отримання грошової винагороди, достовірно знаючи про тимчасові обмеження щодо виїзду військовозобов`язаних чоловіків з території України, сприяв у незаконному переправленні через державний кордон України громадян України призовного віку ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які мали намір незаконно перетнути державний кордон України поза пунктами пропуску, у воєнний час за грошову винагороду в розмірі 10000 доларів США з кожного.

З метою реалізації злочинного умислу, направленого на незаконне переправлення осіб через державний кордон України, та діючи на виконання раніше розробленого спільно з невстановленими органом досудового розслідування особами плану, ОСОБА_4 , спільно із невстановленою органом досудового розслідування особою, 07 червня 2026 року, близько 22 год. 15 хв., прибули на мотоциклах Loncin LX300GY, номер рами НОМЕР_1 , та Loncin LX300GY, номер рами НОМЕР_2 , на околицю с. Стрільськ Сарненського району Рівненської області, де забрали раніше підшуканих невстановленою органом досудового розслідування особою ОСОБА_7 та ОСОБА_8 . Після цього ОСОБА_4 та невстановлена на даний час досудовим розслідуванням особа, керуючи вказаними мотоциклами, повезли ОСОБА_7 та ОСОБА_8 із с. Стрільськ Сарненського району Рівненської області ґрунтовими лісовими дорогами в напрямку державного кордону України з Республікою Білорусь.

У подальшому, рухаючись у с. Заслуччя Сарненського району, вони зупинилися, після чого ОСОБА_4 , за версією органу досудового розслідування, вказав жестом про необхідність передачі грошових коштів як оплати за послугу переправлення через державний кордон, на що ОСОБА_7 погодився та передав останньому грошові кошти в сумі 20000 доларів США. Після отримання цих коштів 08 червня 2026 року о 00 год. 10 хв. ОСОБА_4 було затримано працівниками правоохоронних органів.

Дії ОСОБА_4 , які виразились у сприянні в незаконному переправленні осіб через державний кордон України, наданні засобів та усуненні перешкод, вчиненому щодо кількох осіб, повторно, за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів, кваліфіковано за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.

08 червня 2026 року о 00 год. 10 хв. ОСОБА_4 затримано в порядку ст. 208 КПК України та цього ж дня йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.

У клопотанні зазначено, що причетність ОСОБА_4 до вчинення вказаного кримінального правопорушення підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами, а саме протоколами допитів свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , протоколом огляду та видачі грошових коштів, протоколом затримання особи, протоколом огляду місця події, повідомленням про підозру, а також іншими матеріалами кримінального провадження.

Також у клопотанні зазначено, що під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризик переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду, ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, а також ризик вчинення іншого кримінального правопорушення.

На обґрунтування ризику переховування від органів досудового розслідування та суду у клопотанні зазначено, що санкцією ч. 3 ст. 332 КК України передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дев`яти років з додатковим покаранням у вигляді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна, тому з урахуванням тяжкості покарання, яке загрожує ОСОБА_4 у разі визнання його винуватим, останній може переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Крім того, інкриміноване кримінальне правопорушення безпосередньо пов`язане з незаконним переправленням осіб через державний кордон України, а місце його вчинення є прикордонною територією. За наявною у органу досудового розслідування інформацією, підозрюваний володіє знаннями щодо особливостей прикордонної місцевості, порядку несення служби підрозділами Державної прикордонної служби України, розміщення пунктів контролю, а також ландшафтних особливостей, придатних для незаконного перетину державного кордону України.

На обґрунтування ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином у клопотанні зазначено, що підозрюваний ОСОБА_4 діяв у групі з невстановленими на даний час досудовим розслідуванням особами, які не затримані та перебувають на волі, а тому, перебуваючи на свободі, може узгоджувати з ними поведінку, приховувати відомості про інших причетних осіб, впливати на збереження доказової інформації та іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню. Крім того, у клопотанні зазначено, що ОСОБА_4 ніде не працює, офіційного заробітку не має, а кримінальне правопорушення, у якому він підозрюється, за версією органу досудового розслідування, вчинене повторно та з корисливих мотивів.

На обґрунтування ризику вчинення іншого кримінального правопорушення у клопотанні зазначено, що вироком Дубровицького районного суду Рівненської області від 31 жовтня 2024 року ОСОБА_4 засуджено за ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 240-1 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі трьох тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 51000 гривень. Також відносно ОСОБА_4 27 січня 2023 року направлено до суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12022181110000204 від 29 жовтня 2022 року за ч. 4 ст. 296 КК України, який перебуває на розгляді. Крім цього, 20 березня 2025 року ОСОБА_4 повідомлялося про підозру за ч. 3 ст. 332 КК України, останнього оголошено у розшук, а до моменту затримання 08 червня 2026 року його місцезнаходження було невідоме.

З огляду на вказані обставини, на переконання слідчого, застосування інших більш м`яких запобіжних заходів до підозрюваного ОСОБА_4 не зможе забезпечити виконання ним покладених процесуальних обов`язків та запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 клопотання слідчого підтримала та просила його задовольнити, посилаючись на наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, а також на існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які, на її переконання, унеможливлюють застосування до підозрюваного більш м`якого запобіжного заходу.

У судовому засіданні захисник підозрюваного ОСОБА_5 заявила про повернення клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стороні обвинувачення. В обґрунтування вказаного клопотання зазначила, що до матеріалів клопотання, поданого слідчому судді, не було долучено постанову про визначення групи прокурорів у кримінальному провадженні, а витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань, на її думку, не є процесуальним рішенням у формі постанови та не може замінювати собою постанову про визначення прокурора або групи прокурорів у конкретному кримінальному провадженні. Захисник вважала, що за відсутності такого документа неможливо перевірити повноваження прокурора, який погодив клопотання та бере участь у його розгляді, у зв`язку з чим клопотання підлягає поверненню прокурору для належного оформлення, повторного вручення стороні захисту та подальшого розгляду в порядку, визначеному КПК України.

Щодо суті клопотання захисник ОСОБА_5 заперечила проти його задоволення та просила відмовити у застосуванні до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Зазначила, що підозрюваний був затриманий 08 червня 2026 року, після чого йому було повідомлено про підозру за ч. 3 ст. 332 КК України, однак сторона захисту не погоджується з доводами клопотання щодо наявності достатніх підстав для застосування найсуворішого запобіжного заходу.

Захисник звернула увагу, що сторона обвинувачення посилається на повторність вчинення кримінального правопорушення та інше кримінальне провадження, однак такі обставини, на її думку, належними доказами не підтверджені. Зокрема, до матеріалів клопотання не долучено повідомлення про підозру в іншому кримінальному провадженні за ч. 3 ст. 332 КК України, постанови про оголошення ОСОБА_4 у розшук, повісток або інших документів, які б підтверджували ухилення підозрюваного від органів досудового розслідування. Також захисник наголосила, що ОСОБА_4 відповідно до ст. 89 КК України є раніше не судимим, а тому самі лише посилання на інші кримінальні провадження не можуть свідчити про його винуватість або схильність до вчинення кримінальних правопорушень.

Оцінюючи докази, на які посилається сторона обвинувачення, захисник зазначила, що протоколи допитів свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 не містять достатньо конкретних відомостей про дії саме ОСОБА_4 , а свідки повідомляють переважно про особу на ім`я ОСОБА_9 , з якою вони спілкувалися щодо незаконного перетину державного кордону, якій перераховували кошти на банківські картки та яка надавала їм вказівки щодо місця прибуття. Крім того, захисник звернула увагу на те, що у матеріалах клопотання міститься протокол огляду та видачі грошових коштів для проведення спеціального слідчого експерименту, однак матеріали відповідних негласних слідчих (розшукових) дій стороні захисту не відкриті, тому, на її думку, робити висновки про наявність ризиків на підставі таких матеріалів неможливо.

Щодо ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, захисник зазначила, що вони ґрунтуються переважно на припущеннях. На її думку, саме лише проживання ОСОБА_4 у прикордонній місцевості та обізнаність із такою місцевістю не можуть автоматично свідчити про намір переховуватися або незаконно перетнути державний кордон. Також захисник вказала, що сторона обвинувачення не надала конкретних доказів того, що підозрюваний готувався ухилятися від слідства чи суду, має злочинні зв`язки, може впливати на інших осіб, перешкоджати кримінальному провадженню або вчинити інше кримінальне правопорушення.

Окремо захисник заперечила проти визначення застави у розмірі 301 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, вважаючи такий розмір завідомо непомірним для підозрюваного та таким, що фактично позбавляє його реальної можливості скористатися альтернативою триманню під вартою. Захисник зазначила, що ОСОБА_4 22 роки, він офіційно не працевлаштований, перебуває у шлюбі, позитивно характеризується, а тому, на її переконання, застава має бути визначена у реальному для виконання розмірі. У разі якщо слідчий суддя дійде висновку про необхідність застосування запобіжного заходу, захисник просила визначити ОСОБА_4 заставу у розмірі 60 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 199680 гривень, вважаючи такий розмір достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного.

Також захисник просила, у разі визначення застави та покладення на підозрюваного процесуальних обов`язків, не обмежувати його право на пересування виключно межами с. Переброди. В обґрунтування цього зазначила, що батько підозрюваного має інвалідність, дружина підозрюваного вагітна, у зв`язку з чим може виникати необхідність звернення до лікарні, супроводу членів сім`ї, а також необхідність прибуття до захисника, робоче місце якої знаходиться у місті Рівне.

Щодо заявленого захисником клопотання про повернення клопотання прокурор ОСОБА_3 заперечила та зазначила, що постанова про визначення групи прокурорів у цьому кримінальному провадженні наявна у матеріалах кримінального провадження, не виготовлялася під час судового засідання, а була прийнята раніше уповноваженою службовою особою. З метою підтвердження своїх повноважень прокурор надала суду для огляду постанову про визначення групи прокурорів, підписану першим заступником керівника Сарненської окружної прокуратури, та просила долучити її до матеріалів клопотання, а також надати стороні захисту можливість ознайомитися з нею. Прокурор зазначила, що згідно з вказаною постановою у кримінальному провадженні визначено групу прокурорів, до складу якої входить, зокрема, прокурор ОСОБА_3 , а старшим групи прокурорів визначено ОСОБА_10 . Щодо заперечень сторони захисту по суті клопотання прокурор зазначила, що сторона захисту вибірково тлумачить окремі фактичні обставини та не враховує сукупність матеріалів, долучених до клопотання. Прокурор наполягала, що зібрані матеріали досудового розслідування у своїй сукупності підтверджують наявність обґрунтованої підозри та реальність ризиків, на які посилається сторона обвинувачення. На думку прокурора, характер інкримінованого діяння, його вчинення у сфері незаконного переправлення осіб через державний кордон України в умовах воєнного стану, корисливий мотив, обставини затримання, а також дані про особу підозрюваного свідчать про необхідність застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

У судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_4 заперечив проти задоволення клопотання та просив застосувати до нього менш суворий запобіжний захід, не пов`язаний із триманням під вартою. З позицією захисника погодився. Підозрюваний пояснив, що висунуту підозру не визнає, грошові кошти не отримував та спільника не мав. Зазначив, що до с. Стрільськ їхав сам, після чого із с. Стрільськ мотоциклом віз Старосту до с. Заслуччя. За його словами, біля клубу в с. Заслуччя він зупинив мотоцикл, після чого обернувся, і його повалили на землю та заламали руки. У подальшому, як пояснив підозрюваний, на місце під`їхали працівники поліції та СБУ. ОСОБА_4 зазначив, що будь-якої грошової винагороди не отримував, а грошові кошти, вилучені під час затримання, йому запхали до кишені працівники правоохоронних органів. Інші обставини, викладені у клопотанні, підозрюваний заперечив.

Заслухавши учасників та дослідивши матеріали клопотання, якими слідчий, прокурор обґрунтовують його доводи, слідчий суддя дійшов до наступних висновків.

Відповідно до вимог ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а також вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому особа підозрюється. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення та наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

За визначенням, яке міститься в рішенні Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно пов`язують підозрюваного з певним злочином. Такі докази не повинні бути достатніми для забезпечення засудження, але мають бути достатніми для виправдання подальшого розслідування або висунення обвинувачення.

Так, з матеріалів клопотання слідчим суддею встановлено, що у провадженні СВ ВП №1 Сарненського РВП ГУНП в Рівненській області перебувають матеріали досудового розслідування №42026182220000034, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14 травня 2026 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України (а.с. 9).

08 червня 2026 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України (а.с. 19-20).

Із протоколу затримання ОСОБА_4 від 08 червня 2026 року вбачається, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було затримано 08 червня 2026 року о 00 год. 10 хв. в порядку ст. 208 КПК України, а під час обшуку останнього вилучено 200 купюр, схожих на грошові кошти, номіналом по 100 доларів США кожна серії КВ41565107FB2 (а.с. 15-17).

Наявність обґрунтованої підозри щодо причетності ОСОБА_4 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, на цій стадії кримінального провадження підтверджується сукупністю зібраних під час досудового розслідування матеріалів.

Зокрема, протоколом допиту свідка ОСОБА_7 від 08 червня 2026 року встановлено, що на початку червня 2026 року у месенджері «WhatsApp» йому написав ОСОБА_9 , який координував дії щодо прибуття до м. Сарни, а в подальшому до с. Стрільськ Сарненського району. За показаннями свідка, 07 червня 2026 року близько 22 год. 15 хв. він разом із знайомим ОСОБА_11 прибув у визначене місце, де до них під`їхали дві невідомі особи у балаклавах на мотоциклах чорно-білого кольору марки «Loncin 300», після чого вони сіли на ці транспортні засоби та почали рух польовою дорогою у напрямку державного кордону в об`їзд нарядів ДПСУ. Проїхавши близько 40 хвилин, вони зупинились у невідомому для нього населеному пункті, де особа, яка його везла, жестом вказала на необхідність передати грошову винагороду у розмірі 20000 доларів США. Після цього ОСОБА_7 передав грошові кошти, а його товариш затримав вказану особу (а.с. 10-11).

Протоколом допиту свідка ОСОБА_8 від 08 червня 2026 року встановлено, що на початку травня 2026 року його знайомий ОСОБА_12 , шукаючи спосіб незаконно перетнути державний кордон України, отримав номер мобільного телефону особи на ім`я ОСОБА_9 , яка могла організувати незаконний перетин державного кордону України з Республікою Білорусь за грошову винагороду у розмірі 10000 доларів США з однієї особи. Свідок підтвердив обставини прибуття до визначеного місця, зустрічі з невідомими особами на мотоциклах, подальшого руху у напрямку державного кордону України, а також обставини передачі грошових коштів у сумі 20000 доларів США особі, яка перевозила ОСОБА_7 (а.с. 12-13).

Протоколом огляду та видачі грошових коштів від 06 червня 2026 року підтверджується, що громадянину ОСОБА_7 було видано 200 купюр номіналом по 100 доларів США кожна серії КВ41565107FB2 для проведення відповідної процесуальної дії (а.с. 14).

Протоколом огляду місця події від 08 червня 2026 року підтверджується вилучення мотоциклів, якими, за версією органу досудового розслідування, перевозили осіб до державного кордону, зокрема мотоциклів марки Loncin LX300GY, що узгоджується з фактичними обставинами, викладеними у повідомленні про підозру та показаннях свідків (а.с. 18).

Оцінюючи наявність обґрунтованої підозри, слідчий суддя звертає увагу, що доводи захисника про те, що свідки у своїх показаннях повідомляли про особу на ім`я ОСОБА_9 , не спростовують наявності обґрунтованої підозри щодо ОСОБА_4 на цій стадії кримінального провадження. Із показань свідків вбачається не лише попереднє спілкування з особою на ім`я ОСОБА_9 , але й подальша зустріч із двома особами на мотоциклах, перевезення свідків у напрямку державного кордону в об`їзд нарядів ДПСУ, вимога передачі грошових коштів особою, яка перевозила ОСОБА_7 , передача їй грошових коштів у сумі 20000 доларів США та затримання цієї особи безпосередньо після передачі коштів. Ці обставини у сукупності з протоколом видачі грошових коштів, протоколом затримання, вилученням у ОСОБА_4 купюр відповідної серії та протоколом огляду місця події об`єктивно пов`язують підозрюваного з інкримінованою подією.

Посилання захисника на те, що матеріали негласних слідчих (розшукових) дій на даний час стороні захисту не відкриті, також не спростовує можливості оцінки тих матеріалів, які фактично долучені до клопотання та досліджені слідчим суддею. На цій стадії кримінального провадження слідчий суддя не вирішує питання допустимості всіх доказів у розумінні їх використання для доведення винуватості особи під час судового розгляду по суті, а перевіряє, чи містять надані матеріали достатні факти та інформацію для висновку про наявність обґрунтованої підозри. Надані матеріали, зокрема показання свідків, протокол видачі коштів, протокол затримання та протокол огляду місця події, у своїй сукупності є достатніми для такого висновку.

Доводи підозрюваного про непричетність до інкримінованого кримінального правопорушення підлягають перевірці під час досудового розслідування у передбачений КПК України спосіб. На стадії розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу такі пояснення не спростовують обґрунтованість підозри, оскільки оцінюються у сукупності з іншими матеріалами, які на цей час об`єктивно пов`язують підозрюваного з інкримінованою подією.

Не вирішуючи питання про доведеність вини та остаточну правильність кваліфікації дій ОСОБА_4 , а виходячи лише з фактичних обставин, які містяться у клопотанні та доданих до нього матеріалах, слідчий суддя приходить до висновку про наявність обґрунтованої підозри щодо причетності ОСОБА_4 до кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.

Оцінивши клопотання захисника ОСОБА_5 про повернення клопотання про застосування запобіжного заходу стороні обвинувачення, слідчий суддя дійшов висновку, що воно не підлягає задоволенню.

У судовому засіданні захисник посилалася на те, що серед матеріалів, первісно долучених до клопотання про застосування запобіжного заходу, була відсутня постанова про визначення групи прокурорів у кримінальному провадженні, а витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань не може підтверджувати повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні.

Слідчий суддя враховує правовий висновок, викладений у постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 22 лютого 2021 року у справі №754/7061/15, провадження №51-4584кмо18, за змістом якого рішення про призначення або визначення прокурора, який здійснюватиме повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні, а у разі необхідності групи прокурорів, обов`язково повинно прийматися у формі постанови, яка має міститися у матеріалах досудового розслідування для підтвердження факту наявності повноважень. Така постанова повинна відповідати вимогам КПК України до процесуального рішення у формі постанови, у тому числі бути підписаною службовою особою, яка її прийняла.

У зазначеній постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду також зазначено, що відсутність такої постанови в матеріалах досудового розслідування або її непідписання керівником відповідного органу прокуратури обумовлює недопустимість доказів, зібраних під час досудового розслідування, як таких, що зібрані під наглядом і процесуальним керівництвом прокурора, який не мав на те законних повноважень.

Разом з тим, наведений правовий висновок стосується наслідків відсутності постанови про визначення прокурора або групи прокурорів у матеріалах досудового розслідування взагалі, або її непідписання уповноваженою службовою особою. Тобто йдеться про ситуацію, коли повноваження прокурора у кримінальному провадженні не підтверджені належним процесуальним рішенням.

У даному випадку таких обставин слідчим суддею не встановлено. У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 надала для огляду суду постанову про визначення групи прокурорів у кримінальному провадженні №42026182220000034, підписану першим заступником керівника Сарненської окружної прокуратури, з якої вбачається, що у цьому кримінальному провадженні визначено групу прокурорів, до складу якої входить, зокрема, прокурор ОСОБА_3 , а старшим групи прокурорів визначено ОСОБА_10 . Вказану постанову досліджено слідчим суддею та долучено до матеріалів клопотання. При цьому слідчим суддею вирішено питання повноважень прокурора не на підставі витягу з ЄРДР, а на підставі безпосередньо дослідженої постанови, що повністю відповідає вимогам, визначеним ОП ВС.

Отже, у судовому засіданні встановлено, що постанова про визначення групи прокурорів у кримінальному провадженні наявна, підписана уповноваженою службовою особою та підтверджує повноваження прокурора ОСОБА_3 на участь у розгляді клопотання і його підтримання. Тому довід захисника про непідтвердження повноважень прокурора не знайшов свого підтвердження під час судового розгляду.

Слідчий суддя також враховує, що вимоги до змісту клопотання про застосування запобіжного заходу та матеріалів, які додаються до нього, визначені ст. 184 КПК України. До клопотання додаються копії матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання, перелік свідків, яких необхідно допитати під час судового розгляду клопотання, а також підтвердження вручення підозрюваному копії клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу. При цьому положення ст. 184 КПК України не містять прямої вимоги про обов`язкове долучення до клопотання про застосування запобіжного заходу копії постанови про визначення прокурора або групи прокурорів.

Перелік документів, що додаються до клопотання про застосування запобіжного заходу, визначений ст. 184 КПК України як вичерпний і не підлягає розширеному тлумаченню. Постанова про визначення прокурора або групи прокурорів не включена до цього переліку, що виключає можливість повернення клопотання з підстави її недолучення. Аргумент захисника фактично спрямований на розширення вимог ст. 184 КПК України всупереч її буквальному змісту, що є неприпустимим з огляду на засаду законності кримінального провадження.

Крім того, слідчий суддя звертає увагу на те, що правовий висновок ОП ВС від 22.02.2021 стосується виключно питання допустимості доказів при розгляді кримінального провадження по суті, тобто є релевантним для стадії судового розгляду. Натомість розгляд клопотання про застосування запобіжного заходу є самостійним процесуальним провадженням перед слідчим суддею, предметом якого є оцінка наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та обґрунтованості підозри у загальних рисах, а не остаточна оцінка допустимості та достатності доказів для постановлення вироку. Ототожнення цих різних за своєю природою та предметом проваджень є методологічно хибним.

Також слід зазначити, що правові наслідки, визначені ОП ВС у постанові від 22.02.2021, настають виключно у разі відсутності постанови про визначення прокурора або групи прокурорів у матеріалах досудового розслідування чи її непідписання. У справі, що розглядається, постанова існувала та була підписана уповноваженою особою до початку розгляду клопотання. Факт її первісного недолучення до матеріалів клопотання є процесуальним недоліком у поданні документів до суду, однак цей недолік не впливає на момент набуття прокурором повноважень у кримінальному провадженні такі повноваження виникли з моменту підписання постанови, а не з моменту її пред`явлення суду. Отже, підстав вважати, що прокурор діяв без належних повноважень, немає.

Така постанова має значення для перевірки повноважень прокурора у кримінальному провадженні, однак її відсутність серед копій матеріалів, первісно долучених до клопотання, за умови наявності такої постанови у матеріалах досудового розслідування та її надання прокурором під час судового розгляду, не свідчить про те, що клопотання подане, погоджене або підтримується неуповноваженою особою.

Крім того, положеннями глави 18 КПК України не передбачено процесуальної можливості повернення слідчим суддею клопотання про застосування запобіжного заходу стороні обвинувачення для дооформлення. За результатами розгляду такого клопотання слідчий суддя вирішує питання про наявність або відсутність підстав для застосування запобіжного заходу, тобто постановляє ухвалу про задоволення клопотання або про відмову в його задоволенні. Повернення клопотання про застосування запобіжного заходу прокурору з підстав, на які посилається захисник, кримінальним процесуальним законом не передбачено.

Відповідно до ч. 4 ст. 193 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя має право за клопотанням сторін або за власною ініціативою дослідити будь-які матеріали, що мають значення для вирішення питання про застосування запобіжного заходу. Оскільки постанова про визначення групи прокурорів має значення для перевірки повноважень прокурора, який бере участь у судовому засіданні та підтримує клопотання, її дослідження і долучення під час судового розгляду не суперечить вимогам КПК України. При цьому сторона захисту мала можливість ознайомитися з вказаною постановою та висловити свої заперечення щодо її долучення й оцінки. Реалізація цього права слідчим суддею у даному випадку фактично усунула будь-який процесуальний недолік, на який посилається захисник.

За таких обставин відсутність копії постанови про визначення групи прокурорів серед первісно поданих до суду матеріалів клопотання, за умови наявності такої постанови у матеріалах досудового розслідування, її надання прокурором у судовому засіданні, дослідження слідчим суддею та підтвердження нею повноважень прокурора ОСОБА_3 , не є підставою для повернення клопотання стороні обвинувачення.

З огляду на викладене, слідчий суддя не вбачає підстав для повернення клопотання про застосування запобіжного заходу стороні обвинувачення, а тому у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_5 слід відмовити.

Разом з тим, обставиною, яка враховується слідчим суддею під час обрання запобіжного заходу, є наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, коли підозрюваний може вчинити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання такому ризику або ризикам.

На думку слідчого судді, ризик переховування від органів досудового розслідування та суду у цьому кримінальному провадженні є реальним. Він підтверджується не лише тяжкістю покарання, що загрожує підозрюваному у випадку визнання його винуватим, оскільки санкцією ч. 3 ст. 332 КК України передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дев`яти років з додатковими покараннями, але й іншими конкретними обставинами. Інкриміноване діяння пов`язане з незаконним переправленням осіб через державний кордон України, вчинене на прикордонній території, а підозрюваний проживає у місцевості, наближеній до державного кордону, та, за матеріалами клопотання, обізнаний з особливостями такої місцевості. Крім того, із вимоги про судимість вбачається, що ОСОБА_4 перебував у розшуку як особа, що переховується від органів досудового розслідування, а до моменту затримання 08 червня 2026 року його місцезнаходження було невідоме. Вказані обставини у своїй сукупності дають достатні підстави вважати, що перебуваючи на свободі, підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду.

Доводи захисника про те, що проживання у прикордонній місцевості саме по собі не доводить ризику переховування, слідчий суддя враховує, однак зазначає, що у цьому випадку йдеться не про ізольовану оцінку самого факту проживання підозрюваного у прикордонній місцевості, а про сукупність обставин: характер інкримінованого кримінального правопорушення, його зв`язок із незаконним переправленням осіб через державний кордон, можливу обізнаність підозрюваного з місцевістю, тяжкість покарання та дані про перебування у розшуку. Саме така сукупність обставин свідчить про реальність зазначеного ризику.

Ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином слідчий суддя вважає доведеним з огляду на те, що кримінальне правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_4 , за версією органу досудового розслідування, вчинене за попередньою змовою з невстановленими особами, які на час розгляду клопотання не затримані та перебувають на волі. За таких обставин перебування підозрюваного на свободі може створити можливість для узгодження позицій з невстановленими співучасниками, приховування або спотворення відомостей щодо ролі інших осіб, каналів зв`язку, маршруту руху, способу отримання грошових коштів та інших обставин, які мають значення для повного і неупередженого досудового розслідування.

Доводи захисника про відсутність доказів злочинних зв`язків підозрюваного не спростовують цього ризику, оскільки сам характер інкримінованого діяння, спосіб його вчинення, участь у перевезенні осіб до державного кордону, згадування у показаннях свідків іншої особи на ім`я ОСОБА_9 , а також наявність невстановленої особи, яка, за матеріалами клопотання, діяла разом із ОСОБА_4 та зникла з місця події, свідчать про необхідність подальшого встановлення всього кола причетних осіб. Саме тому перебування підозрюваного на свободі на цьому етапі досудового розслідування може створити перешкоди для встановлення істини у кримінальному провадженні.

Слідчий суддя також враховує наявність ризику вчинення іншого кримінального правопорушення. Такий ризик підтверджується не лише тяжкістю інкримінованого діяння, а й даними про особу підозрюваного, зокрема відомостями про те, що відносно нього раніше направлявся до суду обвинувальний акт за ч. 4 ст. 296 КК України, а також йому раніше було повідомлено про підозру за ч. 3 ст. 332 КК України, при цьому слідчий суддя враховує, що відповідно до ст. 89 КК України ОСОБА_4 є раніше не судимим, однак наведені відомості оцінюються не як доказ його винуватості у будь-якому іншому кримінальному провадженні, а як дані про особу та попередню поведінку, які відповідно до ст. 178 КПК України можуть враховуватися при вирішенні питання про запобіжний захід.

Доводи захисника про те, що сам факт наявності іншого кримінального провадження не доводить винуватості підозрюваного, є обґрунтованими в частині дотримання презумпції невинуватості. Водночас слідчий суддя не використовує ці відомості як доказ винуватості ОСОБА_4 , а оцінює їх лише в сукупності з іншими обставинами, які мають значення для встановлення ризиків та визначення виду запобіжного заходу. Тому вказані доводи не спростовують наявності ризику вчинення іншого кримінального правопорушення, особливо з огляду на корисливий характер інкримінованого діяння та його вчинення, за версією органу досудового розслідування, повторно.

До матеріалів клопотання слідчим долучено характеризуючі дані відносно підозрюваного, а саме характеристику виконкому Миляцької сільської ради, зі змісту якої вбачається, що ОСОБА_4 зареєстрований та проживає в АДРЕСА_1 , депутатом Миляцької сільської ради не є, за час проживання у с. Переброди зарекомендував себе з позитивної сторони, користується повагою та авторитетом серед односельчан і товаришів, не має схильності до зловживання спиртними напоями, зауважень з боку членів виконкому та депутатського складу сільської ради щодо своєї поведінки не мав (а.с. 22). Крім того, згідно з довідками КНП «Дубровицька міська лікарня» Дубровицької міської ради, підозрюваний під наглядом лікарів нарколога та психіатра не знаходиться і за медичною допомогою за останні п`ять років не звертався (а.с. 25).

Стороною захисту до письмових заперечень на клопотання про застосування запобіжного заходу долучено копії документів на підтвердження обставин, на які захисник посилалася у судовому засіданні, а саме: копію свідоцтва про шлюб (а.с. 36), копію довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією щодо встановлення інвалідності батьку підозрюваного (а.с. 37), довідки про склад сім`ї (а.с. 38, 39), а також копію довідки КНП «Дубровицька міська лікарня» щодо вагітності дружини підозрюваного (а.с. 40).

Копією свідоцтва про шлюб підтверджується, що 11 листопада 2025 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_13 зареєстровано шлюб (а.с. 36). Із довідок про склад сім`ї вбачається, що ОСОБА_4 має зареєстроване місце проживання та проживає разом із дружиною ОСОБА_14 , що підтверджує наявність у нього постійного місця проживання та сімейних зв`язків (а.с. 38, 39). Копією довідки КНП «Дубровицька міська лікарня» підтверджується, що дружина підозрюваного ОСОБА_14 перебуває у стані вагітності (а.с. 40). Копією довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією підтверджується, що батьку підозрюваного ОСОБА_15 встановлено інвалідність (а.с. 37).

Оцінюючи наведені характеризуючі дані та документи, подані стороною захисту, слідчий суддя враховує, що вони підтверджують наявність у ОСОБА_4 постійного місця проживання, сімейних та соціальних зв`язків, факт перебування у шлюбі, спільне проживання з дружиною, вагітність дружини, а також наявність у батька підозрюваного інвалідності. Вказані обставини характеризують особу підозрюваного та відповідно до ст. 178 КПК України підлягають врахуванню при вирішенні питання про вид запобіжного заходу, розмір застави та обсяг процесуальних обов`язків у разі її внесення.

Разом з тим, зазначені дані не спростовують наявності обґрунтованої підозри та не усувають встановлених слідчим суддею ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Наявність у підозрюваного сім`ї, вагітної дружини, батька з інвалідністю, місця проживання, позитивної характеристики та соціальних зв`язків сама по собі не гарантує його належної процесуальної поведінки та не виключає можливості переховування від органів досудового розслідування і суду, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином чи вчинення іншого кримінального правопорушення.

Слідчий суддя враховує, що наведені обставини повинні оцінюватися не ізольовано, а у сукупності з характером та тяжкістю інкримінованого кримінального правопорушення, способом його вчинення, корисливим мотивом, прикордонним характером місцевості, наявністю невстановлених співучасників, даними про попередню процесуальну поведінку підозрюваного, а також іншими матеріалами, дослідженими під час розгляду клопотання. Тому подані стороною захисту документи беруться слідчим суддею до уваги як такі, що підтверджують позитивні дані про особу ОСОБА_4 та його сімейний стан, однак вони не є достатніми для висновку про можливість застосування до підозрюваного більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.

Водночас саме ці обставини враховуються слідчим суддею при визначенні розміру застави, оскільки застава не повинна бути завідомо непомірною для підозрюваного та має визначатися з урахуванням не лише тяжкості інкримінованого діяння і встановлених ризиків, але й майнового, сімейного стану особи та інших даних, що її характеризують. Також наведені обставини враховуються при оцінці доводів захисника щодо покладення на підозрюваного процесуального обов`язку не відлучатися за межі визначеного населеного пункту у разі внесення застави, однак вони не виключають необхідності такого обов`язку з огляду на встановлений ризик переховування та потребу забезпечення належного процесуального контролю за поведінкою підозрюваного.

Згідно зі ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Пунктом 4 ч. 2 ст. 183 КПК України передбачено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років. ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, санкція якої передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дев`яти років, а тому законодавчі умови для можливості застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у даному випадку наявні.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 , слідчий суддя враховує вимоги ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканність можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою.

Слідчий суддя також враховує, що тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. У цьому випадку такий інтерес обумовлений характером інкримінованого кримінального правопорушення, яке стосується незаконного переправлення осіб через державний кордон України в умовах воєнного стану, а також наявністю встановлених ризиків, які неможливо належним чином нейтралізувати більш м`якими запобіжними заходами.

Отже, тяжкість, характер і ступінь суспільної небезпеки інкримінованого злочину, спосіб його вчинення, дані про особу підозрюваного, наявність встановлених ризиків та відсутність обставин, які б унеможливлювали тримання під вартою, є підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, яке у цьому випадку є виправданим з огляду на конкретні ознаки реальної необхідності охорони інтересів кримінального провадження та суспільства.

Підстав для застосування до підозрюваного більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, слідчий суддя не вбачає, беручи до уваги вагомість наявних доказів причетності підозрюваного до інкримінованого злочину, наявність ризиків, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному, а також те, що більш м`які запобіжні заходи не здатні у повній мірі нейтралізувати ризики переховування, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином та вчинення іншого кримінального правопорушення.

Даних, які б вказували на неможливість застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчим суддею не встановлено.

З огляду на вказане, слідчий суддя приходить до висновку, що на даному етапі досудового розслідування більш м`який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, а тому клопотання слідчого в частині застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слід задовольнити. Строк тримання під вартою необхідно обчислювати з моменту фактичного затримання підозрюваного, тобто з 00 год. 10 хв. 08 червня 2026 року.

Крім того, застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному розмір застави.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених ч. 4 ст. 183 КПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину, визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Разом з тим, згідно з ч. 5 ст. 182 КПК України у виключних випадках, якщо слідчий суддя встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, яка підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Слідчий суддя враховує, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину проти встановленого порядку перетинання державного кордону України, який, за версією органу досудового розслідування, вчинено щодо кількох осіб, повторно, за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів, у період дії воєнного стану. Також враховується, що розмір грошової винагороди, яку, за матеріалами клопотання, мав намір отримати підозрюваний за сприяння незаконному переправленню двох осіб через державний кордон України, становив 20000 доларів США, що у клопотанні визначено як орієнтовний еквівалент близько 886000 гривень.

За таких обставин застава у межах від двадцяти до вісімдесяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, у тому числі застава у розмірі 60 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, про яку просила сторона захисту, не буде достатньою для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного. Такий розмір застави є істотно меншим як від розміру грошової винагороди, яка фігурує у матеріалах кримінального провадження, так і від того фінансового запобіжника, який у цій конкретній ситуації повинен мати для підозрюваного належний стримуючий ефект.

Слідчий суддя враховує, що застава повинна бути визначена у такому розмірі, який реально забезпечуватиме виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, матиме для нього належний стримуючий ефект та у разі її внесення буде достатнім фінансовим запобіжником від порушення покладених судом обов`язків, переховування від органів досудового розслідування та суду, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином або вчинення іншого кримінального правопорушення.

Водночас слідчий суддя враховує необхідність дотримання балансу між інтересами кримінального провадження, суспільним інтересом у належному розслідуванні кримінального правопорушення, пов`язаного з незаконним переправленням осіб через державний кордон України в умовах воєнного стану, та правами підозрюваного. При цьому беруться до уваги вік підозрюваного, його сімейний стан, дані про відсутність офіційного працевлаштування, позитивна характеристика, наявність сімейних зв`язків, а також те, що застава не повинна бути завідомо непомірною та не повинна фактично перетворюватися на тримання під вартою без реальної альтернативи.

Саме тому слідчий суддя, частково погоджуючись із доводами сторони обвинувачення щодо необхідності визначення застави понад звичайні межі, передбачені для тяжкого злочину, водночас не вбачає підстав для визначення застави у повному розмірі, запропонованому у клопотанні слідчого, тобто у розмірі 301 прожиткового мінімуму для працездатних осіб. З урахуванням установлених обставин достатнім, необхідним та пропорційним у цьому кримінальному провадженні є визначення застави у розмірі 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2026 року становить 3328 гривень. Отже, 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб становлять 665600 гривень.

З урахуванням характеру та тяжкості інкримінованого кримінального правопорушення, розміру грошової винагороди, яка фігурує у матеріалах кримінального провадження, наявності встановлених ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також даних про особу підозрюваного, слідчий суддя приходить до висновку про необхідність визначення ОСОБА_4 застави у розмірі 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 665600 гривень, оскільки саме такий розмір застави зможе достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків.

Щодо доводів захисника про необхідність розширення меж, у яких підозрюваному може бути дозволено перебувати у разі внесення застави, слідчий суддя зазначає, що такий обов`язок безпосередньо спрямований на мінімізацію ризику переховування та забезпечення належного процесуального контролю за поведінкою підозрюваного. Обставини, на які посилається захисник, зокрема необхідність допомоги членам сім`ї, звернення до лікаря чи зустрічі із захисником, не позбавляють підозрюваного можливості звернутися за відповідним дозволом до слідчого, прокурора або суду. Тому підстав для відмови від такого обов`язку або його істотного пом`якшення слідчий суддя не вбачає.

Окрім цього, застосовуючи щодо підозрюваного альтернативний запобіжний захід у виді застави, слідчий суддя вважає за необхідне покласти на підозрюваного такі обов`язки: негайно після звільнення повідомити слідчого, прокурора, суд про своє місце перебування та номери засобів зв`язку; повідомляти слідчого, прокурора, суд про зміну місця проживання та засобів зв`язку; не відлучатися за межі с. Переброди Сарненського району Рівненської області без дозволу слідчого, прокурора або суду, окрім випадків явки до ВП №1 Сарненського РВП ГУНП в Рівненській області та/або Дубровицького районного суду Рівненської області для участі в процесуальних діях та/або в судових засіданнях для реалізації своїх процесуальних прав та обов`язків; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 176-178, 182, 183, 184, 186, 193-194, 196, 197, 202, 205, 309, 395 КПК України, слідчий суддя, -

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання заступника начальника СВ ВП №1 Сарненського РВП ГУНП в Рівненській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Дубровицького відділу Сарненської окружної прокуратури ОСОБА_3 , по матеріалах досудового розслідування №42026182220000034, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14 травня 2026 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 - задоволити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Переброди Дубровицького району Рівненської області, зареєстрованого та фактично проживаючого по АДРЕСА_1 , відповідно до ст. 89 КК України раніше не судимого, громадянина України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк шістдесят днів, обчислюючи строк тримання під вартою з 00-10 год. 08 червня 2026 року до 00-10 год. 06 серпня 2026 року.

Визначити місцем утримання підозрюваного ОСОБА_4 під вартою ДУ «Рівненський слідчий ізолятор» за адресою: вул. Дворецька, 116, м. Рівне.

Одночасно визначити ОСОБА_4 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 200 (двохсот) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 665 600,00 (шістсот шістдесят п`ять тисяч шістсот) гривень, у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою особою (заставодавцем) на депозитний рахунок суду за наступними реквізитами:

Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 26259988;

Банк отримувача: ДКСУ, м. Київ;

Код банку отримувача (МФО): 820172;

Рахунок отримувача: UA048201720355229002000010559.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , у разі внесення застави, наступні обов`язки:

- негайно після звільнення повідомити слідчого, прокурора, суд про своє місце перебування та номери засобів зв`язку;

- повідомляти слідчого, прокурора, суд про зміну місця проживання та засобів зв`язку;

- не відлучатися за межі с. Переброди Сарненського району Рівненської області без дозволу слідчого, прокурора або суду, окрім випадків явки до ВП №1 Сарненського РВП ГУНП в Рівненській області та/або Дубровицького районного суду Рівненської області для участі в процесуальних діях та/або в судових засіданнях для реалізації своїх процесуальних прав та обов`язків;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_4 , що у разі внесення застави у визначеному в даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок, має бути наданий уповноваженій особі Рівненського слідчого ізолятора Державного департаменту України з питань виконання покарань у Рівненській області.

Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув`язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_4 з-під варти, повідомивши усно та письмово Дубровицький районний суд Рівненської області.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний ОСОБА_4 зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний ОСОБА_4 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 06 серпня 2026 року.

Виконання даної ухвали в частині контролю за виконанням підозрюваним покладених на нього обов`язків доручити Відділенню поліції №1 Сарненського РВП ГУНП в Рівненській області.

Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а особою, що перебуває під вартою - з моменту вручення копії ухвали.

Повний текст ухвали складено о 15-30 год. 10 червня 2026 року

Слідчий суддя: підпис

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду

Суддя Дубровицького

районного суду Рівненської області ОСОБА_1