Рішення № 137285902, 04.06.2026, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/16867/25-Е

Провадження № 2/522/2233/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАІНИ

04 червня 2026 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси, у складі :

головуючого - судді Науменко А.В.

за участю секретаря Зелінська К.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» 24.07.2025 року звернулось до Приморського районного суду міста Одеси з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, яким просить стягнути з відповідача на користь ТОВ «Новий Колектор» заборгованість за кредитним договором № 0752-6234 від 26.07.2021 року в розмірі 13800,00 грн. та понесені судові витрати у розмірі 2422,40 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ТОВ «Новий Колектор» укладено договір факторингу № УКФ-261224-2 від 26.12.2024. На виконання умов договору складено реєстр № 1, згідно з яким відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором № 0752-6234 від 26.07.2021 року на залишок основної суми кредиту, відсотки, нараховані за користування кредитом, та інші передбачені договором платежі. Боржником за зазначеним договором є ОСОБА_1 . Позивачем, на фінансовий номер телефону відповідача, направлено повідомлення про відступлення права вимоги за кредитним договором та вимогу про сплату заборгованості. Між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» (правонаступником якого є ТОВ «Новий Колектор») та ОСОБА_1 26.12.2024 укладено кредитний договір № 0752-6234, відповідно до умов якого, позичальнику надано кредит у розмірі 4600,00 грн. Позивач зазначає, що у зв`язку з порушенням відповідачем взятих на себе кредитних зобов`язань утворилася заборгованість у розмірі 13800,00 грн, яку він просить стягнути з відповідачки.

Ухвалою суду від 15.08.2025 провадження у справі відкрито, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з призначенням судового засідання.

17.09.2025 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву.

Відповідно до відзиву відповідач зазначає, що позовні вимоги ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. Позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт отримання відповідачем кредитних коштів, а додана до позову довідка не відповідає вимогам законодавства про бухгалтерський облік та процесуальним нормам щодо доказування. Окрім того, відповідач заявляє про сплив позовної давності, оскільки строк виконання зобов`язання за договором настав 17.08.2021, тоді як звернення до суду відбулося поза межами встановленого трирічного строку. Відповідач також звертає увагу суду на наявність статусу особи з інвалідністю 1 групи, що є підставою для звільнення від сплати судового збору. Щодо пропуску процесуального строку на подання відзиву, відповідач наголошує на його об`єктивному характері, зумовленому часом, необхідним для звернення за безоплатною вторинною правничою допомогою та призначенням адвоката, і, посилаючись на практику Верховного Суду та рекомендації Ради суддів України в умовах воєнного стану, просить поновити/продовжити вказаний строк, прийняти відзив до розгляду та відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

23.09.2025 року від позивача до суду надійшла відповідь на відзив.

Позивач зазначає, що доводи відповідача щодо пропуску позовної давності є безпідставними, оскільки перебіг строків, передбачених статтею 257 ЦК України, було продовжено на період дії карантину та воєнного стану згідно з прикінцевими та перехідними положеннями ЦК України, що підтверджується сталою судовою практикою Верховного Суду. Стосовно факту укладення кредитного договору, позивач наголошує, що договір було підписано відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» та правових висновків Верховного Суду прирівнює його до письмової форми, а сам правочин є правомірним згідно з презумпцією, закріпленою у статті 204 ЦК України. Щодо отримання кредитних коштів, позивач вказує на наявність доказів перерахування суми через платіжну систему LIQPAY, наголошуючи, що твердження відповідача про неотримання коштів є спробою уникнення виконання договірних зобов`язань. З огляду на викладене, позивач просить долучити відповідь на відзив до матеріалів справи та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

25.09.2025 року від відповідача до суду надійшли заперечення проти відповіді на відзив.

Відповідач зазначає, що відповідь на відзив не спростовує доводів щодо відсутності належних доказів виконання позивачем зобов`язань за кредитним договором. Посилаючись на сталу практику Верховного Суду, відповідач наголошує, що підтвердженням наявності та розміру заборгованості за кредитним договором є лише первинні документи (зокрема, виписки за картковими рахунками), оформлені відповідно до вимог законодавства про бухгалтерський облік, оскільки сам по собі факт підписання договору без доказів фактичної передачі (отримання) коштів не створює обов`язку їх повернення. Щодо позовної давності відповідач вказує, що введення воєнного стану не зупиняє перебіг строку автоматично, а потребує доведення позивачем наявності прямого причинно-наслідкового зв`язку між воєнним станом та неможливістю вчасного звернення до суду. З огляду на викладене та керуючись принципами змагальності сторін і недопустимості ґрунтування доказування на припущеннях, відповідач просить долучити заперечення до матеріалів справи та відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

29.02.2025 року до суду надійшло клопотання представника позивача ОСОБА_2 про витребування доказів, в якому просить витребувати у АТ КБ "ПІВДЕННИЙ" (ЄДРПОУ: 20953647, адреса: 65059, місто Одеса вул. Краснова, 6/1) наступну інформацію:

1) чи емітувалась (видавалась) банківська картка № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 );

2) інформацію про рух коштів по банківському рахунку № НОМЕР_1 за 26.07.2021 р.

3) прізвище, ім`я, по-батькові отримувача грошових коштів, перерахованих на карту № 4029-61XX-XXXX-ХХ88, видану АКЦІРНЕРНИЙ БАНК "ПІВДЕННИЙ" на яку були 26.07.2021р. перераховані грошові кошти в сумі 4 600,00 грн.

29.09.2025 року від позивача до суду надійшло клопотання про долучення доказів.

Ухвалою суду від 04.05.2026 року вирішено клопотання представника позивача ОСОБА_2 про витребування доказів задовольнити.

18.05.2026 року до суду надійшла інформація від АТ «Південний».

В судове засідання призначене на 04.06.2026 року з`явився представник відповідача ОСОБА_3 який заперечував проти задоволення позову.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника, оцінивши наявні докази, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 26.07.2021 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 0752-6234 у вигляді електронного документа, згідно якого відповідач отримав кредит в розмірі 4600,00 грн., заявленим строком кредитування 21 календарних днів, зі сплатою процентів за користування коштами: зниженої процентної ставки 2,5 % в день.

Вказаний кредитний договір укладений з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи - Веб-сайту ТОВ «Укр Кредит Фінанс», який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс» (кредитодавця), в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Механізм укладення електронного договору, який має використовуватися позивачем у взаємовідносинах із позичальниками, зокрема вимоги до його підписання сторонами, врегульовано Законом України «Про електронну комерцію» та Законом України «Про електронний цифровий підпис».

Статтею 1 Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачено, що електронний цифровий підпис - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронний цифровий підпис» електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.

Згідно зі ст. 4 Закону України «Про електронний цифровий підпис» електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів. Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб`єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі. Використання електронного цифрового підпису не змінює порядку підписання договорів та інших документів, встановленого законом для вчинення правочинів у письмовій формі.

Статтею 6 Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачено, що сертифікат ключа містить такі обов`язкові дані: найменування та реквізити центру сертифікації ключів (центрального засвідчувального органу, засвідчувального центру); зазначення, що сертифікат виданий в Україні; унікальний реєстраційний номер сертифіката ключа; основні дані (реквізити) підписувача - власника особистого ключа; дату і час початку та закінчення строку чинності сертифіката; відкритий ключ; найменування криптографічного алгоритму, що використовується власником особистого ключа; інформацію про обмеження використання підпису. Посилений сертифікат ключа, крім обов`язкових даних, які містяться в сертифікаті ключа, повинен мати ознаку посиленого сертифіката ключа. Інші дані можуть вноситися у посилений сертифікат ключа на вимогу його власника.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов`язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно із ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Частиною 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

Так, підписавши зазначений документ, Відповідач визнав і підтвердив в тому числі наступне: що інформація, зазначена в частині другій ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та в частині другій ст. 12, частині другій ст. 13 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» йому надана, крім того, він ознайомився з нею за посиланням (https://creditkasa.ua); ознайомлений і приймає умови договору про відкриття кредитної лінії, з яким попередньо уважно ознайомився.

Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі у справі №561/77/19 від 16.12.2020 р. зазначив: «Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч.2 ст. 639 ЦК України.). Абз.2 ч.2 ст.639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним у письмовій формі.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (стст. 205, 207 ЦК України). Особливості укладення кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі».

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 9 вересня 2020 р. у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 р. у справі №404/502/18, від 7 жовтня 2020 р. у справі №127/33824/19.

Таким чином, електронна форма договору прирівнюється до письмової, проте з певними особливостями щодо укладення таких договорів. Сторони вільні обрати форму правочину, в т.ч. електронну. Тож електронний договір не може бути визнаний недійсним виключно через те, що він має електронну форму.

Що стосується належності підпису, Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №524/5556/19 від 12.01.2021 р. дійшов такого висновку: «Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами ».

Подібна правова позиція міститься і у постанові Верховного Суду у справі №127/33824/19 від 07.10.2020 р., проте у цій справі мова йшла про відсутність відображення електронного підпису на договорі та відсутність доказів отримання такого підпису позичальником: «Без отримання листа на адресу електронної пошти і смс-повідомлення, без здійснення входу на веб-сайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Укладення кредитного договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі позивача, цей правочин, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі».

Отже, підпис договору електронним підписом за допомогою разового ідентифікатора є належним і законним та свідчать про волевиявлення сторін на укладення договору.

Крім того, слід наголосити на презумпцію правомірності правочину, визначену ст.204 ЦК України. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Тлумачення статей 215 та 216 ЦК України свідчить, що учасники цивільних відносин не можуть на рівні того чи іншого договору здійснювати його кваліфікацію як недійсного (нікчемного чи оспорюваного), визначати правові наслідки нікчемності правочину. За домовленістю сторін можуть змінюватися тільки правові наслідки оспорюваного правочину (Постанова ВС ОП КЦС від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18)).

Таким чином, встановлені вище обставини, підтверджують факт укладання між кредиторами та відповідачем кредитного договору, шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, умовами яких було визначено суму кредиту, розмір відсотків, порядок повернення грошових коштів, та строк дії кредитних договорів.

Щодо вимог відповідача про застування строків позовної давності.

У Цивільному кодексі України позовну давність визначено як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частин першої та п`ятої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

При цьому визначення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і правильність обчислення позовної давності, і захист порушеного права.

Згідно частини четвертої статті 267 наведеного Кодексу, сплив позовної давності про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

У цій справі позивач звернувся до суду з позовом 23.07.2025 та просить стягнути заборгованість за кредитним договором від 26.07.2021 року.

Разом з тим, суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» установлено з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року на всій території України карантин. В подальшому постановами Кабінету Міністрів України карантин продовжувався та був відмінений з 24 год. 00 хв. 30 червня 2023 року на всій території України постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Відповідно до ч. 12 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Крім того, згідно з ч. 19 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року№ 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року№ 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Отже, 30.06.2023, коли було відмінено карантин, вже діяв воєнний стан, на період дії якого також зупиняються строки позовної давності.

У Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07.11.2023 по справі № 910/5188/22 Суд встановив, що відповідно до обставин справи трирічний строк позовної давності сплив 23.10.2020. Разом з цим Верховний Суд наголосив, що на час дії установленого на території України карантину строки, визначені статтями 257, 258 ЦК України, були продовжені. Станом на дату звернення Прокурора з позовом у цій справі (29.06.2022) режим надзвичайної ситуації продовжено до 31.08.2022. З огляду на норми статей 256, 257, 258, пункту 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, дату звернення позивача із даним позовом до суду 29.06.2022, Верховний Суд погодився з висновками судів, що позовна давність щодо вимог про визнання недійсними договору про будівництво та договору про внесення змін не пропущена.

Враховуючи зазначене, позивачем не пропущено строк позовної давності для звернення до суду з даним позовом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Встановлено, що відповідач, в порушення умов договору своєчасно, в порядку та на умовах, визначених договором, кредитні кошти не повернув.

Отримання відповідачем кредитних коштів в розмірі 4600,00 грн. підтверджено безпосередньо відповіддю наданої ПАТ «АБ ПІВДЕННИЙ».

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором, станом на 21.07.2025 утворилась заборгованість у розмірі 13800,00 грн., з яких заборгованість по тілу кредиту становить 4600,00 грн. та за відсотками 9200,00 грн.

Згідно з п. 2.1 Договору факторингу № УКФ-261224-2 від 26.12.2024, Первісний кредитор передає (відступає) Новому кредитору свої Права вимоги до боржників, а Новий кредитор набуває Права вимоги Первісного кредитора за Кредитними договорами та передає Первісному кредитору під відступлення Права вимоги грошові кошти за плату у порядку та строки встановлені цим Договором.

Відповідно до п. 3.1.3 зазначеного Договору факторингу, Сторони домовилися, що Право вимоги переходить від Первісного кредитора до Нового кредитора з моменту підписання ними відповідного Реєстру боржників у формі наведеної в Додатку № 1 до цього Договору. Разом з правами вимоги Новому кредитору переходять всі інші пов`язані з ними права в обсязі і на умовах, що існували на моменту переходу цих прав.

Статтею 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов`язанні, зокрема пунктом 1 частини першої цієї статті передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За приписами ч. 1 ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).

Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

ТОВ «Новий Колектор» має право на звернення до суду з даним позовом, оскільки ТОВ «Укр Кредит Фінанс» передало йому право вимоги за вказаним договором. Матеріалами справи належним чином підтверджується перехід права вимоги, тоді як доводи відповідача про відсутність доказів оплати за таке відступлення не спростовують вказаних висновків.

Встановивши дані обставини, враховуючи, що між сторонами по справі виникли правовідносини, відповідачем грошові кошти отримано, але в порядку та на умовах договору не повернуто, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «Новий Колектор» є обґрунтованими та підлягають задоволенню в частині стягнення простроченої заборгованості за кредитом у розмірі 4600,00 грн. та стягнення простроченої заборгованості за нарахованими відсотками у розмірі 9200,00 грн.

Зважаючи на період часу, що минув з моменту укладення кредитного договору, розмір нарахованих відсотків вважає співмірним сумі заборгованості за тілом кредиту та таким, що не суперечить принципам розумності та добросовісності.

Аналізуючи зібрані докази в їх сукупності суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, в зв`язку з чим з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2422 грн. 40 коп.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 5, 12, 30, 43, 76, 81, 84, 89, 95, 223, 235, 241, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» (код за ЄДРПОУ: 431702980, адреса: 01133, м. Київ, Печерський район, вулиця Алмазова Генерала, буд.13, оф.601) заборгованість за Кредитним договором № 0752-6234 від 26.07.2021 року в розмірі 13 800,00 (тридцяти тисяч вісімсот гривень 00 коп.).

Стягнути з з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» (код за ЄДРПОУ: 43170298, адреса: 01133, м. Київ, Печерський район, вулиця Алмазова Генерала, буд.13, оф.601) суму понесених Позивачем судових витрат у розмірі 2422,40 (дві тисяч чотириста двадцять дві гривні 40 коп.), що складається з судового збору у розмірі 2 422,40 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, згідно ч.1 ст. 354 ЦПК України.

Суддя А.В. Науменко

Повний текст рішення виготовлений 09.06.2026 року.

Суддя А.В. Науменко

04.06.26