Рішення № 137281014, 10.06.2026, Турійський районний суд Волинської області

Справа № 169/452/26

Провадження № 2/169/550/26

ТУРІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2026 року селище Турійськ

Турійський районний суд Волинської області в складі

головуючого Тітівалова Р. К.,

з участю

секретаря судового засідання Веремчук Л. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами,

в с т а н о в и в:

05 травня 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі ТОВ «ФК «ЄАПБ») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами.

Позов мотивований тим, що 14 вересня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (далі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога») та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 415869534, право вимоги за яким на підставі договорів факторингу 28 жовтня 2025 року перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон плюс» (далі ТОВ «Таліон плюс»), а 31 березня 2026 року до ТОВ «ФК «ЄАПБ». Вказуючи, що у зв`язку з невиконанням відповідачем належним чином умов кредитного договору у нього виникла заборгованість в розмірі 14554,93 гривень, позивач просив стягнути з відповідача суму заборгованості та судові витрати.

У судове засідання представниця позивача не з`явилася, про дату, час і місце розгляду справи була належним чином повідомлена (а. с. 62, 63), у позовній заяві вказала, що позовні вимоги підтримує повністю, не заперечує проти заочного розгляду справи, та просить справу розглядати без її участі (а. с. 4 на звороті).

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи в контексті положень частини восьмої статті 128 ЦПК України був належним чином повідомлений (а. с. 64), про причини неявки суд не повідомляв, відзив на позов не подавав.

Враховуючи, що в судове засідання учасники судового розгляду не з`явилися, то відповідно до вимог частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд ухвалою від 10 червня 2026 року постановив проводити заочний розгляд справи.

Дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов до такого висновку.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частин сьомої, дванадцятої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Норми статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа і не може визнаватися недійсним лише через його електронну форму.

Статтею 12 зазначеного Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Норми статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа і не може визнаватися недійсним лише через його електронну форму.

Судом встановлено, що 14 вересня 2025 року уклав із ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» договір кредитної лінії № 415869534 (далі Договір, кредитний договір), відповідно до умов якого отримав кредит у вигляді кредитної лінії в розмірі кредитного ліміту на суму 5100 гривень. Кредитодавець надає перший транш за договором в сумі 4258 гривень одразу після укладення договору, який має бути повернутий протягом 13 днів (до 27 вересня 2025 року). Кредитна лінія надається строком на 5 років до 14 жовтня 2030 року (пункт 7.1., 7.3.,11.1. Договору).

Відповідно до пункту 8.5. Договору розмір комісії, що нараховується за надання першого траншу за цим договором становить 255,48 гривень.

Базова процентна ставка становить 0,98 % в день від суми залишку кредиту (пункт 8.3. Договору).

Пунктами 8.7.1, 8.7.2 Договору передбачено, що за період від 14 вересня 2025 року (дати видачі кредиту) до 27 вересня 2025 року (включно) кредитодавець надає позичальнику знижку в розмірі 18,37 % від розміру Базової процентної ставки, відповідно до чого розрахунок витрат за кредитом може здійснюватися за Дисконтною процентною ставкою 0,8 % від суми кредиту за кожний день користування ним, що становить 292 % річних.

У разі, якщо позичальник вчинить дії щодо продовження Дисконтного періоду один або декілька разів або здійснить поновлення Дисконтного періоду, на період після 27 вересня 2025 року кредитодавець надає позичальнику знижку в розмірі 0 % від розміру базової процентної ставки, відповідно до чого розрахунок витрат за кредитом може здійснюватися за Індивідуальною процентною ставкою 0,98 % в день від суми кредиту за кожен день користування ним, що становить 357,7 % річних.

Сторони погодили, що факт закінчення Дисконтного періоду блокує можливість отримання позичальником нових траншів за Договором (пункт 6.4 Договору).

Відповідно до пункту 14.2. Кредитного договору сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між позичальником та кредитодавцем в якості підписів сторін використовується електронний підпис одноразовим ідентифікатором, відповідно до Правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис.

Пунктом 14.1 договору передбачено, що невід`ємною частиною цього Договору є правила та паспорт споживчого кредиту, що надається позичальнику до укладення договору. Уклавши цей договір позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись правил, текст яких розміщується на сайті кредитодавця: www.maniyveo.ua.

Кредитний договір підписаний відповідачем електронним цифровим підписом шляхом використання одноразового ідентифікатора ENZK, який був надісланий на номер мобільного телефону відповідача НОМЕР_1 , про що свідчить пункт 15 Договору (а. с. 21).

Того ж дня відповідач підписав паспорт споживчого кредиту за допомогою електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором 6783 (а. с. 8).

На виконання умов Договору 14 вересня 2025 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало кошти в сумі 4258 гривень на банківську картку відповідача № НОМЕР_2 (а. с. 22, 23).

ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», надавши відповідачу кредит, свої зобов`язання за Договором виконало, цей договір є укладеним відповідно до вимог статті 1054 ЦК України, оскільки передача грошей відбулася і сторонами кредитного договору було досягнуто згоди відносно всіх його істотних умов.

Такі ж висновки викладені у постанові Верховного Суду від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19), від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св20), від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19 (провадження № 61-9071ск20).

З розрахунку заборгованості ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» станом на 28 жовтня 2025 року видно, що заборгованість ОСОБА_1 за Договором становить 8378,89 гривень, з яких заборгованість за тілом кредиту 4258 гривень, заборгованість за процентами 1736,41 гривень, заборгованість за комісією 255,48 гривень, заборгованість за неустойкою 2129 гривень (а. с. 24).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

У частині першій статті 516 ЦК України зазначено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

За загальним правилом наявність згоди боржника на заміну кредитора в зобов`язанні не вимагається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України).

Відступлення права вимоги по суті це договірна передача зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Частиною першою статті 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом частини першої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

З матеріалів справи видно, що 28 жовтня 2025 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» укладений договір факторингу № МВ-ТП/62 (а. с. 27 - 29).

Відповідно до пункту 2.1 вказаного договору ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» зобов`язується відступити ТОВ «Таліон плюс» права вимоги, за переліком в Реєстрі прав вимоги, а ТОВ «Таліон плюс» зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за плату на умовах, визначених цим договором.

Відповідач ОСОБА_1 є в Реєстрі прав вимоги від 28 жовтня 2025 року і загальна сума його зобов`язань за кредитним договором № 415869534 від 14 вересня 2025 року становить 8378,89 гривень (а. с. 31).

31 березня 2026 року між ТОВ «Таліон плюс», до якого перейшло право вимоги від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладений договір факторингу № 31/0326-02 (а. с. 33 -37).

Відповідно до пункту 2.1 вказаного договору ТОВ «Таліон плюс» зобов`язується відступити ТОВ «ФК «ЄАПБ» права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Таліон плюс» за плату на умовах, визначених цим договором.

З Реєстру бправ вимоги № 1 видно, що заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 415869534 від 14 вересня 2025 року становить 14554,93 гривень (а. с. 39).

Аналіз наведених вище норм матеріального права та обставин справи в їх сукупності дає достатні підстави для висновку, що позивач набув у встановленому законом порядку право вимоги до відповідача за кредитним договором № 415869534 від 14 вересня 2025 року, укладеним між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 .

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1383/2010 (провадження №14-308цс18) зазначено, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

У цій справі кредитний договір, укладений між відповідачем та первісним кредитором, договори факторингу, укладені між первісним кредитором, ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» в установленому законом порядку недійсними не визнані, у зв`язку з чим у розглядуваному випадку відповідно до положень статті 204 ЦК України діє презумпція правомірності вказаних правочинів.

З наданого позивачем розрахунку видно, що заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором № 415869534 від 14 вересня 2025 року становить 14554,93 гривень, з яких заборгованість за основною сумою боргу складає 4258 гривень, заборгованість за відсотками 7912,45 гривень, заборгованість за комісією 255,48 гривень, заборгованість за неустойкою 2129 гривень (а. с. 25-26).

Враховуючи, що відповідач фактично отримав та використовував кошти, перераховані ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на кредитну картку, що й було предметом укладеного Договору, але не повернув їх, то суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача суми заборгованості за тілом кредиту, що ним фактично отримана і на час розгляду цієї справи не повернута, у розмірі 4258 гривень є підставними і підлягають до задоволення.

Також, виходячи зі змісту Договору, позовні вимоги про стягнення процентів за користування кредитом та комісій за надання кредиту (Траншу) підлягають до задоволення і з відповідача слід стягнути 7912,45 гривень процентів та 255,48 гривень комісії за надання кредиту.

Звертаючись до суду із цим позовом, позивач просив також стягнути з відповідача неустойку (штрафу, пеню) за кредитним договорам у розмірі 2129 гривень.

За змістом стаття 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (стаття 551 ЦК України).

Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

З огляду на вказане, нарахована позивачем неустойка (штраф, пеня), сплата якої передбачена кредитним договором, в розмірі 2129 гривень підлягає списанню і в цій частині позовних вимог слід відмовити.

За таких обставин справи, які підтверджуються належними і допустимими доказами, та відповідно до зазначених норм матеріального права суд дійшов висновку про наявність у розглядуваному випадку передбачених законом підстав для часткового задоволення позову та стягнення з відповідача заборгованості за кредитними договорами, оскільки останній порушив його умови, що виразилося у неналежному виконанні договірних зобов`язань, а саме, неповерненні грошових коштів у визначений договором строк.

У відповідності до вимог частини першої статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (85,37%) підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2272 гривні 89 копійок (2662,4 грн * 85,37 % = 2272,89 грн).

На підставі викладеного, статей 526, 530, 610, 611, 629, 634, 1048, 1054, 1056-1 Цивільного кодексу України та керуючись статтями 141, 263, 264, 265, 268, 273, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором № 415869534 від 14 вересня 2025 року в розмірі 12425 (дванадцять тисяч чотириста двадцять п`ять) гривень 93 (дев`яносто три) копійки, з яких заборгованість за тілом кредиту становить 4258 (чотири тисячі двісті п`ятдесят вісім) гривень, заборгованість за відсотками 7912 (сім тисяч дев`ятсот дванадцять) гривень 45 (сорок п`ять) копійок, заборгованість по комісії 255 (двісті п`ятдесят п`ять) гривень 48 (сорок вісім) копійок.

У решті позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судовий збір у розмірі 2272 (дві тисячі двісті сімдесят дві) гривні 89 (вісімдесят дев`ять) копійок.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених Цивільним процесуальним кодексом України строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», адреса місця знаходження: вулиця Лісова, 2, місто Бровари, Броварський район, Київська область, код ЄДРПОУ 35625014.

Представниця позивача: Кудіна Анастасія Вячеславівна, адреса місця знаходження: вулиця Лісова, 2, місто Бровари, Київська область.

Відповідач: ОСОБА_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .

Повне рішення складене 10 червня 2026 року.

Головуючий