Рішення № 137279864, 09.06.2026, Сновський районний суд Чернігівської області (до 25.04.2025 - Щорський районний суд Чернігівської області)

Справа № 749/308/26

Номер провадження 2/749/336/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2026 року Сновський районний суд Чернігівської області в складі:

головуючого судді Чигвінцева М.С.

з участю секретаря Михалевич М.В.

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду в м. Сновськ у порядку загального позовного провадження цивільну справу № 749/308/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості за Кредитним договором у розмірі 23 211,92 гривень, а також судові витрати.

Позов обґрунтовується тим, що 18.04.2025 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 було укладено Договір кредитної лінії № 437346847 в електронній формі, відповідно до якого Відповідачу надано кредитні кошти у розмірі 7600,00 грн зі строком повернення до 18.05.2030 року. Договір укладений шляхом акцепту оферти через інформаційно-комунікаційну систему Позикодавця із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до вимог Цивільного кодексу України, Закону України «Про електронну комерцію» та Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг». Первісний кредитор виконав свої зобов`язання за договором, а саме - перерахував кредитні кошти на банківську картку, реквізити якої були надані відповідачем під час оформлення заявки на отримання кредиту. Відповідач, у свою чергу, взяті на себе зобов`язання щодо своєчасного повернення кредитних коштів, сплати процентів та комісії належним чином не виконав, унаслідок чого утворилась прострочена заборгованість.

24.06.2025 року право вимоги за вказаним кредитним договором було відступлено ТОВ «Таліон Плюс» на підставі договору факторингу № МВ-ТП/41, у зв`язку з чим позивач набув статусу нового кредитора та права вимоги до відповідача в обсязі й на умовах, що існували на момент переходу права вимоги.

У зв`язку з тривалим порушенням відповідачем умов договору та простроченням виконання грошових зобов`язань позивачем було достроково розірвано договір шляхом направлення відповідного повідомлення відповідачу. Станом на дату звернення до суду заборгованість за кредитним договором становить 23 211,92 грн, з яких: 7600,00 грн - основний борг, 15 155,92 грн - проценти за користування кредитом, 456,00 грн - комісія за надання кредиту.

Оскільки відповідач добровільно заборгованість не погасив, зобов`язання за договором належним чином не виконав, позивач змушений звернутися до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів шляхом примусового стягнення заборгованості, судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Сновського районного суду Чернігівської області від 09 березня 2026 року відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

14 травня 2026 року ухвалою Сновського районного суду Чернігівської області закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

У судове засідання представник позивача не з`явився, надавши разом з позовом клопотання про розгляд справи без його участі.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, зокрема судом було розміщено (оприлюднено) на вебпорталі Судової влади України оголошення про виклик у судове засідання по справі №749/308/26 відповідача ОСОБА_1 .

Згідно ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи те, що відповідач в судове засідання не з`явилася, про час та місце судового засідання повідомлена належним чином, про причини неявки суд не повідомляла, жодних заяв від неї не надходило, та у строк встановлений судом відповідач відзив на позов не подала, будь-яких інших клопотань та заяв від відповідача подано до суду не було, відтак у відповідності до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, суд вважає за можливе провести розгляд справи за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить наступного висновку.

Завданнями цивільного судочинства (ст. 2 ЦПК України) є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Здійснюючи правосуддя (ч. 1 ст. 5 ЦПК України), суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно з принципом диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Приписами статей 12, 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що 18.04.2025 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 було укладено Договір кредитної лінії № 437346847 у формі електронного документа із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію».

Так, відповідачем підписано Кредитний договір одноразовим ідентифікаторам MNCN, який відправлено 18.04.2025 23:45:37, та введено 18.04.2025 23:48:20, що підтверджується Кредитним договором.

Відповідно до умов Договору кредитодавець надав відповідачу кредитні кошти у формі кредитної лінії, а позичальник зобов`язався повернути отримані кошти, сплатити проценти за користування кредитом та комісію у строки й на умовах, визначених договором (п. 2.1, 2.3, 4.1, 8.1 Договору).

Так, відповідач отримав кредит в сумі 7600,00 гривень (пункт 2.2) на платіжну картку № НОМЕР_1 (пункт 5.1).

Згідно з п. 7 Договору кінцевою датою повернення кредиту визначено 18.05.2030 року. Відповідно до п. 11.1 Договору строк його дії становить 5 років з моменту підписання або до дострокового розірвання/припинення, а в частині невиконаних зобов`язань - до повного їх виконання сторонами.

Судом встановлено, що умовами п. 3.1 Договору передбачено Дисконтний період кредитування, протягом якого позичальник мав право отримувати нові транші та користуватися спеціальними умовами кредитування. При цьому Дисконтний період не є загальним строком дії договору. Після його закінчення, у разі відсутності пролонгації, позичальник зобов`язаний сплачувати проценти за користування кредитом щоденно відповідно до п. 7.4.2 Договору.

Відповідно до п. 8.2 Договору проценти за користування кредитом є платою за користування грошовими коштами кредитодавця, а процентна ставка є фіксованою. Згідно з п. 8.3 Договору базова процентна ставка становить 0,98 % на день від фактичного залишку кредитної заборгованості, що еквівалентно 357,70 % річних.

Крім того, п. 8.5 Договору передбачено сплату комісії за надання кредиту, яка нараховується одноразово при видачі кредитних коштів та є складовою плати за користування кредитом. Розмір комісії становить 456,00 грн.

На виконання умов договору кредитодавець перерахував кредитні кошти на банківську картку відповідача, реквізити якої були вказані ним під час оформлення заявки в особистому кабінеті.

Отримання відповідачем коштів в сумі 7600,00 гривень на платіжну картку відповідача підтверджується інформаційним листом АТ «Державний ощадний банк України» від 27.02.2026, відповідно якого на ім`я ОСОБА_1 емітовано банківську карту № НОМЕР_2 , інформацією щодо руху грошових коштів по банківському рахунку, до якого емітовано платіжну картку № НОМЕР_2 , відповідно якою підтверджується транзакція на суму 7600,00 грн; підтвердженням щодо здійснення переказу грошових коштів ТОВ «ПРОФІТГІД», в якому зазначено про успішний переказ грошових коштів на рахунок отримувача ОСОБА_1 , сума переказу 7600,00 грн, дата 18.04.2025; довідкою ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» № 437346847/19022026/Э від 19.02.2026, згідно якої кредитодавцем було ініційовано платіжну операцію: особа отримувача ОСОБА_1 , сума 7600,00, дата 18.04.2025 23:48:24.

Разом із тим, відповідач належним чином свої зобов`язання за кредитним договором не виконав, у зв`язку із чим утворилась прострочена заборгованість.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості, заборгованість відповідача перед ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» станом на 23.06.2025 склала 16435,76 гривень, з яких заборгованість по кредиту 7600,00 гривень, заборгованість за процентами 4579,76 гривні, комісія за надання кредиту 456 гривні, неустойку 3800 гривень.

Судом також встановлено, що детальний розрахунок ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» за Договором, що включає інформацію стосовно щоденних нарахувань та сплат з дати укладання Договору 18.04.2025 та по дату відступлення права вимоги 24.06.2025 до ТОВ «Таліон плюс», проценти за користування кредитом нараховувалися щоденно на фактичний залишок заборгованості починаючи з дня видачі кредиту та до моменту відступлення права вимоги (п. 7.1, 7.3, 8.2, 8.10 Договору).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно з частиною другою статті 6 Закону України від 12.07.2001 № 2664-III «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», який був чинним на момент укладання кредитного договору, договір про надання фінансових послуг (крім послуг з торгівлі валютними цінностями та послуг з переказу коштів, якщо відповідні правочини повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення і при проведенні відповідних операцій у суб`єкта первинного фінансового моніторингу не виникає обов`язку здійснення ідентифікації та/або верифікації клієнта згідно із законом) укладається виключно в письмовій формі: 1) у паперовому вигляді; 2) у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг»; 3) шляхом приєднання клієнта до договору, який може бути наданий йому для ознайомлення у вигляді електронного документа на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, та/або (у разі надання фінансової послуги за допомогою платіжного пристрою) на екрані платіжного пристрою, який використовує особа, яка надає фінансові послуги; 4) в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».

Примірник договору, укладеного у вигляді електронного документа, та додатків до нього (за наявності) вважається отриманим клієнтом, якщо договір за домовленістю особи, яка надає фінансові послуги, і клієнта або за вибором клієнта направлений на електронну адресу клієнта чи направлений йому в інший спосіб, що дає змогу встановити дату відправлення. Договір, укладений у вигляді електронного документа, та додатки до нього (за наявності) повинні містити відомості про клієнта, у тому числі зазначені ним контактні дані. Положення цього абзацу не застосовується до договорів, зазначених у пункті 4 цієї частини.

У разі якщо договір укладається шляхом приєднання, договір складається з публічної частини договору та індивідуальної частини договору, підписанням якої клієнт приєднується до договору в цілому. Публічна частина договору про надання фінансових послуг оприлюднюється та повинна бути доступною для ознайомлення клієнтів на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, і надається клієнту за його вибором у спосіб, що дає змогу встановити дату надання, з використанням контактних даних, зазначених клієнтом. Усі редакції публічної частини договору повинні зберігатися на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, із зазначенням строку їх дії.

У пункті 5 частини першої статті 3 Закону України від 03.09.2015 № 675-VIII «Про електрону комерцію» (далі Закон № 675-VIII) зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону № 675-VIII).

Частиною п`ятою статті 11 Закону № 675-VIII передбачено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону № 675-VIII визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини першої статті 3 Закону № 675-VIII).

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідачем був підписаний Кредитний договір одноразовими ідентифікаторами MKRN, що підтверджується Кредитним договором.

За змістом статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України від 15.11.2016 № 1734-VIII «Про споживче кредитування» для цілей обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на додаткові та/або супутні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).

Згідно зі статтею 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: (1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); (2) правонаступництва; (3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); (4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога), що передбачено частиною першою статті 1078 ЦК України.

У статті 1082 ЦК України зазначено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Судом встановлено, що 24.06.2025 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено Договір факторингу № МВ-ТП/41, відповідно до якого первісний кредитор відступив новому кредитору право грошової вимоги за Договором кредитної лінії № 437346847 від 18.04.2025 року.

Згідно зі ст. 512, 514, 516, 1077 ЦК України до нового кредитора перейшли права первісного кредитора в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу права вимоги.

Витяг з реєстру прав вимоги та копія договору факторингу з платіжними інструкціями, які свідчать про оплату Фактора, долучені до матеріалів справи.

Крім того, позичальника (відповідача) було повідомлено про відступлення права вимоги шляхом направлення повідомлення на електронну адресу, зазначену ним при укладенні договору, що відповідає вимогам ст. 18 Закону України «Про споживче кредитування» та умовам кредитного договору.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог.

Відповідно до статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, що передбачено статтею 526 ЦК України.

За приписами частин 1, 2 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, відповідаючи перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

14.11.2025 року позивачем було направлено повідомлення про дострокове розірвання Договору, відповідно якого ОСОБА_1 було проінформовано про наявність простроченої заборгованості станом на 14.11.2025 у розмірі 27011,92 грн та необхідність оплати всієї суми.

За таких обставин суд дійшов висновку, що вимога про стягнення відповідача на корись позивача заборгованість за Договором кредитної лінії № 437346847 від 18.04.2025 року є обґрунтованою.

Щодо суми заборгованості, суд зазначає наступне.

Так, загальна сума заборгованості за Договором кредитної лінії № 437346847 від 18.04.2025 року заявлена до стягнення позивачем в позовній заяві становить - 23 211,92 грн, з них: заборгованість по кредиту - 7 600,00 грн; заборгованість по процентам за користування кредитом - 15155,92 грн; заборгованість по комісії за надання кредиту (в разі наявності) 456,00 грн.

Розмір штрафних санкцій вказаний в детальному загальному розрахунку заборгованості вказаний, однак, позивач не включає їх до розміру позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

За змістом статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до частини п`ятої статті 8 Закону України від 15.11.2016 № 1734-VIII «Про споживче кредитування» (далі Закон № 1734-VIII) максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Пунктом 8.3 Кредитного договору № 437346847 між кредитодавцем та відповідачем погоджена базова процентна ставка, яка дорівнює 0,98 % в день, що не перевищує встановленого законом максимального розміру.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок заборгованості в частині нарахування процентів за користування кредитом (15 155,92 грн), суд дійшов висновку, що він є обґрунтованим, оскільки нарахування здійснювалося за фіксованою процентною ставкою 0,98 % на денний залишок заборгованості відповідно до умов Договору та в межах, встановлених Законом № 1734-VIII.

Разом з тим, щодо вимоги про стягнення комісії за надання кредиту у сумі 456,00 гривень, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності їх наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Суд зазначає, що комісія за надання кредиту є додатковою платою за послуги кредитодавця, яка фактично є частиною загальної вартості кредиту. Проте зміст пунктів 8.1, 8.5 Кредитного договору свідчить, що комісія за надання кредиту є платою, яка нараховується одноразово та не пов`язана з наданням будь-яких конкретних додаткових послуг споживачу. Позивач не надав суду доказів того, яку саме послугу він надав відповідачу в обмін на комісію, що відрізнялась би від самого факту надання кредитних коштів.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 27.01.2021 у справі № 176/585/17 зазначив, що виходячи зі змісту вищевказаних норм, надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника.

Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку (іншої фінансової установи), який отримав на те ліцензію, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється. Оскільки надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, то така операція, як моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку (фінансової установи) та здійснюється при реалізації прав та обов`язків за кредитним договором.

Таким чином, сплата позичальником на користь банку комісії у вигляді винагороди за надання кредиту та/або за зміну умов договору є нікчемною, оскільки вказані платежі є платою, встановлення якої заборонено частиною третьою статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність». Встановлення всупереч вимогам нормативно-правових актів цих невиправданих платежів спрямоване на незаконне заволодіння грошовими коштами фізичної особи - споживача, як слабшої сторони договору, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах.

Банк чи інша фінансова установа, не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє кредитодавець або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо).

Інакше кажучи, банк чи інша фінансова установа, яка надає кредит неповноважні стягувати з позичальника плату (комісію) за його надання та управління кредитом, адже такі дії не становлять окрему фінансову послугу, яку б замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку (п.29 постанови Верховного Суду у справі № 363/1834/17).

До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах № 686/1696/15-ц від 09.12.2020, № 622/1148/13-ц від 09.12.2020, № 236/2227/17-ц від 09.12.2020, № 724/1391/16-ц від 25.11.2020, № 483/2022/17-ц від 11.11.2020 та інших.

Відповідні висновки Верховного Суду стосуються усіх суб`єктів фінансових послуг з надання кредиту (позики).

З огляду на наведене, умова Кредитного договору щодо сплати комісії за надання кредиту у розмірі 456,00 гривень є несправедливою, а тому вимога позивача про стягнення зазначеної суми задоволенню не підлягає.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за Кредитним договором у сумі 22 755,92 гривень, з яких: заборгованість по кредиту 7 600,00 гривень, заборгованість за процентами за користування кредитом 15 155,92 гривень.

Відповідно до пункту 6 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

За змістом ст. 141ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Витрати на професійну правничу допомогу відносяться до витрат, пов`язаних з розглядом справи (пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Судом встановлено, що між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та Адвокатським об`єднанням «ЛІГА ЮРИДИЧНИХ ТЕХНОЛОГІЙ ТА ІННОВАЦІЙ» укладений Договір про надання правової допомоги. Згідно з актом приймання-передачі наданих послуг вартість витрат на надання професійної правничої допомоги складає 5 000,00 гривень, що підтверджується відповідними платіжними документами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Оскільки позов задоволено частково (22 755,92 грн з 23 211,92 грн заявлених, що становить 98,04 %), судові витрати підлягають відшкодуванню пропорційно задоволеним вимогам.

Ураховуючи вищезазначене, оцінивши подані представником позивача докази на підтвердження понесених позивачем витрат, виходячи з критеріїв реальності та розумності таких витрат, їх обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача: судового збору пропорційно задоволеним вимогам у розмірі 2 608,92 гривень та витрат на професійну правничу допомогу пропорційно задоволеним вимогам у розмірі 4 902,00 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 512, 514, 526, 527, 530, 610, 611, 625, 638, 639, 652, 1048, 1049, 1050, 1054, 1077, 1082 ЦК України ст.ст. 12, 13, 81, 133, 137, 141, 258, 259, 265, 273, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 39700642, місцезнаходження: м. Чернігів, вул. Жабинського, буд. 13, Чернігівська область) заборгованість за Кредитним договором № 437346847 від 18.04.2025 у сумі 22 755 (двадцять дві тисячі сімсот п`ятдесят п`ять) грн 92 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 39700642, місцезнаходження: м. Чернігів, вул. Жабинського, буд. 13, Чернігівська область) судовий збір у розмірі 2 608 (дві тисячі шістсот вісім) грн 92 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 39700642, місцезнаходження: м. Чернігів, вул. Жабинського, буд. 13, Чернігівська область) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 902 (чотири тисячі дев`ятсот дві) грн 00 коп.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його (проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його складення шляхом подачі апеляційної скарги до Чернігівського апеляційного суду відповідно до ст. 355 ЦПК України або через Сновський районний суд Чернігівської області відповідно до п.15.5 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України.

Суддя М.С. Чигвінцев