Рішення № 137281020, 10.06.2026, Турійський районний суд Волинської області

Справа № 169/451/26

Провадження № 2/169/549/26

ТУРІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2026 року селище Турійськ

Турійський районний суд Волинської області в складі:

головуючого Тітівалова Р. К.,

з участю

секретаря судового засідання Веремчук Л. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Преміум Лігал Колекшн» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення трьох процентів річних від простроченої суми за порушення грошового зобов`язання,

в с т а н о в и в:

04 травня 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Преміум Лігал Колекшн» (далі ТОВ «Преміум Лігал Колекшн») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення трьох процентів річних від простроченої суми за порушення грошового зобов`язання.

Позов мотивований тим, що 31 березня 2008 року між ОСОБА_1 та Відкритим акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра» (далі ВАТ КБ «Надра»), правонаступником якого стало Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Надра» (далі ПАТ «КБ «Надра», Банк), було укладений кредитний договір № 1387/5-В, відповідно до якого Банк надав у позику грошові кошти в іноземній валюті у сумі 13800 доларів США, а позичальник зобов`язувався повернути кредит та сплатити за користування кредитом проценти у розмірі 14,49 % річних. 31 березня 2008 року з метою забезпечення виконання зобов`язань за договором №1387/5-В між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_2 укладений договір поруки, відповідно до умов якого остання зобов`язувалася відповідати за невиконання позичальником усіх його зобов`язань перед Кредитором, що виникли з кредитного договору. У зв`язку з тим, що ОСОБА_1 не виконував належним чином грошові зобов`язання, заочним рішенням Турійського суду Волинської області від 09 листопада 2016 року позовні вимоги ПАТ «КБ «Надра» задоволені повністю, стягнуто з ОСОБА_2 солідарно з основним боржником ОСОБА_1 на користь ПАТ «КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором в розмірі 15119.89 доларів США, що відповідно до встановленого Національним банком України офіційного курсу гривні до долара США еквівалентно 234747.03 гривень, однак рішення суду не виконане. 30 квітня 2020 року між ПАТ «КБ «Надра» та ТОВ «Преміум Лігал Колекшн» укладений договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги №GL3N217215_ПВ, відповідно до якого право грошової вимоги за кредитним договором № 1387/5-В, укладеним 31 березня 2008 року між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_1 , перейшло до ТОВ «Преміум Лігал Колекшн». 26 жовтня 2020 року Турійським районним судом Волинської області замінено стягувача за вказаним кредитним договором ПАТ «КБ «Надра» на ТОВ «Преміум Лігал Колекшн», та 18 грудня 2020 року видано виконавчі листи щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Вказуючи, що відповідачі не зважаючи на ухвалення судового рішення продовжують ухилятись від повернення боргу, позивач просив солідарно стягнути з відповідачів 3 % річних на підставі статті 625 ЦК України у розмірі 1028,78 доларів США та судові витрати.

Відповідач ОСОБА_1 25 травня 2026 року надіслав до суду відзив на позовну заяву, в якому, вказуючи, що позивач пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання та втратив право на примусове виконання основного зобов`язання, у зв`язку з чим відсутні правові підстави для застосування частини другої статті 625 ЦК України, просив відмовити у задоволенні позову (а. с. 42-45).

Представник позивача 01 червня 2026 року подав до суду відповідь на відзив, в якій зазначив, що сума прострочених відсотків за користування кредитом поза межами строку дії договору правомірно нарахована на підставі частини другої статті 625 ЦК України, а строк позовної давності позивачем не пропущений, оскільки відповідно до пунктів 12, 19 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України на період карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) та на період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК України, продовжуються на строк їхньої дії. Просив позов задовольнити в повному обсязі (а. с. 47-54).

У судове засідання представник позивача не з`явився, хоча про дату, час і місце розгляду був належним чином повідомлений (а. с. 57), у позовній заяві вказав, що позовні вимоги підтримує повністю та просить справу розглядати без його участі (а. с. 5 на звороті).

Відповідачі у судове засідання не з`явилися, хоча про дату, час і місце розгляду були належним чином повідомлені (а. с. 39, 40, 41), про причини неявки суд не повідомляли, клопотань не подавали.

Враховуючи, що в судове засідання учасники судового розгляду не з`явилися, то відповідно до вимог частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов такого висновку.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України, передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з положеннями статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до вимог частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що 31 березня 2008 між ВАТ КБ «Надра», правонаступником якого є ПАТ КБ «Надра», та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 1387/5-В, за умовами якого Банк зобов`язався надати останньому кредит у сумі 13800 доларів США зі сплатою 14.49 % річних з кінцевим терміном повернення 31 березня 2023 року (а. с. 8-9).

З метою забезпечення виконання відповідачем ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором Банк 31 березня 2008 року уклав договір поруки з ОСОБА_2 , відповідно до умов якого остання поручилася перед Банком солідарно в повному обсязі відповідати за своєчасне виконання ОСОБА_1 усіх його зобов`язань за кредитним договором № 1387/5-В від 31 березня 2008 року (а. с. 10).

Заочним рішенням Турійського районного суду Волинської області від 09 листопада 2016 року, яке набрало законної сили 25 листопада 2016 року, позов ПАТ «КБ «Надра» задоволений повністю та ухвалено стягнути з ОСОБА_2 солідарно з основним боржником ОСОБА_1 на користь ПАТ «КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором в розмірі 15119.89 доларів США, що відповідно до встановленого Національним банком України офіційного курсу гривні до долара США еквівалентно 234747.03 гривень, та судові витрати (а. с. 11-12).

30 квітня 2020 року між ПАТ «КБ «Надра» та ТОВ «Преміум Лігал Колекшн» укладений договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги №GL3N217215_ПВ, відповідно до якого право грошової вимоги за кредитним договором №1387/5-В, укладеним 31 березня 2008 року між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_1 , договорами поруки та іпотеки, укладеними на забезпечення належного виконання кредитних зобов`язань ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , перейшло до ТОВ «Преміум Лігал Колекшн» (додаток № 1 до договору) (а. с. 13-17 ).

Ухвалою Турійського районного суду Волинської області від 26 жовтня 2020 року замінено стягувача за вказаним кредитним договором ПАТ «КБ «Надра» на ТОВ «Преміум Лігал Колекшн» (а. с. 19-20).

18 грудня 2020 року за заявою стягувача ТОВ «Преміум Лігал Колекшн» Турійський районний суд Волинської області видав виконавчі листи на підставі вищезазначеного заочного рішення суду ( а. с. 21, 22)

Строк пред`явлення виконавчих листів до виконання до 26 листопада 2019 року, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції на час ухвалення заочного рішення суду у цій справі та набрання ним законної сили.

Ухвалою Турійського районного суду Волинської області від 27 січня 2021 року, залишеною без змін постановою Волинського апеляційного суду від 12 квітня 2021 року, стягувачу ТОВ «Преміум Лігал Колекшн» відмовлено в поновленні строку пред`явлення до виконання виконавчих листів, виданих 18 грудня 2020 року (а. с. 57-60).

Одним з елементів забезпечення прав учасників справи на стадії виконання судового рішення є встановлена статтею 433 ЦПК України можливість поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання в разі його пропуску з причин, визнаних судом поважними.

Метою застосування статті 433 ЦПК України є захист інтересів добросовісного стягувача, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа для виконання з поважних причин. Поважними вважаються зокрема, причини, які не залежали від волі стягувача.

Можливість примусового стягнення кредитором заборгованості, про стягнення якої ухвалено рішення суду, вичерпується після закінчення строку пред`явлення до виконання виконавчого документа на виконання вказаного рішення, якщо такий строк не було поновлено судом в установленому законом порядку.

Оскільки право на примусове виконання обмежене строком пред`явлення виконавчого документа до виконання, то в разі пропуску такого строку та за умови, що суд відмовив у його поновленні, право на примусове виконання судового рішення вважається остаточно втраченим. Держава більше не забезпечує реалізацію цього рішення через виконавчу службу.

Це означає, що рішення стає таким, яке не можна виконати примусово. У такому випадку за загальним правилом судове рішення про стягнення боргу не припиняє самого зобов`язання (борг як цивільно-правовий обов`язок формально продовжує існувати), але реалізація цього зобов`язання неможлива через примусове виконання.

Кредитор не може повторно пред`явити виконавчий документ на виконання (строк пропущено, а в його поновленні відмовлено), повторно звернутися до суду про той самий борг (наявне судове рішення щодо цього боргу), вимагати виконання через державні механізми. Боржник уже не зобов`язаний повертати борг через примус і може посилатися на остаточну втрату можливості виконання рішення.

Водночас втрата права на примусове виконання судового рішення, припинення можливості його реалізації через пропуск строку пред`явлення виконавчого документа до виконання і відмову у його поновленні судом свідчить про неможливість захисту такої вимоги в примусовому порядку.

У зв`язку з пропуском строку пред`явлення виконавчого документа до виконання та відмовою суду в його поновленні право стягувача на примусове виконання судового рішення є остаточно втраченим, а можливість виконання такого рішення припиненою.

Сплив строку пред`явлення виконавчого документа до виконання не є формальністю, а є самостійною підставою для припинення можливості примусового виконання судового рішення. Відмова в поновленні строку судом означає остаточність правової ситуації, відсутність будь-яких подальших процесуальних механізмів виконання судового рішення, а отже, відносини щодо примусового виконання стають стабільними.

З наведеного вбачається, що хоча формально позовна давність не застосовується, фактично зобов`язання втрачає юридичну примусовість, вимога за цим зобов`язанням стає такою, що не може бути захищена в примусовому порядку, але добровільне виконання якої не є безпідставно набутим майном.

Ігнорування кредитором обставин закінчення строку пред`явлення рішення суду до виконання щодо стягнення заборгованості призвело б до надання стягувачу можливості безпідставно уникнути законодавчої вимоги щодо встановлених законом строків та призвело б до безпідставного перебування боржника у невизначеному стані понад установлений законом строк, що порушило б принцип правової визначеності як один з основоположних аспектів верховенства права.

Cплив строків пред`явлення виконавчого листа до виконання є законним правом боржника уникнути притягнення до цивільно-правової відповідальності після закінчення певного періоду після видачі судом виконавчого документа.

Ці строки забезпечують юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав боржників.

Суд гарантує право на справедливий суд як стягувачу, так і боржнику, оскільки має враховувати не лише майнові інтереси стягувача, а й захищати права та інтереси боржника, який у такому випадку правомірно протягом тривалого періоду міг розраховувати на відсутність загрози примусового виконання рішення та притягнення до відповідальності за його невиконання.

Отже, зобов`язання зі сплати боргу, яке засвідчене судовим рішенням про його примусове стягнення, строк пред`явлення виконання за яким пропущено і в поновленні такого строку суд відмовив, а можливість його виконання втрачена, не може вважатися припиненим у матеріально-правовому сенсі (може бути виконаним добровільно боржником).

Таке зобов`язання вважається тим зобов`язанням, вимоги за яким позбавлені примусового захисту, проте добровільне виконання яких визнається належним.

У такому випадку до відповідних грошових вимог (щодо яких вичерпана можливість стягнення в примусовому порядку за судовим рішенням) не можна застосовувати правила частини другої статті 625 ЦК України.

За протилежним (іншим) підходом буде складатися нерозумна ситуація, за якою після втрати права на примусове виконання судового рішення про стягнення основного боргу і припинення можливості його реалізації, зокрема у зв`язку з пропуском строку пред`явлення виконавчого документа для виконання і відмови в поновленні цього строку судом, за обставин неможливості виконання захисту основної вимоги (про стягнення основної суми боргу) кредитор зберігатиме можливість постійно подавати вимоги про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, нарахованих на невиконувану вимогу, що суперечитиме принципу правової визначеності.

Такий правовий висновок сформований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11 лютого 2026 року (справа № 754/511/23, провадження №14-63цс25).

Так, у цій справі позивачу (стягувачу) відмовлено в поновленні строку пред`явлення до виконання виконавчих листів, виданих 18 грудня 2020 року, а тому він втратив право на примусове виконання судового рішення про стягнення основного боргу.

У такому випадку основна вимога позивача про примусове стягнення боргу, підтверджена судовим рішенням, не може бути виконана в примусовому порядку, у зв`язку з чим до таких грошових вимог (щодо яких вичерпана можливість стягнення в примусовому порядку за судовим рішенням) не підлягають застосуванню правила частини другої статті 625 ЦК України.

Таким чином, суд вважає, що передбачені законом підстави для стягнення з відповідачів на користь позивача можливого похідного зобов`язання, передбаченого статтею 625 ЦК України, відсутні і в задоволенні позову слід відмовити.

Щодо позовної давності, про застосування якої просив у відзиві відповідач ОСОБА_1 .

Відповідно до статті 256, статті 257, частини другої статті 258 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. До вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 ЦК України).

Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 367/6105/16-ц, від 7 листопада 2018 року у справі № 575/476/16-ц, від 14 листопада 2018року у справі №183/1617/16 (пункт73), від 28листопада 2018року у справі №504/2864/13-ц (пункт80), від 5 грудня 2018 року у справах № 522/2202/15-ц (пункт 61), № 522/2201/15-ц (пункт 62) та № 522/2110/15-ц (пункт 61), від 7 серпня 2019 року у справі № 2004/1979/12 (пункт 71), від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18 (пункт 134)).

З огляду на те, що в цій справі вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими, то позовна давність застосована бути не може в будь-якому випадку.

У відповідності до вимог статті 141 ЦПК України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

На підставі викладеного, статей 526, 610, 611, 625, 629, 1050, 1054 Цивільного кодексу України та керуючись статтями 141, 247, 263, 264, 265, 268, 273, 354, 433 Цивільного процесуального кодексу України, суд

п о с т а н о в и в:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Преміум Лігал Колекшн» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення трьох процентів річних від простроченої суми за порушення грошового зобов`язання відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Преміум Лігал Колекшн», адреса місця знаходження: вулиця Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, місто Київ, код ЄДРПОУ 43490372.

Представник позивача: Кеню Денис Васильович, адреса місця знаходження: вулиця Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, місто Київ.

Відповідач: ОСОБА_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідачка: ОСОБА_2 адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Повне рішення складене 10 червня 2026 року.

Головуючий