Рішення № 137281638, 10.06.2026, Олевський районний суд Житомирської області

Справа № 287/2552/25

провадження 2/287/722/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2026 року м. Олевськ

Олевський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Винара Л.В.

з участю секретаря Кострицької Т.П.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Олевську цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Гелексі», представник позивача адвокат Рудзей Юрій Володимирович, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «Гелексі» (надалі - ТОВ «ФК «Гелексі», позивач) звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики № 4708 від 11.03.2018 у розмірі 20315,60 грн., витрат зі сплати судового збору у розмірі 2423,00 грн. та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що 11.03.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Гелексі» (23.06.2025 назву змінено на Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «Гелексі») та ОСОБА_1 , за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи було укладено договір позики № 4708 від 11.03.2018 в електронній формі. Електронний договір, укладений, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі». Відповідно до положень Договору позики Позикодавець надає Позичальнику позику (надалі за текстом іменується «позика» в усіх відмінках), а Позичальник зобов`язується повернути позику та грошову винагороду за користування позикою у відповідності до умов Договору, в національній грошовій одиниці України гривні, в сумі та строк встановлений цим Договором. Грошові кошти у позику за цим Договором надаються на умовах невідновлювальної кредитної лінії. Грошові кошти у позику за цим Договором надаються окремими траншами. Позивач не відкриває рахунки споживачам фінансових послуг та не здійснює їх обслуговування. Тому, з метою перерахування коштів Позичальникам, Позивач уклав договір з надавачем платіжних послуг - ТОВ «ФК «Елаєнс». ТОВ «ФК «Елаенс» (ТМ "ФОНДІ") є компанією, що мала право на надання платіжних послуг. На підставі договору №04/08-17-ПК від 04.08.2017 ТОВ «ФК «Елаенс» (ТМ «Фонді») надавало ТОВ «ФК «Гелексі» послуги з переказу фізичним особам грошових коштів, без відкриття рахунку. Відповідно до змісту довідки наданої платіжним оператором, у результаті платіжної операції на картковий рахунок Позичальника, було успішно перераховано кошти у сумі 4000 грн. На підставі зазначеного вище договору Позичальнику надано грошові кошти в якості позики у сумі 4000 грн., на умовах строковості, поворотності та оплатності. Відповідно до умов договору позики, стандартна процентна ставка становить 0,01 % в день, розмір комісії складає 1,9 %; підвищена комісійна винагорода у випадку прострочення терміну платежу становить 3.0%. Відповідачка не виконує свої грошові зобов`язання належним чином, довготривалий строк. Заборгованість відповідачки перед позивачем на дату подання позову складає 20315,60 грн., з яких: 4000 грн. заборгованість за позикою; 16315,60 грн. заборгованість по процентам та комісії за користування позикою. За наведених обставин, просить позов задоволити.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано судді Винару Л.В.

На запит Олевського районного суду Житомирської області надійшла інформація із Олевської міської ради Житомирської області стосовно зареєстрованого місця проживання відповідачки ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 25.11.2025 відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 279 ЦПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Згідно з ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або за власною ініціативою суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надав до суду письмову заяву, у якій просить розглянути справу без участі представника позивача, заявлені позовні вимоги підтримує в повному обсязі та не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідачка у судові засідання на розгляд справи 30.03.2026 та 10.06.2026 не з`явилась та не повідомила про причини неявки, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, у встановленому законодавством порядку, шляхом направлення на її адресу судової повістки та опублікування оголошення про розгляд справи на веб-сайті суду, що стверджується матеріалами справи. Заяву про відкладення розгляду справи та відзив на позов відповідачка до суду не надала.

Заперечення стосовно розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від сторін у справі не надходили.

Відповідно до ч.5 ст.223 ЦПК України, суд може розглянути справу за відсутності позивача, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 Цивільного процесуального кодексу України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Оскільки, відповідачка в судове засідання не з`явилась, причини неявки суду не повідомила, відзив на позов не подала, жодних заяв та клопотань до суду не надіслала та враховуючи, що представник позивача не заперечує проти заочного розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд дослідив матеріали справи, вирішив питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та якими доказами вони підтверджуються, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин та дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч. 1 ст. 3 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

В силу положень ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що між ТОВ "Фінансова Компанія "Гелексі" та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи було укладено договір позики № 4708 від 11 березня 2018 року в електронній формі (а.с. 10-17).

Відповідно до п. 1.1 Договору сторони домовились, що сума позики - 4000,0 гривень; плата за користування позикою встановлюється у вигляді : процентів (надалі за текстом іменується - «процентна ставка» в усіх відмінках) складає 0,01 % в день від поточного залишку позики; комісії (надалі за текстом іменується - «комісійна винагорода» в усіх відмінках) складає 1,6%, в день від початкового розміру позики відповідно пп.1.1.1. Договору; нарахування процентів за Договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування позикою; нарахування комісії за Договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування позикою; строк повернення позики (термін платежу): 09 квітня 2018 року. Відповідно до п. 1.2 Договору позика надається Позичальнику в сумі, що зазначена в пп.1.1.1. Договору в безготівковій формі (шляхом зарахування відповідної суми на банківський рахунок Позичальника). Згідно з п. 1.3 Договору, якщо Позичальник повертає позику в той самий день, що і день отримання позики - Позичальник сплачує на користь Позикодавця компенсацію в розмірі 100,00 грн. У цьому випадку вимоги пп.1.1.2 1.1.4 не застосовується.

Відповідно до п. 2.1 Договору, строк дії Договору до повного виконання Позичальником зобов`язань за Договором.

Згідно з п. 2.2 Договору датою укладання Договору є дата перерахування суми кредиту на банківський рахунок Позичальника.

Крім того, відповідачкою підписано Паспорт позики, який містить загальні умови щодо позики (а.с. 18-22).

Позивач свої зобов`язання за договором позики виконав в повному обсязі, перерахувавши на картковий рахунок відповідачки 4000,00 грн, що підтверджується довідкою ТОВ "ФК "Елаєнс" № 4708 від 01 вересня 2025 року (а.с. 31).

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості, з 11.03.2018 по 30.07.2025 заборгованість відповідачки перед позивачем складає 20315,60 грн., з яких: 4000 грн. заборгованість за позикою; 59,60 грн. заборгованість по процентам та 16256,00 заборгованість по комісії за користування позикою(а.с. 23-28).

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір ). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Статтею 3 Закону України«Про електроннукомерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 7, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним кодексом України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису ( факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису ) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Норми статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа і не може визнаватися недійсним лише через його електронну форму.

Згідно з ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ч. 1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно з статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Згідно з ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому відповідачкою не подано у визначеному ЦПК України порядку жодного доказу на спростування доводів представника позивача, викладених у позовній заяві.

На підставі вищезазначеного, суд дійшов висновку про наявність спірних правовідносин між сторонами, які належать до договірних зобов`язань, а саме випливають з договору позики, встановив, що права позивача порушені відповідачкою, а тому вони підлягають захисту, шляхом стягнення з відповідачки на користь ТОВ «ФК «Гелексі» заборгованості за договором позики № 4708 від 11.03.2018 в розмірі 20315,60 грн. Відповідно до 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як слід розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За правилом частини 1 та пункту 3 частини 2 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі часткового задоволення позову інші судові витрати, серед яких витрати на професійну правничу допомогу, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, згідно платіжної інструкції № 2399 від 05.11.2025 (а.с. 1) позивачем було сплачено 2423,00 грн. судового збору, які підлягають стягненню з відповідачки.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1. п. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаний з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Згідно з ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до п. 1, 2 ч. ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження надання правничої допомоги, позивачем надано договір про надання правничої допомоги від 09.07.2025, укладеного між адвокатом Рудзей Ю.В. та ТОВ «ФК «Гелексі»; акт № 4708 наданих послуг правничої допомоги за Договором про надання правничої допомоги від 09.07.2025, за яким адвокатом Рудзей Ю.В. надано позивачу послуги: правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій 1 год. (1000 грн.); складання позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості 3 год. (3000 грн.), формування додатків до позовної заяви 1 год. (1000,00 грн.), всього на суму 5000 грн.; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю; довіреність від 09.07.2025 (а.с 32-38).

Суд, розподіляючи витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу, приходить до висновку про те, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у вказаному розмірі з відповідачки, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у додатковій постанові від 14 листопада 2018 року у справі №753/15687/15.

При цьому, суд звертає увагу на те, що предметом позову є стягнення заборгованості за договором позики. Справа є малозначною в силу вимог закону та не є складною, у даній категорії справ наявна узгоджена та установлена судова практика, також існує відпрацьована адвокатська практика у даній категорії справ.

За таких обставин, суд вважає, що витрати на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 5 000,00 грн. є завищеними, належним чином не обґрунтованими, та становлять надмірний тягар для відповідачки, що суперечить принципу розподілу судових витрат.

Враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, суд доходить висновку про необхідність зменшення їх розміру та стягнення із відповідачки на користь позивача понесених у даній справі витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи в суді у розмірі 3000,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 204, 207, 628, 639, 1046, 1048, 1049, 1050 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 12, 13, 76-81, 137, 141, 263-265, 268, 273, 280-282, 352, 354 ЦПК України, Законом України «Про електронну комерцію», суд,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Гелексі», представник позивача адвокат Рудзей Юрій Володимирович, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Гелексі»заборгованість за договором позики № 4708 від 11.03.2018 у розмірі 20315 (двадцять тисяч триста п`ятнадцять ) грн. 60 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Гелексі» витрати зі сплати судового збору у розмірі 2423 (дві тисячі чотириста двадцять три) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Гелексі» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) грн. 00 коп.

В задоволенні решти позовних вимог в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідачки. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відомості про учасників справи згідно п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «Гелексі», ЄДРПОУ 41229318, місцезнаходження: 01054, м. Київ, вул. В`ячеслава Липинського, буд. 10/1.

Представник позивача: Рудзей Юрій Володимирович, адреса для листування: 10030, м. Житомир-30, а/с 25.

Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя: Л. В. Винар