Рішення № 137284916, 10.06.2026, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/3943/26

Провадження № 2/711/2478/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2026 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого судді Скляренко В.М.

при секретарі Слабко Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,-, -

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» звернулось до Придніпровського районного суду м. Черкаси з позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог в позові зазначено, що 24.03.2023р. між АТ «ОТП Банк» та ТзОВ «Брайт Інвестмент» був укладений Договір факторингу №24/03/23, який посвідчений приватним нотаріусом КМНО Бочкарьовою А.В. та зареєстрований в реєстрі за №265. Відповідно до умов даного Договору позивач прийняв право грошової вимоги і став кредитором за кредитними договорами, укладеними між банком та боржниками в розмірі Портфеля Заборгованості, зазначених у Реєстрі Боржників (Додаток №1 до Договору), зокрема за Кредитним договором №2022941182 від 24.02.2019 року, укладеним між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 .

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Так, 24.02.2019 року між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №2022941182. Відповідно до п. 1.1. Кредитного договору відповідачка отримала кредит на придбання товару.

Згідно із п. 1.3 договору, повернення кредиту та сплата процентів відбувається шляхом сплати позичальником ануїтетних платежів.

Договором встановлено, що датою надання Банком та отримання Позичальником кредиту вважається дата підписання Позичальником кредитного договору. Відповідно до Кредитного договору, визначено умови обслуговування Кредитної лінії. За користування кредитом Банк нараховує проценти, які розраховуються Банком на підставі процентної ставки, розмір якої визначається тарифами Банку та Договором. На дату укладання Договору розмір процентної ставки становить 5% (п`ять відсотків) в місяць, розмір процентної ставки впродовж пільгового періоду становить 0,01% (нуль цілих одна сота відсотки) річних.

АТ «ОТП Банк» свої зобов`язання за Кредитним договором №2022941182 від 24.02.2019 року виконав в повному обсязі, що підтверджується наданими доказами, зокрема розрахунком заборгованості та виписками. Відповідачка кредитні кошти отримала та деякий час здійснювала погашення кредитної заборгованості, останній платіж відповідачкою був внесений 24.02.2021 року.

У порушення умов кредитного договору відповідачка свої зобов`язання не виконала, що призвело до виникнення заборгованості. Станом на день відступлення права вимоги (у відповідності до розрахунку заборгованості) загальний розмір заборгованості відповідачки становить 30 139,75 грн., з яких: 17 400 грн. заборгованість по тілу кредиту та 12 739,75 грн. заборгованість по відсотках.

Також, позивачем 18.08.2025 року відповідачці було направлено вимогу про погашення кредитної заборгованості, яка не була отримана відповідачкою, а була повернута за закінченням терміну зберігання.

Тому, позивач просить стягнути із відповідачки ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» заборгованість за Договором про надання банківських послуг АТ «ОТП Банк» №2019699595_CARD від 24.02.2019 року в загальній сумі 30 139,75 грн. та судові витрати.

11.05.2026 року судом прийнято та відкрито провадження у справі, а також визначено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

27.04.2026 року до Придніпровського районного суду м. Черкаси суду надійшла заява представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» - Кириченко О.М. про долучення до матеріалів справи акту про надання правничої допомоги №1504-26.

Від відповідачки заперечень проти позову не надходило.

В судове засідання сторони не з`явилися.

Разом з тим, суд враховує, що в пункті 4 прохальної частини позовної заяви, позивач просив провести розгляд справи без участі сторони позивача. Також зазначено, що позивач позовні вимоги підтримує в повному обсязі та не заперечує проти прийняття заочного рішення у даній справі.

Відповідачка ОСОБА_1 про час і місце розгляду справи повідомлялася шляхом надсилання судової повістки-повідомлення засобами поштового зв`язку за останнім відомими зареєстрованим місцем проживання, яка не була вручена відповідачці з причин відсутності адресата за вказаною адресою. Додатково судом вживались заходи з повідомлення відповідачки шляхом розміщення оголошення про виклик в судове засідання на веб-сайті суду.

Отже, будучи належним чином повідомленою про час і місце розгляду справи, відповідачка не з`явилася в судове засідання та не повідомила про причини неявки, внаслідок чого на підставі ч. 4 ст. 223, ч. 1 ст. 280 ЦПК України судом прийнято рішення про заочний розгляд справи.

Дослідивши письмові матеріали справи та оцінивши надані докази, судом встановлені наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

24.02.2019 року між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №2022941182 /а.с. 10/.

Відповідно умов Кредитного договору відповідачка отримала кредит на придбання товару у загальному розмірі 7 499 грн. та сплату додаткових послуг Банку у розмірі 350 грн., терміном до 24 лютого 2021 року, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,01% річних. Загальний розмір кредиту становить 7 849 грн. (п.п. 1.1, 1.2 договору).

Умовами Договору (п. 2) визначено умови укладання Заяви-Анкета про надання банківських послуг АТ «ОТП Банк» №2022941182_ САRD від 24.02.2019 року, яка є невід`ємною частиною Договору про надання послуг дистанційного обслуговування засобами системи ОТР Smart, невід`ємною частиною якого є також Тарифи Банку та Паспорт споживчого кредиту.

Крім того, відповідачкою також було підписано Паспорт споживчого кредиту, згідно якого: процентна ставка за користування кредитом складає 0,01 % річних та діє протягом пільгового періоду до 55 днів; 5% (в місяць) процентна ставка, яка діє після закінчення пільгового періоду. Загальні витрати за кредитом становлять 3 647,26 грн., орієнтовна загальна вартість кредиту за весь строк кредитування 11 146,26 грн. /а.с. 14, 15/.

На підставі Заяви-Анкети АТ «ОТП Банк» відкрив поточний (картковий) рахунок та надав відповідачці електронний платіжний засіб, про що міститься підпис позичальника. Емітована картка № НОМЕР_1 терміном дії до вересня 2021 була отримана відповідачкою, що підтверджується її підписом у розписці /а.с. 16/.

Таким чином, АТ «ОТП Банк» свої зобов`язання за Кредитним договором №2022941182 від 24.02.2019 року виконав в повному обсязі. В свою чергу, відповідачка після отримання кредитних коштів частково здійснювала погашення кредитної заборгованості, останній платіж в розмірі 17,55 грн. нею був здійснений 15.06.2021 року. В подальшому, відповідачка свої зобов`язання за кредитним договором не виконувала, що призвело до виникнення заборгованості. Зазначене підтверджується розрахунком заборгованості та звітом-рахунком за період з 24.02.2019 року по 24.03.2023 року /а.с. 17-27, 28-35/.

24.03.2023р. між АТ «ОТП Банк» та ТзОВ «Брайт Інвестмент» був укладений Договір факторингу №24/03/23, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочкарьовою А.В. та зареєстрований в реєстрі за № 265 /а.с. 36-40/.

Відповідно до умов Договору факторингу АТ «ОТП Банк» (Клієнт) передав, а ТОВ «Брайт Інвестмент» (Фактор, позивач) прийняв право грошової вимоги, що належить Клієнту та став кредитором за кредитними договорами, укладеними між Клієнтом і Боржниками, в розмірі Портфеля Заборгованості, яке виникло у Клієнта внаслідок укладення з Боржниками кредитних договорів та надання Клієнтом Боржникам кредитних коштів, в тому числі і право вимоги до відповідачки ОСОБА_1 за кредитним договором №2022941182 від 24.02.2019 року на загальну суму 30 139,75 грн., з яких: 17 400 грн. заборгованість за кредитом, 12 739,75 грн. заборгованість за процентами. Зазначене підтверджується Договором факторингу №24/03/23 від 24.03.2023 року, витягом з Додатку №1 до Договору факторингу №24/03/23 від 24.03.2023 року, платіжним дорученням №46 від 24.03.2023 року /а.с. 36-40, 41,42,43,44/.

Оскільки до теперішнього часу відповідачкою не виконане грошове зобов`язання за Кредитним договором належним чином в добровільному порядку, то позивач звернувся до суду з даним позовом.

Таким чином, спір між сторонами виник із зобов`язальних відносин, що регулюються нормами глави 71, 73 Цивільного кодексу України (далі ЦК).

Надаючи оцінку позовним вимогам в контексті обставин спірних правовідносин суд виходить з наступного.

За правилами ч. 1 ст. 202 ЦК правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною третьою статті 203 ЦК визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

За змістом ч. 1 ст. 207 ЦК правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Статтею 509 ЦК визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до положень ст.ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 1046 ЦК за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з ч. 1 ст. 1047 ЦК договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Згідно ст. 1054 ЦК за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 1048 ЦК позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.

Як встановлено судом, відповідачка після укладання кредитного договору належним чином не виконувала своїх зобов`язань, в зв`язку з чим має заборгованість за кредитним договором №2022941182 від 24.02.2019 року в загальній сумі 30 139,75 грн., тому вимоги позивача в межах цієї суми є цілком правомірними та обґрунтованими і підлягають до задоволення.

При цьому варто звернути увагу, що відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, внаслідок чого кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Всупереч вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України відповідачкою не надано суду будь-яких заперечень проти позовних вимог та не повідомлено про обставини, які б спростували правомірність заявлених позивачем вимог та встановлені судом обставин спірних правовідносин.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходить з того, що судові витрати по справі складаються з судового збору, сплаченого позивачем при зверненні до суду в сумі 2662,40 грн. /а.с. 1/.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, то на підставі ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України позивачу за рахунок відповідачки необхідно відшкодувати витрати, пов`язані з оплатою судового збору в повному обсязі.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу (правову) допомогу суду зазначає наступне.

Згідно положень ст. 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою згідно ч. 1 ст. 15 ЦПК України.

Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатом розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Оцінюючи розмір заявлених стороною позивача вимог для компенсації витрат на правову допомогу суд звертає увагу на наступне.

Верховний Суд у постанові від 17.09.2019р. у справі №810/3806/18 зазначив, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу мають бути надані договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування останніх.

З матеріалів справи судом встановлено, що в якості доказів понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу ним надано: договір №02/01-26 про надання правової (правничої) допомоги від 02.01.2026 року, укладений між Адвокатським бюро «Юлії Чміль» та ТзОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ», додаток №1 від 02.01.2026 року до Договору про надання правової (правничої) допомоги №02/01-26 від 02.01.2026 року, акт від 14.04.2026р. про надання правової допомоги №1404-26 до Договору про надання правової (правничої) допомоги №02/01-26 від 02.01.2026 року /а.с. 52-55, 56, 67/.

Позивач просив компенсувати йому за рахунок відповідача витрати з оплати правової допомоги адвоката в сумі 8 500 грн. Надаючи оцінку зазначеним вимогам в контексті критерію співмірності та пропорційності таких витрат суд виходить з наступного.

Частинами першою та другою статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

За змістом ч.ч. 4, 5 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання зазначених вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

У постанові Верховного Суду від 07.11.2019р. у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020р. у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020р. у справі № 755/9215/15-ц).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції.

У своїй практиці Європейський суд з прав людини вказує, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (справа «Гімайдуліна і інші проти України» від 10.12.2009р., справа «Баришевський проти України» від 26.02.2015). А також висновки ЄСПЛ, викладені у справах: «East/West Alliance Limited» проти України» від 02.06.2014р., за змістом яких заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим; «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002р., за результатом розгляду якої ЄСПЛ вирішив, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналіз змісту наданих стороною позивача доказів на підтвердження розміру витрат на правову допомогу свідчить, що відповідні витрати складаються з оплати послуг адвоката за вчинення наступних процесуальних дій: ознайомлення із матеріалами справи за наданим Клієнтом пакетом документів, аналіз наданих документів, ознайомлення із судовою практикою 4 500 грн., складання позовної заяви, у тому числі формування пакету документів для подання позовної заяви з додатками до суду 4 000 грн.

В той же час суд бере до уваги, що спірні правовідносини стосуються споживчого кредитування із загальною ціною позову в розмірі 7 849 грн., а позовні вимоги ґрунтуються на правочині, вчиненому у письмовій формі. За своєю сутністю спірні правовідносини не є складними, а судова практика по такій категорії справ є усталеною і однотипною.

Надання правової допомоги обумовлено консультуванням та складанням позовної заяви, що здійснювалось АО «Юлії Чміль» на підставі договору про надання правничої допомоги №02/01-26 від 02.01.2026р. Пунктом п. 1.1 такого договору передбачено, що він укладений позивачем з АО «Юлії Чміль» з метою надання останнім позивачу консультаційних послуг з правових питань, складання процесуальних документів та здійснення представництва та захисту інтересів клієнта в будь-яких органах державної влади. Враховуючи, що основним видом діяльності ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» є надання інших фінансових послуг та інші види кредитування, що передбачає надання публічних послуг зі споживчого кредитування, то слід виснувати, що претензійно-позовна робота з боржниками позивача має однотипний характер.

Також суд бере до уваги, що представник позивача участі в судових засіданнях не брав, а розгляд справи здійснено судом оперативно в судовому засіданні без учасників справи. При цьому суд враховує поведінку сторони відповідача, яка добросовісно поставилася до своїх процесуальних обов`язків.

Отже, оцінюючи обґрунтованість заяви позивача щодо співмірності витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, а також часом, об`єктивно необхідним на їх виконання, з огляду на визначені практикою ЄСПЛ критерії, суд доходить висновку, що заявлена позивачем сума в розмірі 8 500 грн. є необґрунтованою, оскільки не співмірна з реальним обсягом правової допомоги, часом, витраченим на надання таких послуг, та не відповідає критерію реальності таких витрат (обсяг юридичної та технічної роботи щодо підготовки справи до розгляду в суді, яка обмежується виключно консультаціями та складанням позовної заяви з додатками).

За таких обставин, беручи до уваги зміст позовних вимог, складність справи, сутність спірних правовідносин, обсяг виконаних представником позивача робіт, докази на підтвердження понесених витрат, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог щодо компенсації витрат позивача на правову допомогу в межах суми 5 000 грн., оскільки такий розмір видається пропорційним та обґрунтованим з огляду на складність, об`єм справи, ціну позову, передумови виникнення спору між сторонами, а також часом, витраченим на надання таких послуг, та критерію реальності таких витрат.

Таким чином, загальна сума судових витрат, які слід відшкодувати позивачу за рахунок відповідача складає 7 662,40 грн. (2 662,40 грн. + 5 000 грн.).

На підставі викладеного вище та керуючись ст. ст. 512, 514, 517, 526, 527, 530, 1049, 1054, 1082 ЦК України, ст. ст. 141, 264, 265, 280, 282-284 ЦПК України, суд, -

вирішив:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості - задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , останнє відоме зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» (код ЄДРПОРУ 43115064, адреса: 49001, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Січових Стрільців, 9) заборгованість за Кредитним договором №2022941182 від 24.02.2019 року в сумі 30 139,75 грн., судовий збір в розмірі 2 662,40 грн. та витрати на правничу допомогу в сумі 5 000 грн.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене в загальному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, а відповідачем - в той же строк з дня залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Повний текст судового рішення складений 10.06.2026 року.

Головуючий : В.М. Скляренко