Рішення № 137284426, 10.06.2026, Драбівський районний суд Черкаської області

Справа № 692/465/26

Провадження № 2/692/515/26

10.06.26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2026 року Драбівський районний суд Черкаської області в складі: головуючого судді Чепурного О.П., при секретарі Бубир В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в с-щі Драбів цивільну справу в порядку спрощеного провадження за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості. В обґрунтування позову зазначив, що 15.07.2025 року між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №192042 на суму 11765,00 грн. Кредитний договір укладено в електронній формі та підписано позичальником електронним підписом. На виконання умов договору кредитор ініціював переказ коштів безготівковим зарахуванням на платіжну картку № НОМЕР_1 . 10.10.2025 року ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ТОВ «Юніт капітал» уклали договір факторингу №10102025, згідно умов якого позивач набув право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №192042 від 15.07.2025.

Позивач вказав, що загальна сума заборгованості відповідача за кредитним договором №192042 від 15.07.2025, становить 13068,80 грн., яка складається з:

-11765,00 грн. заборгованість по тілу кредиту;

-2,80 грн. заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом;

-401,00 грн. заборгованість за комісією;

-900,00 грн. заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи).

Окрім того, позивач просить стягнути витрати понесені на професійну правничу допомогу в розмірі 7000 грн. та судовий збір. Штрафні санкції не стягуються.

Розгляд вказаної справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження на підставі ухвали Драбівського районного суду від 30.03.2026 року.

Ухвалою суду, яка направлена відповідачу в установленому порядку, останньому був наданий строк для подання заяви із обґрунтованими запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, а також строк для подання відзиву на позов.

10.04.2026 року до суду від представника відповідача надійшла заява про визнання позову та клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги. Клопотання обґрунтоване тим, що з огляду на обставини справи, позицію сторони відповідача, співмірність винагороди за надані юридичні послуги зі складністю справи, ціну позову, час витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт, тривалість судового розгляду, значення справи для сторін, розмір витрат позивача є не пропорційним до предмету позову, вартість послуг є завищеною та вказані витрати не відповідають обсягу наданих послуг та вимогам розумності та справедливості, а тому представник відповідача вважає, що справедливим буде стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 3000,00 грн.

13.04.2026 року представник позивача надав до суду заяву, в якій просив залишити клопотання представника відповідача про зменшення розміру витрат на оплату правничої допомоги без розгляду в зв`язку з тим, що вартість виконаних робіт є обґрунтованою та такою, що відповідає критеріям обґрунтованості та розумності у розумінні приписів ч. 3 ст. 141 ЦПК України є спів мірною зі складністю справи та документально підтвердженою.

Зважаючи на те, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов до наступного.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цього Кодексу.

Заявою від 15.07.2025 року ОСОБА_1 запропонував ТОВ «ФК «Кредіплюс» видати йому кредит в розмірі 11765,00 грн. в момент його підписання на умовах, вказаних в п.5 цієї заяви та кредитного договору.

Згідно копії договору про споживчий кредит №192042 від 15.07.2025 року укладеного між ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит. Відповідно до п.3.1., 5.1 договір складається з публічної частини, а також графіків платежів набирає чинності з моменту його укладення в електронній формі сторонами індивідуальної частини і діє до повного виконання позичальником зобов`язань по цьому договору. Кредитний договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі кредитодавця та доступний через веб-сайт кредитодавця.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Частиною 1 ст.628ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до змісту ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання, як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

За змістом правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19, у постанові від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, у постанові від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, якщо договір про надання фінансового кредиту підписаний за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, то це є доказом укладання між сторонами спірного правочину, якщо сторона яка не визнає його не доведе, що не мала наміру його підписувати. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. У такий спосіб сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину.

Відповідно до Розділу VII кредитного договору «Реквізити сторін» в графі позичальник вказані його паспортні дані, РНОКПП, телефон, електронна пошта, номер картки, місце реєстрації. Відомості про підписання відповідачем ОСОБА_1 кредитного договору містяться на кожному аркуші договору де вказано ідентифікатор та дату підписання.

Враховуючи викладене, суд вважає укладеним кредитний договір, який підписаний позичальником за допомогою одноразового підпису одноразовим ідентифікатора.

Відповідно до п.2.2.1. сума кредиту становить 11765,00 грн. надається не пізніше наступного дня після укладення договору в наступному порядку: у розмірі 9997,64 грн. для погашення заборгованості позичальника за договором про споживчий кредит №174540 від 11.03.2025 укладеним з кредитодавцем; у розмірі 2,61 грн. на № рахунку/картки позичальника № НОМЕР_1 , у національній валюті; у розмірі 1764,75 грн. шляхом погашення заборгованості позичальника за комісією, нарахованою згідно п.2.5 індивідуальної частини.

Відповідно до довідки про перелік позичальників з даними про транзакції щодо яких запитується інформація, містяться відомості про id: 1847_192042, № кредитного договору: 192042, дата кредитного договору: 15.07.2025; ПІП Позичальника: ОСОБА_1 ; РНОКПП позичальника; маска картки: НОМЕР_1 ; дата зарахування коштів: 15.07.2025; дата зарахування коштів до: 20.07.2025; сума зарахування: 2,61 грн.; № телефону позичальника. Номер платіжної картки на яку перераховано кредитні кошти збігається з номером картки вказаним в договорі.

Таким чином, судом встановлено, що кредитодавцем виконані умови договору щодо надання суми кредиту, що підтверджується матеріалами справи.

Щодо переходу права вимоги за кредитним договором суд зазначає наступне.

10 жовтня 2025 року між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ТОВ «Юніт капітал» укладено договір факторингу №10102025, відповідно до п.2.1. згідно умов цього договору клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах визначених цим договором. До договору факторингу додано платіжну інструкцію від 11 листопада 2025 року №688. Згідно Витягу з додатку №1 до договору факторингу №10102025 від 10 жовтня 2025 року Реєстр прав вимог №2, клієнт відступив фактору право вимоги до боржника під №968 ОСОБА_1 за кредитним договором №192042 від 15.07.2025, загальний розмір заборгованості 13068,80 грн.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно зі ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Таким чином, перехід права вимоги за кредитним договором до позивача підтверджується доданим до позову договором факторингу та реєстром боржників.

Щодо розміру заборгованості суд зазначає, що відповідно до наданої картки обліку виконання договору та виписки з особового рахунку за кредитним договором №192042 від 15.07.2025 року загальний розмір заборгованості, яку просить стягнути позивач становить 13068,80 грн., яка складається з:

-11765,00 грн. заборгованість по тілу кредиту;

-2,80 грн. заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом;

-401,00 грн. заборгованість за комісією;

-900,00 грн. заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи).

Заборгованість за наданим тілом кредиту підтверджується матеріалами справи, а саме довідкою про перерахування суми кредиту. Враховуючи, що заборгованість за отриманим кредитом визнається відповідачем, а тому заборгованість за тілом кредиту суд вважає доведеною та такою, що підлягає стягненню з відповідача.

Щодо розміру заборгованості за відсотками суд зазначає наступне.

Відповідно до п.2.6. договору загальний строк кредитування за цим договором складає 184 днів з 15.07.2025 року по 15.01.2026. П.2.7.1. передбачає, що денна процентна ставка складає 1774,21 грн./ 11765,00 грн./184 днів* 100% = 0,0820% в день.

Як вбачається з картки обліку виконання договору, відсотки за користування кредитом нараховувалися за умовами визначеними в договорі, в межах дії строку договору та відповідно до погодженої відсоткової ставки, тому вимога в цій частині позову підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язуються надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти) у строк і в порядку, що встановлені договором.

Ч. 2 ст. 1050 ЦК України визначено, що якщо договором встановлено обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 ЦК України.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Згідно з ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за комісією, яка розрахована відповідно до п.2.4, суд вважає, що вона також підлягає стягненню, оскільки її повністю визнав відповідач.

Штрафні санкції позивач не просить стягувати.

Таким чином, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, оскільки судом встановлено, що кредитний договір укладено між первісним кредитодавцем та відповідачем, який не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання по договору, а право вимоги по ньому перейшло до позивача.

Окрім того, позивач просить стягнути витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу представник позивача надав копію Договору про надання правничої допомоги №20/01/26-02 від 20.01.2026 укладеного з Адвокатським бюро «Тимошенко та партнери», протокол погодження вартості послуг до Договору про надання правничої допомоги №20/01/26-02 від 20.01.2026, Акт прийому-передачі наданих послуг від 20.02.2026 та Додаткову угоду №25771398901 від 21.01.2026 року.

Відповідно до вимог ст. 133 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу відноситься до витрат пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.4, 5 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Враховуючи позицію відповідача, щодо зменшення суми витрат на правничу допомогу, те, що категорія справ про стягнення заборгованості за кредитними договорами не є складною, позовна заява є незначною за обсягом та типовою для стягнення заборгованостей за кредитними договорами, що не потребувало від адвоката витрачання значного обсягу часу для обґрунтування правових підстав позову, враховуючи подання позовної заяви до суду через підсистему «Електронний суд», розгляд справи у спрощеному провадженні без проведення судових засідань та враховуючи принцип співмірності вартості наданих адвокатом послуг з ціною позову, суд приходить до висновку про те, що вартість роботи адвоката у загальному розмірі 7000,00 грн. є завищеною, належним чином не обґрунтованою, а тому суд приходить до висновку про часткове задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, яку суд оцінює в 4500 грн., що на думку суду в повній мірі відповідатиме принципам співмірності та розумності судових витрат, характеру спірних правовідносин, обсягу наданих адвокатом послуг позивачу, складності справи та реальності наданих адвокатських послуг.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає стягненню на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог (п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України).

З урахуванням визнання відповідачем позову, вимоги ст. 141-142 ЦПК України, суд вважає за необхідне повернути позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а іншу частину стягнути з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 526, 530, 549, 550, 551, 624, 625, 1048-1050, 1054 ЦК України, ст. 12, 13, 81, 141, 259, 265, 268, 273,280, 354 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором №192042 від 15.07.2025 року у розмірі 12168 гривень 80 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» судовий збір у сумі 1331 гривні 20 копійок та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 4500 гривень 00 копійки, а всього 5831 гривню 20 копійок.

Повернути з Державного бюджету України Товариству з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» 50 відсотків судового збору у сумі 1331 гривні 20 копійок, сплачених ними при подачі позову згідно платіжної інструкції в національній валюті від 26 березня 2026 року № 36651.

Рішення може бути оскаржено до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його оголошення через суд апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Головуючий