Рішення № 137286068, 09.06.2026, Обухівський районний суд Київської області

Справа № 372/993/26

Провадження 2-1316/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

09 червня 2026 року Обухівський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Потабенко Л.В.,

при секретарі Буртовій О.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному провадженні в приміщенні Обухівського районного суду Київської області цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "САНФОРД КАПІТАЛ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

В лютому 2026 року представник позивача через підсистему «Електронний суд» звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором та судові витрати. В обґрунтування позову вказав, що 24.11.2016 року Публічне акціонерне товариство «Ідея Банк» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № С07.220.71900 про відкриття Кредитної лінії та обслуговування Кредитної картки (далі Угода). Відповідно до преамбули даної Угоди, вона укладається згідно з умовами Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (далі- ДКБО), що затверджений розпорядженням банку і розміщений на інтернет-сторінці Банку. Пунктом 3 Угоди визначено, що Банк надає кредит шляхом встановлення відновлювальної кредитної лінії по рахунку на наступних умовах: - ліміт кредитної лінії, доступний клієнту на момент укладання угоди, становить 10000,00 грн., процентна ставка за користування коштами кредитної лінії становить 24.00% річних. У пункті 4 Угоди сторонами погоджено, що повернення заборгованості та сплата відсотків за користування кредитною лінією та/або інших платежів за Угодою та ДКБО, здійснюватимуться згідно умов ДКБО, Типового графіку та Розрахунку сукупної вартості кредиту, а також Тарифів які розміщені на сайті Банку за адресою www.ideabаnk.ua. Підписанням Угоди Клієнт підтвердив, що він ознайомлений з Типовим графіком та розрахунком сукупної вартості кредиту. Крім того, Клієнт в день укладення Угоди особисто підписав довідку-повідомлення про ознайомлення з детальним розписом сукупної вартості кредиту та реальної процентної ставки. У пункті 7 Сторони погодили, що ця Угода є укладеною з дня підписання Сторонами та діє протягом строку кредитування, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами свої зобов`язань за Угодою. Відповідно до п.11.10.2 ДКБО строк користування Лімітом кредитної лінії 365 днів з моменту отримання Клієнтом права використання коштів кредитної лінії, з можливістю пролонгації дії Кредитної лінії (за умови прийняття Банком відповідного рішення).

Таким чином, Банк свої зобов`язання перед Клієнтом за Угодою та ДКБО виконав у повному обсязі, відкривши поточний рахунок у валюті гривня та надавши Клієнту можливість користуватись кредитними коштами в сумі 10 000,00 грн. в межах кредитного ліміту, визначеного Угодою. Клієнт здійснював користування грошовими коштами кредитного ліміту, що відображено у виписці з його рахунку.

В подальшому, свої зобов`язання за Угодою щодо повернення заборгованості та сплаті відсотків за користування кредитною лінією Відповідач не виконує. Останній платіж здійснено 18.06.2019 року. Внаслідок чого у Позичальника сформувалась заборгованість перед Банком в загальній сумі 53 257,94 гривень, що складається з: -заборгованості за основним боргом в сумі 17 039,67 гривень, - заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками 36 218,27 гривень.

16.11.2023 року між АТ «Ідея Банк» (Клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СОНАТІ» (Фактор) був укладений договір факторингу №16/11-23.

Пунктом 5.4. договору факторингу №16/11-23 передбачено, що Фактор може відступити або передати всі або будь-які права та/або зобов`язання за цим Договором третім особам, які згідно із Законодавством мають на це право.

Користуючись даним правом Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СОНАТІ» 29.12.2023 року уклало з Товариством з обмеженою відповідальністю «САНФОРДКАПІТАЛ» договір факторингу №29/12-23.

Відповідно до п.5.1. договору факторингу №29/12-23 Права Вимоги вважаються такими, що перейшли від Клієнта до Фактора з моменту підписання Сторонами цього Договору.

Відповідно до Додатку №2 «Друкований Реєстр Боржників» до вказаного договору факторингу серед інших, до ТОВ «САНФОРД КАПІТАЛ» перейшло і право вимоги до ОСОБА_1 за Угодою про відкриття кредитної лінії та обслуговування Кредитної картки № C07.220.71900 від 24/11/2016 року. Згідно до Довідки-розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за Угодою №C07.220.71900 від 24/11/2016 року, сформованої Первісним Кредитором (АТ «Ідея Банк») станом на 16.11.2023 року заборгованість Боржника/Позичальника становить:- заборгованість за основним боргом в сумі 17 039,67 гривень;- заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками в сумі 36 218,27 гривень, що разом становить 53 257,94 гривень.

Ухвалою судді від 07.04.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження з викликом (повідомленням) сторін.

Позивач в судове засідання не з`явився, в позовній заяві представник просив розглядати справу за його відсутності позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити, проти винесення заочного рішення не заперечив.

Відповідач належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. Відзиву на позов не надав.

Згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши матеріали справи, оцінивши докази у справі за принципами встановленими ст.89 ЦПК України та у сукупності з нормами чинного законодавства, встановив наступні обставини.

24.11.2016 року Публічне акціонерне товариство «Ідея Банк» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № С07.220.71900 про відкриття Кредитної лінії та обслуговування Кредитної картки. Відповідно до преамбули даної Угоди, вона укладається згідно з умовами Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (далі- ДКБО), що затверджений розпорядженням банку. Пунктом 5.1 Угоди Клієнт надав підтвердження про ознайомлення ним з умовами ДКБО та згоду з ними. Разом з тим власним підписом під текстом Угоди відповідач підтвердив ознайомлення з Тарифами Банку та згоду з ними.

На виконання п.2 Угоди банк відкрив Клієнту поточний рахунок у валюті гривня, та випустив Клієнту платіжну картку. Згідно пункту 3 Угоди Банк надав кредит шляхом встановлення відновлювальної кредитної лінії по рахунку з лімітом 10 000,00 грн. Банку, процентна ставка за користування коштами кредитної лінії становить 24.00% річних.

У пункті 4 Угоди сторонами погоджено, що повернення заборгованості та сплата відсотків за користування кредитною лінією та/або інших платежів за Угодою та ДКБО, здійснюватимуться згідно умов ДКБО, Типового графіку та Розрахунку сукупної вартості кредиту, а також Тарифів які розміщені на сайті Банку. Підписанням Угоди Клієнт підтвердив, що він ознайомлений з Типовим графіком та розрахунком сукупної вартості кредиту. Крім того, Клієнт в день укладення Угоди особисто підписав довідку-повідомлення про ознайомлення з детальним розписом сукупної вартості кредиту та реальної процентної ставки.

У пункті 7 Сторони погодили, що ця Угода є укладеною з дня підписання Сторонами та діє протягом строку кредитування, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами свої зобов`язань за Угодою.

Відповідно до п.11.10.2 ДКБО строк користування Лімітом кредитної лінії 365 днів з моменту отримання Клієнтом права використання коштів кредитної лінії.

Банк свої зобов`язання перед Клієнтом за Угодою та ДКБО виконав у повному обсязі, відкривши поточний рахунок у валюті гривня та надавши Клієнту можливість користуватись кредитними коштами в сумі 10000,00 грн. в межах кредитного ліміту, визначеного Угодою. Клієнт здійснював користування грошовими коштами кредитного ліміту, що відображено у виписці з його рахунку.

В подальшому, свої зобов`язання за Угодою щодо повернення заборгованості та сплаті відсотків за користування кредитною лінією Відповідач не виконує. Останній платіж здійснено 18.06.2019 року.

Внаслідок чого у Позичальника сформувалась заборгованість перед Банком в загальній сумі 53 257,94 гривень, що складається з: -заборгованості за основним боргом в сумі 17 039,67 гривень, - заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками 36 218,27 гривень.

16.11.2023 року між АТ «Ідея Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СОНАТІ» був укладений договір факторингу №16/11-23.

Пунктом 5.4. договору факторингу №16/11-23 передбачено, що Фактор може відступити або передати всі або будь-які права та/або зобов`язання за цим Договором третім особам, які згідно із Законодавством мають на це право.

Користуючись даним правом Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СОНАТІ» 29.12.2023 року уклало з Товариством з обмеженою відповідальністю «САНФОРДКАПІТАЛ» договір факторингу №29/12-23.

Відповідно до п.5.1. договору факторингу №29/12-23 Права Вимоги вважаються такими, що перейшли від Клієнта до Фактора з моменту підписання Сторонами цього Договору.

Відповідно до Додатку №2 «Друкований Реєстр Боржників» до вказаного договору факторингу серед інших, до ТОВ «САНФОРД КАПІТАЛ» перейшло і право вимоги до ОСОБА_1 за Угодою про відкриття кредитної лінії та обслуговування Кредитної картки № C07.220.71900 від 24/11/2016 року. Згідно до Довідки-розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за Угодою №C07.220.71900 від 24/11/2016 року, сформованої Первісним Кредитором (АТ «Ідея Банк») станом на 16.11.2023 року заборгованість Боржника/Позичальника становить:- заборгованість за основним боргом в сумі 17 039,67 гривень;- заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками в сумі 36 218,27 гривень, що разом становить 53 257,94 гривень.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач не здійснював жодних додаткових нарахувань та не змінював умови договору в односторонньому порядку.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Стаття 627 ЦК України передбачає, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів Цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

При цьому, згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст. 638 ЦК України).

Згідно ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 207 ЦК України (в редакції, чинній на час укладення договору) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 уклала з АТ «Ідея Банк» кредитний договір (в тому числі посвідчив його своїм особистим підписом), у договорі сторони узгодили усі істотні умови.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики, якщо інше не встановлено законом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 611, 612, 623-625, 1049, 1050 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцю позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

В разі несвоєчасного повернення позики або її чергової частини (прострочення боржника) він не звільняється від обов`язку виконання зобов`язання, зокрема повинен повернути суму позики разом з процентами та іншими нарахуваннями, відшкодувати позикодавцю збитки та сплатити неустойку.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Також, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ч. 1 ст. 1077, ч. 1 ст. 1078, ч. 1 ст. 1082 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові (ст. 514, ч. 1 ст. 1084 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається, що кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання шляхом надання позичальнику кредиту, однак докази належного виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за кредитним договором в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, до позивача, як фактора, перейшло право вимоги заборгованості за кредитним договором.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Аналізуючи викладене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за Кредитним договором №СВ07.220.71900 від 24.11.2016 року на загальну суму 53 257,94 грн. є обґрунтованими та у відповідності до ст.ст.611,615 ЦК України підлягають задоволенню в повному обсязі.

Що стосується вимоги позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7200 грн., то в цій частині суд виходить з наступного.

Представником позивача на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7200 грн., суду надано договір про надання правничої допомоги № 1/04 від 01.04.2024 року, вартість послуг, акт приймання-передачі послуг з правничої допомоги № 6 від 09.01.2026 року.

Відповідно до частин 1 статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до положень частини 1, пунктів 1, 4 частини 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин 1 статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Як установлено в частині 2 статті 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У відзиві представником відповідача було заявлено клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу.

З аналізу частини 3 статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин 5 та 6 статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Ці висновки узгоджуються з висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 9901/350/18 (провадження № 11-1465заі18) та додатковій постанові у вказаній справі від 12 вересня 2019 року, постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19), постанові від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18 (провадження № 12-136гс19), постанові від 08 червня 2021 року у справі № 550/936/18 (провадження № 14-26цс21) та постанові від 08 червня 2022 року у справі № 357/380/20 (провадження № 14-20цс22).

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), зокрема в рішенні від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» за заявою № 58442/00, щодо судових витрат зазначено, що за статтею 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так, у справі «Схід / Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04, пункт 268) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Відповідно до положень статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Частинами 1, 2 статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема, наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку. Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу (пункти 133-134 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).

У разі недотримання вимог частини 4 статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

У додатковій постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 лютого 2022 року у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

У своїй практиці ЄСПЛ керується трьома ключовими принципами під час вирішення питань про відшкодування судових витрат. Звернення про відшкодування таких витрат задовольняються тоді, коли судові витрати, що підтверджено доказами: фактично понесені; необхідні, щоб запобігти порушенню або отримати відшкодування за нього; визначені у розумному розмірі.

Із урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо (пункт 6.52 постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02 лютого 2024 року у справі № 910/9714/22).

У Практичних рекомендаціях: вимоги щодо справедливої компенсації (стаття 41 Конвенції), виданих Головою Європейського суду з прав людини відповідно до Правил 32 Регламенту Суду від 28 березня 2007 року, з поправками від 09 червня 2022 року, ЄСПЛ зазначає, що витрати, понесені (як на національному рівні, так і під час розгляду справи в самому Суді) у спробі запобігти порушенню чи з метою отримання компенсації після того, як воно сталося, мають бути фактично понесені. Фактично понесені означає, що «заявник мав сплатити їх або бути зобов`язаним сплатити їх відповідно до юридичного або договірного зобов`язання. Документи, що підтверджують те, що заявник сплатив або зобов`язаний сплатити такі витрати, мають бути надані суду» (пункт 18).

Що стосується гонорарів адвокатів, ЄСПЛ вказує, що заявник повинен показати, що гонорари сплачені або тільки будуть сплачені адвокату.

Відповідні висновки щодо того, що фактичними витратами на правову допомогу є, в тому числі, витрати, оплата яких буде здійснена в майбутньому ЄСПЛ виклав, зокрема, у справі «Теб`єті Мюхафізе Кемійветі та Ісрафілов проти Азербайджану» (заява № 37083/03, пункт 106).

Оцінюючи пропорційність та співмірність витрат на оплату послуг адвокатів зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, взявши до уваги рівень складності, юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору, виходячи із засад розумності та справедливості, суд не вбачає підстав для стягнення всієї заявленої суми позивачем.

Визначаючи розмір витрат на правничу допомогу, що підлягають стягненню у цій справі суд, враховує, що позивач має значний перелік боржників та позов про стягнення заборгованості є типовим для фінансової установи. Виключних обставин, що потребували значного часу на підготовку позовної заяви, адвокатом не наведено.

Щодо стягнення витрат, що понесені позивачем, то суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат, що підлягає стягненню з вищенаведених підстав.

Отже, співмірним розміром судових витрат на правничу допомогу, понесених позивачем у цій справі є 3000 грн..

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Таким чином, у зв`язку із задоволенням позовних вимог, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір у розмірі 2 662 гривень 40 копійок, сплачений ним під час звернення з позовом до суду.

Разом з тим згідно вищезазначеної статті у разі задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 247, 259, 263-265, 274, 279 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "САНФОРД КАПІТАЛ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «САНФОРД КАПІТАЛ» (адреса: м. Дніпро, вул. Сімферопольська, б. 21, приміщення 68, 69, код ЄДРПОУ 43575686) заборгованість за кредитним договором № С07.220.71900 від 24.11.2016 року в розмірі 53 257,94 грн., витрати по сплаті судового збору в розмірі 2662,40 грн., витрати на оплату професійної правничої допомоги адвоката в сумі 3000,00 грн., а всього стягнути 58920,34 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Л.В.Потабенко