Рішення № 137281609, 10.06.2026, Олевський районний суд Житомирської області

Справа № 287/658/25

провадження 2/287/258/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2026 року м. Олевськ

Олевський районний суд Житомирської області у складі:

головуючого судді Нижника Г.П.,

за участю секретаря судового засідання Корнєйчук О.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ», представник позивача Пархомчук Сергій Валерійович до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» (надалі -ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ», позивач) - адвокат Пархомчук С.В. звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 (надалі ОСОБА_1 , відповідач) на користь ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» заборгованість за кредитним договором № 2019659 від 13.06.2021 у розмірі 45780,00 грн та судовий збір у сумі 2422,40 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 24.12.2021 між ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» та ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» укладено договір факторингу №02-24122001 відповідно до умов якого ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» відступило ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників від 24.12.2021 до договору факторингу № 02-24122001, ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 13.06.2021 між первісним кредитором ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» правонаступником якого являється ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 2019659 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, який відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) і був надісланий на номер мобільного телефону відповідачки. Підписуючи договір відповідач підтвердила, що вона ознайомилася з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно їх дотримуватися. Ці правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст.ст.641,644 ЦК Українина укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладання договору. Відповідно до п.1.2 Кредитного договору, Товариство зобов`язується надати Клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором на наступних умовах: сума виданого кредиту 15000,00 грн, дата надання кредиту 13.06.2021, строк кредиту 18 днів, валюта кредиту UAH, стандартна процентна ставка 1,90 % в день. На підтвердження виконання Товариством п. 2.1 Кредитного договору, позивач надає лист ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 04.03.2024, відповідно до якого 13.06.2021 на картковий рахунок відповідач було перераховано кредитні кошти в сумі 15000,00 грн за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 , що являється доказом видачі кредитних коштів. Натомість відповідач взяті на себе зобов`язання щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконувала. Враховуючи зазначене, представник позивача просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за наданим кредитом в сумі 45780,00 грн, яка складається з простроченої заборгованості за сумою кредиту в розмірі 15000,00 грн та простроченої заборгованості за процентами в розмірі 30780,00 грн. Також, представник позивача просить стягнути з відповідач судовий збір в сумі 2422,40 грн.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано судді Нижнику Г.П.

Ухвалою суду від 12.12.2025 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

20.10.2025 відповідачем до суду подано відзив на позов, в якому відповідач посилалася на те, що, на її думку, вимоги позивача є безпідставними та такими, що суперечать нормам чинного законодавства, а тому підлягають залишенню без задоволення. На думку відповідача, відсутні належні та допустимі докази укладення кредитного договору №2019659 від 13.06.2021, укладеного нібито між нею та ТОВ «Лінеура Україна», перерахунку останнім коштів саме на її банківський рахунок (картку) та належність вказаного позивачем номеру картки саме їй. Вона заперечує проти позову, оскільки не надсилала електронне повідомлення ТОВ «Лінеура Україна», не заповнювала формуляри заяви або іншої форми про прийняття пропозиції в електронній формі, не отримувала одноразових ідентифікаторів та не вчиняла жодних дій, які могли бути розцінені, як пропозиції або прийняття пропозицій укласти електронний договір. Вона заперечує отримання грошових коштів на підставі вказаного кредитного договору. На підтвердження нібито надання їй кредиту позивач посилається на відповідь ТОВ «Універсальні платіжні рішення», яка не є належним та допустимим доказом виникнення між нею та ТОВ «Лінеура Україна» правовідносин з кредитування, а лише підтверджує проведення платежів в системі. При цьому жодних відомостей щодо власника картки отримувача вказана відповідь не містить, а в призначенні платежу не вказано, що вказані кошти перераховано на виконання умов кредитного договору №2064597. Тому, на думку відповідача, ТОВ «Лінеура Україна» не могла відступити право вимоги по кредиту позивачу, оскільки вказаний кредит не видавало. Позивачем не надано суду ні доказів отримання відповідачем кредиту чи перерахування кредитних коштів на її рахунок, ні документів, що підтверджують розмір заборгованості по кредиту та відсоткам, ні детального розрахунку боргу. Тому позивач просила у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

17.12.2025 представником позивача до суду подано відповідь на відзив, в якій представник позивача позовні вимоги підтримав, а відзив відповідача на позов просив залишити без задоволення. Представник позивача зазначив, що відповідач, діючи добровільно та усвідомлено, без жодного зовнішнього тиску чи примусу скористалася доступом до мережі Інтернет та перейшла на офіційний веб-сайт Первісного кредитора, де самостійно, з використанням інтегрованого калькулятора, обрала бажану суму кредиту та строк кредитування, після чого надала персональні дані, зокрема реквізити банківської картки, на яку в подальшому були зараховані кошти. У процесі укладення правочину відповідач пройшла передбачені етапи ідентифікації та підтвердження наміру укласти кредитний договір, за результатами чого між сторонами було укладено договір у встановленому законом порядку. Відповідно до встановленого алгоритму дій споживача в телекомунікаційній системі Первісного кредитора, що застосовується з метою акцепту оферти та належного укладення електронного договору, позичальнику надається можливість перейти за посиланням на відповідну вебсторінку, де він має змогу ознайомитися з умовами публічної оферти, яка містить усі істотні умови договору відповідно до вимог цивільного законодавства. Додатково, для підтвердження волевиявлення, на номер мобільного телефону, зазначений позичальником у заявці на отримання кредиту, направляється SMS-повідомлення із відповідною інформацією. Позичальник має можливість завантажити собі на персональний комп`ютер проект договору (оферту) в електронному вигляді, як це передбачено п. 2 ч. 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію». Одночасно з переходом на сторінку ознайомлення з офертою, Первісним кредитором генерується та відправляється, на номер телефону вказаний позичальником в заявці на кредит, персональний одноразовий ідентифікатор, який використовується позичальником для підписання електронного договору. Введення одноразового персонального ідентифікатора і є вчиненням дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, а саме - акцептом в розумінні ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію». Позичальнику в доступній формі роз`яснюється, що у разі згоди з умовами оферти, для її акцепту необхідно ввести на відповідній сторінці одноразовий ідентифікатор, надісланий на вказаний номер мобільного телефону, та натиснути кнопку «ТАК». Сукупність цих дій становить підписання електронного договору шляхом використання електронного підпису з одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». У конкретному випадку відповідач здійснила усі передбачені дії отримала одноразовий ідентифікатор, надісланий на номер мобільного телефону, введений нею під час оформлення заявки, ввела його у відповідне поле інформаційної системи та підтвердила акцепт натисканням кнопки «ТАК». Ці дії зафіксовані в електронній системі Первісного кредитора та відображені у матеріалах справи як належний доказ укладення електронного договору. Вищевказаний електронний договір укладений сторонами шляхом ідентифікації позичальника та використання ним електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором, що узгоджується з вимогами законодавства. Без здійснення всіх цих дій договір між відповідачем та Первісним кредитором не був би укладений. Тобто, для укладання кредитного договору, відповідачем вчинено ряд дій, без здійснення яких договір був б не укладеним, що, в свою чергу, підтверджує укладання вказаного договору в електронній формі. Обставини укладення вказаного договору відповідач не спростувала належними та допустимими доказами. Щодо підтвердження перерахування кредитних коштів відповідачу, то за умовами кредитного договору кошти надаються Позичальнику в безготівковій формі на банківську картку, вказану Позичальником при укладенні кредитного договору. Первинний кредитор у своїй господарській діяльності з метою переказу та приймання грошових коштів за договорами позики користується фінансовими послугами платіжних провайдерів. Верифікація банківської картки відбувається за допомогою сертифікованих платіжними системами Visa та MasterCard сервісів, зокрема WayForPay, Ipay, Platon. Під час реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства на веб-сайті первинного кредитора, для надання платіжних реквізитів Товариству, кожен клієнт після натискання кнопки «Додати карту» автоматично перенаправляється на сайт відповідного платіжного провайдера, де вводить необхідні дані для проведення розрахунків та надає свої платіжні реквізити. Після блокування коштів клієнт повертається на веб-сайт Товариства. До бази даних Товариства від платіжного сервісу надходить виключно частина номеру картки та токен, згенерований платіжним сервісом, що забезпечує безпеку збереження інформації. Ні Первісний кредитор, ні Позивач не мали і не мають доступу до повного номера банківської картки Відповідача, оскільки ця інформація є банківською таємницею. Відповідач, як власник карткового рахунку, на який було перераховано кредитні кошти, може самостійно отримати виписку по рахунку для підтвердження або спростування факту перерахування та отримання кредитних коштів. Однак відповідачем не надано суду належних і допустимих доказів того, що відповідні кошти не були зараховані на її картковий рахунок, зазначений у договорі або доказів того, що зазначений картковий рахунок відповідачу не належить. При цьому, на підтвердження факту перерахування відповідачу коштів позивачем надано лист ТОВ «Універсальні платіжні рішення». Щодо призначення платежу, то перерахування коштів на платіжну карту Відповідача за укладеним договором було безпосередньо здійснено оператором онлайн-послуг платіжної інфраструктури, який здійснює операції у безготівковій формі. Тому видаткові касові ордери на суму переказу не складаються. Також умовами угоди з банком-еквайєром, від якого фактично надходять на картки клієнтів кошти до переказу, передбачено надходження від Компанії загальних сум поповнення карток за визначений період, а не сум окремих транзакцій. У зв`язку з цим виділення транзакції як окремого платежу із зазначенням призначення не є можливим у банківській виписці. Крім того, вказаний лист ТОВ «Універсальні платіжні рішення» відповідає вимогам, передбаченим ч.3 ст.13 Закону України «Про електронну комерцію». Щодо нарахування відсотків та автопролонгації дії договору, то відповідно до п.1.3 кредитного договору, строк кредиту 18 днів. При цьому, п.4.2 кредитного договору передбачено порядок автопролонгації строку кредиту, а загальна кількість автопролонгацій обмежується загальною кількістю календарних днів користування кредитом, яка не може бути більшою за 120 календарних днів. Відповідач погодилася на умови, визначені кредитним договором, щодо його пролонгації та нарахування відсотків у випадку прострочення повернення кредиту, тому твердження відповідача про незаконність нарахування процентів, на думку представника позивача, є необґрунтованими.

18.05.2026 через підсистему «Електронний суд» від представника позивача за довіреністю адвоката Пархомчук С.В. в інтересах позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» надійшла заява про розподіл судових витрат, разом з доказами направлення даної заяви відповідачу, у якій останній просить суд: стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» витрати на професійну правову допомогу у розмірі 10 500,00 грн.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, прохальній частині позовної заяви та у заяві про розподіл/відшкодування/компенсацію судових витрат просить проводити розгляд справи без його виклику. Проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідач у судове засідання не з`явився, проте на адресу суду надала заяву про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги не визнає.

Заперечення стосовно розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від сторін у справі не надходили.

Розгляд справи здійснювався за відсутності учасників справи, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та якими доказами вони підтверджуються, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив таке.

13.06.2021 між ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №2019659 (далі -Договір), що також підтверджується паспортом споживчого кредиту, графіком платежів, довідкою про ідентифікацію (а. с. 16-19, 20-32, 36).

Відповідно до п. 1.1 Договору укладення цього Договору здійснюється сторонами за допомогою ІТС Товариства, доступ до якої забезпечується клієнту через веб-сайт або мобільний додаток. Електронна ідентифікація клієнта здійснюється при вході клієнта в особистий кабінет, шляхом перевірки Товариством правильності введення одноразового ідентифікатора, направленого Товариством на номер мобільного телефону клієнта, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення пароля входу до особистого кабінету. При цьому клієнт самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до веб-сайту/ІТС Товариства.

Згідно з п. 1.2 Договору на умовах, встановлених Договором, Товариство зобов`язується надати клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.

Тип кредиту кредит. Сума кредиту складає: 15000,00 гривень.

Відповідно до п. 1.3 Договору строк кредиту 18 днів. Дата повернення кредиту вказується в Графіку платежів, що є Додатком № 1 до цього Договору. Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах, визначених в Розділі 4 цього Договору.

Тип процентної ставки фіксована (п. 1.4 Договору).

Згідно з п. 1.4.1 Договору стандартна процента ставка становить 1,90% в день та застосовується:

-у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.3 цього Договору;

- у межах нового строку кредиту, якщо відбулася пролонгація за ініціативою клієнта відповідно до п. 4.1 Договору;

- у межах нового строку кредиту, якщо відбулася автопролонгація відповідно до п. 4.2 Договору.

Відповідно до п. 1.5 Договору орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення Договору складає: за стандартною ставкою 38852.66% річних; за зниженою ставкою 1246.32% річних.

Згідно з п. 1.6 Договору орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення Договору складає: за стандартною ставкою 20130,00 грн.; за зниженою ставкою 17052,00 грн.

Кредит надається Товариством у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 або на іншу платіжну картку клієнта, реквізити якої надані клієнтом Товариству з метою отримання кредиту (п. 2.1 Договору).

Відповідно до п. 4.2.1 Договору сторони домовились, що у випадку, якщо у клієнта на дату закінчення строку кредиту (нового строку кредиту після пролонгації) наявна заборгованість за кредитом та клієнт не продовжив строк кредиту відповідно до п. 4.1.1-4.1.6 Договору, за цим Договором застосовується автоматичне продовження строку користування кредитом (автопролонгація) з наступного дня після запланованої дати повернення кредиту.

Згідно з п. 4.2.5 Договору загальна кількість автопролонгацій за цим Договором обмежується загальною кількістю календарних днів користування кредитом, яка не може бути більшою за 120 календарних днів (включаючи період, визначений в п. 1.3 Договору та періоди пролонгацій). Тобто, якщо у разі наступної (чергової) автопролонгації загальна кількість днів користування кредитом буде більшою за 120, така автопролонгація не застосовується, а строк повернення кредиту та сплати нарахованих процентів є таким, що настав.

Цей договір підписаний 13.06.2021 від імені ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором Т392.

Згідно з додатком № 1 до договору про надання фінансового кредиту: строк кредиту 18 днів; сума кредиту 15000,00 грн.; сума нарахованих процентів 5130,00 грн.; разом до сплати 20130,00 грн. Додаток № 1 до договору підписаний 13.06.2021 від імені ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором Т392 (а. с. 15).

Відповідно до листа ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 04.03.2024 №30919-0403 між товариством укладено договір від 12.03.2019 № ФК-П-19/03-01 на переказ коштів. Відповідно до зазначеного договору успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта: 13.06.2021 о 13:59:09 на суму 15000,00 грн, № картки НОМЕР_2 (а.с. 49).

24.12.2021 між ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» (далі- Клієнт) та ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» (далі- Фактор) укладено договір факторингу № 02-24122001 (а.с. 42-48).

Відповідно до п. 1.1 договору факторингу на умовах, визначених цим договором, Фактор передає грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступає Факторові права грошової вимоги (Права Вимоги) до боржників за кредитними договорами.

Згідно з витягом з реєстру боржників до договору факторингу від 24.12.2021 № 02-24122001 ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» набуло право вимоги до боржника ОСОБА_1 за укладеним Договором від 13.06.2021 №2019659, відповідно до якого: сума виданого кредиту 15000,00 грн; залишок за тілом кредиту 15000,00 грн; залишок за відсотками 30780,00 грн; загальна сума заборгованості 45780,00 грн; дата закінчення договору 01.07.2021 (а.с. 35).

ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» надіслав відповідачу вимогу від 13.01.2025 про виконання зобов`язань за кредитним договором, відповідно до якої заборгованість на дату відступлення склала 45780,00 грн, а саме: заборгованість за сумою кредиту 15000,00 грн; залишок за відсотками 30780,00 грн.

Дані щодо виконання боржником вказаної вимоги відсутні.

Відповідно до виписки з особового рахунку за Договором 13.06.2021 ОСОБА_1 надано кредит згідно з кредитним договором №2019659. Заборгованість перед ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» за відповідним Договором станом на 10.01.2025 року складає 45780,00, з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту 15000,00 грн; прострочена заборгованість за відсотками 30780,00 грн. Станом на 10.01.2025 року заборгованість за кредитним договором від 13.06.2021 №2019659 не погашена. Нарахування відсотків, пені, штрафів ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» не здійснювало (а.с. 34).

Отже у справі, що розглядається предметом розгляду є правовідносини сторін, що склалися у зв`язку з укладенням кредитного договору, однією із форм якого є онлайн кредит, тобто позика оформлена через мережу Інтернет.

Наведене свідчить про належне укладення між відповідачем та кредитором ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» кредитних договорів шляхом проставляння електронного підпису сторін, умови яких кредитодавцем були виконані. Відповідач свої зобов`язанні за цим договорам щодо повернення кредитних коштів не виконала.

Аналогічна правова позиція сформована у ряді постанов Верховного Суду. Так, у постанові від 16.12.2020 у справі № 561/77/19, скасовуючи судові рішення про відмову у позові і ухвалюючи нове про стягнення боргу за кредитним договором, Верховний Суд зазначив, що матеріали справи містять достатньо доказів, з яких вбачається, що між сторонами був укладений кредитний договір в електронній формі, умови якого позивачем були виконані, однак відповідач у передбачений договором строк кредит не повернув.

Такі ж висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України «Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 та від 10.06.2021 у справі № 234/7159/20.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини другої статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем він вважається укладеним в письмовій формі.

Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» передбачено договір про надання фінансових послуг (включно, мікропозики) укладається виключно в письмовій формі: у паперовому вигляді; у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг»; шляхом приєднання клієнта до договору, який може бути наданий йому для ознайомлення у вигляді електронного документа на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, та/ або (у разі надання фінансової послуги за допомогою платіжного пристрою) на екрані платіжного пристрою, який використовує особа, яка надає фінансові послуги; в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до положень статей 5, 15 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною. Суб`єкти електронного документообігу, які здійснюють його на договірних засадах, самостійно визначають режим доступу до електронних документів, що містять конфіденційну інформацію, встановлюють для них систему (способи) захисту.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З огляду на положення вище вказаного законодавства можливо дійти висновку, що з урахуванням особливостей договорів, щодо виконання яких виник спір між сторонами, їх укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із матеріалів справи вбачається, що кредитодавцем використовувався електронний договір та застосування цифрового підпису. Кредитні договори підписані електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Матеріали справи містять достатньо доказів, з яких вбачається, що між ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір в електронній формі, умови якого позикодавцем були виконані. Однак відповідач свої зобов`язання за цим договором щодо повернення кредитних коштів не виконала, внаслідок чого утворилась заборгованість.

Таким чином, встановивши, що право позивача було порушено внаслідок неповернення кредиту відповідачем, позовна вимога про стягнення тіла кредиту у сумі 15000,00 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо заявленої позивачем вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за відсотками в сумі 30780,00 суд зазначає наступне.

Згідно з частиною першою статті 530 ЦК України якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

При цьому законодавство визначає різні поняття: як «строк договору», так і «строк (термін) виконання зобов`язання» (статті 530, 631 ЦК України).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа № 14-10цс18) та 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), постановах Верховного Суду від 10 серпня 2022 року у справі № 754/16771/17 (провадження № 61-12636св21), від 01 вересня 2022 року у справі № 225/3427/15-ц (провадження № 61-18053св21) зазначено: «право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Після спливу чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання».

За умовами кредитного договору № 2019659 від 13.06.2021 сторони погодили строк кредитування на 18 днів, а саме з 13.06.2021 по 01.07.2021.

При цьому, сторони в п. 4.1.1 кредитного договору № 2019659 від 13.06.2021 обумовили можливість пролонгації строку кредитування у випадку неможливості виконання клієнтом свого зобов`язання, шляхом ініціювання останнім укладення додаткової угоди до договору.

Доказів на підтвердження звернення ОСОБА_1 до ТОВ «Лінеура Україна» із пропозицією (офертою) про продовження строку кредитування суду не надано.

Відтак, суд приходить до висновку про те, що строк кредитування за кредитним договором № 2019659 від 13.06.2021 закінчився 01.07.2021, тому з цього часу первісний кредитор не мав підстав для здійснення нарахування відсотків, передбачених умовами договору, поза межами строку кредитування.

Що стосується автоматичної пролонгації строку кредитування, передбаченої п. 4.2 кредитного договору № 2019659 від 13.06.2021, слід вказати, що підстави для її застосування є аналогічними підставам звичайної пролонгації, яка відповідно до п. 4.1.1 договору здійснюється виключно за ініціативою клієнта, шляхом укладення додаткової угоди.

Така конструкція фактично позбавляє боржника можливості вільного волевиявлення щодо продовження строку кредитування, оскільки автоматична пролонгація відбувається незалежно від його активних дій. У зв`язку з цим, умови автопролонгації набувають ознак «вибору без вибору», що ставить боржника у завідомо невигідне становище та порушує принцип справедливого балансу прав і обов`язків сторін договору, а відтак не може вважатися належною правовою підставою для продовження строку кредитування та нарахування відсотків поза межами первісно погодженого строку.

Відповідно до ч. ч. 1, 8 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача.

Отже, виходячи з того, що строк кредитування за вказаним кредитним договором завершився 01.07.2021, у первісного кредитодавця було відсутнє право нараховувати відсотки за користування кредитом після вказаної вище дати, а тому вимоги позивача про стягнення таких відсотків, нарахованих після 01.07.2021, є необґрунтованими, з огляду на що такі не підлягають задоволенню. Після цих дат права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Як вбачається з матеріалів справи, кредитний договір № 2019659 від 13.06.2021 укладено на 18 днів з 13.06.2021 по 01.07.2021 з відсотковою ставкою в розмірі 1,90% за кожен день користування кредитом. Тобто, за вказаний період розмір відсотків становить 5130,00 грн (15000,00 грн х 1,90 % х 18 день).

Таким чином, відсотки у розмірі 5130,00 грн підлягатимуть стягненню з відповідача на користь позивача.

Частинами 1, 3 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Зі змісту ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Як вбачається з матеріалів справи, зобов`язання не виконані з вини відповідача.

За ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за договором позики визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Таким чином, суд приходить до висновку, що аргументи, якими представник позивача мотивував позовні вимоги, частково знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, а тому такі слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 2019659 від 13.06.2021 у сумі 20130,00 грн, яка складається з: 15000,00 грн - заборгованості по тілу кредиту, 5130,00 грн - заборгованості за відсоткам.

Відповідно до положень п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Судові витрати позивача на професійну правничу допомогу становлять 10500,00 грн, які підтверджуються договором про надання правової допомоги від 29.12.2023 (37-41), актом про отримання правової допомоги від 05.05.2025 (а.с. 119), платіжною інструкцією №3 10997 від 05.05.2025 (а.с.122).

Враховуючи особливості предмета спору, розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, складність справи та її значення для сторін, час, який був необхідний для вчинення дій та надання послуг, зазначених у акті про отримання правничої допомоги від 05.05.2025, виходячи з критеріїв їх виправданості, розумності їх розміру та співмірності з позовом та складністю справи, суд приходить до висновку про те, що розмір судових витрат, які підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» підлягає зменшенню з 10500,00 грн до 3000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки вимоги позивача задоволено частково, тому на користь позивача підлягає до стягнення з відповідача судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог у сумі 1065,16 грн.

Керуючись ст. ст. 13, 81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ», представник позивача Пархомчук Сергій Валерійович до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» заборгованість за кредитним договором №2019659 від 13.06.2021 в сумі 20130,00 грн, яка складається з: простроченої заборгованості за сумою кредиту (тіло) - 15000,00 грн та простроченої заборгованості за відсотками - 5130,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» судовий збір в сумі 1065,16 грн та витрати на правничу допомогу у сумі 3000,00 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного тексту рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ», код ЄДРПОУ: 42228158, адреса: м. Київ, вул. Кирилівська 82, оф. 7.

Представник позивача: Пархомчук Сергій Валерійович, адреса: 08157, с. Софіївська Борщагівка, пр.-т. Героїв Небесної сотні, 26/9, РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_4 виданий Олевським РС УДМС України в Житомирській області, РНОКПП: НОМЕР_5 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя: Г. П. Нижник