Ухвала суду № 137280876, 10.06.2026, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/23323/24

Провадження № 4-с/161/52/26

У Х В А Л А

10 червня 2026 року Луцький міськрайонний суд Волинської області

у складі:

головуючого судді Рудської С.М.

при секретарі Коржик Н.В.

за участі:

представника заявника Полетила П.С.

представника ДВС Арсенюк О.В.

представника заінтересованої особи Шевчук Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луцьку цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на постанову державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про відкриття виконавчого провадження

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26 березня 2025 року, яке залишено без змін постановою Волинського апеляційного суду від 24 липня 2025 року, визначено ОСОБА_2 наступний спосіб участі у спілкуванні та вихованні малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом:

спілкування з малолітньою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за допомогою засобів телефонного, поштового, електронного та іншого зв`язку (у тому числі через програми Viber, Telegram, WhatsApp та через соціальні мережі тощо), що не передбачають безпосереднього фізичного спілкування між батьком та дочкою, протягом 30 хвилин щосереди та щонеділі у період з 19.30 до 20.30 за українським часом з мобільного телефону чи з іншого пристрою, придбаного дитині ОСОБА_2 ;

до досягнення малолітньою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шестирічного віку спілкування із ОСОБА_2 проводити у присутності матері дитини ОСОБА_1 .

На виконання вищенаведеного рішення судом 21 серпня 2025 року був виданий виконавчий лист, який наразі перебуває на примусовому виконанні у Відділі державної виконавчої служби у місті Луцьку Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, ВП №80400439.

18 травня 2026 року на адресу суду надійшла скарга представника боржника ОСОБА_1 - адвоката Полетила Павла Сергійовича на постанову головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Арсенюк Оксани Валеріївни від 05 березня 2026 року ВП №80400439 про відкриття виконавчого провадження.

Скарга обґрунтована тим, що рішення суду не передбачає застосування заходів примусового виконання, а тому державний виконавець повинен був повернути виконавчий документ без прийняття до виконання.

З наведених вище підстав просить суд скасувати вищенаведену постанову державного виконавця.

Також просить суд поновити процесуальний строк на подання скарги, оскільки він вчасно оскаржив її до Волинського окружного адміністративного суду, але ухвалою суду від 09 березня 2026 року було відмовлено у відкритті провадження у справі через непідсудність таких вимог (справа №140/2884/26).

В подальшому, адвокат подав відповідний позов до Луцького міськрайонного суду Волинської області, але ухвалою суду від 18 березня 2026 року було відмовлено у відкритті провадження, у зв`язку з тим, що заявник мав звернутися зі скаргою, а не позовом (справа №161/5446/26).

Надалі, заявник звернувся зі скаргою в межах цієї справи, але ухвалою суду від 26 березня 2026 року, яка залишена без змін постановою Волинського апеляційного суду від 13 травня 2026 року, скаргу було повернуто без розгляду.

Вважає, що оскільки він вчасно реалізував своє право на оскарження постанови, але помилився з юрисдикцією спору, строк звернення до суду ним пропущений з поважних причин.

Державний виконавець у письмовому відзиві скаргу заперечила, її узагальнені доводи зводяться, що того, шо вона діяла у межах та у спосіб, передбачені чинним законодавством (а.с. 52-56).

У судовому засіданні представник заявника (боржника) свою скаргу підтримав, просив суд її задовольнити. Також просив суд поновити строк звернення зі скаргою.

Державний виконавець у судовому засіданні проти задоволення скарги заперечувала, також просив суд відмовити у поновленні строку на звернення зі скаргою.

Представник заінтересованої особи - стягувача Хазанюка В.В. у судовому засіданні скаргу заперечила, а також просила суд відмовити у поновленні строку на звернення зі скаргою.

Представник третьої особи Виконавчого комітету Луцької міської ради в судове засідання не з`явився, подав суду заяву з проханням розгляд справи проводити за його відсутності (а.с. 49-50).

Заслухавши пояснення учасників виконавчого провадження, дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку, що слід поновити строк звернення до суду із скаргою, але у її задоволенні необхідно відмовити, з таких підстав.

В першу чергу суд вважає за доцільним розглянути клопотання представника заявника про поновлення строку звернення до суду зі скаргою.

Частинами першою та другою статті 449 ЦПК України передбачено, що скаргу може бути подано до суду:

а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи;

б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.

Пропущений для подання скарги строк може бути поновлено судом за наявності поважних причин його пропуску на підставі клопотання особи, яка подає скаргу, що має бути заявлено одночасно зі скаргою.

Як слідує з матеріалів справи, первісно боржник оскаржив спірну постанову державного виконавця від 05 березня 2026 року до Волинського окружного адміністративного суду 09 березня 2026 року, тобто, в межах десятиденного строку, встановленого процесуальним законом.

Самі по собі помилки сторони боржника, пов`язані з обранням юрисдикції суду та форми звернення зі скаргою, не можуть бути підставою для відмови боржнику у доступі до суду, враховуючи, що він первісно вчасно реалізував своє процесуальне право оскаржити постанову державного виконавця.

В межах справ №№ 140/2884/26, 161/5446/26 боржник не зволікав із повторним зверненням до суду, після роз`яснення судами про належну юрисдикцію спору.

З наведених вище підстав боржнику необхідно поновити пропущений процесуальний строк звернення зі скаргою.

Переходячи до суті скарги, суд зазначає про таке.

Пунктом 7 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень.

Статтею 10 Закону України «Про виконавче провадження передбачені заходи примусового виконання рішення , а саме:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Тобто, зі змісту ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження» вбачається, що перелік заходів процесуального примусу не є вичерпним.

Таким чином, у залежності від змісту зобов`язань, до боржника можуть застосовуватися й інші заходи примусового виконання рішення, що забезпечать досягнення мети та завдання виконавчого провадження.

В даному випадку таким заходом примусового характеру є забезпечення боржником побачень (телефонних розмов) стягувача з дитиною.

Статтею 64-1 Закону України «Про виконавче провадження» визначений порядок виконання рішення про встановлення побачення з дитиною, рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною. Зокрема, виконання рішення про встановлення побачення з дитиною полягає у забезпеченні боржником побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням.

Державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником цього рішення у час та місці побачення, визначених рішенням, а у разі якщо вони рішенням не визначені, то перевірка здійснюється у час та місці побачення, визначених державним виконавцем.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт та виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі, визначеному частиною першою статті 75 цього Закону. У постанові зазначаються вимога виконувати рішення та попередження про кримінальну відповідальність.

Відповідно до частини другої статті 159 СК України, суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.

В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.

На переконання суду, визначений у рішенні від 26 березня 2025 року спосіб участі у спілкуванні та вихованні малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом спілкування дитини та батька за допомогою засобів телефонного, поштового, електронного та іншого зв`язку (у тому числі через програми Viber, Telegram, WhatsApp та через соціальні мережі тощо), що не передбачають безпосереднього фізичного спілкування між батьком та дочкою, є саме побаченням з дитиною, в розумінні статті 159 СК України, а також статті 64-1 Закону України «Про виконавче провадження».

У зв`язку з тим, що батько дитини проживає за кордоном, здійснення побачень без безпосередньо фізичного контакту, а шляхом застосування сучасних засобів зв`язку, відповідає завданню Сімейного кодексу України щодо забезпечення кожної дитини сімейним вихованням, можливістю духовного та фізичного розвитку.

Оскільки після ухвалення рішення суду сторони не досягли згоди стосовно добровільного виконання рішення суду, воно підлягає примусовому виконанню у порядку, встановленому для виконання рішення про встановлення побачення з дитиною, а державний виконавець обґрунтовано та правомірно прийняла виконавчий документ до примусового виконання та відкрила виконавче провадження. З цих міркувань у задоволенні скарги необхідно відмовити.

Керуючись ст. ст. 447-451 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Поновити заявнику ОСОБА_1 процесуальний строк на звернення до суду зі скаргою на постанову державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Арсенюк О.В. від 05.03.2026 року про відкриття виконавчого провадження № 80400439.

У задоволенні скарги ОСОБА_1 на постанову державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про відкриття виконавчого провадження відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення, а у разі складення ухвали відповідно до ч. 6 ст. 259 ЦПК України з дня складення ухвали в повному обсязі.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги на ухвалу суду. У разі подання апеляційної скарги, ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст ухвали складений та підписаний 10 червня 2026 року.

Суддя Луцького міськрайонного

суду Волинської області С.М. Рудська