Рішення № 137282476, 08.06.2026, Обухівський районний суд Київської області

Справа № 372/963/26

Провадження 2-1303/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

08 червня 2026 року Обухівський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Потабенко Л.В.

при секретарі Буртовій О.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Обухівського районного суду Київської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова Компанія «Універсальна» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку суброгації,

ВСТАНОВИВ:

В лютому 2026 року ПРАТ «СК «Універсальна» звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просить суд стягнути з відповідача на свою користь суму завданих збитків у сумі 14 985,00 грн., суму сплаченого судового збору 2662,40 грн. та витрати на правову допомогу у сумі 3 000,00 грн..

Позивач в судове засідання не з`явився, в позовній заяві представник просив розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечив.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомлено, заяв та клопотань від нього до суду не надходило, відзив до суду не подано.

У зв`язку з неявкою відповідача та не надання відзиву суд вважає за можливе провести розгляд справи у відсутності сторін та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Враховуючи, що всі особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явились, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Ухвалою судді від 07.04.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження з викликом (повідомленням) сторін.

Судом встановлено, що 18.02.2025 року між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Універсальна» та ОСОБА_2 було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту № 3014/400/196967 (далі - Договір). Предметом даного Договору були майнові інтереси Страхувальника, пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом «Fiat», державний номерний знак « НОМЕР_1 ».

23.04.2025 року ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Toyota» державний номерний знак « НОМЕР_2 », допустила зіткнення з автомобілем «Fiat», державний номерний знак « НОМЕР_1 » під керуванням ОСОБА_2 .. Внаслідок вищевказаної ДТП транспортним засобам було завдано механічних пошкоджень.

Відповідно до постанови Печерського районного суду м. Києва від 03.07.2025 року ОСОБА_1 було визнано винною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративне правопорушення, та накладено штраф у розмірі 850 грн..

У відповідності до умов вказаного Договору страхування позивач взяв на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку сплатити на користь Страхувальника страхове відшкодування.

Відповідно до заяви про виплату страхового відшкодування згідно договору добровільного страхування наземного транспорту від 18.02.2025 року власник транспортного засобу «Fiat», державний номерний знак « НОМЕР_1 », ОСОБА_2 звернулась до ПАТ «Страхова компанія «Універсальна» щодо виплати страхового відшкодування.

Дана заява була розглянута, пошкодження застрахованого автомобіля визнано страховим випадком на підставі: акту огляду транспортного засобу від 25.04.2025 року; Рахунку №0000044603 від 28.04.2025 року; Аварійного сертифікату; Страхового акту № 31245-1 від 29.04.2025 року.

ПрАТ «СК «Універсальна» здійснила виплату страхового відшкодування згідно страхового акту від 29.04.2025 року у розмірі 14985,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №16993 від 30.04.2025 року.

Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України (ЦК України далі по тексту) за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. З заявою про виплату страхового відшкодування внаслідок настання страхового випадку звернувся Страхувальник та надав всі необхідні документи. На підставі даної заяви та наданих потерпілою стороною документів було складено страхові акти.

Згідно статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України «Про страхування» до Страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

На підставі ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

На виконання вимог Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV від 01.07.2004 р. цивільно-правова відповідальність на момент настання ДТП Відповідача не була застрахована.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 89 ЗУ «Про страхування» страхування здійснюється на підставі договору страхування, який укладається відповідно до загальних умов страхового продукту, якщо інше не визначено законодавством України. Предметом договору страхування є передача страхувальником за плату ризику, пов`язаного з об`єктом страхування, страховику на умовах, визначених договором страхування або законодавством України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 92 ЗУ «Про страхування» страховик за договором страхування зобов`язаний: у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором або законом строк.

Згідно положень ст. 108 ЗУ «Про страхування» страховик, який здійснив страхову виплату за договором страхування майна, має право вимоги до особи, відповідальної за заподіяні збитки, у розмірі здійсненої страхової виплати та інших пов`язаних із нею фактичних витрат. Якщо договором страхування майна не передбачено інше, до страховика, який здійснив страхову виплату, в межах такої виплати переходить право вимоги (суброгація), яке страхувальник або інша особа, визначена договором страхування або законом, що одержала страхову виплату, має до особи, відповідальної за заподіяні збитки.

Згідно ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Згідно ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування», ст.993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Відповідної до ст. 1194 ЦК особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між Фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

04 липня 2018 року за результатами розгляду справи № 755/18006/15-ц Великою Палатою Верховного Суду було ухвалено постанову, в якій містяться висновки, щодо правильного застосування норм права при стягненні матеріальної шкоди з особи, яка страхувала свою відповідальність. Великою Палатою Верховного Суду було надано такі роз`яснення: «Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою вільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої врахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором, Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37) чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Конституцією України передбачено, що всі рівні перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (статті 24 та 129).

Виходячи зі змісту ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц сформульовано висновки про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує, оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18).

Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідач не скористався своїми правами, що передбачені ст. 76-83, 174, 191 ЦПК України та не надав суду заперечень щодо вимог позивача та доказів на їх спростування.

Враховуючи вищевикладене суд, повно та всебічно дослідивши матеріали справи приходить до висновку про задоволення позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Універсальна» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку суброгації.

Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача. Відповідно до вимог ст. 133, 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача повинно бути стягнено сплачений судовий збір у 2 662 грн. 40 коп..

Що стосується вимоги позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 грн., то в цій частині суд виходить з наступного.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Представником позивача на виконання вказаних вище вимог, а саме підтвердження витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000 грн., суду надано договір про надання правничої допомоги № 15/01/25 від 15.01.2025 року з додатками.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від у справі № 910/12876/19, суд зауважив, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а тому суд не вправі втручатися в ці правовідносини, і вказані витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 1187, 1191 ЦК України, Правилами дорожнього руху України, ст. 12, 13, 76, 81, 82, 89, 130, 133, 141, 223, 263-266, 280 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку суброгації - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» завдані збитки у розмірі 14 985,00 грн., сплачений судовий збір у розмірі 2 662,40 грн. та витрати на правову допомогу 3 000,00 грн., а всього стягнути 20 647,40 грн.

Позивач: Приватне акціонерне товариство «Страхова Компанія «Універсальна», код ЄДРПОУ 20113829, адреса: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 9.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи

Суддя Л.В.Потабенко