Рішення № 137279506, 10.06.2026, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/1837/26

Провадження № 2/750/1713/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2026 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова у складі:

головуючого судді Слісаря А.В.,

за участю секретаря Примак Т.В.,

позивача,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «НПО СВАРОГ» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

в с т а н о в и в:

у лютому 2026 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та просив стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі в розмірі 136700,82 грн., середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 202493,84 грн. Позов мотивує тим, що з 24 жовтня 2019 року по 27 травня 2025 року працював в ТОВ «НПО СВАРОГ» на посаді головного механіка та був звільнений за угодою сторін, однак після звільнення йому не виплачена заробітна плата розмір якої станом на 17.07.2025 р. становив 159200,82 грн. 25 липня 2025 року відповідач виплатив позивачу 2500,00 грн., 11 серпня 2025 року 10000,00 грн. та 06 січня 2025 року 10000,00 грн., а тому борг по заробітній платі зменшився на 22500,00 грн. та становить 136700,82 грн. Крім того, на підставі ст. 117 КЗпП України у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, просить стягнути із відповідача 202493,84 грн.

Ухвалою суду від 17 лютого 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження. Відповідачу запропоновано подати відзив на позов протягом п`ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

17 березня 2026 року представник відповідач надіслав до суду клопотання про відкладення розгляду справи. До клопотання додав докази сплати позивачу 4000,00 грн. заборгованості по заробітній платі(сплачені 11.03.2026 р.).

12 травня 2026 року позивач подав до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог у якій просив стягнути з відповідача 132700,82 грн. заборгованості по заробітній платі та 69793,02 грн. середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, а також судові витрати. Заява про зменшення розміру позовних вимог обгрунтована тим, що відповідач частково сплатив позивачу кошти на його банківський рахунок, а саме: 11.03.2026 заробітну плату за травень 2025 року у сумі 4000,00 грн.; 13.04.2026 року середню заробітну плату з липня 2025 року по вересень 2025 року у сумі 5000,00 грн.; 20.04.2026 року середню заробітну плату з липня 2025 року по вересень 2025 року у сумі 127700,82 грн.

08 червня 2026 року представник відповідача надіслав до суду додаткові письмові пояснення у яких вказав про не згоду з позовними вимогами, оскільки заборгованість по заробітній платі була сплачена. Вказує, що позивачу у березні 2025 року нарахована сума 25213,66 грн., в тому числі 18070,80 грн. відпускних, тому до розрахунку потрапляє 25213,66 18070,80 = 7142,86 грн. та відпрацьовано позивачем у березні 2025 року 10 днів. У квітні 2025 року нараховано позивачу 21160,74 грн., в тому числі 1160,74 грн. відпускних, тому до розрахунку потрапляє 21 160,74 7142,86 = 20000,00 грн. та відпрацьовано позивачем у квітні 2025 року 19 днів. Середньоденна заробітна плата становить 7142,86 + 20000,00 = 27142,86 грн./29 робочих днів = 935,96 грн. Кількість днів затримки становить 132 робочих дні. Середній заробіток за час розрахунку при звільненні необхідно рахувати у наступному порядку: 935,96 грн.(середньоденна заробітна плата) х 132(робочі дні) = 123546,72 грн. та з вирахування платежів на користь бюджету до видачі підлягає 95130,97 грн. Просить врахувати пояснення при ухваленні рішення та закрити провадження у справі, оскільки заборгованість по заробітній платі виплачена у повному обсязі, а розрахунок розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні проведений не у відповідності до норм чинного законодавства.

У судовому засіданні позивач позов підтримав та просив його задовольнити з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Суд, заслухавши вступні слова учасників справи, які прибули у судове засідання з`ясувавши обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 24 жовтня 2019 року по 27 травня 2025 року працював на посаді головного механіка в Товаристві з обмеженою відповідальністю «НПО СВАРОГ»(а.с.14).

27 травня 2025 року ОСОБА_1 звільнений за угодою сторін, згідно копії наказу від 27.05.2025 р. № 28-К(а.с.13).

У матеріалах справи знаходиться копія листа Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці від 30.07.2025 року № Ц/1/1944-ЗВ-25 з якого вбачається, що станом на 17.07.2025 року із ОСОБА_1 , ТОВ «НПО СВАРОГ» не проведено розрахунок при звільненні в сумі 159200,82 грн.(а.с.22).

З копії банківської виписки вбачається, що ТОВ «НПО СВАРОГ» виплатило позивачу заробітну плату і аванси з березня 2025 по квітень 2025 р. 25.07.2025 р. 2500,00 грн.; 11 серпня 2025 року 10000,00 грн. та 06 січня 2025 року 10000,00 грн.(а.с.39).

З копії довідки АТ «ОТП БАНК» від 11.05.2026 р. № 00-5/57 вбачається, що 11.03.2026 року ТОВ «НПО СВАРОГ» виплатило позивачу заробітну плату і аванси за повний місяць травень 2025 р. у розмірі 4000,00 грн.; 13.04.2026 р. заробітну плату і аванси з липня 2025 по вересень 2025 у розмірі 5000,00 грн.; 20.04.2026 р. заробітну плату і аванси з липня 2025 по вересень 2025 р. у розмірі 127700,82 грн.

Згідно ч. 1 ст. 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (статті 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Відповідно до частини першої статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

У постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що належними звільненому працівникові сумами необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Позивач звернувся до суду із позовом 13 лютого 2026 року та просив стягнути заборгованість по заробітній платі 136700,82 грн.

Із заяви про зменшення розміру позовних вимог вбачається, що позивач просить стягнути з відповідача 132700,82 грн. заборгованості по заробітній платі, яка не виплачена при звільненні.

З копії довідки АТ «ОТП БАНК» від 11.05.2026 р. № 00-5/57 вбачається, що 11.03.2026 року ТОВ «НПО СВАРОГ» виплатило позивачу заробітну плату і аванси за повний місяць травень 2025 р. у розмірі 4000,00 грн.; 13.04.2026 р. заробітну плату і аванси з липня 2025 по вересень 2025 у розмірі 5000,00 грн.; 20.04.2026 р. заробітну плату і аванси з липня 2025 по вересень 2025 р. у розмірі 127700,82 грн.

Отже, відповідач сплатив позивачу після звернення до суду із даним позовом 136700,82 грн. При цьому у призначенні платежу вказано, що це виплата позивачу по заробітній платі і аванси за відповідний період, тобто відповідач сплатив відповідачу саме заробітну плати, а не середній заробіток за час затримки виплати сум при звільненні, а вказівка періодів, у яких позивач вже не працював, не може свідчити, що виплачувався середній заробіток, оскільки у призначенні платежу чітко вказано «заробітна плата та аванси». Крім того, у додаткових поясненнях представник відповідача вказує, що виплачувалася саме заборгованість по заробітній платі та яка була повністю погашена. Отже, у суду відсутні підстави вважати, що відповідачем виплачувався середній заробіток.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість по заробітній платі, оскільки така заборгованість відповідачем сплачена 20.04.2026 року.

Вирішуючи вимогу позивача про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Позивач був звільнений 27 травня 2025 року, але йому не були виплачені всі суми, що належать йому від підприємства в день звільнення, які складалися із невиплаченої заробітної плати у розмірі 159200,82 грн. станом на день звільнення( у подальшому відповідач виплатив цю заборгованість частинами).

Таким чином, в судовому засіданні встановлено порушення відповідачем права позивача на отримання належних йому при звільненні сум заробітної плати, у строки, зазначені статтею 116 КЗпП України, що є підставою для застосування відповідальності передбаченої статтею 117 КЗпП України за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців, тобто до 27 листопада 2025 року.

Порядок обчислення середньої заробітної плати затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (далі - Порядок №100). Згідно з п.1 Порядку №100 цей нормативний акт застосовується, зокрема, інших випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати.

В пункті 2 Порядку № 100 зазначено, що середня заробітна плата обраховується, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Позивачу при звільненні не була виплачена заробітна плата, як того передбачає ст.116 КЗпП України. Подією, з якою пов`язана виплата за затримку виплати всіх сум, є місяць звільнення позивача у травні 2025 року, тому середня заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за попередні два місяці роботи, що передували звільненню квітень, березень 2025 р.

Відповідно до роз`яснень, викладених в п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому свої вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Суд, при вирішенні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні враховує позицію Верховного Суду викладену у постанові від 06.12.2024 року у справі № 440/6856/22 у якій суд зазначив, що при вирішенні таких вимог належить враховувати приписи чинної редакції статті 117 Кодексу законів про працю України щодо періоду з 19.07.2022, яким законодавець обмежив виплату 6 місяцями, проте без застосування принципу співмірності цієї суми щодо коштів, які роботодавець невчасно сплатив працівникові.

Розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні позивача, вказаний відповідачем у додаткових поясненнях не підтверджений документально про те, що позивач перебував у відпустках у березні та квітні 2025 року, кількість відпрацьованих ним днів та суми відповідних нарахувань, а тому суд розраховує середній заробіток із наявних у матеріалах справи письмових доказів.

Згідно відомостей Пенсійного фонду(а.с.20), виплата позивачу за березень 2025 року складає 25213,66 грн., а за квітень 2025 21160,74 грн. У березні 2025 року було 21 робочий день, а у квітні 2025 р. 22 робочі дні. Враховуючі вказані дані, середньоденна заробітна плата позивача за останні два місяці роботи перед звільненням складає 1078,47 грн.(( 25213,66 грн. + 21160,74 грн..) : 43 робочі дні(21 + 22))

Позивач звільнений із займаної посади 27 травня 2025 року.

Число робочих днів у періоді з 28.05.2025 (наступний день після звільнення) по 27.11.2025 року(шість місяців (ст. 117 КЗпП України)) складає 132 робочі дні.

Отже, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні позивача складає 142 358,04 грн. (1078,47 грн. х 132 робочі дні)

Однак, згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи у межах заявлених позовних вимог, а тому враховує, що згідно заяви про зменшення розміру позовних вимог, позивач просить стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 69793,02 грн., тому саме цю суму необхідно стягнути з відповідача на користь позивача.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує наступне.

При зверненні до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 2024,94 грн. за вимогу про стягнення середнього заробітку за весь час затримки у сумі 202 493,84 грн., тобто 1% ціни позову.

У подальшому позивач подав до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог у розмірі 69793,02 грн.

Відповідно до підп. 2 п. 1 ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір», за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою-підприємцем, ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи ціну позову за вимогу про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 69793,02 грн., сума судового збору становить 1331,20 грн. (0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб).

Враховуючи, що суд дійшов висновку про задоволення позову у частині вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за яку позивачем сплачено судовий збір, тому з відповідача необхідно стягнути на користь позивача судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

При цьому, п. 1 ч. 1 ст. 7 ЗУ «Про судовий збір» передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Позивач подав до суду заяву про зменшення позовних вимог, але не заявляв клопотань про повернення частини сплаченої ним суми судового збору, яка становить 693,74 грн.(2024,94 грн. 1331,20 грн.).

Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 12, 13, 81, 258, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд -

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «НПО СВАРОГ»(м. Чернігів, вул. Кільцева, 5, код ЄДРПОУ 34924848) про стягнення заборгованості по заробітній платі, середньомісячного заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «НПО СВАРОГ» на користь ОСОБА_1 69793 грн. 02 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «НПО СВАРОГ» на користь ОСОБА_2 1331 грн. 20 коп. понесених судових витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя А.В. Слісар