Ухвала суду № 137282461, 10.06.2026, Обухівський районний суд Київської області

Справа № 372/3511/26

Провадження № 2-2559/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2026 року м. Обухів

Суддя Обухівського районного суду Київської області Рабчун Р.О., розглянувши в приміщенні Обухівського районного суду Київської області позовну заяву у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебет» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Весела Свинка», Дочірнього підприємства «Степове плюс» Товариства з обмеженою відповідальністю «Весела Свинка», Товариства з обмеженою відповідальністю «Дарземлі» та ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна, скасування державної реєстрації права власності, визнання недійсним іпотечного договору, скасування запису про реєстрації обтяжень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дебет» звернулось до Обухівського районного суду Київської області з позовною заявою про:

- визнання недійсним договору купівлі-продажу комплексу, який знаходиться, за адресою: АДРЕСА_1 (Реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна: 2634953132120), посвідчений 16.09.2022 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мазарчук Наталією Володимирівною та зареєстрований в реєстрі за №1154;

- скасування державної реєстрації права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю «Дарземлі» (код ЄДРПОУ: 44822363) на нерухоме майно - комплекс, що знаходиться, за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна: 2634953132120;

- визнання недійсним Іпотечного договору, укладеного 02.10.2024 між ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дарземлі» (адреса: 03124, м. Київ, б. Гавела Вацлава, буд. 4, літ. "І", оф. 303; код ЄДРПОУ: 44822363), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мазарчук Наталією Володимирівною та зареєстрований в реєстрі за № 2368 в частині нерухомого майна комплексу, який знаходиться, за адресою: АДРЕСА_1 (Реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна:2634953132120);

- скасування запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про іпотеку та обтяження: номер запису про іпотеку 56939625 від 02.10.2024 (комплекс, що знаходиться, за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна: 2634953132120).

Вивчивши матеріали позовної заяви, суд прийшов до висновку, що спір не підлягає вирішенню у порядку цивільного судочинства з огляду на таке.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Перелік категорій справ, що підлягають розгляду в порядку господарського судочинства, визначено у статті 20 ГПК України.

Так, частиною першою статті 20 ГПК України, серед іншого, передбачається, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів; справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах; справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи підприємці; вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами.

Згідно зі статтею 20 ЦПК України та статтею 21 ГПК України не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства, якщо інше не передбачено цими кодексами.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні враховувати суб`єктний склад такого спору, суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлені вимоги, характер спірних правовідносин, зміст та юридичну природу обставин у справі.

Статтею 20 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають, зокрема, справи, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин.

За змістом частин першої та третьої статті 3 Господарського кодексу України (далі - ГК України) під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність). Діяльність негосподарюючих суб`єктів, спрямована на створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов їх функціонування, що здійснюється за участю або без участі суб`єктів господарювання, є господарчим забезпеченням діяльності негосподарюючих суб`єктів.

При вирішенні питання про те, чи можна вважати правовідносини та відповідний спір господарськими, слід керуватися ознаками, наведеними у статті 3 ГК України. Господарський спір належить до юрисдикції господарського суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, урегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського й цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом.

Отже, критеріями розмежування розгляду справ у порядку цивільного чи господарського судочинства є як суб`єктний склад сторін спору, так і характер спірних правовідносин.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, оспорюваний договір купівлі-продажу комплексу, що знаходиться, за адресою: АДРЕСА_1 , укладено 16.09.2022 року між суб`єктами господарювання, а саме, - Дочірнім підприємством «Степове плюс» Товариства з обмеженою відповідальністю «Весела Свинка» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дарземлі» (покупець).

ОСОБА_1 не являється стороною вказаного договір купівлі-продажу комплексу, що знаходиться, за адресою: АДРЕСА_1 , який укладено 16.09.2022 року між Дочірнім підприємством «Степове плюс» Товариства з обмеженою відповідальністю «Весела Свинка» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дарземлі» (покупець).

Отже, відповідачами за позовними вимогами про визнання недійсним договору купівлі-продажу комплексу, який знаходиться, за адресою: АДРЕСА_1 , та скасування державної реєстрації права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю «Дарземлі» на нерухоме майно - комплекс, що знаходиться, за адресою: АДРЕСА_1 , являються юридичні особи суб`єкти господарювання, а саме, - Дочірнє підприємство «Степове плюс» Товариства з обмеженою відповідальністю «Весела Свинка» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Дарземлі».

У свою чергу, відповідачами за позовними вимогами про визнання недійсним Іпотечного договору, укладеного 02.10.2024 між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дарземлі», посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мазарчук Наталією Володимирівною та зареєстрований в реєстрі за № 2368 в частині нерухомого майна комплексу, який знаходиться, за адресою: АДРЕСА_1 (Реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна:2634953132120), та скасування запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про іпотеку та обтяження: номер запису про іпотеку 56939625 від 02.10.2024 (комплекс, що знаходиться, за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна: 2634953132120) є Товариство з обмеженою відповідальністю «Дарземлі» та ОСОБА_1 .

Отже, до ОСОБА_1 заявлено лише позовні вимоги щодо іпотечного договору та скасування запису про іпотеку.

Вирішуючи питання щодо можливості розгляду у порядку цивільного судочинства заявлених до ОСОБА_1 позовних вимог, суд зазначає наступне.

Як убачається із Іпотечного договору, укладеного 02.10.2024 між ОСОБА_1 , як іпотекодержатель/позикодавець, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дарземлі», як іпотекодавець/позичальник, цим договором забезпечується виконання основного зобов`язання, а саме зобов`язання боржника, що випливають із договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Дарземлі», у тому числі повернення іпотеко держателю коштів у розмірі 130000,00 (сто тридцять тисяч) доларів США 00 центів.

Предметом іпотеки є: 1) нежитлова будівля загальною площею 581,9 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; 2) земельна ділянка кадастровий номер: 3223186800:06:003:0004, загальна площа 2,2377 га.; 3) комплекс, об`єкт житлової нерухомості, що складається з наступного майна: А-свинарник-маточник - загальною площею 977,90 кв.м, А1 - свинарник-маточник з переходом, Б - свинарник - літ вигул, В-ВІ - свинарник - забійний цех, Г - котельня, Д - страусятник, Е сховище - склад, N?1 -огорожа, N?2 - ворота, N?5-N?9 - компостні ями.

Отже, оспорюваним іпотечним договором визначено, що цим договором забезпечується виконання основного зобов`язання, а саме, - зобов`язання боржника, що випливають із договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Дарземлі».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.06.2021 року у справі № 916/2813/18, суд касаційної інстанції вказав, що аналізуючи положення п. 4 ч. 1 ст. 20 ГПК України, Велика Палата Верховного Суду в пункті 37 постанови від 03.11.2020 року у справі № 922/88/20 (провадження № 12-59гс20) дійшла висновку, що справи в спорах щодо правочинів незалежно від їх суб`єктного складу, що стосуються акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав у юридичній особі, підлягають розгляду господарськими судами. Винятком є спори щодо таких дій, спрямованих на набуття, зміну або припинення сімейних і спадкових прав та обов`язків, які мають вирішуватися в порядку цивільного судочинства.

Іпотека як акцесорне (додаткове) зобов`язання це юридичний зв`язок, за яким застава нерухомого майна повністю залежить від основного зобов`язання (наприклад, кредитного договору). Вона існує для забезпечення виконання головного боргу, не може існувати самостійно та припиняється разом із його виконанням.

Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина п`ята статті 3, абзаци другий і сьомий частини першої статті 17 Закону України «Про іпотеку», пункт 1 частини першої і речення друге цієї частини статті 593 ЦК України).

Крім того, в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №910/1733/18 від 02.10.2018р. ВС зазначив, що з дати набрання чинності ГПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII до юрисдикції господарських судів належать спори щодо розгляду спорів стосовно правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо сторонами цього основного зобов`язання є юридичні особи та (або) фізичні особи підприємці. У цьому випадку суб`єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи.

Верховний Суд у постанові від 21 квітня 2020 року в справі № 910/17433/19 дійшов висновку про те, що у спорах, які виникають з кредитних та іпотечних правовідносин, цілком достатнім для їх належності до господарської юрисдикції є те, що сторонами основного зобов`язання мають бути юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (стаття 548 ЦК України).

Виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання (стаття 546 ЦК України). Отже, для забезпечення виконання основного зобов`язання сторони можуть передбачати як визначені у статті 546 цього Кодексу види забезпечення зобов`язань, так й інші види, встановлені договором або законом.

Отже, оскільки зобов`язання, що виникають з іпотечного договору, укладеного 02.10.2024 між ОСОБА_1 , та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дарземлі», випливають із договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Дарземлі», то і спір за позовними вимогами до ОСОБА_1 підлягає вирішенню за правилами господарського судочинства.

Положеннями п. 1 ч.1 ст. 186 ЦПК України передбачено, що суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до положень ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Справи, що належать до юрисдикції господарських судів, визначено ст. 20 ГПК України, за змістом п. 3, 4, 15 частини першої якої господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, у тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів; справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах; й інші справи у спорах між суб`єктами господарювання.

Водночас, суд зазначає, що критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Стаття 124 Конституції України передбачає, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.

За вимогами ч. 1 ст. 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі визначеного законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ч. 2 ст. 414 ЦПК України порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19 - 22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.

Відповідно до вимог ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Вимогами ч. 1 ст. 19 даного Кодексу визначено справи, що відносяться до юрисдикції загальних судів, а саме, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Оцінюючи наведені обставини у сукупності з положеннями ЦПК України та приписами ст. 20 ГПК України, суд дійшов висновку, що спірні правовідносини за оскаржуваним іпотечним договором безпосередньо стосуються розпорядження корпоративними правами юридичної особи, а не цивільних правовідносин у їх класичному розумінні.

У свою чергу, вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебет» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Весела Свинка», Дочірнього підприємства «Степове плюс» Товариства з обмеженою відповідальністю «Весела Свинка», Товариства з обмеженою відповідальністю «Дарземлі» про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна, скасування державної реєстрації права власності також підлягають вирішенню у порядку господарського судочинства з огляду на суб`єктний склад учасників та характер правовідносин.

Відтак, усі заявлені позовні вимоги підлягають розгляду саме у порядку господарського судочинства.

Враховуючи зазначене, керуючись статтею 20 ЦПК України, п. 1 ч. 1 ст. 186, ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у відкритті провадження в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебет» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Весела Свинка», Дочірнього підприємства «Степове плюс» Товариства з обмеженою відповідальністю «Весела Свинка», Товариства з обмеженою відповідальністю «Дарземлі» та ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна, скасування державної реєстрації права власності, визнання недійсним іпотечного договору, скасування запису про реєстрації обтяжень.

Роз`яснити позивачу, що він має право звернутись з аналогічними позовними вимогами у порядку господарського судочинства.

Копію ухвали надіслати учасникам справи.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Ухвала може бути оскаржена протягом 15 днів з дня її проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Р.О. Рабчун