Ухвала суду № 137279496, 09.06.2026, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/6268/26

Провадження № 2/750/3258/26

У Х В А Л А

09 червня 2026 року м. Чернігів

Суддя Деснянського районного суду м. Чернігова Лямзіна Н.Ю., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про звільнення майна з-під арешту, -

в с т а н о в и л а:

Позивачем ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» подано позовну заяву до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про звільнення майна з-під арешту, в якій просить зняти арешт, накладений на нерухоме майно, що належить ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), а саме 1/5 частку квартири за адресою: АДРЕСА_1 , обтяження реєстраційний №10300240, дата реєстрації 29.09.2010 09:41:19, підстава обтяження: постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, б/н, 29.09.2010, Центральний відділ державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції, 8 дільниця, об`єкт обтяження: квартира, ідеальна частка 1/5, адреса: АДРЕСА_1 ; власник ОСОБА_1 , обтяжувач: Центральний відділ держав6ної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції, Заявник: Центральний відділ державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції. Також просить стягнути з Центрального відділу державної виконавчої служби у м.Чернігові Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 фактично понесені позивачем судові витрати.

Вирішуючи питання про відкриття провадження у цивільній справі на підставі поданої позовної заяви приходжу до висновку, що у відкритті провадження необхідно відмовити виходячи з такого.

Згідно з ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

У відповідності до ч.1 ст.15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Згідно з п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Як вбачається із змісту позовної заяви та Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 26.05.2026 Центральним відділом державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції накладено арешт на нерухоме майно боржника (позивача ОСОБА_1 ).

Відповідно до листа начальника відділу Центрального відділу державної виконавчої служби у м. Чернігові Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 21.04.2026 №27540 встановлено, що згідно даних автоматизованої системи виконавчих проваджень на виконанні у Центрального відділу державної виконавчої служби у м. Чернігові перебували виконавчі провадження щодо стягнення із ОСОБА_1 заборгованості та штрафів, а саме: ВП №23219594, ВП №25678627, ВП №27018887, ВП №27048686, ВП №27333670, ВП №30177661, ВП №30177675, ВП №30177686, ВП №30177701, ВП №30177717, ВП №30177726, ВП №30177733, ВП №30177750, ВП №30177763, ВП №30177770, ВП №30177778, ВП №30177792, ВП №30177804, ВП №30177810, ВП №30177827, ВП №30177837, ВП №30177846, ВП №30177853, ВП №30177874, ВП №30177880, ВП №30177896, ВП №30177901, ВП №30177912, ВП №30177919, ВП №30177926, ВП №30877355, ВП №31584517, ВП №3352401, ВП №33713445, ВП №34270293, ВП №36239644, ВП №36898730, ВП №36910037, ВП №36910123, ВП №36910176, ВП №36910230, ВП №36910271, ВП № 36910401, ВП №36911199, ВП №36911275, ВП №37416490, ВП №37416590, ВП №37416669, ВП №37775113, ВП №39376069, ВП №39445798, ВП №39445896, ВП №39445994, ВП №39446233, ВП №39448021, ВП №39448117, ВП №39451483, ВП №39451659, ВП №39451764, ВП №39451866, ВП №39451983, ВП №39452206, ВП №39452317, ВП №40581604, ВП №41081379, ВП №42166276, ВП №42166365, ВП №42166512, ВП №42166601, ВП №42166762, ВП №42166870, ВП №42168697, ВП №42168823, ВП №42169123, ВП №42169377, ВП №42169452, ВП №42169530, ВП №42169614, ВП №42169688, ВП №42169801, ВП №42908164, ВП №45900656, ВП №46524263, ВП №49705809, ВП №39375958, ВП №50029771. Зазначені виконавчі провадження завершені відповідно до ЗУ «Про виконавче провадження» та не є фактично виконаними виконавчими документами.

Позивач просить скасувати у судовому порядку арешт, накладений Центральним відділом державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції на його нерухоме майно, подавши позовну заяву про звільнення майна з-під арешту.

Згідно зі ст.447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Підстави зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини визначено ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження».

За приписами ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Підстави зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини визначено ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до роз`яснень Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ, що містяться в постанові №5 від 03 червня 2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», в питанні щодо звільнення майна з під-арешту, накладеного державним виконавцем в межах виконавчого провадження, існує два способи здійснення такого права, а саме, на рішення та дії державного виконавця стороною виконавчого провадження може бути подана скарга, яка підлягає розгляду в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК, крім випадків, коли розгляд таких скарг відбувається за правилами іншого судочинства (наприклад адміністративного), а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору майном чи речовим правом на майно, і яка не є стороною виконавчого провадження, подається позов про зняття арешту з майна.

Публічно-правовими є спори між особою, на майно якої накладено арешт у виконавчому провадженні і яка не є боржником у цьому провадженні, та органом державної виконавчої служби - суб`єктом владних повноважень з приводу рішень, дій чи бездіяльності, прийнятих (вчинених) під час проведення опису та арешту майна, що не пов`язані з визнанням права власності на арештоване майно.

Таким чином, за змістом наведених положень Закону України «Про виконавче провадження», в судовому порядку може бути ухвалено рішення про зняття арешту з майна у випадку незавершеного виконавчого провадження або у випадку, коли особа вважає себе власником майна, на яке накладено арешт, та одночасно звертається з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

За змістом ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» до суду з позовом про зняття арешту з майна може звернутись не сторона виконавчого провадження, а інша особа, яка є власником, чи претендує на таке майно.

Таким чином, зняття арешту з майна, яке не пов`язано зі спором про право на це майно, а стосується порушень прав боржника у виконавчому провадженні з боку органів державної виконавчої служби або приватних виконавців, слід розглядати за правилами розділу VII ЦПК України.

У цій справі арешт на майно було накладено Центральним відділом державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції у якому позивач визначений стороною виконавчого провадження. Позивачу обмежено його право на відчуження нерухомого майна, а тому належним способом захисту даного права є саме звернення до суду в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України, а не з позовною заявою.

Заява про зняття арешту подається стороною справи, якщо арешт накладений судом відповідно до глави 10 ЦПК України.

Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, висловленій у постанові від 26 вересня 2019 року у справі №607/3894/17.

У Постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 18.05.2022 року у справі №642/4263/21 зроблено наступний висновок, що у разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження».

Залишаючи ухвалу місцевого суду в силі, Верховний Суд виходив з того, що за змістом положень Закону України «Про виконавче провадження» в судовому порядку може бути ухвалено рішення про зняття арешту з майна у випадку незавершеного виконавчого провадження або у випадку, коли особа вважає себе власником майна, на яке накладений арешт, та одночасно звертається з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. За змістом статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» до суду з позовом про зняття арешту з майна може звернутися не сторона виконавчого провадження, а інша особа, яка є власником, чи претендує на таке майно. Тож, арешт майна, який не пов`язаний зі спором про право на це майно, а стосується порушень вимог виконавчого провадження органом державної виконавчої служби, треба розглядати за правилами розділу VII ЦПК України.

З огляду на наведені норми та роз`яснення, надані Верховним Судом, приходжу до висновку, що боржник, на майно якого виконавцем накладено арешт в межах виконавчих проваджень, не може звертатися до суду з позовною заявою про зняття арешту з майна, оскільки у судовому процесі він є боржником та законом для нього встановлений інший порядок вирішення такого питання, а саме, шляхом звернення до суду зі скаргою відповідно до вимог ст. 447 ЦПК України.

Враховуючи викладене, вважаю за належне відмовити у відкритті провадження за поданою заявою, оскільки вимоги ОСОБА_1 підлягають розгляду в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.

Керуючись ст. 186 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суддя

у х в а л и л а:

У відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про звільнення майна з-під арешту відмовити.

Роз`яснити позивачу, що він має право звернутися до суду, який розглядає справу як суд першої інстанції, зі скаргою на дії державного виконавця в порядку, визначеному Розділом VII ЦПК України.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Ухвала суду першої інстанції щодо відмови у відкритті провадження у справі може бути оскаржена до Чернігівського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Н.Ю. Лямзіна