Ухвала суду № 137285291, 02.06.2026, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/5086/26

Провадження №: 1-кп/755/1124/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" червня 2026 р. місто Київ

Дніпровський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Дніпровського районного суду міста Києва, клопотання адвоката ОСОБА_3 , в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12026100040000162 від 20 січня 2026 року, за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 185 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_7 ,

захисника адвоката ОСОБА_8 ,

перекладача ОСОБА_9 ,

адвоката ОСОБА_3 ,

обвинувачених ОСОБА_6 ,

ОСОБА_5 ,

ВСТАНОВИВ:

в провадженні Дніпровського районного суду міста Києва (головуючий - суддя ОСОБА_1 ) перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026100040000162 від 20 січня 2026 року, за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 185 КК України.

В ході судового розгляду даного кримінального провадження до суду надійшло клопотання адвоката ОСОБА_3 , в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна, а саме автомобіля марки TOYOTA PRIUS, державний номерний знак НОМЕР_1 , серійний номер кузова НОМЕР_2 та ключа від нього, яке обгрунтоване тим, що 16 лютого 2026 року, в ході проведення невідкладного обшуку в порядку частини третьої статті 233 КПК України співробітниками Дніпровського управління поліції ГУНП у місті Києві, а саме обшуків у кримінальному провадженні № 12026100040000410, внесеному в ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 185 КК України, було тимчасово вилучено майно, яке належить ОСОБА_4 , а саме: транспортний засіб TOYOTA PRIUS, державний номерний знак НОМЕР_1 , серійний номер кузова НОМЕР_2 .

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу марки «TOYOTA PRIUS», д.н.з.

НОМЕР_3 , серійний номер кузова НОМЕР_2 , власником транспортного засобу марки «ТОYОТА PRIUS», являється ОСОБА_10 .

Відповідно до довіреності, посвідченої приватним нотаріусом КМНО від 02 липня 2024 року, ОСОБА_10 уповноважив ОСОБА_4 представляти його інтереси з питань пов?язаних із вчиненням правочинів щодо користування, експлуатації та

продажу транспортного засобу марки «TOYOTA PRIUS», д.н.з. НОМЕР_1 .

За договором оренди ФОП ОСОБА_11 передав ОСОБА_12 в тимчасове користування транспортний засіб марки «TOYOTA PRIUS», д.н.з. НОМЕР_1 .

Постановою слідчого СВ Дніпровського управління поліції Головного управління

Національної поліції у місті Києві від 16 лютого 2026 року вилучені предмети визнано речовими доказами в кримінальному провадженні №12026100040000410, в тому числі транспортний засіб марки «TOYOTA PRIUS», д.н.з. НОМЕР_1 .

В подальшому ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва накладено арешт у кримінальному провадженні № 12026100040000410, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16 лютого 2026 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 185 КК України, на тимчасово вилучене майно, із забороною відчуження, розпорядження, користування, та з метою збереження речового доказу, яке було вилучено в результаті проведення обшуку в транспортному засобі марки «TOYOTA PRIUS», в тому числі і на сам транспортний засіб марки «TOYOTA PRIUS», д.н.з. НОМЕР_1 , серійний номер кузова НОМЕР_4 , який знаходився за адресою: м. Київ, вул. Івана Микитенка, 3, який вилучено, та поміщено для відповідального зберігання на території ВП-4 Дніпровського УП ГУНП у місті Києві, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Каунаська, 14/1, та опечатано самоклеючими стрічками червоного кольору NPU 1424141, NPU 1424142, NPU 1424143, NPU 1424144, NPU 1424145, NPU 1424137, NPU 1424138.

21 березня 2026 року адвокат ОСОБА_3 звернувся до слідчого слідчого відділу Дніпровського управління поліції ГУНП у місті Києві ОСОБА_13 з клопотанням про

повернення транспортного засобу марки «TOYOTA PRIUS», д.н.з. НОМЕР_1 , серійний номер кузова НОМЕР_2 , але відповідь на даний час не отримана.

Як зазначає заявник, тимчасово вилучений транспортний засіб не є знаряддям злочину, не містить слідів кримінального правопорушення, експертні дослідження щодо нього не призначались, у зв`язку з чим, на його думку, подальше утримання транспортного засобу є безпідставним.

Враховуючи наведене адвокат ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , просить скасувати арешт вказаного транспортного засобу та ключа від нього.

В судовому засіданні адвокат ОСОБА_3 подане ним клопотання підтримав з підстав, викладених у ньому, просив суд його задовольнити.

Прокурор у судовому засіданні заперечував щодо задоволення даного клопотання.

Захисник - адвокат ОСОБА_8 щодо клопотання поклався на розсуд суду.

Обвинувачені ОСОБА_6 та ОСОБА_5 підтримали подане адвокатом клопотання.

Вислухавши думку учасників судового провадження, дослідивши подане адвокатом ОСОБА_3 клопотання та додані до нього матеріали, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що на підставі ухвали слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва від 24 лютого 2026 року було накладено арешт на транспортний засіб марки «TOYOTA PRIUS», д.н.з. НОМЕР_1 , серійний номер кузова НОМЕР_4 , який знаходився за адресою: м. Київ, вул. Івана Микитенка, 3, який вилучено, та поміщено для відповідального зберігання на території ВП-4 Дніпровського УП ГУНП у місті Києві, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Каунаська, 14/1, та опечатано самоклеючими стрічками червоного кольору NPU 1424141, NPU 1424142, NPU 1424143, NPU 1424144, NPU 1424145, NPU 1424137, NPU 1424138.

Частинами першою, четвертою статті 41 Конституції України закріплено право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно з частиною першою статті 16 КПК України обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється на підставі вмотивованого судового рішення.

Частиною першою статті 170 КПК України визначено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

З метою збереження речових доказів, як визначено частиною третьою статті 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу, а саме, є матеріальними об`єктами, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до частини другої статті 173 КПК України визначено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати, серед іншого, правову підставу для арешту майна та можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України).

Відповідно до частини першої статті 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Суд, при вирішенні даного клопотання, враховує, приписи статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Частиною п?ятою статті 9 КПК України, передбачено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

У своєму рішенні від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (Заява № 19336/04) ЄСПЛ також нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льон рот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden), пункти 69 і 73, Series A № 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» (James and Others v. the United Kingdom), пункт 50, Series A № 98).

Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом у порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Статтею 92 КПК України визначено, що обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого; обов`язок доказування належності та допустимості доказів, даних щодо розміру процесуальних витрат та обставин, які характеризують обвинуваченого, покладається на сторону, що їх подає.

Сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених КПК України.

Кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом (частина перша та друга статті 22 КПК України).

Вказані норми кримінального процесуального законодавства та відповідна практика Європейського суду з прав людини, вказує, що особі, яка звертається із клопотанням до суду, процесуальним законодавством надаються не лише права, а і покладаються обов`язки.

Тобто особа, що заявила клопотання про скасування арешту, повинна довести, що в подальшому застосуванні арешту майна відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Дослідивши подане клопотання про скасування арешту майна, судом встановлено, що адвокатом ОСОБА_3 долучено до клопотання копії документів, що підтверджують повноваження адвоката, ухвалу про призначення підготовчого судового засідання та ухвалу слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва від 24 лютого 2026 року.

Крім того, до суду від прокуратури надійшов обвинувальний акт з додатком - реєстром матеріалів досудового розслідування та розписки обвинувачених про їх отримання.

Суд не уповноважений сам витребовувати будь-які докази, тим більш, досліджувати такі докази в судовому засіданні з власної ініціативи.

Разом з тим, адвокатом ОСОБА_3 не надано належних доказів на підтвердження наявності у ОСОБА_4 правових підстав для володіння, користування та розпорядження транспортним засобом «TOYOTA PRIUS», д.н.з. НОМЕР_1 . Зокрема, довіреність, на яку посилається заявник як на підставу наявності у ОСОБА_4 відповідних повноважень щодо зазначеного транспортного засобу, до матеріалів клопотання не долучена. За таких обставин суд позбавлений можливості встановити наявність у ОСОБА_4 статусу володільця майна та, відповідно, права на звернення з клопотанням про скасування арешту майна згідно з вимогами частини першої статті 174 КПК України.

Таким чином, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні даного клопотання.

Відмова у задоволенні даного клопотання не позбавляє заявника права повторно звернутися до суду за наявності належного обґрунтування та відповідних матеріалів.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 22, 26, 170-175, 369-372 КПК України, -

УХВАЛИВ:

у задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_3 , в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № №12026100040000162 від 20 січня 2026 року, за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 185 КК України, а саме автомобіля марки TOYOTA PRIUS, державний номерний знак НОМЕР_1 , серійний номер кузова НОМЕР_2 та ключа від нього - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Визначити час проголошення повного тексту ухвали - 15 годин 30 хвилин 05 червня 2026 року.

Суддя

Дніпровського районного суду міста Києва ОСОБА_1