Рішення № 137284886, 14.05.2026, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/4047/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Заочне

14 травня 2026 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого судді Кондрацької Н.М.

при секретарі - Мелещенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в:

Позивач ТОВ «Фінансова компанія «Солвентіс» звернувся до Придніпровського районного суду м. Черкаси з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що 13.09.2020 між ТОВ «Алекскредит» та відповідачем ОСОБА_1 в електронному вигляді був укладений Договір про надання кредиту № 3951686, який підписано за допомогою одноразового пароля. Оформлення Кредиту онлайн із використанням одноразового пароля прирівнюється до підписання Договору в паперовій формі власноручним підписом. ТОВ «Алекскредит» направлено відповідачу електронним повідомленням (SMS) одноразовий ідентифікатор, при веденні якого відповідач підтверджує прийняття умов Кредитного договору № 3951686 від 13.09.2020, який також знаходиться у власному кабінеті відповідача на офіційному веб-сайті Товариства. За цим Договором кредитодавець надає позичальнику кредит на інші споживчі цілі (вирішення власних фінансових питань) без додаткового забезпечення у тимчасове, строкове, платне користування, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі у відповідності до умов Договору. Кредит надається в національній грошовій одиниці України гривні, шляхом безготівкового перерахування коштів на картковий рахунок позичальника не пізніше кінця робочого дня Кредитодавця наступного за днем підписання договору. Позичальник сплачує кредитодавцю суму кредиту та проценти за користування кредитом, неустойку (пеню, штраф), яка може нараховуватися у випадку порушення позичальником умов цього Договору, а також комісії банків-емітентів платіжних карт, які використовує позичальник. Отже, відповідач уклав кредитний договір № 3951686 від 13.09.2020 із ТОВ «Алекскредит» та отримав кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 5500 грн., зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені договором. Внаслідок порушення відповідачем умов повернення кредитних коштів за ним утворилась заборгованість.

Крім того, 29.10.2025 між ТОВ «Алекскредит» та ТОВ «Секвоя Капітал» (далі ТОВ «Секвоя Капітал») відповідно до чинного законодавства України, укладений Договір факторингу №29/10-2025 (Договір факторингу-1). У подальшому, 31.10.2025 між ТОВ «Секвоя Капітал» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Солвентіс» було укладено Договір факторингу №ДФ-31102025 (Договір факторингу-2). Згідно Договору факторингу-1 від 29.10.2025 року та Договору факторингу-2 від 31.10.2025 відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором № 3951686 від 13.09.2020. Таким чином, на думку позивача, сума боргу перед Новим кредитором (ТОВ «ФК «Солвентіс») є обґрунтованою та документально підтвердженою, яка становить 34655,00 грн., із яких: заборгованість за тілом кредиту становить 5500,00 грн.; заборгованість за відсотками становить 29155,00грн.; заборгованість за комісіями - 0 грн.; заборгованість за пенею - 0 грн., яку позивач просить стягнути із відповідача, а також судовий збір у розмірі 2662,40 грн. та судові витрати на правову допомогу у розмірі 6000,00 грн.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 24.04.2026 відкрито провадження у справі та визначено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

У судове засідання представник позивача не з`явився, у позовній заяві заявлено клопотання з проханням проводити розгляд справи без участі їхнього представника, підтримав заявлені вимоги і просив їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, був належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, на підставі ст. ст. 280, 281 ЦПК України ухвалив про заочний розгляд справи на підставі наявних в справі доказів, оскільки позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи думку представника позивача, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи в їх сукупності, всебічно, повно та об`єктивно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив такі обставини та дійшов до відповідних висновків.

Статтею 55 Конституції України та статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Виходячи з принципу диспозитивності цивільного судочинства та змагальності сторін (статті 12, 13 ЦПК України), суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 80 ЦПК України).

У судовому засіданні встановлено, що 13.09.2020 між ТОВ «Алекскредит» та відповідачем ОСОБА_1 (позичальник) був укладений в електронній формі Договір про надання кредиту № 3951686 відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», який підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором (PS3951686).

Згідно умов вищевказаного договору кредитор надає позичальнику грошові кошти у розмірі 5500 грн., зі строком користування кредитом з 13.09.2020 до 11.04.2021.

Відповідно до 1.4. кредит надається позичальнику в сумі, що зазначена в п. 1.3. цього Договору, в безготівковій формі шляхом перерахування на картковий рахунок позичальника.

Пунктом 1.7 договору сторони погодили умови та порядок нарахування процентів за користування кредитом.

Як вбачається з довідки від 02.11.2024, виданої Товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Елаєнс» кредитору ТОВ «Алекскредит» на підставі договору №41346335_18/10/17 про надання послуг з переказу грошових коштів (Переказ на картку) та про інформаційно-технологічну взаємодію та приймання платежів, та яка є підтвердженням того, що платежі успішно проведені в системі. Зокрема: у системі FONDY: № 266792511, 13.09.2020 проведено платіж на суму 5500,00 грн. на картку VISA PRIVATBANK № НОМЕР_1 ( а.с.42).

Всупереч умов договору про надання кредиту та норм чинного законодавства, відповідач порушив взяті на себе зобов`язання щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування ними у визначеному розмірі, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість у загальному розмірі 34655,00 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту становить 5500,00 грн.; заборгованість за відсотками - 29155,00 грн., що підтверджується детальним (щоденним) розрахунком заборгованості за договором, доданим позивачем в обґрунтування своїх позовних вимог.

Водночас судом встановлено, що 29.10.2025 між ТОВ «Алекскредит» та ТОВ «Секвоя Капітал» відповідно до чинного законодавства України, укладений Договір факторингу №29/10-2025, відповідно до якого, як вбачається з витягу з реєстру прав вимоги від 29.10.2025, ТОВ «Секвоя Капітал» набуло права вимоги щодо боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 3951686 від 13.09.2020 у розмірі 34655,00 грн.

У подальшому, 31.10.2025 між ТОВ «Секвоя Капітал» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Солвентіс» було укладено Договір факторингу №ДФ-31102025.

Згідно із витягом з Реєстру боржників до Договору факторингу № ДФ-31102025 від 31.10.2025 ТОВ «Фінансова Компанія «Солвентіс» набуло право вимоги за щодо боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 3951686 від 13.09.2020 у розмірі 34655,00 грн.( а.с.14).

Оскільки до теперішнього часу відповідачем не виконане грошове зобов`язання за Договором позики в добровільному порядку, то позивач звернувся до суду з даним позовом.

Таким чином, спір між сторонами виник із зобов`язальних відносин, що регулюються нормами глави 71, 73 Цивільного кодексу України.

Статтею 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частин 1, 2 статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частин 1, 2 статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Особливості укладання договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботи, надати послугу, сплатити гроші) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Положеннями статей 526, 530 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

За змістом статей 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до положень статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Кредитний договір № 3951686 від 13.09.2020 є діючим та не визнаний недійсним, містить інформацію про розмір кредиту, умови нарахування процентної ставки за користування кредитом та строк, протягом якого кредитор має право нараховувати проценти за користування кредитом та інші умови, які погоджені та підписані відповідачем.

Тож, підписуючи кредитний договір відповідач добровільно погодився з усіма його умовами, зокрема, з строком кредитування та розміром процентної ставки, комісією та штрафними санкціями у разі невиконання умов договору, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому статтею 627 ЦК України. Відповідач мав можливість не вступати у кредитні відносини з кредитором, якщо вважав встановлений розмір процентів несправедливим, натомість він свідомо та без будь-яких застережень погодив умови договору, що підтверджується його підписом зва допомогою одноразового ідентифікатора.

Таким чином, враховуючи, що позивач свої зобов`язання за кредитним договором виконав належним чином, а відповідач допустив порушення умов укладеного між сторонами кредитного договору, беручи до уваги дослідженні в судовому засіданні докази, вимоги позивача підлягають до задоволення, а саме: необхідно стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 3951686 від 13.09.2020 у загальному розмірі 34655,00 грн.

Крім того, на підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір в розмірі 2662,40 грн.

Що стосується стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 6000,00 грн. суд зазначає наступне.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат пов`язаних з розглядом справи, до яких в числі інших належать і витрати на професійну правничу допомогу. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 30.09.2020 у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наведена правова позиція є чинною і станом на день ухвалення судом рішення у даній справі доказом чому є постанова Верховного Суду від 15.01.2025 у справі № 386/136/21 (провадження № 61-10886св24).

Так, позивачем у позовній заяві вказано, що судові витрати позивача на професійну правничу допомогу становлять 6000,00 грн., на підтвердження яких до матеріалів справи додано: копію договору договір про надання правової допомоги № 43657029/1 від 02.01.2026.; додаткова угода № 3951686 від 27.03.2026 до Договору про надання правової допомоги№ 43657029/1 від 02.01.2026, акт № 3951686 від 27.03.2026 про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг) на загальну суму 6000,00 грн.; детальний опис робіт (наданих послуг) від 27.03.2026 на суму 6000,00 грн., у якому наведено перелік наданих послуг та кількість витраченого часу на указані послуги.

За таких обставин, враховуючи зміст поданих документів на підтвердження понесених позивачем судових витрат за надання правової допомоги, відсутність клопотання іншої сторони про їх зменшення, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 6, 15, 16, 509, 512, 514, 526, 546, 549-551, 610, 611, 616, 624, 627, 1046, 1049 ЦК України, ст. ст. 3, 4, 5, 10, 12, 13, 19, 76-81, 137, 141, 259, 265, 268, 273, 274, 277, 279, 280-284 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» (код ЄДРПОУ 43657029, місцезнаходження за адресою: 07406, Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд.21/1) заборгованість за кредитним договором № 3951686 від 13.09.2020 у розмірі 34655,00 грн., а також 2662,40 грн. судового збору та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн., а всього 43317,40 грн.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного заочного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст судового рішення складено 14.05.2026.

Головуючий: Н. М. Кондрацька