Рішення № 137280519, 09.06.2026, Ковельський міськрайонний суд Волинської області

Справа № 159/2421/26

Провадження № 2/159/1901/26

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

09 червня 2026 року м. Ковель

Ковельський міськрайонний суд Волинської області у складі:

головуючого судді Денисюк Т.В.

з участю секретаря судового засідання Пустової А.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

у с т а н о в и в:

У квітні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (далі ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал») через систему «Електронний суд» звернулося до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №3936783 від 29.08.2023 у розмірі 17592,24 грн.

В обґрунтування позову зазначає, що 29.08.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» (далі - ТОВ «Лінеура Україна») та ОСОБА_1 укладений в електронній формі договір №3936783 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. За умовами договору: сума кредиту - 2500 грн, строк кредиту 360 днів з 29.08.2023 до 23.08.2024, знижена відсоткова ставка - 0,01%, стандартна - 2%, періодичність платежів зі сплати процентів кожні 20 днів.

ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов`язання перед відповідачем за кредитним договором виконало, надало відповідачу кредит в сумі 2500 грн шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну карту № НОМЕР_1 , яку відповідач вказав особисто під час укладення договору.

Відповідач вніс два платежі: 18.09.2023 в сумі 6 грн, 08.11.2023 в сумі 1800 грн.

24.05.2024 ТОВ «Лінеура Україна» на підставі Договору факторингу №24/05/2024 за плату відступило, а ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» набуло право грошової вимоги до відповідача.

Оскільки станом на дату укладання Договору факторингу №24/05/2024 від 24.05.2024, строк дії кредитного договору №3936783 від 29.08.2024 не закінчився, тому в межах строку дії договору, укладеного між Первісним кредитором та відповідачем, ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» продовжувало здійснювати нарахування відсотків.

У зв`язку із невиконанням відповідачем кредитних зобов`язань, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у сумі 17592,24 грн, з них: 2499 грн тіла кредиту; 10545,06 грн відсотків, нарахованих первісним кредитором за 268 календарних днів; 4548,18 грн відсотків нарахованих позивачем до закінчення строку дії договору (91 день); а також сплачений позивачем судовий збір у розмірі 2662,40 грн та витрати на правову допомогу в розмірі 10000 грн.

Ухвалою від 29.04.2026 суд відкрив провадження у справі, на підставі пункту 1 частини шостої статті 19, частини першої статті 274 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) визначив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, клопотав про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримав, щодо ухвалення заочного рішення не заперечив.

Належним чином повідомлений відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився (рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №R067161107090 з відміткою вручено особисто 06.05.2026, довідка про доставку ухвали про відкриття провадження до електронної скриньки 11.05.2026). Клопотань, заяв від відповідача не надходило, правом подати відзив відповідач не скористався.

Враховуючи згоду позивача, керуючись ст. 280 ЦПК України, суд ухвалив проводити заочний розгляд справи.

Фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось у зв`язку з неявкою усіх учасників справи (ч.2 ст.247 ЦПК).

Згідно з частиною п`ятою статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення 09.06.2026.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

29.08.2023 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладений в електронній формі з використанням електронного підпису (одноразового ідентифікатора Е092)Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №3936783. Укладення договору відбувалось сторонами за допомогою ІТС Товариства, доступ до якої забезпечується Споживачу через Веб-сайт: www.credit7.ua або мобільний додаток «Credit7». Електронна ідентифікація Споживача здійснювалась при вході його в Особистий кабінет, шляхом перевірки Товариством правильності введення електронних даних, направлених Товариством на номер мобільного телефону Споживача, вказаний при вході. При цьому, Споживач самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до Веб-сайту/ІТС Товариства.

За умовами договору (а.с. 47-56):

- сума кредиту (загальний розмір) - 2500 грн (п. 1.2);

- строк кредиту - 360 днів (п. 1.3);

- періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 20 днів (п. 1.3);

- стандартна процентна ставка становить 2,00 % в день та застосовується у межах всього строку кредиту, вказаного в п. 1.3 цього договору (п. 1.4.1);

- знижена процентна ставка становить 0,01 % в день та застосовується, якщо позичальник до 18.09.2023 або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти в сумі не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів, або здійснить часткове дострокове повернення кредиту (п. 1.4.2);

- кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 (п.2.1);

- Споживач здійснює платежі за Договором у такій черговості:

- у першу чергу здійснюються платежі з повернення простроченої суми кредиту та прострочені проценти за користування кредитом (п.4.6.1);

- у другу чергу сплачується сума кредиту та проценти за користування кредитом (п.4.6.2);

- у третю чергу здійснюється сплата неустойки та інших платежів відповідно до Договору (п.4.6.3).

Договором визначені підстави для нарахування штрафних санкцій у разі невиконання та/або неналежного виконання умов договору (п.6.5).

Терміни повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (Графік платежів), що є додатком до кредитного договору.

Детальні умови кредитування викладені в Паспорті споживчого кредиту, який підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором Е092 (а.с.30-32).

29.08.2023 ТОВ «Універсальні платіжні рішення», на підставі договору ФК-П-19/03-01 укладеного 12.03.2019 із ТОВ «Лінеура Україна», за допомогою платіжного сервісу «iPay.ua» перерахувало відповідачу кредитні кошти в розмірі 2500 гривень на зазначену відповідачем платіжну карту НОМЕР_1 , що підтверджується повідомленням провайдера від 31.05.2024 (а.с.43).

З наданого ТОВ «Лінеура Україна» розрахунку заборгованості (а.с.34-39) вбачається, що відповідач вніс два платежі: 18.09.2023 в сумі 6 грн (5 грн кредитор зарахував на часткове погашення відсотків, 1 грн на тіло кредиту), 08.11.2023 в сумі 1800 грн (зараховані кредитором на часткове погашення відсотків).

Відповідно до цього ж розрахунку за ОСОБА_1 перед ТОВ «Лінеура Україна» на 24.05.2024 обліковується заборгованість в розмірі 13044,06 грн, з них 2499 гривень - основного боргу, 10545,06 гривень - заборгованість за відсотками.

На підставі Договору факторингу №24/05/2024 від 24.05.2024, укладеного між ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» та ТОВ «Лінеура Україна», позивач набув право вимоги до відповідача за кредитним договором №3936783 від 29.08.2023 (а.с.24-28).

Перехід права вимоги зафіксований у акті прийому-передачі та у витязі з Реєстру боржників до Договору факторингу №24/05/2024 від 24.05.2024, де за порядковим номером 1428 включений боржник ОСОБА_1 за кредитним договором №3936783 від 29.08.2023 із загальною сумою заборгованості 13044,06 грн, з них 2499 гривень - основного боргу, 10545,06 гривень - заборгованість за відсотками.

Після відступлення права вимоги позивач в межах строку кредитування з 25.05.2024 до 23.08.2024 (91 день) продовжував нараховувати відповідачу відсотки за стандартною процентна ставкою 2,00 % в день на тіло кредиту 2499 грн (49,98 грн в день), що становить 4548,18 грн. ОСОБА_1 у цей період платежів на повернення заборгованості не здійснював.

Висновки суду та мотиви прийнятого рішення.

Позов необхідно задовольнити частково з таких мотивів.

Згідно зі ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини першої статті 627 ЦК України та статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (статті 626, 628 ЦК України).

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялись сторони (ст.207 ЦК України).

В силу статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Договір укладений в електронній формі є таким, що укладений у письмовому вигляді.

Особливості укладення кредитного договору в електронній формі визначені Законом України «Про електронну комерцію» ( далі Закону).

Відповідно до статті 3 Закону електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

В силу ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

У разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному ч. 6 цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

У постанові від 07.04.2021 у справі №623/2936/19 Верховний Суд сформував висновок про правомірність використання при укладенні електронного договору електронного підпису у виді одноразового ідентифікатора.

Суд встановив, що кредитний договір, про який йдеться у справі, за формою відповідає вимогам законодавства, підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором, який є аналогом власноручного підпису.

ОСОБА_1 при укладенні договору пройшов ідентифікацію, погодився на запропоновані умови кредитування викладені в кредитному договорі та у Паспорті споживчого кредиту, скористався кредитом, який був перерахований на зазначений ним картковий рахунок, здійснив платежі на виконання умов кредитного договору, що свідчить про прийняття цих умов відповідачем та визнання кредитних правовідносин.

Предметом даного позову є стягнення фактором заборгованості за договором кредиту.

У відповідності до статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно з статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна осіб у зобов`язанні пов`язана з тим, що попередні учасники зобов`язань вибувають з цих відносин, а їх права та обов`язки переходять до суб`єктів, які їх замінюють.

Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом частини першої статті 1078 ЦК Українипредметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

При цьому, суд зазначає, що чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, однак це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності та існування на момент укладення договору факторингу (в даному випадку додаткової угоди №44 від 26.11.2024).

Верховний Суд у постанові від 02.11.2021 у справі № 905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги фінансова компанія, як заінтересована сторона, повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

За матеріалами справи позивач набув право вимоги на підставі договору факторингу №24/05/2024 від 24.05.2024, укладеного між ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» та ТОВ «Лінеура Україна». Суду надані платіжні інструкції про оплату відступлення права вимоги (а.с.19-21), акт прийому-передачі реєстру боржників (а.с.29) та витяг з цього реєстру, до якого за порядковим номером 1428 включений відповідач ОСОБА_1 за кредитним договором №3936783 від 29.08.2023.

Відповідач не надала суду доказів сплати заборгованості первісному кредитору, тому, враховуючи доведеність позивачем переходу до нього права вимоги, ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» має право вимагати стягнення з відповідача заборгованість за вказаним кредитним договором, а враховуючи, що строк дії договору на момент відступлення права вимоги не закінчився, новий кредитор, що набув всіх прав та обов`язків в зобов`язанні на підставі договору факторингу, мав право нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом.

При вирішенні питання розміру заборгованості суд враховує таке.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергового платежу позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 ЦК України.

За користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (стаття 536 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору ( частина перша четверта статті 1056-1 ЦК України).

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України).

В силу ч. 1, 5, 6 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до п.4 ч.3 ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Відповідно до умов кредитного договору відповідачу надавався кредит у розмірі 2500 грн на строк 360 днів, з процентною ставкою 0,01%, 2%. Дата видачі кредиту 29.08.2023, дата повернення кредиту 23.08.2025.

З наданих позивачем розрахунків вбачається, що за ОСОБА_1 обліковується заборгованість по кредитному договору в розмірі 17592,24 гривень, з яких: 2499 гривень тіло кредиту, 10545,06 грн гривень нараховані первісним кредитором проценти за 268 календарних днів (з 30.08.2023 до відступлення прав вимоги 24.05.2024) та 4548,18 гривень проценти нараховані позивачем після відступлення прав вимоги, тобто за 91 календарний день (з 25.05.2024 до закінчення дії строку договору 23.08.2025).

Згідно з розрахунками заборгованості, проценти нараховувалися в межах строку дії договору (з 29.08.2023 до 23.08.2024), при нарахуванні відсотків первісний кредитор правомірно застосовував процентні ставки 0,01% (знижена), 2% (стандартна).

Однак нарахування позивачем, як новим кредитором, відсотків за 91 день за період з 25.05.2024 до 23.08.2025 за ставкою 2% не повною мірою відповідає вимогам законодавства.

Суд під час перевірки розміру нарахованих позивачем відсотків керувався приписами статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» №3498-ІХ, який набрав чинності 24.12.2023, та в якому згідно в п.17 Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» тимчасово протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22.11.2023 № 3498-IX визначено, що максимальний розмір денної ставки не може перевищувати упродовж 120 днів 2,5% (з 24.12.2023 до 24.04.2024), та упродовж 120 днів 1,5% (з 25.04.2024 до 25.08.2024).

Таким чином заявлений позивачем до стягнення розмір відсотків за період 25.05.2024 до 23.08.2024 необхідно перерахувати з урахуванням вказаних приписів, застосувавши процентну ставку 1,5% в день, що становить 3411,14 грн (2499х1,5%х91).

У постанові об`єднаної палати КГС ВС від 02.10.2020 № 911/19/19, Верховний Суд зазначив, що суд має з`ясувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується; у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань,які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання та максимального розміру стягуваних сум нарахувань.

Відтак, на дату закінчення строку дії договору заборгованість за тілом кредиту становить 2499 грн, за відсотками 10545,06 грн гривень нараховані первісним кредитором, 3411,14 гривень нараховані позивачем після відступлення прав вимоги.

Відповідач доказів належного виконання кредитних зобов`язань чи контррозрахунок заборгованості не надав.

Щодо судових витрат.

Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК Україниз відповідача на користь позивача належить стягнути пропорційно до задоволених позовних вимог 2489,34 грн судового збору (2662,40х93,5%).

До судових витрат також відносяться витрати на правничу допомогу (ст.133 ЦПК України).

Позивачем заявлено до стягнення 10000 грн витрат на правничу допомогу.

Як вбачається з матеріалів справи, професійна правова допомога ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал»надавалася адвокатом Столітнім Михайлом Миколайовичем на підставі договору про надання правничої допомоги №10/12-2024 від 10.12.2024.

На підтвердження факту надання професійної правової допомоги наданий акт прийому-передачі виконаних робіт від 21.04.2026, в якому зазначений перелік наданих послуг та детальний опис робіт на загальну суму 10000 грн.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до статті 137 ЦПК України зазначені витрати на професійну правничу допомогу несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу підлягають розподілу між сторонами (ст.133, ст. 141 ЦПК України)

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2024 у справі № 227/2301/21 містяться правові висновки, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України). Визначальним у цьому випадку є факт надання адвокатом правової допомоги у зв`язку з розглядом конкретної справи.

Обсяг і розмір витрат на правничу допомогу входить в предмет доказування.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05.07.2012 № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Однак для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18)

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

-чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

- чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

- поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

- дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Крім того, відповідно до статті 137 ЦПК України суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони за критерієм співмірності із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У постанові Верховного Суду від 08.09.2021 у справі №206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі визначених у ст.137, 141 ЦПК України критеріїв.

Європейським судом з прав людини висловлена правова позиція, згідно з якою при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим (остаточне рішення Європейського суду з прав людини від 10.01.2020, №33210/07 і 41866/08) та «Гуриненко проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18.02.2010, №37246/04).

Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Перевіривши зміст поданих позивачем документів,суд вважає, що до відшкодування підлягають послуги щодо складання позовної заяви, клопотання про витребування доказів, складання і направлення адвокатського запиту. Решта заявлених послуг на переконання суду відносяться до робіт по складанню позовної заяви.

Враховуючи характер спірних правовідносин, малозначність справи, розмір заявленої кредитної заборгованості, часткове задоволення позовних вимог, обсяг правничої допомоги, яка реально та фактично була необхідною для захисту інтересів позивача, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача 3500 гривень витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись статтями 12, 13, 19, 76-81, 137, 141, 247, 265, 268, 274, 280 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 3, 6, 207, 512-514, 530, 536, 626-628, 638, 641-642, 1048, 1049, 1054, 1055, 1056-1, 1069, 1077 Цивільного кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» заборгованість за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №3936783 від 29.08.2023 в розмірі 16455 (шістнадцять тисяч чотириста п`ятдесят п`ять) гривень 20 копійок, з них 2499 грн заборгованість за тілом кредиту, 13956,20 грн заборгованість за відсотками.

В решті позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» 2489 (дві тисячі чотириста вісімдесят дев`ять) гривень 34 копійки судового збору та 3500 (три тисячі п`ятсот) гривень витрат на правничу допомогу.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складання.

Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене в день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення рішення може бути оскаржене відповідачем до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене позивачем безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін:

Позивач - Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал», код ЄДРПОУ 44559822, адреса: м.Київ, вул.Набережно-Корчуватська, 27, приміщення 2.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення складене 09.06.2026.

ГоловуючийТ. В. ДЕНИСЮК