Ухвала суду № 137283157, 10.06.2026, Подільський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Полтави)

Подільський районний суд міста Полтави

Справа № 553/1900/26

Провадження № 2/553/1577/2026

У Х В А Л А

Іменем України

10.06.2026м. Полтава

Суддя Подільського районного суду м.Полтави Ткачук Ю.А. перевіривши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про визначення місця проживання дітей, надання дозволу на виїзд дітей за кордон без згоди та участі батька, надання дозволу на зміну та реєстрацію місця проживання дітей без згоди та участі батька,

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_3 в якому просить:

-визначити місце проживання дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з матір`ю ОСОБА_1

-надати дозвіл на виїзд дітей за кордон без згоди та участі батька ОСОБА_3 з правом багаторазового виїзду у супроводі матері або за її нотаріальною згодою з іншою особою без обмеження кількості поїздок та строку перебування за кордоном до досягнення повноліття, але не менше ніж до досягнення 16-річного віку.

-надати дозвіл на зміну та реєстрацію місця проживання дітей без згоди та участі батька, з можливістю реєстрації їх за місцем проживання матері на території України.

Зазначена позовна заява не відповідає вимогам ст. 175 ЦПК України.

Так, згідно ст. 175 цього Кодексу позовна заява повинна містити, зокрема: виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину; перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності).

Однак, позивачем подано позов без дотримання вказаних вимог.

Відповідно до ч. 8 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Нормою ст. 141 СК України встановлено, що мати та батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, і розірвання шлюбу між ними не впливає на обсяг їх прав та не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Так, згідно змісту позовних вимог позивач просить суд визначити місце проживання дітей разом з Позивачем.

Відповідно до ч.2 ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

Відповідно до ч.3 ст. 160 СК України якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Згідно ч. 1, 2 ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Однак, позивачем не викладено обставин та відсутнє обґрунтування того, що між батьками існує спір щодо визначення місця проживання дітей, зважаючи на те, що діти ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яким вже виповнилось чотирнадцять та десять років відповідно, проживають разом з нею, перебувають на її утриманні, у той час як відповідач, за змістом позовної заяви, проживає в іншому місті, та фактично ухиляється від участі у вихованні та розвитку дітей.

Також, відповідно до ч. 4, 5 ст.19 Сімейного кодексу України при розгляді судом спорів щодо, зокрема, місця проживання дитини, обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Пунктом 72 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 року № 866, передбачено, що для розв`язання спору, що виник між батьками, щодо визначення місця проживання дитини, один з батьків подає службі у справах дітей за місцем проживання дитини заяву, копію паспорта, довідку з місця реєстрації (проживання), копію свідоцтва про укладення або розірвання шлюбу (у разі наявності), копію свідоцтва про народження дитини, довідку з місця навчання, виховання дитини, довідку про сплату аліментів (у разі наявності).

Під час розв`язання спорів між батьками щодо визначення місця проживання дитини служба у справах дітей має захищати інтереси дитини з урахуванням рівних прав та обов`язків матері та батька щодо дитини.

Працівник служби у справах дітей за місцем проживання дитини проводить бесіду з батьками та відвідує їх за місцем проживання, про що складає акт, а також звертається до соціального закладу та/або фахівця із соціальної роботи для забезпечення проведення оцінки потреб сім`ї з метою встановлення спроможності матері, батька виконувати обов`язки з виховання дитини та догляду за нею.

У разі коли батьки дитини проживають у межах різних адміністративно-територіальних одиниць, той із батьків, який подав заяву про визначення місця проживання дитини з ним, звертається до служби у справах дітей за місцем свого проживання для здійснення обстеження його житлово-побутових умов та складення акта обстеження умов проживання. Зазначений акт передається заявником до служби у справах дітей за місцем проживання дитини, працівник якої проводить з ним бесіду.

Після обстеження житлово-побутових умов, проведення бесіди з батьками та дитиною служба у справах дітей складає висновок про визначення місця проживання дитини і подає його органу опіки та піклування для прийняття відповідного рішення.

Також у постанові Верховного Суду від 15.01.2020 у справі №200/952/18 (провадження №61-14859св19) вказано, що під час вирішення питання про визначення місця проживання дитини участь органу опіки та піклування є обов`язковою, а позивач до заяви про визначення місця проживання дитини повинен надати висновок органу опіки та піклування про доцільність проживання дитини з одним із батьків, характеристики з місця проживання, роботи, місця навчання дитини (гуртків), медичні довідки (суд обов`язково враховує стан здоров`я і батьків, і дитини), довідки про доходи (інші документи, які підтверджують матеріальне становище заявника), акти обстеження житлово-побутових умов, документи, що підтверджують право власності на житло.

Однак, в порушення вказаних норм закону позивачем не додано до позовної заяви висновок органу опіки та піклування про визначення місця проживання дітей.

Також, позивач не вказує, чи звертався він або відповідач до органу опіки та піклування з питання визначення місця проживання дітей, які заходи органом опіки та піклування вживались, у протилежному випадку не долучено вмотивованої відмови даного органу у розгляді його звернення.

Виходячи з вищенаведеного, позивачу для усунення недоліків позовної заяви необхідно:

- викласти обставини та зазначити докази, які підтверджують незгоду відповідача на визначення місця проживання дітей з матір`ю, наявності спору між батьками щодо визначення місця проживання дітей;

- надати довідки та характеристики з місця роботи і місця проживання, інші документи, що характеризують батьків і їх відношення до дітей, медичні довідки про стан здоров`я батьків та довідку про доходи або інші документи, які підтверджують матеріальне становище позивача;

- надати висновок органу опіки та піклування про визначення місця проживання дітей або ж вмотивовану відмову даного органу у розгляді її звернення.

Щодо заявленої позивачем позовної вимоги про надання дозволу на виїзд дітей за кордон без згоди та участі батька, суд зазначає про таке.

Відповідно до Сімейного Кодексу України та Закону України «Про охорону дитинства» питання про тимчасовий виїзд за кордон неповнолітньої дитини без згоди батька повинно бути розглянуто, по-перше, органом опіки та піклування, а у разі його не вирішення або невиконання цього рішення одним з батьків дитини, у судовому порядку, з залученням в якості третьої особи відповідного державного органу.

Позивач не посилається та не надає докази, які б свідчили про те, що вона зверталася до відповідача з проханням надати дозвіл на виїзд дитини за кордон, а відповідач відмовив у наданні такої згоди, у зв`язку з чим вона вимушена звернутися до суду, на підтвердження обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, що передбачено ч.5 ст.177 ЦПК України. Зокрема, у матеріалах справи відсутні підтверджуючі документи від органу опіки та піклування (висновок, рекомендації) про надання згоди на виїзд дитини за кордон без згоди батька чи про відмову у цьому.

Відповідно до ч. 3 ст. 313 ЦК України фізична особа, яка не досягла шістнадцяти років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальників та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними, крім випадків, передбачених законом.

Правила перетинання державного кордону громадянами України, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 № 57 із змінами і доповненнями.

Відповідно до п.п.1 п.4 указаних Правил виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою, здійснюється за нотаріально посвідченою згодою другого з батьків із зазначенням у ній держави прямування та відповідного часового проміжку перебування у цій державі, якщо другий з батьків відсутній у пункті пропуску.

З 24 лютого 2022 року, відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено режим воєнного стану. В умовах воєнного стану виїзд за кордон дитини, що не досягла 16-ти річного віку дозволяється без нотаріально посвідченої згоди іншого з батьків (усиновлювачів).

Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2022 № 383 внесено зміни до Правил перетинання державного кордону громадянами України, які доповнено пунктом 2-3, відповідно до якого «Виїзд за межі України дітей, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків, баби, діда, повнолітніх брата, сестри, мачухи, вітчима або інших осіб, уповноважених одним з батьків письмовою заявою, завіреною органом опіки та піклування, здійснюється без нотаріально посвідченої згоди другого з батьків та за наявності паспорта громадянина України або свідоцтва про народження дитини (за відсутності паспорта громадянина України)/документів, що містять відомості про особу, на підставі яких Держприкордонслужба дозволить перетин державного кордону. При цьому в разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану рішення щодо надання дозволу на виїзд за межі України особі чоловічої статі, яка супроводжує дитину, яка не досягла 16-річного віку, приймається з урахуванням приналежності супроводжуючої особи до переліку категорій осіб, які звільнені від військової служби та мобілізації, за наявності у неї підтвердних документів (абзац тринадцятий пункту 2-3 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 383 від 29.03.2022).

Позивачем не надано доказів відмови Держприкордонслужби у перетині державного кордону позивачу з дитиною, а отже не доведено наявності перешкод, та необхідність звернення до суду із позовом в цілому.

Також у постанові Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 766/15686/16-ц зазначено, що дозвіл на виїзд малолітньої дитини за межі України в супроводі одного з батьків за відсутності згоди другого з батьків на підставі рішення суду може бути наданий на конкретний одноразовий виїзд з визначенням його початку й закінчення. Надання такого дозволу на виїзд без визначення його початку й закінчення, а також країни перебування без згоди та супроводу батька суперечить чинному законодавству, що визначає рівність прав та обов`язків батьків відносно виховання дитини, що може призвести до фактичного позбавлення батька дитини передбаченої законодавством можливості брати участь у її вихованні та можливості спілкування з нею.

Однак всупереч вказаним вимогам, у позовній заяві позивачем не зазначено на яку саме поїздку з яким періодом і в яку конкретну країну та місто, вона просить надати дозвіл на виїзд неповнолітніх дітей за кордон, а також не надано доказів на підтвердження такої поїздки, зокрема квитків на пасажирський транспорт в обидві сторони, що б свідчило про намір повернути дітей в Україну.

Крім того, оскільки позов стосується щодо участі одного з батьків у вихованні дитини та визначення місця проживання (перебування) дитини, то відповідно до ч. 4 ст.19 СК України участь органу опіки та піклування у розгляді цих справ є обов`язковою. На підставі ч.5 ст.19 СК України орган опіки та піклування має надати письмовий висновок щодо вирішення спору на підставі відомостей, одержаних від батьків дітей, з приводу обґрунтування як доцільності виїзду, так і заперечень другого з батьків.

Однак позивачем не зазначено як третю особу орган опіки та піклування або уповноважений орган виконавчої влади.

Органами опіки та піклування є районні, районні в містах Києві та Севастополі державні адміністрації, виконавчі органи міських, районних у містах, сільських, селищних рад (частина 1 статті 56 ЦК України).

Отже, враховуючи викладене вище, позивачу необхідно визначитися з колом третіх осіб, вказавши відомості, встановлені пунктами 2,4 частини третьої статті 175 ЦПК України.

Крім того, згідно з ч.4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Згідно абз. 2 ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Аналогічне положення міститься в п. 10 Постанови Пленуму ВССУ № 10 від 17.10.2014, згідно якого подані до суду позовні заяви чи заяви, а також зустрічні позовні заяви можуть містити кілька самостійних позовних вимог, кожна з яких є об`єктом справляння судового збору. Так, якщо в позовній заяві об`єднано дві або більше самостійних вимог немайнового характеру, пов`язані між собою, судовий збір сплачується окремо з кожної із таких вимог (або загальною сумою).

Враховуючи, що позовна заява має три самостійні позовні вимоги немайнового характеру (визначення місця проживання дітей, надання дозволу на виїзд дітей за кордон без згоди та участі батька та надання дозволу на зміну та реєстрацію місця проживання дітей без згоди та участі батька), то кожна з них має бути оплачена судовим збором.

За п.2 ч.2 ст. 4 Закону, за подання до суду фізичною особою позовної заяви немайнового характеру, до сплати підлягає судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно ст. 7 Закону України «Про державний бюджет на 2026 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2026 року встановлений у розмірі 3328,00 грн.

Відповідно, загальна сума судового збору за подання заяви про визначення місця проживання дітей, надання дозволу на виїзд дітей за кордон без згоди та участі батька та надання дозволу на зміну та реєстрацію місця проживання дітей без згоди та участі батька, становитиме 3993,60 грн., а з урахування того, що позов подається через підсистему «Електронний суд», судовий збір має бути сплачено в розмірі 3194,88 грн.

Отже позивачу слід сплатити та надати до суду документ який би підтверджував сплату судового збору у розмірі 3194,88 грн.

Реквізити для сплати судового збору за розгляд справи у Подільському районному суді м. Полтави:

отримувач коштів ГУК у Полт.обл/Подільский р-н/22030101; Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37959255; Банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.); Код банку отримувача (МФО) 899998; Рахунок отримувача UA868999980313111206000016715; Код класифікації доходів бюджету 22030101; Призначення платежу *;101; (код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб або реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи); судовий збір, за позовом (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Подільський районний суд м. Полтави (назва суду, де розглядається справа).

Відповідно до статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що заяву подано без додержання вимог, викладених у статті 175 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Згідно ч. 3 ст. 185 цього Кодексу якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Керуючись ст. ст. 185, 258 - 261 ЦПК України,

п о с т а н о в и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про визначення місця проживання дітей, надання дозволу на виїзд дітей за кордон без згоди та участі батька, надання дозволу на зміну та реєстрацію місця проживання дітей без згоди та участі батька - залишити без руху, про що повідомити позивача та встановити позивачу строк десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків заяви.

Роз`яснити позивачу, що у випадку не усунення недоліків у встановлений строк позовна заява буде вважатися неподаною і йому повернута.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і оскарженню в апеляційному порядку окремо від рішення суду не підлягає.

Суддя Подільського районного суду міста Полтави Ю. А. Ткачук