Рішення № 137282571, 10.06.2026, Ставищенський районний суд Київської області

Єдиний унікальний номер: 378/560/26

Провадження № 2/378/517/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2026 року Ставищенський районний суд Київської області в складі:

головуючого - судді: Скороход Т. Н. ,

за участю секретаря: Соколової О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Ставище справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

До суду з вказаним позовом звернулося ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів»» з посиланням на те, що 05.08.2025 між ТОВ «1Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено у електронній формі договір кредитної лінії (надійний) № 8112626, за умовами якого кредитодавець надав відповідачу у власність грошові кошти на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника з використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а позичальник зобов`язалася повернути кредитодавцю таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку кредиту або достроково, та сплатити кредитодавцю плату (проценти) від суми кредиту та комісію за надання кредиту. Відповідач свої зобов`язання за вказаним кредитним договором не виконав належним чином, у зв`язку з чим виникла заборгованість.

26.01.2026 між ТОВ «1Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАПБ»» укладено договір факторингу № 26/01/26, відповідно до умов якого ТОВ «1Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило, а ТОВ «ФК «ЄАПБ»» набуло право грошової вимоги до боржників, вказаних в реєстрі боржників, в тому числі і до відповідача за договір кредитної лінії (надійний) № 8112626 від 05.08.2025 в розмірі 21366,01 грн., зокрема: 9000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 7866,01 грн. - сума заборгованості за процентами та 4500 грн. неустойка.

Позивач просить суд стягнути з відповідача на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ»» заборгованість за договором кредитної лінії (надійний) № 8112626 від 05.08.2025 в розмірі 21366,01 грн. та понесені судові витрати.

Ухвалою судді від 11 травня 2026 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, з повідомленням сторін (а.с. 80-81).

Представник позивача в судове засідання не прибув, ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» в позовній заяві просить справу розглядати без участі представника (а.с. 2-5).

Відповідач в судове засідання не прибув, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином (а.с. 89), відзив на позовну заяву не надав, з будь-яким клопотаннями до суду не звертався.

Суд, розглянувши матеріали справи, дослідивши подані письмові докази, приходить до наступного.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог.

Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Судом встановлено, що 5 серпня 2025 року між ТОВ «ФК «1Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії (надійний) № 8112626, який підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер телефону відповідача (а.с. 7-14).

Відповідно до п. 2.1. вказаного договору кредитодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцеві таку ж суму грошових коштів, або достроково, та сплатити кредитодавцю плату (проценти) від суми кредиту та комісію за надання кредиту відповідно до умов цього договору.

Згідно п. 2.2.1. договору сума кредиту складає 9000 грн., за п. 2.2.2. строк кредитування/строк договору 360 днів; за п.п. 2.2.3-2.2.5 розмір першого обов`язкового платежу 4117,50 грн.; період сплати мінімального обов`язкового платежу становить 30 календарних днів, кількість мінімальних обов`язкових платежів 11; дата сплати першого обов`язкового платежу 03.09.2025.

Тип кредиту невідновлювальна кредитна лінія (п. 2.2.7).

Комісія за надання кредиту 17,25% від суми наданого кредиту (що у грошовому виразі складає 1552,50 грн.) (п. 2.2.8).

Дата надання кредиту 05.08.2025; дата повернення кредиту 30.07.2026; процентна ставка/день (фіксована) 0,95%; орієнтовна загальна вартість кредиту 41332,50 грн.; неустойка/день 450 грн.; загальні витрати за кредитом 32332,50 грн..

Пунктом 2.3.1 погоджена денна процентна ставка -0,998% в день.

Максимальний кредитний ліміт, доступний для позичальника відповідно до умов цього договору, становить 9000 грн. (п. 2.5).

Сума кредитного ліміту, вказана в п. 2.5. договору, є максимально доступною сумою кредиту, яка протягом строку дії договору може бути надана позичальнику. Сума фактично використаних коштів не може перевищувати зазначений максимальний кредитний ліміт (п. 2.6).

Надання кредиту в межах ліміту кредитної лінії супроводжується оформленням додаткової угоди до договору. Така додаткова угода є невід`ємною частиною цього договору (п. 2.7).

Відповідно до п. 2.8 договору проценти за цим договором нараховуються щоденно, починаючи з першого дня користування кредитом до дати повернення, на залишок кредиту, виходячи із строку фактичного користування кредитом та до повного погашення заборгованості за договором.

Технологія (порядок) укладення договору та створення електронних підписів сторонами договору погоджено розділом 5 договору.

Відповідно до п. 5.1 договору перед укладанням (підписанням) договору, позичальник ознайомлюється з паспортом споживчого кредиту та офертою, що містить в тому числі проект договору, політикою конфіденційності, правила надання коштів та банківських металів у кредит за допомогою веб-сайту та мобільного додатку «ClickCredit», іншою інформацією про кредитодавця та послуги, які ним надаються, в тому числі на сайті кредитодавця; інформацію, передбаченою Законом України «Про фінансові послуги та фінансові компанії», Законом України «Про захист прав споживачів», Законом України «Про споживче кредитування», Законом України «Про захист персональних даних».

До укладання (підписання) договору, позичальнику надається можливість вивчити умови договору, включаючи усі його суттєві умови (у тому числі ті, які встановлюють детальний розпис загальної вартості кредиту шляхом ознайомлення з умовами Оферти, паспортом споживчого кредиту, інформацією на сайті (п. 5.3).

Підписуючи електронне повідомлення одноразовим ідентифікатором, позичальник засвідчує, що його акцепт є повним та безумовним, тобто він погоджується з усіма без виключення умовами оферти (п. 5.11).

Укладаючи договір, позичальник засвідчив, що він ознайомилася на сайті кредитодавця з повною інформацією щодо кредитодавця та його послуги, в тому числі інформацією, що передбачена ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування», ст. 7 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» та нормативно-правовими актами Національного банку України (п. 10.1.1. договору).

Позичальник до моменту підписання договору вивчив умови договору та Правила надання коштів та банківських металів у кредит за допомогою веб-сайту та мобільного додатку «ClickCredit», що розміщені на веб-сайті товариства, а його зміст, суть, об`єм зобов`язань сторін та наслідки укладення цього договору йому зрозумілі. Позичальник підтверджує, що договір уклався ним без нав`язування, відповідає його вільному вибору, намірам та інтересам, а інформація, надана кредитодавцем є зрозумілою та достатньою для прийняття усвідомленого рішення (п. 10.1.2 договору).

Відповідно до п. 9.5. договору за порушення кредитодавцем строків надання позичальнику кредиту, визначених договором, позичальник має право стягнути з кредитодавця неустойку у вигляді пені за кожен день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочення, але не більше 15 відсотків від суми простроченого платежу.

В пункті 11 договору «Юридичні адреси та реквізити сторін» відповідачем зазначений номер електронного платіжного засобу: НОМЕР_1 .

Позивачем до позовної заяви також додано копію паспорту споживчого кредиту до договору кредитної лінії (Надійний), які підписані відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором (а.с. 15-16).

Відповідно до копій довідки ТОВ «Європейська платіжна система» від 09.04.2026 (а.с. 17), ТОВ «1Безпечне агентство необхідних кредитів» 05.08.2025 перераховано на картку відповідача № НОМЕР_1 , вказану ним при укладенні договору, грошові кошти в сумі 9000 грн..

Відповідно до копії розрахунку заборгованості за кредитним договором № 8112626 від 05.08.2025, сформованим ТОВ «ФК «1Безпечне агентство необхідних кредитів» (а.с. 19-20), станом на 26.01.2026 заборгованість за період з 05.08.2025 по 03.12.2025 становить 21366,01 грн., з яких 9000 грн. заборгованість за тілом кредиту; 7866,01 грн. заборгованість за процентами та 4500 грн. заборгованість за неустойкою. Відповідачем на погашення заборгованості було здійснено два платежі на загальну суму 4032 грн..

Суд враховує, що такий розрахунок не спростовано відповідачем, та ним не надано суду свій контррозрахунок на суму боргу.

Проценти по кредиту нараховані за період з 05.08.2025 по 03.12.2025 в межах строку кредитування.

Відповідно до приписів ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Передбачено ст. 628 ЦК України, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір).

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

В статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно зі статтею 10 Закону України «Про електронну комерцію» електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття (стаття 11 Закону).

Згідно положень ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Договір укладений між сторонами в електронній формі має силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами, які узгодили всі умови, так як без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, що відповідно до домовленості є електронним підписом позичальника, який використовується ним як аналог власноручного підпису), без здійснення входу відповідачем на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між відповідачем та первісними кредиторами не було б укладено.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 14.06.2022 у справі №757/40395/20-ц, від12.01.2021 у справі №524/5556/19, від 07.10.2020 у справі №127/33824/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18.

Вищевказаний договір кредитної лінії (Надійний) № 8112626 від 05.08.2025, укладений ОСОБА_1 з ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів», підписані відповідачем електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора, а тому, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх (а.с. 7-14).

Таким чином, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами вищевказаного кредитного договору.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У частині першій статті 510 ЦК України передбачено, що сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Законодавство також передбачає порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) в зобов`язанні.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

За частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно з частиною першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч.1 ст.1078 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 513 ЦК України).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини другої статті 516 ЦК України якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні (статті 517 ЦК України).

За змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на її погашення первісному кредитору і таке виконання є належним.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 23.09.2015 у справі №6-979цсі5.

26.01.2026 між ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» був укладений договір факторингу № 26/01/26, відповідно до якого останнє отримало право грошової вимоги до боржників, зазначених в реєстрі боржників, в тому числі і до відповідача за договором кредитної лінії (Надійний) № 8112626 від 05.08.2025 в розмірі 21366,01 грн., з яких: 9000 грн. заборгованість за тілом кредиту; 7866,01 грн. заборгованість за процентами та 4500 грн. заборгованість за неустойкою, що підтверджується копіями договору факторингу № 26/01/26 від 26.01.2026, акту прийому-передачі реєстру боржників № 1 від 26.01.2026 за вказаним договором факторингу, платіжної інструкції № 23757 від 30.01.2026, витягу з реєстру боржників № 1 від 26 січня 2026 (а.с. 22-29).

Вказану заборгованість відповідач не сплатив. З моменту отримання права вимоги до відповідача позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що ТОВ «1 БАНК» свої зобов`язання за договором кредитної лінії виконало, а відповідач взяті на себе зобов`язання не виконав, допустивши прострочення сплати визначених кредитним договором платежів.

Згідно ч. 1 ч. 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Надаючи оцінку поданим позивачем доказам суд, з урахуванням наведених норм чинного законодавства та встановлених у справі обставин, вважає, що відповідач, отримавши обумовлену у кредитному договорі суму, належним чином не виконала взяті на себе кредитні зобов`язання, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка підтверджується письмовими доказами та підлягає стягненню з позичальника на користь банку.

Відповідач відзив з відповідними доказами із запереченнями проти позову та в спростування доводів позивача до суду не подав.

Таким чином, встановивши факт укладення між відповідачем та первісним кредитором ТОВ «1БАНК» договору кредитної лінії, факт отримання відповідачем коштів за вказаним договором та їх неповернення у відповідності до умов вказаного договору у строки, визначені сторонами, та факт переходу права вимоги за цим договором до позивача ТОВ «ФК «ЄАПБ», суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» заборгованості в розмірі за тілом кредиту в розмірі 9000 грн. та за процентами в розмірі 7866,01 грн..

Щодо стягнення заборгованості за неустойкою у розмірі 4500 грн., суд зазначає наступне.

Особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (частина перша статті 14 ЦК України).

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Верховною Радою України прийнято Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» № 2120-IX від 15 березня 2022 року, яким, зокрема розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» доповнено пунктом 6-1 такого змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин інших, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Норми цього пункту поширюються, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем».

Пункт 6-1 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» виключено на підставі Закону України № 3498-IX від 22 листопада 2023 року, який набрав чинності 24 грудня 2023 року.

Також згідно із Законом № 2120-IX від 15 березня 2022 року розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18 такого змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».

На час розгляду справи в суді положення пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України є чинними.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України.

Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України (частина друга статті 4 ЦК України).

Отже, частина друга статті 4 ЦК України закріплює пріоритет норм цього Кодексу над нормами інших законів. До того ж такий спосіб вирішення колізії норм ЦК України з нормами інших законів - з констатацією пріоритету норм цього Кодексу над нормами інших законів підтримувався як Конституційним Судом України (Рішення від 13 березня 2012 року у справі № 5-рп/2012), так і Верховним Судом України (постанови від 30 жовтня 2013 року у справі № 6-59цс13 та від 16 грудня 2015 у справі № 6-2023цс15).

Вказане узгоджується і з правовою позицією, висловленою у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 (пункт 17), від 18 січня 2022 року у справі №910/17048/17 (пункт 78), від 29 червня 2022 року у справі №477/874/19 (пункт 69)).

Також Верховний Суд вже робив висновки щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що на договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (див.: постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06 вересня 2023 року у справі № 910/8349/22); на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (див.: постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 706/68/23 та від 12 лютого 2025 року у справі № 758/5318/23).

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:

(1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;

(2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;

(3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання).

Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Отже, до спірних правовідносин, які виникли у зв`язку із невиконанням грошових зобов`язань, що випливають із кредитних договорів, підлягають застосуванню вимоги пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за пенею за вищевказаним кредитним договором, розмір якої розраховано позивачем в період воєнного стану, оскільки відповідач ОСОБА_1 в силу вимог пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України звільняється від їх сплати внаслідок наявності військового стану в Україні з дня отримання кредиту та по день ухвалення рішення суду.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи

Відповідно до 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати по сплаті судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 512, 514, 516, 517, 526, 527, 530, 610-611, 626, 628, 629, 638, 639, 641, 642, 1047, 1048, 1054, 1055 ЦК України, ст. 12, 13, 81, 82, 83, 141, 263-265, 268, 273, 279, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за договором кредитної лінії (Надійний) № 8112626 від 05.08.2025 в розмірі 16866 (шістнадцять тисяч вісімсот шістдесят шість) гривень 01 копійку, понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 2101 (дві тисячі сто одна гривня) гривні 70 копійок.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Повне найменування учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (07400, Київська область Броварський район м. Бровари, вул. Лісова, 2, ЄДРПОУ 35625014);

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ).

Повне рішення складено 10 червня 2026 року.

Суддя Т. Н. Скороход