Рішення № 137280588, 09.06.2026, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/5020/26

Провадження № 2/161/3755/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 червня 2026 року м. Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі головуючого судді Черняка В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач через свого представника звернувся до суду із вказаним позовом.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 07.05.2019 року між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання кредиту №491004407, відповідно до умов якого відповідач отримала кредит в сумі 21005,26 грн., строком на 60 місяців за відсотковою ставкою 32% (на споживчі потреби).

22.02.2021 року між АТ «Альфа-Банк» та ТОВ «ФК Форт» був укладений договір факторингу №1, за умовами якого право вимоги до відповідача перейшло до нового кредитора.

В подальшому, 23.02.2021 року між ТОВ «ФК Форт» та ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» було укладено Договір факторингу №01-23-02/21, відповідно до якого АТ «Альфа-Банк» відступило право грошової вимоги до боржника за вказаним кредитним договором.

Не виконуючи належним чином зобов`язання за кредитним договором, відповідач порушила норми законодавства та умови кредитного договору.

На підставі наведеного, позивач просить суд, стягнути з відповідача в свою користь заборгованість в розмірі 29067,08 грн., а також суму понесених судових витрат.

Ухвалою судді від 19.03.2026 року постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та запропоновано відповідачу подати відзив на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення вказаної ухвали.

03.04.2026 року на адресу суду надійшов відзив ОСОБА_1 , в якому остання заперечує позов. Вказує, що договору в електронній формі не укладала, доказів зворотного не надано. Крім того, подані до справи документи належним чином не завірені позивачем. Доказів повідомлення боржника про зміну кредитора також не надано.

Представник позивача у відповіді на відзив від 24.04.2026 року вказала, що доводи відповідача є безпідставними. Укладення договору відбувалось шляхом прийняття оферти. Виписки по рахунку є доказами видачі кредиту та наявності заборгованості.

Ухвалою суду від 09.06.2026 року судом було відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи у провадженні з повідомленням сторін.

Суд, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, дійшов наступних висновків.

Між сторонами виникли правовідносини, що регулюються ст.ст. 526, 527, 530, 611, 651, 1048, 1050, 1054 ЦК України.

Судом встановлено, що 07.05.2019 року між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання кредиту №491004407, відповідно до умов якого відповідач отримала кредит в сумі 21005,26 грн., строком на 60 місяців за відсотковою ставкою 32% (на споживчі потреби) (а.с.5-9).

Оферта на укладення угоди про надання кредиту підписана особистим підписом ОСОБА_1 (а.с.5 зворот).

Суд зазначає, що у відповідності до статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідач здійснила дії, спрямовані на укладання кредитного договору шляхом підписання анкети-заяви про акцепт Публічної пропозиції АТ «Альфа-Банк» (а.с.5), оферти на укладення угоди про надання кредиту (а.с.6), була ознайомлена із графіком погашення заборгованості (а.с.6 зворот).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності договору.

Таким чином, суд вважає доведеною обставину отримання відповідачем грошових коштів у порядку та на умовах, що визначені укладеним кредитним договором.

Доводи сторони відповідача щодо неналежного засвідчення копій документів долучених позивачем до позову, суд відхиляє, як формальні та такі, що не впливають на зміст, належність та достовірність подання. Посилання відповідача фактично зводяться до надмірного формалізму та не містять аргументів щодо недостовірності документів чи спростування обставин, на які посилається позивач.

Суд також зауважує, що доводи ОСОБА_1 в клопотанні від 07.05.2026 року щодо необхідності передачі спору на розгляд третейського суду є необґрунтованими. Аналіз положень пункту 2.1.6 анкети-заяви про акцепт Публічної пропозиції АТ «Альфа-банк» на укладення договору про комплексне банківське обслуговування (а.с.5) свідчить, що сторони не погодили виключний третейський порядок вирішення спорів. Навпаки, підпунктом «б» зазначеного пункту передбачено право сторін на судовий захист відповідно до чинного законодавства України.

Таким чином, наявність у договорі застереження щодо можливості розгляду спору третейським судом не позбавляє позивача права на звернення до суду загальної юрисдикції та не є підставою для передачі даної справи на розгляд третейського суду.

З матеріалів справи слідує, що відповідач не виконала взятих на себе зобов`язань за договором, кредитні кошти у встановлений строк не повернула.

Станом на 23.02.2021 року заборгованість відповідача складає 29067,08 грн. (а.с.26).

Згідно з п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч.1 ст.513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно зі ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

22.02.2021 року між АТ «Альфа-Банк» та ТОВ «ФК Форт» був укладений договір факторингу №1, за умовами якого право вимоги до відповідача перейшло до нового кредитора (а.с.9-14).

В подальшому, 23.02.2021 року між ТОВ «ФК Форт» та ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» було укладено Договір факторингу №01-23-02/21, відповідно до якого АТ «Альфа-Банк» відступило право грошової вимоги до боржника за вказаним кредитним договором (а.с.15-25).

Відповідно до статті 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Отже, неповідомлення боржника про заміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту. У свою чергу відповідачем не доведено того, що він сплачував заборгованість за договором позики первісному чи новому кредитору.

Даний висновок суду базується на висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 01 лютого 2018 року у справі № 569/8962/16-ц.

Вказані обставини свідчать про те, що на даний час ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» є кредитором у зобов`язанні по виконанню договору від 07.05.2019 року і саме йому належить право вимоги до відповідача.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Непогашення відповідачем заборгованості за кредитним договором свідчить про порушення ним його умов, а також вимог ст. 525 ЦК України, які встановлюють неприпустимість односторонньої відмови від виконання зобов`язань.

Стаття 1050 ЦК України встановлює, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

На час розгляду справи судом відповідачем не надано відомостей, які б свідчили про погашення ним заборгованості або про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитними договорами у добровільному порядку, як і не надано відповідачем беззаперечних, належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність підстав звільнення відповідача від відповідальності за порушення грошових зобов`язань, відповідно до ст. 617 ЦК України

Таким чином, оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності та співставленні, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та їх задоволення у повному обсязі.

Щодо стягнення суми судових витрат суд зазначає наступне.

Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ст. 133 ЦПК України).

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, витрати зі сплати судового збору слід стягнути з відповідача на користь позивача пропорційно до задоволених вимог.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує обставини, визначені у ч.3 ст.141 ЦПК України, зокрема обргунтованість витрат та пропорційність до предмета спору з урахуванням ціни позову; поведінку сторони під час розгляду справи; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження витрат на правничу допомогу позивачем надано копію договору про надання правової допомоги № 03-07/24 від 03.07.2024 року, укладеного з адвокатом Литвиненко О.І., акт приймання-передачі наданих послуг на суму 9200 грн., у які включається оплата послуг адвоката за надання консультації (1000 грн.), правовий аналіз наданих клієнтом документів, судової практики (4000 грн.), оплата послуг адвоката за підготовку та подання позовної заяви (4200 грн.), копію платіжної інструкції від 10.06.2025 року (а. с. 27-31).

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на необхідності дотримання принципу співмірності при розрахунку судових витрат.

Так, Велика Палата Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц наголосила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, визначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У справі № 922/3812/19 Верховний Суд зазначив, що суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

Суд наголошує, що не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Суд зауважує, що справа не входить до категорії складних та розглядалась у спрощеному провадженні без участі сторін.

Крім того, послуги надані адвокатом є типовими для позивача оскільки стягнення заборгованості також є предметом діяльності позивача, відповідно не потребують витрати значного часу на складання документів та визначення правових позиції.

Пакет документів, що доданий до позовної заяви, також є наперед визначеним та не потребує великих зусиль для його зібрання.

Виокремлення адвокатом «правового аналізу документів» як самостійного виду адвокатської послуги є необґрунтованим та охоплюється діями адвоката з «складення позовної заяви», а тому визначення оплати на суму 4000 грн. має бути виключено із загальної вартості наданих відповідачу послуг правничої допомоги.

З огляду на обставини справи, співмірність винагороди за надані юридичні послуги зі складністю справи, ціну позову, час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт, тривалість судового розгляду, значення справи для сторін, суд вважає, що розмір витрат позивача є непропорційним до предмету позову, вартість послуг є вочевидь завищеною, тому наявні підстави для часткового їх відшкодування відповідачем, в сумі 4200 грн., що відповідатиме обсягу наданих послуг та вимогам розумності та справедливості.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 27, 77, 81, 141, 263-265, 280-284, 288, 354 ЦПК України, ст.ст. 526, 527, 533, 626, 629, 631, 651, 1046, 1048, 1050, 1054, 1055, 1056 ЦК України суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 491004407 від 07.05.2019 року в розмірі 29 067 (двадцять дев`ять тисяч шістдесят сім) грн. 08 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» судовий збір в розмірі 3328 (три тисячі триста двадцять вісім) грн. 00 коп. та 4200 (чотири тисячі двісті) грн. 00 коп. витрат на правничу допомогу.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Волинського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» (03035, м. Київ, пл. Солом`янська 2; код ЄДРПОУ 40340222).

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).

Повний текст рішення суду складено 09 червня 2026 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області В.В. Черняк