Рішення № 137284125, 09.06.2026, Городоцький районний суд Львівської області

441/313/26 2/441/518/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

09 червня 2026 року Городоцький районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Перетятько О.В.,

за участі секретаря Сороки М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Городок Львівської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в :

представник ТОВ «ФК «Ейс» - директор Олексій Поляков звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 633853734 від 26 лютого 2021 року в розмірі 85 451 гривня 11 копійок, а також понесені у справі судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог покликається, що 26 лютого 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 633853734, який підписано електронним підписом відповідача, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, що був надісланий на номер його мобільного телефону. Товариство виконало умови договору і надало відповідачу фінансовий кредит в розмірі, на умовах строковості, зворотності, платності, однак відповідач свої обов`язки не виконав, через що у нього перед Товариством виникла заборгованість, яка станом на 16 лютого 2026 року становить 85 451 гривня 11 копійок і складається з 21 999 гривень 50 копійок - заборгованість за тілом кредиту, 63 451 гривня 61 копійка - заборгованість за відсотками.

28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено Договір факторингу № 28/1118-01, у відповідності до умов якого право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 633853734 від 26 лютого 2021 року перейшло до ТОВ «Таліон Плюс» згідно Реєстру прав вимоги № 136 від 01 червня 2021 року.

05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 05/0820-01, у відповідності до умов якого право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 633853734 від 26 лютого 2021 року перейшло до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» згідно Реєстру прав вимоги № 9 від 30 травня 2023 року.

11 липня 2025 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 633853734 від 26 лютого 2021 року, згідно Договору факторингу № 11/07/25-Е відступило ТОВ «ФК «Ейс».

Всупереч умовам кредитного договору, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконав свого зобов`язання. З моменту отримання права вимоги до ОСОБА_1 , останній не здійснив необхідних платежів для погашення існуючої заборгованості ні на рахунок ТОВ «ФК «Ейс», ні на рахунок попередніх кредиторів.

Представник ТОВ «ФК «Ейс» - директор Олексій Поляков у позовній заяві просив про розгляд справи за його відсутності.

13 березня 2026 року від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому він не погодився із позовними вимогами та просив застосувати строки позовної давності. 03 червня 2026 року відповідачем подано додаткові письмові пояснення, в яких він підтримав доводи відзиву, просив застосувати наслідки спливу позовної давності та відмовити у задоволенні позову, а у разі задоволення позову - зменшити розмір відсотків до справедливого та співмірного розміру, також звернув увагу суду на неспівмірність заявлених до стягнення сум, зазначивши, що сума нарахованих відсотків (63 451 гривня 61 копійка) майже у три рази перевищує суму основного боргу (21 999 гривень 50 копійок).

Представником позивача ТОВ «ФК «Ейс» Сахаровою О.І. 16 березня 2026 року подано відповідь на відзив, а 05 червня 2026 року додаткові пояснення, згідно яких остання вважає доводи відповідача щодо пропуску строку позовної давності безпідставними, посилаючись на зупинення перебігу позовної давності на пeріод дії карантину та воєнного стану. Також зазначила, що розмір заборгованості обґрунтований, нарахований у відповідності до вимог чинного законодавства, а відтак просила позов задовольнити повністю, справу розглядати за її відсутності.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча був завчасно належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду відповідно до вимог статті 128 ЦПК України.

Відповідно до статті 247 ЦПК України, в зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, розгляд справи здійснюється у їх відсутності, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, розглянувши справу в межах заявлених вимог, суд дійшов такого висновку.

Судом встановлено, що 26 лютого 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 633853734, який підписано електронним підписом відповідача, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, що був надісланий на номер його мобільного телефону. Товариство виконало умови договору і надало відповідачу фінансовий кредит в розмірі, на умовах строковості, зворотності, платності, однак відповідач свої обов`язки не виконав, через що у нього перед Товариством виникла заборгованість, яка станом на 16 лютого 2026 року становить 85 451 гривня 11 копійок і складається з 21 999 гривень 50 копійок - заборгованість за тілом кредиту, 63 451 гривня 61 копійка - заборгованість за відсотками.

28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено Договір факторингу № 28/1118-01, у відповідності до умов якого право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 633853734 від 26 лютого 2021 року перейшло до ТОВ «Таліон Плюс» згідно Реєстру прав вимоги № 136 від 01 червня 2021 року.

05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 05/0820-01, у відповідності до умов якого право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 633853734 від 26 лютого 2021 року перейшло до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» згідно Реєстру прав вимоги № 9 від 30 травня 2023 року.

11 липня 2025 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 633853734 від 26 лютого 2021 року, згідно Договору факторингу № 11/07/25-Е відступило ТОВ «ФК «Ейс».

Частинами 1-4 та пунктом 4 частини п`ятої статті 12 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Згідно частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною третьою статті 77 ЦПК України визначено, що сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

В силу вимог статті 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

Враховуючи положення частини першої статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Відповідно до частин першої і другої статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно із статтею 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (частина п`ята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З матеріалів справи вбачається, що без ознайомлення з Правилами про порядок надання коштів у позику, подальше укладення електронних договорів кредиту на сайті є неможливим. Даний висновок відповідає змісту постанови Верховного Суду від 07 квітня 2021 року в справі № 623/2936/19.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про належне укладення кредитних договорів, шляхом проставляння електронного цифрового підпису сторін.

Аналогічна правова позиція сформована у постанові Верховного Суду від 16 грудня 2020 року в справі № 561/77/19.

Такі ж висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України «Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду від 23 березня 2020 року в справі № 404/502/18, від 12 січня 2021 року в справі № 524/5556/19 та від 10 червня 2021 року в справі № 234/7159/20.

За таких підстав суд вважає, що відповідно до вимог чинного законодавства, між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 26 лютого 2021 року укладено електронний кредитний договір.

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом частини першої статті 526, частини першої статті 527, частини першої статті 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу у строк (термін), встановлений у зобов`язанні. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до вимог частини другої статті 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, враховуючи вимоги частини другої статті 530 ЦК України, кредитор вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів в будь-яких час.

Згідно долученого до матеріалів справи розрахунку заборгованості за кредитним договором, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 633853734 від 26 лютого 2021 року становить 85 451 гривня 11 копійок і складається з 21 999 гривень 50 копійок - заборгованість за тілом кредиту, 63 451 гривня 61 копійка - заборгованість за відсотками.

Відтак судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання своєчасно та в порядку, передбаченому кредитним договором належним чином не виконав та кредитні кошти не повернув, внаслідок чого утворилась заборгованість.

Відповідач ОСОБА_1 не спростував належними доказами наявність заборгованості перед позивачем, не довів факт виконання зобов`язань за кредитним договором, зокрема, по сплаті тіла кредиту та відсотків.

Частина перша статті 13 та частина перша статті 81 ЦПК України, зобов`язує сторони довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Таким чином, суд розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, давши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального та процесуального права, вважає, що позов підлягає задоволенню.

Щодо вимоги відповідача про застосувати наслідків спливу позовної давності, то суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, а саме: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого карантину». Зазначений Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року. Строк карантину неодноразово продовжувався і закінчився 30 червня 2023 року.

Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 19, а саме: «У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану».

Законом України від 14 травня 2025 року № 4434-IX «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» передбачено виключення пункту 19 з розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України. Зазначений Закон набрав чинності 04 вересня 2025 року (через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування в офіційному виданні «Голос України» від 03 червня 2025 року № 108). Відповідно, починаючи з 04 вересня 2025 року перебіг строків позовної давності було відновлено.

Таким чином, строки позовної давності були зупинені на період дії карантину (з 02 квітня 2020 року до 30 червня 2023 року) та на період дії воєнного стану (з 17 березня 2022 року до 03 вересня 2025 року).

Строк кредитного договору № 633853734 від 26 лютого 2021 року становив 30 днів (Дисконтний період), відтак право вимоги у первісного кредитора виникло не пізніше 29 березня 2021 року, тобто до введення воєнного стану та в період дії карантину. З огляду на зупинення перебігу позовної давності впродовж вищезазначених періодів, суд дійшов висновку, що строк позовної давності щодо стягнення заборгованості за кредитним договором на момент подачі позовної заяви не закінчився. Відповідно, підстав для відмови у позові у зв`язку зі спливом позовної давності немає.

Щодо тверджень відповідача про те, що розмір нарахованих відсотків є надмірним та несправедливим, то суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 1.4.1 кредитного договору № 633853734 від 26 лютого 2021 року виключно на період строку, визначеного в пункті 1.2 Договору, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно за Дисконтною процентною ставкою в розмірі 182, 50 відсотків річних (0, 50 відсотків від суми кредиту за кожний день).

Відповідно до пункту 1.4.2 Договору за умови продовження строку Дисконтного period нарахування процентів здійснюється за Індивідуальною процентною ставкою в розмірі 584, 81 відсотків річних (1, 60 відсотків в день).

Відповідно до пункту 1.7.2 Договору з наступного дня після закінчення Дисконтного періоду позичальник зобов`язаний щоденно сплачувати проценти з розрахунку 839, 50 відсотків річних (2, 30 відсотків в день).

Таким чином, оскільки кредитним договором передбачено конкретний розмір процентів, що підлягають нарахуванню у період прострочення, нарахування відсотків здійснено в межах погоджених умов договору та відповідає вимогам чинного законодавства.

Зменшення розміру договірних відсотків, погоджених сторонами при укладенні договору, можливе лише у виняткових випадках, з урахуванням конкретних обставин справи. Відповідачем не доведено виняткових обставин, що слугували б підставою для зменшення розміру відсотків.

Крім цього, разом з вимогою про стягнення заборгованості за кредитним договором, позивачем заявлено також вимогу про стягнення з відповідача судового збору в розмірі 2 662 гривні 40 копійок та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000 гривень 00 копійок.

За положеннями частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 та частин 1-3 статті 137 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно частин 4-6 статті 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначає, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Із матеріалів справи убачається, що на підставі договору про надання правової допомоги № 20/08/25-01 від 20 серпня 2025 року та додаткових угод і додатків до нього, Адвокатське бюро «Соломко та партнери» в особі адвоката Соломка О.В., який діє згідно свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Серія КС № 7073/10, уповноважено здійснювати представництво та захист прав і законних інтересів ТОВ «ФК «Ейс» у Городоцькому районному суді Львівської області.

За попереднім (орієнтовним) розрахунком суми судових витрат на професійну правничу допомогу зазначеним позивачем у позовній заяві, ТОВ «ФК «Ейс» при поданні позовної заяви до суду, очікувало понести 7 000 гривень 00 копійок судових витрат, пов`язаних із правовою допомогою.

Згідно Акта прийому-передачі наданих послуг до договору № 20/08/25-01 від 20 серпня 2025 року, розмір заявлених позивачем до стягнення витрат з відповідача складається з: складання позовної заяви - 2 години, 5 000 гривень; вивчення матеріалів справи - 2 години, 1 000 гривень; підготовка адвокатського запиту щодо отримання інформації - 1 година, 500 гривень; підготовка та подача клопотання щодо отримання інформації - 1 година, 500 гривень.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях: від 26 лютого 2015 року в справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року в справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року в справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року в справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Враховуючи наведене, суд доходить висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Ейс» 7 000 гривень 00 копійок витрат понесених позивачем на професійну правничу допомогу.

Відповідно до вимог статей 133, 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню також сплачений судовий збір у розмірі 2 662 гривні 40 копійок.

На підставі наведеного та керуючись статтями 4, 12, 76, 77, 78, 80, 81, 133, 141, 247, 258, 259, 264, 265, 354, 355 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованого по АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (код ЄДРПОУ: 42986956, місцезнаходження вулиця Юрія Поправки, будинок 6, кабінет 13 у місті Київ, 02094) заборгованість за кредитним договором № 633853734 від 26 лютого 2021 року в розмірі 85 451 (вісімдесят п`ять тисяч чотириста п`ятдесят одна) гривня 11 копійок, 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок судового збору та 7 000 (сім тисяч) гривень 00 копійок витрат на професійну правничу допомогу, а всього 95 113 (дев`яносто п`ять тисяч сто тринадцять) гривень 51 копійку.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий суддя Перетятько О.В.