Ухвала суду № 137286254, 02.03.2026, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/343/26

Провадження № 2/761/7523/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2026 року Суддя Шевченківського районного суду м.Києва Савчук Ю.Н. вивчивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

До Шевченківського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою від 14.01.2026 р. позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення виявлених недоліків, який становить десяти днів з дня отримання ним копії цієї ухвали.

На виконання вимог ухвали, 26.02.2026 року до суду надійшла заява про усунення недоліків та клопотання про звільнення від сплати судового збору.

Разом з тим суд встановив, що вимоги ухвали суду виконані не в повному обсязі.

Так, ухвалою про залишення позовної заяви без руху позивачці було роз`яснено необхідність сплати судового збору за дві вимоги немайнового характеру в сумі 1 937 грн 92 коп. або подання належних доказів на підтвердження наявності передбачених законом підстав для звільнення від його сплати.

У поданому клопотанні позивачка посилається на скрутне матеріальне становище, відсутність постійного доходу та перебування на утриманні малолітньої дитини.

Відповідно до ч.1 ст.8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або позивачами є: військовослужбовці; батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Ч.2 цієї статті ЦПК України передбачено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Наведеними правовими нормами Закону України "Про судовий збір" встановлено чіткий і вичерпний перелік умов, а також суб`єктних та предметних критеріїв, за наявності яких, з огляду на майновий стан сторони, суд може, зокрема, звільнити, відстрочити сплату судового збору або зменшити його розмір.

Водночас, з аналізу ж статті 8 Закону України "Про судовий збір" чітко вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію "суд, враховуючи майновий стан сторони, може…", тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, які не зазначені в статті 5, або у справах із предметом спору, не охопленим статтею 5, є правом, а не обов`язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.

Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі № 0940/2276/18.

У постанові Верховного Суду від 12.03.2021 по справі № 912/1061/20 наведено висновок про застосування норм права про те, що відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, а також звільнення від його сплати або зменшення його розміру з підстав, передбачених статтею 8 Закону України "Про судовий збір", є прерогативою суду, який вирішує питання відкриття провадження (прийняття заяви, скарги тощо). Зазначені норми є диспозитивними і встановлюють не обов`язок, а право суду на власний розсуд звільнити особу від сплати судового збору (відстрочити, розстрочити його сплату або зменшити його розмір).

Отже, суд наділений повноваженнями зменшити тягар судових витрат для особи, яка до нього звертається. Водночас конструкція частин 1, 2 статті 8 Закону України "Про судовий збір" дає підстави для висновку, що зменшення тягаря судових витрат, якого зазнає сторона, є не обов`язком суду, а знаходиться у межах суддівського розсуду, який може бути реалізований за наявності певних обставин.

До того ж стосовно сплати судового збору законодавець визначив вичерпний перелік умов, за наявності яких можливе зменшення тягаря тих судових витрат, яких зазнає сторона.

Зокрема, особа, яка звертається до суду, має право подати відповідне клопотання, у якому навести обставини щодо її майнового стану, за наявності підстав, з якими закон пов`язує можливість реалізації судом повноважень зменшити тягар судових витрат стосовно сплати судового збору. Такі обставини мають бути підтверджені належними, допустимими, достатніми та достовірними доказами.

Водночас жодних належних та допустимих доказів на підтвердження наведених обставин до заяви не додано.

Зокрема, позивачкою не надано відомостей про доходи, довідок компетентних органів, банківських документів, документів щодо складу сім`ї, утримання дитини чи інших доказів, які б свідчили про неможливість сплати судового збору.

Саме лише посилання на складне матеріальне становище без належного документального підтвердження не можуть бути достатньою підставою для звільнення особи від сплати судового збору відповідно до Закону України «Про судовий збір» та статті 136 ЦПК України.

Цивільний процесуальний кодекс України покладає на суд обов`язок розглянути заявлені сторонами клопотання та з врахуванням кожного окремого випадку навести мотиви щодо їх задоволення чи відмови у їх задоволенні відповідно до норм чинного законодавства.

Визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Доказами рівня майнового стану можуть бути документи, які підтверджують скрутний майновий стан особи, що, відповідно, унеможливлює сплату нею судових витрат. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини можуть бути підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати (аналогічні висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 20.02.2020 у справі № 420/1582/19, від 17.09.2020 у справі № 460/3138/19 тощо).

Питання перевірки реальної спроможності заявника сплатити судовий збір набуває особливої актуальності та має детально перевірятися судами у випадку, якщо заявники ставлять питання про звільнення, зменшення та/чи розстрочення/відстрочення сплати судового збору. За наявності таких питань суди повинні вказувати, які конкретно докази заявник має надати на підтвердження факту свого незадовільного майнового стану, у разі якщо наданих доказів недостатньо або вони не є належними.

Як зазначено у постановах Верховного Суду від 21.10.2022 у справі № 905/1059/21, від 30.11.2022 у справі № 905/1060/21, від 02.02.2023 у справі № 320/2083/21, оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (рішення ЄСПЛ у справах: "Княт проти Польщі" ("Kniat v. Poland") від 26 липня 2005 року; "Єдамскі та Єдамска проти Польщі" ("Jedamski and Jedamska v. Poland") від 26 липня 2005 року).

Отже, скрутний майновий стан, на підтвердження якого позивачкою не надані відповідні документи, може бути підставою для задоволення судом клопотання про звільнення її від сплати судового збору, зменшення розміру судового збору, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору.

Як зазначалось вище, на підтвердження доводів про те, що позивачка отримує незначний дохід і сума судового збору є занадто великою для неї, позивачкою не подано суду жодних доказів.

Крім того, позивач мала право на звернення до суду з клопотання про відстрочення та розстрочення сплати судового збору, або зменшення його розміру, водночас таким правом не скористалася.

Таким чином судом не встановлено обставин, які б достеменно свідчили про існуючий скрутний майновий стан позивачки, який би перешкоджав сплаті судового збору при зверненні до суду з позовною заявою.

Отже , вимоги ухвали суду щодо усунення недоліків у частині сплати судового збору позивачкою не виконані.

Крім того, ухвалою суду було роз`яснено обов`язок позивачки надати докази надсилання відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до вимог частини першої статті 177 ЦПК України.

Однак до заяви про усунення недоліків не додано доказів направлення відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів листом з описом вкладення або інших належних доказів виконання зазначеного процесуального обов`язку. Отже, вимоги ухвали суду в цій частині також залишилися невиконаними.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити: повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.

У поданій позовній заяві позивачем не зазначено у повному обсязі відомості про відповідача, зокрема відсутні відомості про його місце проживання (реєстрації), не вказано реєстраційного номеру його облікової картки платника податків, не зазна чено по батькові відповідача.

Відповідно до ч.6-8 ст.187 ЦПК України у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб`єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи. Інформація про місце проживання (перебування) фізичної особи має бути надана протягом п`яти днів з моменту отримання відповідним органом реєстрації місця проживання та перебування особи відповідного звернення суду. Суддя з метою визначення підсудності може також користуватися даними Єдиного державного демографічного реєстру.

У зв`язку із відсутністю у позовній заяві відомостей про дату та рік народження відповідача або реєстраційного номеру його облікової картки платника податків неможливо ані здійснити пошук інформації про зареєстроване місце проживання в Єдиному державному демографічному реєстрі, ні отримати таку інформацію в Шевченківській районній державній адміністрації на підставі відповідного запиту та, відповідно, виконати вимоги ст.187 ЦПК України.

Вказані недоліки позовної заяви позивачкою не усунуто.

Посилання позивачки на неможливість отримання додаткових ідентифікаційних даних відповідача не усувають недоліків позовної заяви в цій частині, зазначених в ухвалі про залишення її без руху, оскільки позивач до подання позовної заяви була вправі подати суду заяву про забезпечення доказів та витребування вказаних даних із Державної міграційної служби України.

Також судом встановлено, що позивачем не усунуто недоліки позовної заяви шляхом зазначення відомостей, передбачених п. 5,6,7, 8,9 ч. 3 ст. 175 ЦПК України.

Отже, позивачем вказані недоліки позовної заяви, які зазначено в ухвалі про залишення позовної заяви без руху, не усунуто.

Відповідно до ч. 3 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Із урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовну заяву слід вважати неподаною та повернути позивачу, оскільки заявником не усунуто недоліки даного позову.

На підставі викладеного та керуючись ст. 185 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та відшкодування моральної шкоди - вважати неподаною та повернути позивачу.

Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя: