Рішення № 137281206, 08.06.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2026 рокуСправа №160/26733/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Врони О. В.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до 1-Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, 2-Дніпропетровської обласної прокуратури, 3- Східного офісу Державної аудиторської служби, 4- Шевченківського районного суду міста Дніпра, 5-Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльність, визнання протиправними дії, зобов`язання вчинити певні дії та відшкодування матеріальної і моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до 1-Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, 2-Дніпропетровської обласної прокуратури, 3- Східного офісу Державної аудиторської служби, 4- Шевченківського районного суду міста Дніпра, 5-Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, в якому просить:

визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області ,код ЄДРПОУ: 40108866 та всіх слідчих, начальників слідчих відділів, керівників його структурного підрозділу Шевченківського районного відділу поліції ДВП ГУНП в Дніпропетровській області, перейменованого на Відділ поліції №7 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області, перейменованого на Відділ поліції №4 ДРУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області у кримінальному провадженні №12018040640000216 від 27.01.2018 року, як суб`єкта владних повноважень, які не виконали досудове розслідування в даному кримінальному провадженні з дотриманням норм КПК України, в поточних редакціях;

визнати протиправною бездіяльність Дніпропетровської обласної прокуратури, код ЄДРПОУ: 02909938 та прокурорів її структурного підрозділу Дніпропетровської місцевої прокуратури №2, перейменованої на Центральну окружну прокуратуру м. Дніпра у кримінальному провадженні №12018040640000216 від 27.01.2018 року, як суб`єкта владних повноважень, які не виконали належне процесуальне керівництво в даному кримінальному провадженні з дотриманням норм КПК України, в поточних редакціях;

визнати протиправною бездіяльність Східного офісу державної аудиторської служби, код ЄДРПОУ: 40477689 як суб`єкта владних повноважень, яке відмовляється виконувати позапланову ревізію (аудиторську перевірку) по всім установам, які проходять по кримінальному провадженню №12018040640000216 від 27.01.2018 року в супереч Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою КМУ №43 від 03.02.2016 року та Порядку проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами, затвердженого Постановою КМУ № 550 від 20.04.2006 року, посилаючись на те, що установи які проходять по даному кримінальному провадженню не є державними органами які фінансуються за рахунок державного, обласного або місцевого бюджетів, що є помилковою позицією даного відповідача;

визнати протиправною діяльність Шевченківського районного суду міста Дніпра (Бабушкінський районний суду м. Дніпропетровська) , код ЄДРПОУ: 02891368 як орган владних повноважень, що полягає у розгляді всіх моїх скарг на дії та рішення слідчих у кримінальному провадженні №12018040640000216 від 27.01.2018 року у невірних справах замість вірної судової справи №200/648/18, тобто в тій судовій справі, в якій було відкрите дане кримінальне провадження слідчим суддею Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська Сліщенко Ю.Г., що потягнуло за собою ухвалення протизаконних та не обґрунтованих рішень по даним невірним судовим справам;

зобов`язати Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області, код ЄДРПОУ: 40108866 як суб`єкта владних повноважень та уповноважених осіб його структурного підрозділу а саме слідчих СВ ВП №4 ДРУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області провести досудове розслідування у кримінальному провадженні №12018040640000216 від 27.01.2018 року, з дотриманням норм КПК України, в поточних редакціях, в якому вжити заходи до проведення позапланової ревізії (аудиторської перевірки) всім установам, які проходять по даному кримінальному провадженню, встановити винних осіб та подати до суду обвинувальні акти на даних винних осіб на розгляд справи в судовому порядку та притягнення даних винних осіб до кримінальної відповідальності;

зобов`язати Дніпропетровську обласну прокуратуру, код ЄДРПОУ: 02909938 як суб`єкта владних повноважень та прокурорів її структурного підрозділу Центральної окружної прокуратури м. Дніпра виконати у кримінальному провадженні №12018040640000216 від 27.01.2018 року належне процесуальне керівництво з дотриманням норм КПК України, в поточних редакціях та притягнути винних осіб у даному кримінальному провадженні до кримінальної відповідальності;

зобов`язати Східний офіс Державної аудиторської служби, код ЄДРПОУ: 40477689 як суб`єкта владних повноважень, виконати позапланову ревізію (аудиторську перевірку) по всім установам, які проходять по кримінальному провадженню №12018040640000216 від 27.01.2018 року з дотриманням Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою КМУ №43 від 03.02.2016 року та Порядку проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами, затвердженого Постановою КМУ № 550 від 20.04.2006 року;

зобов`язати Шевченківський районний суд міста Дніпра (Бабушкінський районний суд міста Дніпропетровська) ,код ЄДРПОУ: 02891368, як орган владних повноважень, розглянути всі скарги ОСОБА_1 на дії та рішення слідчих в кримінальному провадженні №12018040640000216 від 27.01.2018 року у правильній судовій справи №200/648/18, тобто в тій судовій справі, в якій було відкрите дане кримінальне провадження слідчим суддею Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська Сліщенко Ю.Г.;

стягнути з Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області за рахунок державного бюджету на користь ОСОБА_1 відшкодування матеріальної шкоди, завданої незаконними діями Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, 2-Дніпропетровської обласної прокуратури, 3- Східного офісу Державної аудиторської служби, 4- Шевченківського районного суду міста Дніпра у розмірі станом на день подачі даної позовної заяви 1 423 253,88 грн. , розмір середньомісячної заробітної плати щомісячно, встановлених Міністерством фінансів України та Пенсійним фондом України по день ухвалення законного та обґрунтованого рішення у справі по даній позовній заяві;

стягнути з Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області за рахунок державного бюджету на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди завданої незаконними діями Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, 2-Дніпропетровської обласної прокуратури, 3- Східного офісу Державної аудиторської служби, 4- Шевченківського районного суду міста Дніпра у розмірі станом на день подачі даної позовної заяви 1 423 253,88 грн.*2 = 2 846 507,76 грн. + розмір середньомісячної заробітної плати щомісячно, встановлених Міністерством фінансів України та Пенсійним фондом України помножений на 2 (постраждалі особи ОСОБА_1 і донька ОСОБА_2 ) по день ухвалення законного та обґрунтованого рішення у справі по даній позовній заяві.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що відповідачами вчинялись протиправна бездіяльність, протиправні дії у кримінальному провадженні №12018040640000216 від 27.01.2018, з дотримання норм Кримінального процесуального кодексу, внаслідок чого порушувались права позивача. У зв`язку з незаконними діями працівників органу досудового розслідування, прокуратури і суду позивач вказує, що була позбавлена права на відновленя записів в трудовій книжці, працевлаштуванню у відповідності до КЗпП України, та отримання законних виплат у вигляді заробітної плати та виплат до неї, державних виплат у вигляді соціальної допомоги на дитину з інваліднісю з дитинства субсидії на відшкодування витрат на житлово-комунальні послуги, компенсації особі, яка здійснює догляд за хворою дитиною, державних виплат на випадок безробіття, позбавлена права врегулювати спори зі своїми роботодавцями навчальними установами та державними установами, в яких я перебувала на обліку та отримувала невірно призначені соціальні виплати, в судовому порядку, бо в рамках даного кримінального провадження не проведена аудиторська перевірка всіх установ, які проходять по даному кримінальному провадженню. Позивач зазначає, що протиправними діями та рішеннями відповідачів їй було завдано матеріальну і моральну шкоду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.09.2025 у справі №160/26733/25 відмовлено у відкритті провадження за позовною заявою ОСОБА_1 до 1-Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, 2-Дніпропетровської обласної прокуратури, 3- Східного офісу Державної аудиторської служби, 4- Шевченківського районного суду міста Дніпра, 5-Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити певні дії та відшкодування матеріальної і моральної шкоди.

Не погодившись з ухвалою суду, позивач подала апеляційну скаргу до Третього апеляційного адміністративного суду.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 12.03.2026 ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.09.2025 у даній справі скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.04.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/26733/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до 1-Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, 2-Дніпропетровської обласної прокуратури, 3- Східного офісу Державної аудиторської служби, 4- Шевченківського районного суду міста Дніпра, 5-Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльність, визнання протиправними дії, зобов`язання вчинити певні дії та відшкодування матеріальної і моральної шкоди.

24.04.2026 від Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області до суду надійшов відзив на позовну заяву.

Відповідач-1 не визнає позов в повному обсязі, вважає його необґрунтованим та безпідставним, виходячи з наступного.

Відповідно до довідки по кримінальному провадженню № 12018040640000216 від 27.01.2018 за ч. 2 ст. 172 КК України встановлено наступне. У провадженні ВП №4 ДРУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області перебувають матеріали досудового розслідування, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018040640000216 від 27.01.2018 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 172 КК України. 26.01.2018 року до Шевченківського відділення поліції Дніпропетровського відділу поліції Головного управління Національної поліції Дніпропетровської області надійшла ухвала Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська (справа № 200/648/18, провадження № 1-кс/200/543/18) про зобов`язання внесення до ЄРДР матеріалу ЖЕО № 48726 за заявою гр. ОСОБА_1 , за фактом порушення законодавство про працю.

12.08.2025 слідчим винесено постанову про закриття кримінального провадження у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.

Станом на 15.04.2026 постанову слідчого від 12.08.2025, у встановленому законом порядком, прокуратурою або судом не скасовано. Ухвала про скасування постанови слідчого до ВП № 4 ДРУП № 1 не надходила.

Водночас, порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування чітко визначено та регламентовано Главою 26 Кримінального процесуального кодексу України .

У позовній заяві ОСОБА_1 вимагає відшкодувати їй матеріальну шкоду, яку на її думку, було заподіяно діями органу досудового розслідування.

За змістом ст. 1166 ЦК України для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, необхідною є доведеність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника і збитками, вини. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно правова відповідальність не настає.

Позивачкою не доведено ті обставини, на які вона посилається, як на підставу для відшкодування матеріальної шкоди, а тому така вимога необґрунтованою і не підлягає задоволенню.

Позивачка не надала до суду доказів які б підтверджували факт заподіяння їй моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, доказів необхідності застосування додаткових зусиль для нормалізації життєвих зв`язків і відновлення стосунків з оточуючими людьми, як і доказів втрати чи погіршення таких зв`язків, стану та стосунків.

27.04.2026 надійшов відзив на позовну заяву від Дніпропетровської обласної прокуратури.

Відповідач-2 не погоджується з доводами викладеними у позовній заяві ОСОБА_1 вважає їх безпідставними і необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Справи стосовно досудового розслідування кримінального провадження регулюються Кримінальним процесуальним кодексом України.

Оскарження дій суб`єкта владних повноважень, в частині провадження у кримінальній справі розглядається судом в порядку, визначеному нормами Кримінально процесуального кодексу України.

Сама по собі незгода позивача з рішеннями, прийнятими посадовими особами органів досудового розслідування, зокрема, винесенням постанов про закриття провадження, які потім були скасовані, не свідчить про наявність правових підстав для відшкодування моральної шкоди. З огляду на загальні засади доказування у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і яким є розмір її відшкодування. Вирішувати такі спори потрібно з урахуванням того, що порушення прав людини з боку суб`єктів владних повноважень прямо суперечить їх головним конституційним обов`язкам (статті 3, 19 Конституції України) і завжди викликає у людини негативні емоції.

Твердження позивача про те, що шкода заподіяна саме діями (бездіяльністю) органів досудового розслідування дійсності, ґрунтуються виключно на припущеннях.

Позивач у кримінальному провадженні №12018040640000216 визнана потерпілою. Отже, посилання ОСОБА_1 у позовній заяві на норму ст.1176 ЦК України, у вказаному випадку не застосовується.

Щодо відшкодування матеріальної шкоди. Держава не несе майнову відповідальність перед потерпілими за всі злочини, які залишилися нерозкритими. Положення ст.1177 ЦК України передбачають порядок відшкодування шкоди, завданої лише фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення. Необхідною умовою для застосування ч.2 ст.1177 ЦК України є наявність вироку суду, що набрав законної сили, або постанови слідчого, дізнавача, прокурора чи ухвали суду про закриття кримінального провадження з нереабілітуючих підстав, яким встановлено те, що особа є винуватою у вчиненні кримінального правопорушення або, і це є найголовнішим, встановлено сам факт вчинення стосовно потерпілої особи кримінального правопорушення.

27.04.2026 отримано відзив на позовну заяву від Східного офісу Держаудитслужби.

Відповідач-3, заперечуючи проти задоволення позовних вимог вказує, що позовна заява не містить обгрунтувань порушення будь-яких прав, свобод або законних інтересів позивача Східним офісом Держаудитслужби.

Відповідно до частини 6 ст. 11 Закону України від 26.01.1993 №2939 «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» позапланова виїзна ревізія може здійснюватися лише за наявності підстав для її проведення на підставі рішення суду.

Законних підстав для проведення Офісом позапланових перевірок, як це визначено відповідачем в рамках кримінального провадження №12018040640000216 від 27.01.2018 були відсутні, оскільки було відсутнє звернення правоохоронного органу з відповідним рішенням суду про проведення позапланових перевірок, як це визначено у частині 6 статті 11 Закону №2939 та п. 2.4 Порядку взаємодії.

Шевченківський районний суду міста Дніпра, і Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області відзиви на позовну заяву не надали.

Відповідачі 4 і 5 про розгляд справи повідомлені належним чином, шляхом доставлення 10.04.2026 до їх електронних кабінетів ухвали суду, що підтверджується довідками Дніпропетровського окружного адміністративного суду про доставку електронного листа.

За правилами ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які наявні в матеріалах справи, суд встановив наступні обставини справи.

Слідчим відділенням відділу поліції №4 Дніпровського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області здійснювалося досудове розслідування у кримінальному провадженні №12018040640000216 від 27.01.2018 за ч. 2 ст. 172 КК України за фактом можливого грубого порушення законодавства про працю.

26.01.2018 до Шевченківського відділення поліції Дніпропетровського відділу поліції Головного управління Національної поліції Дніпропетровської області надійшла ухвала Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська про зобов`язання внесення до ЄРДР матеріалу ЖЕО №48726 за заявою ОСОБА_1 за фактом порушення законодавства про працю, що виразилось у незаконному звільненні працівника з роботи службовими особами ВКП «Укрпромзабезпечення».

07.02.2018 за вих. № 45.7/313-32 слідчим було надано запит до відділу соціальних послуг в Шевченківському районі Дніпровського міського центру зайнятості щодо надання інформацію стосовно укладання трудового договору між Виробничо-комерційним підприємством «УКРПРОМЗАБЕЗПЕЧЕННЯ» та ОСОБА_1 .

07.02.2018 за вих. № 45.7/313-33 слідчим було надано запит до ДПІ у Шевченківському районі м Дніпра ГУ ДФС у Дніпропетровській області про надання інформації щодо відрахування податків з ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНОГО ПІДПРИЄМСТВА «УКРПРОМЗАБЕЗПЕЧЕННЯ» на ім`я ОСОБА_1 .

22.06.2018 за вих. № 36459/10/04-36-12-32-19 надійшла відповідь з ДФС України ГУ ДФС у Дніпропетровській області в якій зазначено, що ВИРОБНИЧО КОМЕРЦІЙНЕ ПІДПРИЄМСТВО «УКРПРОМЗАБЕЗПЕЧЕННЯ» сплачує податки згідно норм чинного законодавства.

07.02.2018 за вих. № 45.7/313-34 слідчим було надано запит до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Дніпрі щодо надання інформацію стосовно укладання трудового договору між ВИРОБНИЧО КОМЕРЦІЙНИМ ПІДПРИЄМСТВОМ «УКРПРОМЗАБЕЗПЕЧЕННЯ» та ОСОБА_1 .

18.05.2018 за вих. № 10580/06-02/26 надійшла відповідь з Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Дніпрі, яка містить повідомлення про те, що запитувана інформація може бути надана виключно на підставі ухвали слідчого судді або суду, відповідно до вимог статей 159166 Кримінального процесуального кодексу України.

07.02.2018 за вих. № 45.7/313-35 слідчим було надано запит до відділу надання соціальних послуг в Соборному районі Дніпровського міського центру зайнятості щодо надання інформацію стосовно укладання трудового договору між ТОВ «ДНІПРОБІЛДІНГГРУП» та ОСОБА_1 .

07.02.2018 за вих. № 45.7/313-36 слідчим було надано запит до ДПІ у Соборному районі м. Дніпра ГУ ДФС у Дніпропетровській області про надання інформації щодо відрахування податків з ТОВ «ДНІПРОБІЛДІНГГРУП» на ім`я ОСОБА_1 .

17.05.2018 за вих. № 298/9/04-63-08-01 надійшла відповідь з ДПІ у Соборному районі м. Дніпра ГУ ДФС у Дніпропетровській області в якій зазначено, що до повноважень ДПІ, визначених ст. 19 3 Податкового кодексу служби України, належить до функції виключно сервісного обслуговування платників податків та реєстраційно-облікової роботи (облік платників податків та введення реєстрів, пов`язаних з оподаткуванням).

07.02.2018 за вих. № 45.7/313-37 слідчим було надано запит до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Дніпрі щодо надання інформацію стосовно укладання трудового договору між ТОВ «ДНІПРОБІЛДІНГГРУП» та ОСОБА_1 .

16.05.2018 за вих. № 10393/06-02/26 надійшла відповідь з Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Дніпрі, яка містить повідомлення про те, що запитувана інформація може бути надана виключно на підставі ухвали слідчого судді або суду, відповідно до вимог статей 159166 Кримінального процесуального кодексу України.

11.04.2018 слідчим винесено постанову про закриття кримінального провадження у зв`язку з відсутністю діяння складу кримінального правопорушення.

22.06.2018 до Шевченківського відділення поліції Дніпропетровського відділу поліції Головного управління Національної поліції Дніпропетровської області надійшла ухвала Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська (справа № 200/10316/18, провадження № 1-кс/200/6457/18) про скасування постанови про закриття кримінального провадження № 12018040640000216.

23.07.2018 до кримінального провадження залучено в якості потерпілої ОСОБА_1 . Під час досудового розслідування потерпіла ОСОБА_1 повідомила, що з 2014 року перебуває на обліку в управлінні соціального захисту та отримує допомогу на дитину з інвалідністю. 19.09.2016 року вона була прийнята на роботу в ТОВ «Укрпромзабезпечення» на посаду інженера проєктно-кошторисної документації (м. Дніпро). Протягом місяця виконувала роботу під керівництвом ОСОБА_3 . 14.10.2016 року під час розмови їй повідомили, що в її послугах більше не потребують, уточнили суму заборгованості та фактично звільнили. У присутності колеги ОСОБА_4 та директора ОСОБА_5 їй видали грошові кошти як заробітну плату та повернули трудову книжку без записів. Директор повідомив, що вона офіційно не була працевлаштована. У серпні 2017 року при оформленні субсидії вона дізналася з даних податкової, що нібито працювала в ТОВ «Дніпробілдінг» (без дати прийняття, але зі звільненням 03.10.2016). В управлінні соцзахисту їй пояснили, що через ці відомості можуть припинити соціальні виплати до з`ясування обставин. З метою вирішення ситуації вона намагалася зв`язатися з ОСОБА_5 , однак безрезультатно, після чого звернулася до поліції. До матеріалів провадження долучено значний обсяг документів, зокрема: копії трудової книжки, довідок з податкових органів і Пенсійного фонду, документів щодо дитини, статутів і реєстраційних документів підприємств, листування із посадовими особами, звернення до різних установ, відповіді на них, а також інші документи, що підтверджують обставини справи.

15.07.2019 слідчим було надано доручення оперативному підрозділу в порядку ст. 40, 41 КПК України з метою встановлення для подальшого допиту в якості свідків директора ТОВ «Укрпромзабезпечення» ОСОБА_6 з приводу працевлаштування ОСОБА_1 , на посаду інженера проектно-кошторисної документації в ТОВ «Укрпромзабезпечення», та директора ТОВ «Дніпробілдінггруп» з приводу працевлаштування ОСОБА_1 , та її звільнення 03.10.2016 року.

01.12.2019 слідчим було надано аналогічне доручення оперативному підрозділу в порядку ст. 40, 41 КПК України.

17.02.2019 допитано в якості свідка ОСОБА_6 , який пояснив, що він перебуває на посаді директора ВКП «Укрпромзабезпечення» міського громадського об`єднання інвалідів Дніпропетровська» з 2003 року по теперішній час. Дане підприємство займається оптовою торгівлею та будівництвом.Також зазначив, що на підприємстві в ВКП «Укрпромзабезпечення» міського громадського об`єднання інвалідів Дніпропетровська» ОСОБА_1 в вересні 2016 року на посаді інженера проектної кошторисної документації не працювала. Крім того зазначив, що на протязі 2017-2019 на підприємстві в ВКП «Укрпромзабезпечення» міського громадського об`єднання інвалідів Дніпропетровська» працював ОСОБА_7 , але звільнився. З директором «ТОВ «Дніпробілдінгтруп» знайомі по робочим моментам, звати його ОСОБА_8 , дане підприємство також займається будівництвом.

27.07.2021 слідчим винесено постанову про закриття кримінального провадження у зв`язку з відсутністю діяння складу кримінального правопорушення.

18.10.2021 до Шевченківського відділення поліції Дніпропетровського відділу поліції Головного управління Національної поліції Дніпропетровської області надійшла ухвала Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська (справа № 932/8393/21, провадження №1-кс/932/4276/21) про скасування постанови про закриття кримінального провадження №12018040640000216.

22.04.2022 винесено постанову про призначення групи слідчих.

22.11.2023 слідчим винесено постанову про закриття кримінального провадження у зв`язку з відсутністю діяння складу кримінального правопорушення.

Ухвала від 28.11.2023 року слідчого судді Бабушкінського районного суду м.Дніпропетрвоська Цитульского В.І. у справі №932/8393/21 в провадженні №1-кс/932/4252/23 по скарзі на бездіяльність слідчого Зінченко М.А. яка полягає у невиконанні обов`язку визначного ст.220 КПК України;

08.04.2024 прокурором Центральної окружної прокуратури м. Дніпра винесено постанову про скасування постанови про закриття кримінального провадження у зв`язку з неповнотою та однобічністю досудового розслідування.

10.04.2024 винесено постанову про призначення групи слідчих.

12.04.2024 проведено додатковий допит ОСОБА_1 , під час якого вона пояснила, що 19.09.2016 року за запрошенням чоловіка на ім`я ОСОБА_9 (працював у підрядній організації) вона прибула на співбесіду до ВКП «Укрпромзабезпечення» за адресою м. Дніпро, вул. Плеханова, 18. Співбесіду проводив ОСОБА_10 у присутності ОСОБА_11 , пізніше приєднався директор ОСОБА_6 . Їй запропонували посаду інженера з кошторисної справи із заробітною платою 5000 грн на місяць, на що вона погодилась. ОСОБА_6 забрав її трудову книжку та копії документів для оформлення. Фактично вона почала працювати з 19.09.2016 на підставі усної домовленості, протягом місяця їй повідомляли, що офіційне працевлаштування оформлюється. 15.10.2016 року вона дізналася, що її не працевлаштовано, після чого їй повернули документи без записів у трудовій книжці. Таким чином вона працювала з 19.09.2016 по 14.10.2016 без належного оформлення. У день припинення роботи їй виплатили 5000 грн готівкою та повідомили, що вона більше не працює. Через неналежні умови та з урахуванням необхідності отримання соціальних виплат на дитину з інвалідністю вона також не бажала продовжувати роботу. Через рік при зверненні до УСЗН їй повідомили про необхідність протягом 3 місяців привести у відповідність записи в трудовій книжці та надати довідки з податкової та Пенсійного фонду. В податковій вона виявила недостовірні дані зазначено її працевлаштування в ТОВ «Дніпробілдінг» без дати прийняття, але із датою звільнення 03.10.2016. На даний час тривають судові провадження, зокрема справа щодо ТОВ «Дніпробілдінг» та ВКП «Укрпромзабезпечення» перебуває на розгляді в ЄСПЛ, а також інша справа щодо зобов`язання органів соціального захисту внести правильні дані про її працевлаштування та видати відповідні документи.

09.04.2024 до СВ ВП № 7 Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровської області надійшла ухвала Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська (справа №932/8393/21, провадження № 1-кс/932/972/24) про скасування постанови про закриття кримінального провадження від 22.11.2023.

01.05.2024 проведено додатковий допит ОСОБА_1 , 15.04.2020 нею направлено уточнену позовну заяву до ТОВ «Буд-бізнес» щодо встановлення факту трудових відносин та внесення записів до трудової книжки за період з 04.04.2016 по 12.05.2016. Фактично вона працювала на посаді інженера з кошторисної справи за адресою м. Дніпро, вул. Старокозацька, 40, на підставі трудового контракту №001 від 04.04.2016, підписаного з директором Зеленим О.М. за погодженням засновника ОСОБА_12 . Заробітна плата обіцялась у розмірі 4500 грн, однак фактично виплачено лише 1000 грн ОСОБА_13 , який не був стороною трудового договору. Записи про роботу в трудову книжку внесені не були, відомості до податкової, Пенсійного фонду та архіву не подані. При звільненні розрахунок у повному обсязі не проведено, накази про прийняття та звільнення не надавались, письмового розірвання договору не відбулося. ОСОБА_1 також повідомила про численні порушення роботодавцем норм КЗпП України, зокрема: неоформлення трудових відносин належним чином; невиплата заробітної плати; відсутність записів у трудовій книжці; неподання звітності до державних органів; порушення порядку звільнення; недотримання гарантій працівника (зокрема як матері дитини з інвалідністю). Аналогічні порушення виявлені і щодо інших роботодавців (ТОВ «Дніпробілдінг», ТОВ «Укрпромзабезпечення»), де її працевлаштування оформлювалось неправильно або фіктивно, що призвело до розбіжностей у державних реєстрах. Через це: припинено соціальні виплати; виникли проблеми з отриманням субсидій; неможливе офіційне працевлаштування; відсутні дані для нарахування пенсії. З 2017 року ОСОБА_1 зверталась до Держпраці, поліції, суду та інших органів. Відкрито кримінальні провадження за ст. 172 КК України. Також накладено штраф на ТОВ «Дніпробілдінг». У цивільній справі №204/3645/20 факт трудових відносин встановлено, однак рішення не виконуються. У зв`язку з цим заявниця просить провести аудиторську перевірку ТОВ «Буд-бізнес» та отримати документи щодо її працевлаштування і виплат. Вона вважає дії роботодавців такими, що містять ознаки злочинів за ст. 172, 175, 192 КК України.

25.04.2025 за вих. 43.4/3-1018 слідчим направлено запит Державної аудиторської служби України Східного офісу Держаудитслужби щодо надання інформації про підстави для проведення аудиторської перевірки на підприємствах: Підприємство об`єднання громадян ВКП «Укрпромзабезпечення», ТОВ «Дніпробілдінггруп», КП «Дніпровські теплові мережі», АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі».

15.01.2025 за вх. № 040432-17/2936-2025 надано відповідь з Східного офісу Держаудитслужби, в якій зазначено, що суб`єкти господарювання Підприємство об`єднання громадян ВКП «Укрпромзабезпечення», ТОВ «Дніпробілдінггруп», КП «Дніпровські теплові мережі», АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» не належать до мережі підконтрольних об`єктів органу державного фінансового контролю. Також зазначили, що проведення державного фінансового аудиту та інспектування здійснюється відповідно до планів проведення заходів державного фінансового контролю, які складаються на плановий період, який є кожний квартал. Включення КП «Дніпровські теплові мережі» до плану проведення заходів державного фінансового контролю Східного офісу Держаудитслужби можливо лише за наявності ризиків та включно з питань, вирішення яких належить до компетенції органів державного фінансового контролю, при цьому зазначили, що КП «Дніпровські теплові мережі» не включено до Плану проведення заходів державного фінансового контролю на ІІ квартал 2025 року.

12.08.2025 слідчим винесено постанову про закриття кримінального провадження у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.

Позивач вказує, що кримінальне провадження №120180406400002016 періодично закривалось постановами слідчих та відкривалось ухвалами слідчих суддів, але дані ухвали ухвалені слідчими суддями Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровьска, який з 28.04.2025 року перейменовано на Шевченківський районний суд м. Дніпра, в судових справах №200/10316/18, №200/9667/18, 932/8393/21, 932/1971/22, 932/8135/25, замість правильної судової справи №200/648/18, тобто в тій судовій справі, в якій було відкрите дане кримінальне провадження слідчим суддею Бабушкінского районного суду м.Дніпропетровська Сліщенко Ю.Г, а саме:

ухвала від 19.01.2018 року слідчого судді Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська Сліщенко Ю.Г. у справі №200/648/18 в провадженні 1-кс/200/543/18 про внесення відомостей до ЄРДР;

ухвала від 22.06.2018 року слідчого судді Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська Літвіненко В.І. у справі №200/10316/18 в провадженні №1-кс/200/6457/18 по скарзі на постанову від 11.04.2018 року слідчої Долі О.В. про закриття кримінального провадження; №12018040640000216 від 27.07.2021 року;

ухвала від 11.06.2018 року слідчої судді Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська Єлісєєнко Т.Ю. у справі №200/9667/18 в провадженні №1-кс/200/6098/18 повернення скарги про не внесення відомостей до ЄРДР;

ухвала від 18.10.2021 року слідчого судді Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська Цитульского В.І. у справі №932/8393/21 в провадженні №1-кс/932/4276/21 за скаргою на постанову слідчого СВ ВП № 7 ДРУП ГУНП у Дніпропетровській області Резніченка О.А. про закриття кримінального провадження №12018040640000216 від 27.07.2021 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172 КК України;

ухвала від 05.04.2022 року слідчого судді Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська Цитульского В.І. у справі №932/1971/22в провадженні №1-кс/932/863/22 за скаргою на дії прокурора Західної окружної прокуратури м. Дніпра повернуто;

ухвала від 11.04.2022 року слідчого судді Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська Цитульского В.І. у справі №932/8393/21 в провадженні №1-кс/932/903/22 відмова у відкритті провадження по скарзі на бездіяльність заступника начальника органу досудового розслідування;

ухвала від 10.10.2023 року слідчого судді Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська Цитульского В.І. у справі №932/8393/21 в провадженні №1-кс/932/3614/23 повернуто скаргу на бездіяльність слідчого Зінченко М.А. яка полягає у невиконанні обов`язку визначного ст. 220 КПК України;

ухвала від 28.11.2023 року слідчого судді Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська Цитульского В.І. у справі №932/8393/21 в провадженні №1-кс/932/4252/23 по скарзі на бездіяльність слідчого Зінченко М.А. яка полягає у невиконанні обов`язку визначного ст.220 КПК України;

ухвала від 09.04.2024 року слідчого судді Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська Цитульского В.І. у справі №932/8393/21 в провадженні №1-кс/932/972/24 на постанову від 22.11.2023 слідчого СВ ВП№7 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області Тибора Р.Ю. про закриття кримінального провадження №12018040640000216 від 27.01.2018 року;

ухвала від 29.07.2025 року слідчої судді Шевченківського районного суду м. Дніпра Ярощук О.В. у справі №932/8135/25 в провадженні №1-кс/932/2994/25 на скаргу на дії слідчого Саранчука І.В.

Підставами для подання позовної заяви, позивач вказує порушення її прав, свобод чи інтересів рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єктів владних повноважень.

Так, Головне управління національної поліції в Дніпропетровській області та його структурним підрозділом відділ полії №4 Шевченківський ДРУП №1 ГУНП в Дніпропетровської області (з урахуванням попередніх назв даного відділу поліції) не виконано досудове розслідування кримінальне провадження №12018040640000216 від 27.01.2018 року, за ознаками злочину, передбаченого статтею 172 КК України «Грубе порушення законодавства про працю», в рамках даного кримінального провадження не зібрано повну доказову базу по всім установам, які по ньому проходять та мають відношення до трудової книжки позивача, в рамках даного кримінального провадження слідчими не подано до Східного офісу державної аудиторської служби України в Дніпропетровській області клопотання, постанови або інформації про необхідність проведення позапланової ревізії (аудиторської перевірки) всім установам, які проходять по даному кримінальному провадженню відповідно п. 2 ч. 4 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою КМУ №43 від 03.02.2016 року, якою передбачено, що Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань здійснює контроль у суб`єктах господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні. П. 29 Порядку проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами, затвердженого Постановою КМУ № 550 від 20.04.2006 року Кабінету Міністрів України, як наслідок у ОСОБА_1 відсутня можливість врегулювати трудові спори з даними установами в судовому порядку в цивільному, господарському та адміністративному судочинствах, тому що в даних спорах відсутня остаточна ціна позовів, підтверджена висновком даної аудиторської служби, в даному кримінальному провадженні не встановлені винні особи по заявленим ОСОБА_1 . заявам та клопотанням, отже дане кримінальне провадження не доведено до суду з обвинувальними актами.

Дніпропетровська обласна прокуратура та її структурним Центральна окружна прокуратура м. Дніпра (раніше називалась Дніпропетровська місцева прокуратура №2) не виконано належним чином процесуальне керівництво в кримінальному провадженні №12018040640000216 від 27.01.2018 року з дотриманням норм КПК України в поточних редакціях.

Східний офіс державної аудиторської служби не виконано позапланову ревізію (аудиторську перевірку) всім установам, які проходять по кримінальному провадженню №12018040640000216 від 27.01.2018 року та мають відношення до трудової книжки ОСОБА_1 ,

Шевченківським районним судом м. Дніпра (Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська) розглянуто всі скарги ОСОБА_1 на рішення та дії слідчих в кримінальному провадженні №12018040640000216 від 27.01.2018 року не у судовій справі №200/648/18 -, в якій було відкрите дане кримінальне провадження слідчим суддею Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська Сліщенко Ю.Г., що на думку позивача, зробило всі ухвалені рішення по скаргам ОСОБА_1 незаконними та необґрунтованими.

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 5 ст. 55 Конституції України, кожному гарантується захист своїх прав, свобод та інтересів від порушень і протиправних посягань будь-якими не забороненими законом засобами.

За приписами ст. 6 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів.

Положеннями ч. 1 ст. 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Статтею 19 КАС України зазначені справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів. Так, право на звернення до суду фізичної особи передбачено у таких випадках: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (п. 1 ч. 1 ст. 19 Кодексу).

За приписами ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Отже, право на звернення до адміністративного суду, зокрема, фізичної особи, згідно зі змістом вимог вищевказаних положень процесуального закону, є обмеженим та чітко регламентованим.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 4 КАС України визначено, що публічно-правовий спір - це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи. При цьому, необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним управлінських функцій саме у тих відносинах, у яких виник спір.

Суд звертає увагу, що спір набуває ознак публічно-правового за умов не лише наявності серед суб`єктів спору публічного органу чи посадової особи, а й здійснення ним (ними) у цих відносинах владних управлінських функцій.

Позивач вказує в обґрунтування позовних вимог, що відповідачами вчинялись протиправна бездіяльність, протиправні дії у кримінальному провадженні №12018040640000216 від 27.01.2018, з дотримання норм Кримінального процесуального кодексу, внаслідок чого порушувались права позивача.

Відповідно до ст. 1 Кримінально-процесуального кодексу України (КПК України,) призначенням даного Кодексу є визначення порядку провадження у кримінальних справах.

Статтею КПК України визначено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно пунктів 5 і 10 ч. 1 ст. 3 КПК досудове розслідування - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності, клопотання про закриття кримінального провадження; кримінальне провадження - досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв`язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.

Справи стосовно досудового розслідування кримінального провадження регулюються Кримінальним процесуальним кодексом України.

Порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування чітко визначено та регламентовано Главою 26 Кримінального процесуального кодексу України .

Вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування наведені в ч.1 ст. 303 КПК України.

На досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора:

1) бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169цього Кодексу , а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування;

2) рішення слідчого, дізнавача, прокурора про зупинення досудового розслідування - потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження;

3) рішення слідчого, дізнавача про закриття кримінального провадження заявником, потерпілим, його представником чи законним представником;

4) рішення прокурора про закриття кримінального провадження та/або провадження щодо юридичної особи - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження;

5) рішення прокурора, слідчого, дізнавача про відмову у визнанні потерпілим- особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою;

6) рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора при застосуванні заходів безпеки - особами, до яких можуть бути застосовані заходи безпеки, передбачені законом;

7) рішення слідчого, дізнавача, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій - особою, якій відмовлено у задоволенні клопотання, її представником, законним представником чи захисником;

8) рішення слідчого, дізнавача, прокурора про зміну порядку досудового розслідування та продовження його згідно з правилами, передбаченимиглавою 39 цього Кодексу , - підозрюваним, його захисником чи законним представником, потерпілим, його представником чи законним представником;

9-1) рішення прокурора про відмову в задоволенні скарги на недотримання розумних строків слідчим, дізнавачем, прокурором під час досудового розслідування особою, якій відмовлено у задоволенні скарги, її представником, законним представником чи захисником;

10) повідомлення слідчого, дізнавача, прокурора про підозру після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом - підозрюваним, його захисником чи законним представником;

11) відмова слідчого, дізнавача, прокурора в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених пунктом 9-1 частини першої статті 284 цього Кодексу , - стороною захисту, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, її представником.

Згідно ст. 306 КПК України скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду.

В рішенні Конституційного суду України №6-рп/2001 від 23.05.2001 зазначено, що кримінальне судочинство - це врегульований нормами КПК України порядок діяльності органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду (судді) щодо порушення, розслідування, розгляду і вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу - підозрюваних, обвинувачених, підсудних, потерпілих, цивільних позивачів і відповідачів, їх представників та інших осіб з метою захисту своїх конституційних прав, свобод та законних інтересів.

За таких обставин, спірні правовідносини, які виникли між позивачем і відповідачами не є управлінськими, а повноваження цих органів та їх посадових осіб в ході кримінального провадження регламентовані Кримінально-процесуальним кодексом України.

Не підлягають задоволенню позовні вимоги визнати протиправною бездіяльність Східного офісу державної аудиторської служби, код ЄДРПОУ: 40477689 як суб`єкта владних повноважень, яке відмовляється виконувати позапланову ревізію (аудиторську перевірку) по всім установам, які проходять по кримінальному провадженню №12018040640000216 від 27.01.2018 року в супереч Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою КМУ №43 від 03.02.2016 року та Порядку проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами, затвердженого Постановою КМУ № 550 від 20.04.2006 року, виходячи з наступного.

Правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні визначені Законом України від 26.01.1993 № 2939-XII «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» (Закон №2939).

Головні завдання органу державного фінансового контролю визначені у ст. 2 Закону №2939.

Головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов`язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов`язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб`єктах господарювання державного сектору економіки, в тому числі суб`єктах господарювання, у статутному капіталі яких 50 і більше відсотків акцій (часток) належить суб`єктам господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про закупівлі, діяльністю суб`єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.

Згідно ч. 5 ст. 11 Закону №2939 позаплановою виїзною ревізією вважається ревізія, яка не передбачена в планах роботи органу державного фінансового контролю і проводиться за наявності хоча б однієї з таких обставин:

2) підконтрольною установою подано у встановленому порядку скаргу про порушення законодавства посадовими особами органу державного фінансового контролю під час проведення планової чи позапланової виїзної ревізії, в якій міститься вимога про повне або часткове скасування результатів відповідної ревізії;

3) у разі виникнення потреби у перевірці відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з підконтрольною установою, якщо підконтрольна установа не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит органу державного фінансового контролю протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту;

4) проводиться реорганізація (ліквідація) підконтрольної установи;

5) у разі надходження доручення щодо проведення ревізії у підконтрольних установах від Кабінету Міністрів України, Офісу Генерального прокурора, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, Національного антикорупційного бюро України, Бюро економічної безпеки України, в якому містяться факти, що свідчать про порушення підконтрольними установами законів України, перевірку додержання яких віднесено законом до компетенції органів державного фінансового контролю;

6) у разі, коли вищестоящий орган державного фінансового контролю в порядку контролю за достовірністю висновків нижчестоящого органу державного фінансового контролю здійснив перевірку актів ревізії, складених нижчестоящим органом державного фінансового контролю, та виявив їх невідповідність вимогам законів. Позапланова виїзна ревізія в цьому випадку може ініціюватися вищестоящим органом державного фінансового контролю лише у тому разі, коли стосовно посадових або службових осіб нижчестоящого органу державного фінансового контролю, які проводили планову або позапланову виїзну ревізію зазначеної підконтрольної установи, розпочато службове розслідування або у випадку повідомлення їм про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.

Частиною 6 ст. 11 Закону №2939 позапланова виїзна ревізія може здійснюватися лише за наявності підстав для її проведення на підставі рішення суду. Позапланова ревізія підконтрольної установи не може проводитися частіше одного разу на квартал.

Порядком взаємодії між органами державної контрольно-ревізійної служби та органами прокуратури, внутрішніх справ і Служби безпеки України, затвердженого наказом ГоловКРУ України, МВС України, СБУ, Генеральної прокуратури України від 19.10.2006 №346/1025/685/53, забезпечено ефективну взаємодію між органами державної контрольно-ревізійної служби (далі - органи ДКРС) та органами прокуратури, внутрішніх справ і Служби безпеки України (далі - правоохоронні органи) з питань розгляду звернень правоохоронних органів, призначення, організації та проведення ревізій за ними, передачі їм матеріалів ревізій за власною ініціативою органів ДКРС, зворотного інформування про результати розгляду переданих матеріалів, виділення спеціалістів органів ДКРС, інших питань, що мають місце при виконанні органами ДКРС та правоохоронними органами покладених на них завдань.

За п.2.4. Порядку позапланова виїзна ревізія на об`єкті контролю за зверненням правоохоронного органу проводиться у разі надання ним, зокрема:

постанови про призначення ревізії та відповідного рішення суду, яке є дозволом для органу ДКРС на проведення ревізії, у якому зазначаються: підстави проведення ревізії, дата її початку та дата закінчення, номер, дата та підстави порушення кримінальної справи, орган, що порушив кримінальну справу, - для ревізії у суб`єкта господарювання, який не віднесено Законом до підконтрольних установ.

Оскільки в рамках кримінального провадження №12018040640000216 від 27.01.2018 правоохоронний орган не звертався з відповідним рішенням суду про проведення позапланових перевірок, у Східного офісу Держаудитслужби були відсутні підстави для проведення позапланових перевірок відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону №2939 і п. 2.4 Порядку взаємодії.

Позивач звернулася також з позовними вимогами про стягнення з Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області за рахунок державного бюджету на її користь матеріальної і моральної шкоди, оскільки, на її переконання, непроведення належним чином кримінального провадження №12018040640000216 від 27.01.2018 року призвели до порушення її та її дитини нормальних життєвих зв`язків з причини відсутності коштів на своє існування та виконання життєво необхідних зобов`язань перед своєю дитиною.

При вирішенні вказаних вимог суд виходить з наступного.

Згідно ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.(ст.1173 ЦК України).

Статтею 1174 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ст. 1166 ЦК України).

Стаття 1166 ЦК України регулює загальні підстави для відшкодування шкоди в межах позадоговірних (деліктних) зобов`язань. Юридичною підставою позадоговірної відповідальності є склад цивільного правопорушення, елементами якого є: шкода, протиправна поведінка, причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою, вина. Відсутність хоча б одного з цих же елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

З наведеного випливає, що шкода є неодмінною умовою цивільно-правової відповідальності. Під шкодою розуміють зменшення або втрату (загибель) певного особистого чи майнового блага. Залежно від об`єкта правопорушення розрізняють майнову або немайнову (моральну) шкоду.

Грошовий вираз майнової шкоди є збитками.

Статтею 22 ЦК України визначено, що збитками є: 1) втрати, яких зазнала особа у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Отже, відшкодування збитків - це відновлення майнового стану учасника правовідносин за рахунок іншого суб`єкта правопорушника. Щоб стягнути завдані потерпіла особа має довести їх наявність і розмір.

Необхідною умовою для притягнення держави до відповідальності за дії, бездіяльність органу державної влади у вигляді відшкодування шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою.

Відшкодування (компенсація) шкоди фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення передбачено ст. 1177 ЦК України, згідно якої шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Шкода, завдана потерпілому внаслідок кримінального правопорушення, компенсується йому за рахунок Державного бюджету України у випадках та порядку, передбачених законом.

Верховний Суд у своїй постанові від 01.06.2022 у справі №757/59501/19-ц зазначив, що лише факт визнання особи потерпілою у кримінальному провадженні, за відсутності належним чином встановленого факту вчинення самого кримінального правопорушення (злочину), не є

підставою для відшкодування шкоди відповідно до частини другої статті 1177 ЦК України.

При розгляді питання щодо стягнення моральної шкоди суд виходить з наступного.

За приписами ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав; моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або місцевого самоврядування, суд повинен установити, чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив та чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, установити причинно-наслідковий зв`язок і визначити сумірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам.

У практиці ЄСПЛ порушення державою прав людини, що завдають психологічних страждань, розчарувань і незручностей, зокрема через порушення принципу належного врядування, кваліфікуються як такі, що завдають моральної шкоди.

Так, з огляду на це психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом держави чи місцевого самоврядування прав людини, можуть свідчити про заподіяння моральної шкоди.

Оцінка рівня моральної шкоди залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік і стан здоров`я потерпілого.

Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої суб`єктом владних повноважень, сформульовані Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 у справі №464/3789/17.

Зокрема, суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту (п. 49).

Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання (п.52).

Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого (п. 56).

Відсутність наслідків у вигляді розладів здоров`я внаслідок душевних страждань, психологічних переживань не свідчить про те, що позивач не зазнав страждань та приниження, а отже і не свідчить про те, що моральної шкоди не завдано.

У розвиток цих положень, у постанові від 27.11.2019 у справі №750/6330/17 Верховний Суд звернув увагу на те, що виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір (п. 51).

У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам (п. 53).

З огляду на характер правовідносин між людиною і державою (в особі органу державної влади чи органу місцевого самоврядування), з метою забезпечення реального та ефективного захисту прав людини, у справах адміністративного судочинства саме на суб`єкта владних повноважень-відповідача покладається тягар спростування факту заподіяння моральної шкоди та доведення неадекватності (нерозумність, несправедливість) її розміру, визначеного позивачем (п. 54).

З викладеного випливає, що сам факт визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень не є безумовною і достатньою підставою для стягнення з нього моральної шкоди. У кожному випадку позивач повинен обґрунтувати заподіяння йому такої шкоди, зокрема пояснити в чому конкретно проявилося порушення його нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, що саме спричинило йому моральні страждання і в чому проявляється їхній взаємозв`язок з протиправними діями відповідача.

Тобто, моральна шкода, як і будь-яка інша позовна вимога, є предметом доказування, а тому обов`язок доказування моральної шкоди покладається саме на ту сторону, яка просить про її стягнення.

Верховний Суд у постанові від 04.03.2020 у справі № 815/2215/15 зазначив, що доказами, які дозволять суду встановити наявність моральної шкоди, її характер та обсяг, в даному випадку можуть бути, зокрема, довідки з медичних установ, виписки з історії хвороби, чеки за оплату медичної допомоги та придбання ліків, тощо.

Позивачем не надано жодних доказів заподіяння їй душевних страждань, зокрема, доказів погіршення здоров`я або настання інших втрат немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, що настали внаслідок незаконних дій або бездіяльності відповідачів.

В матеріалах справи відсутній розрахунок розміру заподіяної моральної шкоди.

Натомість, позивач обмежилася лише зазначенням у позовній заяві про погіршення певних аспектів свого емоційного стану. Отже, позивачем не доведено наявності усіх необхідних елементів складу цивільного правопорушення для відшкодування моральної шкоди (факт наявності моральної шкоди, протиправність дій її заподіювача, обґрунтування визначення розміру моральної шкоди та причинно-наслідковий зв`язок між діями відповідача та завданням такої шкоди позивачу).

Сам по собі факт протиправної поведінки відповідачів не свідчить про завдання позивачу моральної шкоди.

У справах про відшкодування моральної шкоди обов`язок доказування покладається на особу, яка заявляє вимогу про відшкодування такої шкоди. Однак, позивачем таких доказів суду не надано.

Виходячи з доводів позивача, суд вважає їх недостатніми та приходить до висновку, що позивачем не доведено наявності правових підстав для відшкодування моральної шкоди.

Такий висновок суду узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 17 січня 2024 року у справі №580/1015/21.

Оскільки судом вище встановлено, що позивач не погоджується з діями і рішеннями органів досудового розслідування у кримінальному провадженні №12018040640000216, які можуть бути предметом Кримінального провадження, а тому за відсутності у цій справі встановленого факту вчинення кримінального правопорушення, позовні вимоги про відшкодування матеріальної шкоди і моральної шкоди на користь позивача не можуть бути задоволені.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За вимогами ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За встановлених обставин, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Оскільки в позовних вимогах відмовлено, суд не здійснює розподіл судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись статями 1243-246, 250, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до 1-Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, 2-Дніпропетровської обласної прокуратури, 3- Східного офісу Державної аудиторської служби, 4- Шевченківського районного суду міста Дніпра, 5-Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльність, визнання протиправними дії, зобов`язання вчинити певні дії та відшкодування матеріальної і моральної шкоди відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Врона