Рішення № 137278868, 09.06.2026, Подільський міськрайонний суд Одеської області (до 25.04.2025 - Котовський міськрайонний суд Одеської області)

ПОДІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 505/2943/25

Провадження № 2/505/1669/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2026 року місто Подільськ

Подільський міськрайонний суд Одеської області у складі

головуючого судді Дзюбинського А.О.,

за участі секретаря судового засідання Антонюк Ю.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Подільського міськрайонного суду Одеської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позицій учасників справи

До суду 02.09.2025 надійшла позовна заява від ТОВ «ФК «Кредит-капітал» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 20 904,33 грн, витрати на правничу допомогу в сумі 8 000 грн та на сплату судового збору 2 422,40.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що 19.03.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_2 укладено договір про споживчий кредит № 4408340 (далі - кредитний договір), відповідно до якого ТОВ «Мілоан» надало відповідачу грошові кошти, а відповідач зобов`язалася повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом в порядку та строки та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

ТОВ «Мілоан» свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк, що визначені умовами кредитного договору. Відповідач, у свою чергу, не виконала умов кредитного договору.

Позивач ТОВ «ФК «Кредит-капітал» як позивач обґрунтовує своє право вимоги тим, що між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-капітал» укладено договір відступлення права вимоги № 73-МЛ від 02.07.2021, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Кредит-капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги до осіб, які були боржниками ТОВ «Мілоан», зокрема, і до ОСОБА_2 за кредитним договором № 4408340 від 19.03.2021.

З огляду на викладене, ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-капітал» просить суд стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором № 4408340 від 19.03.2021 в сумі 20 904,33 грн, з яких: 4 275,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 15 670,33 грн - заборгованість за процентами, 950 грн - комісія, а також судові витрати.

Відповідачем заяви по суті справи не подано.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 20.10.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено провести за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Визначено порядок подання до суду документів по суті у справі.

Представник позивача у позовній заяві просив здійснювати розгляд справ за його відсутності, не заперечував проти ухвалення заочного рішення у справі.

Інші заяви та клопотання від учасників справи до суду не надходили, процесуальні дії не вчинялись.

У визначену дату та час судового засідання сторони у справі до суду не з`явилися, про дату та час судового засідання були належним чином повідомлені.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За таких обставин суд вважає за можливе справу розглядати по суті за відсутності сторін, на підставі наявних в справі доказів з ухваленням заочного рішення.

Ухвалою суду від 09.06.2026 постановлено провести заочний розгляд цивільної справи на підставі наявних у ній доказів.

Згідно положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Встановлені судом фактичні обставини та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Судом встановлено, що між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» укладено договір про споживчий кредит № 4408340 від 19.03.2021, відповідно до умов якого відповідач ОСОБА_2 отримала кредитні кошти в розмірі 5 000 грн із загальним строком на 15 днів з 19.03.2021 до 03.04.2021 (п. 1.2. - 1.4. Договору).

Пунктом 1.5. Договору сторони погодили, що орієнтовна вартість кредиту для позичальника за весь строк кредитування складає 7 825 грн. Згідно із п. 1.5.1 комісія за надання кредиту складає 19 % від суми позики - 950 грн.

Відповідно до п. 1.5.2., 1.6. договору проценти за користування кредитом становлять 2,5 % в день та стандартна базова процентна ставка 5 %.

Відповідно до п. 7.1. кредитного договору (із додатками № 1 та 2, 3 та Правилами) договір набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов`язки сторін, що ним обумовлені, з моменту переказу кредитних коштів на картковий рахунок позичальника і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань, порядок надання коштів визначено у п. 2.1. договору - надаються позичальнику безготівково на банківську карту позичальника.

Вказаний договір містить відомості, що договір підписаний за допомогою одноразового ідентифікатора S15529, який згенеровано кредитодавцем.

Відповідно до п. 6.2. одноразовий ідентифікатор надсилається кредитодавцем за допомогою SMS повідомлення на мобільний телефон позичальника, через сайт кредитодавця.

Відповідно до графіку платежу за договором про споживчий кредит № 4408340 від 19.03.2021, складеного позикодавцем ТОВ «Мілоан» загальна вартість кредиту становить 7 825 грн, в тому числі 5 000 грн тіло кредиту, 1 875 грн - проценти за користування кредитом, 950 грн - комісія за надання кредиту, за період з 19.03.2021 до 03.04.2021.

Відповідно до умов п. 3.2.6. договору сторони погодили, що позикодавець має право відступати, передавати, будь-яким іншим чином відчужувати, а також передавати в заставу свої права за цим договором (повністю або частково) на користь третіх осіб в будь-який час протягом строку дії цього Договору без згоди позичальника.

Наданий позивачем паспорт споживчого кредиту містить відомості щодо умов кредитування, які є ідентичними тим, що зазначені у договорі про споживчий кредит № 4408340 від 19.03.2021, зокрема щодо строку дії договору 15 днів.

Позивачем надано розрахунок заборгованості за кредитним договором, складений первісним кредитором, відповідно до якого у період щоденно у період з 19.03.2021 до 25.04.2021 нараховувались проценти в розмірі від 106,88 грн до 125 грн (відповідно до п. 1.5.2. договору, зважаючи на зазначені сплати комісії за пролонгацію, часткового повернення тіла кредиту) та з 26.04.2021 до 24.06.2024 - 213,75 грн щоденно, відповідно до п. 1.6. договору, зі ставкою 5 % в день.

Згідно розрахунку заборгованості відповідачем у справі здійснено часткову сплату коштів на виконання зобов`язання: 250,00 грн сплачено 02.04.2021 та зараховано у сплату комісії за пролонгацію кредиту, 250,00 грн сплачено 02.04.2021 та зараховано у сплату тіла кредиту, 540,00 грн сплачено 02.04.2021 та зараховано у сплату процентів по кредиту, 475,00 грн сплачено 09.04.2021 та зараховано у сплату тіла кредиту, 475,00 грн сплачено 09.04.2021 та зараховано у сплату комісії за пролонгацію кредиту, 897,00 грн сплачено 09.04.2021 та зараховано у сплату процентів по кредиту. Всього відповідачем сплачено 2 887,00 грн.

Договір містить умови пролонгації строку дії договору (п. 2.3. договору) - умовою продовження строку дії договору передбачено активні дії позичальника, разом з тим, позивач не посилається у позовній заяві на обставини продовження строку дії договору.

Грошові кошти на рахунок відповідача в сумі 5 000 грн перераховано відповідно до платіжного доручення № 41906245 від 19.03.2021, надавач послуг АТ КБ «ПриватБанк».

Між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-капітал» укладено договір відступлення права вимоги № 73-МЛ від 02.07.2021, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Кредит-капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги до осіб, які були боржниками ТОВ «Мілоан», зокрема, і до ОСОБА_2 за кредитним договором № 4408340 від 19.03.2021.

Факт укладення договору відступлення права вимоги № 73-МЛ від 02.07.2021 та передання права вимоги за договором про споживчий кредит № 4408340 від 19.03.2021 підтверджується безпосередньо самим договором, актом прийому-передачі реєстру боржників від 02.07.2021, витягом із вказаного реєстру стосовно заборгованості ОСОБА_2 . Так, витяг з реєстру боржників до договору відступлення права вимоги № 73-МЛ від 02.07.2021 містить відомості про заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором № 4408340 на суму 20 904,33 грн, з яких: 4 275,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 15 670,33 грн - заборгованість за процентами, 950 грн - комісія.

Щодо прізвища відповідача

Щодо ідентифікації особи відповідача суд зазначає, що позивач при зверненні до суду визначив відповідача як ОСОБА_2 . Разом із тим, відповідно до відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру № 1922750 від 22.10.2025 встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , станом на дату надання відповіді має прізвище ОСОБА_4 .

Враховуючи збіг ідентифікаційних даних особи, зокрема дати народження та реєстраційного номера облікової картки платника податків, суд доходить висновку, що ОСОБА_2 , зазначена у кредитному договорі та позовній заяві, і ОСОБА_5 є однією і тією ж фізичною особою, яка після укладення кредитного договору змінила прізвище. Відтак розгляд справи здійснюється щодо відповідача ОСОБА_5 (раніше - ОСОБА_2 ).

Отже, судом встановлено, що зміст спірних правовідносин, які виникли на даний час між позивачем ТОВ «ФК «Кредит-капітал» та відповідачем ОСОБА_5 є відносини, які пов`язані із укладанням кредитного договору, отриманням на його виконання грошових коштів (кредиту) у розмірі та на умовах встановлених договором, а також їх поверненням та сплатою процентів за користування ними (кредитні правовідносини), на підставі права вимоги, що виникає у позивача внаслідок відступлення права вимоги.

Норми права, які застосовував суд, та мотиви їх застосування.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1054 ЦК України також передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфу, які регулюють відносини позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає з суті кредитного договору.

Статтею 1050 ЦК України встановлено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК України. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо в зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

За змістом ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом, аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 висловила правову позицію у справі № 910/4518/16.

Так, Велика Палата Верховного Суду наголошує, що проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).

Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина друга статті 1050 ЦК України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України.

Регулятивні відносини між сторонами кредитного договору обмежені, зокрема, часовими межами, в яких позичальник отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг (строком кредитування та визначеними у його межах періодичними платежами). Однак якщо позичальник порушує зобов`язання з повернення кредиту, в цій частині між ним та кредитодавцем регулятивні відносини трансформуються в охоронні.

Інакше кажучи, оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно.

На період після прострочення виконання зобов`язання з повернення кредиту кредит боржнику не надається, боржник не може правомірно не повертати кредит, а тому кредитор вправі вимагати повернення боргу разом з процентами, нарахованими на час спливу строку кредитування. Тобто боржник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення кредитування, а тому й не повинен сплачувати за нього проценти відповідно до статті 1048 ЦК України; натомість настає відповідальність боржника - обов`язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.

Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно «користуватися кредитом», натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за «користування кредитом») за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.

Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.

Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.

Зазначене не означає, що сторони не можуть домовитися про те, що в разі прострочення повернення кредиту позичальник сплачує кредитору проценти саме як міру відповідальності, зокрема в тому ж розмірі, в якому він сплачував проценти як плату за наданий кредит, або в іншому розмірі. Водночас така домовленість за правовою природою є домовленістю про сплату процентів річних у визначеному договором розмірі на підставі статті 625 ЦК України, і цей розмір може зменшити суд (пункт 107 цієї постанови).

Тобто твердження про те, що проценти за «користування кредитом» нараховуються не лише в межах строку кредитування, а й після спливу такого строку, тобто до моменту повного фактичного повернення кредитних коштів, свідчать про помилкове розуміння правової природи процентів, які сплачуються позичальником у випадку прострочення грошового зобов`язання. Проценти, які можуть бути нараховані поза межами строку кредитування (чи після вимоги про дострокове погашення кредиту), є мірою цивільно-правової відповідальності та сплачуються відповідно до положень статті 625 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору, і таке виконання є належним. Тобто, факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов`язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язань (постанова Верховного Суду від 06.02.2019 у справі № 361/2105/16-ц).

Мотивована оцінка аргументів, наведених учасниками справи щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв`язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов`язаний надати належну оцінку цим доказам.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Суд за результатами оцінки доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, із врахуванням того, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, перевіривши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності для вирішення справи, дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 19.03.2021 між ТОВ «Мілоан» та відповідачем ОСОБА_6 укладено договір про споживчий кредит № 4408340, відповідно до якого кредитодавець надав відповідачу грошові кошти у сумі 5 000 грн на строк 15 днів із визначеними процентними ставками.

Право вимоги за вказаними договором відступлено на користь ТОВ «ФК «Кредит-капітал» на підставі договору відступлення права вимоги № 73-МЛ від 02.07.2021 укладеного між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-капітал».

Щодо стягнення процентів

Оцінюючи заявлені позовні вимоги в частині стягнення процентів за користування кредитом, суд виходить з того, що відповідно до умов договору про споживчий кредит № 4408340 від 19.03.2021 строк кредитування становив 15 днів - з 19.03.2021 по 03.04.2021. Саме в межах цього строку позичальник мав можливість правомірно користуватися наданими кредитними коштами, що відповідає правовій природі процентів як плати за користування кредитом.

Позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували продовження строку дії кредитного договору, зокрема шляхом пролонгації, що відповідно до умов договору вимагало вчинення позичальником активних дій. Посилання на факт нарахування процентів після 03.04.2021 не підтверджує існування правових підстав для такого нарахування, оскільки саме по собі здійснення кредитодавцем розрахунку не свідчить про зміну строку дії зобов`язання.

Судом застосовано процентну ставку 5 % в день, передбачену п. 1.6., відповідно до положень п. 2.2.3. кредитного договору, згідно якого проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, визначеною пунктом 1.6 кредитного договору.

Таким чином, суд доходить висновку, що підлягають стягненню проценти за користування кредитом лише за період з 19.03.2021 по 03.04.2021, тобто за 15 днів, у розмірі, визначеному умовами договору та підтвердженому наданим розрахунком, зі ставкою 5 % в день, та становлять 3 750 грн (5 000 грн х 0,05 х 15 днів)

Щодо стягнення комісії за надання кредиту в сумі 950 грн та стягнення заборгованості щодо виконання основного зобов`язання (повернення тіла кредиту)

Згідно з пунктом 1.5.1 договору про споживчий кредит № 4408340 від 19.03.2021 сторони прямо погодили, що за надання кредиту позичальник сплачує комісію у розмірі 19 % від суми кредиту, що становить 950 грн. Зазначена умова викладена у тексті договору, з яким відповідач погодилась при його укладенні, що підтверджується використанням одноразового ідентифікатора як електронного підпису.

Комісія за надання кредиту за своєю правовою природою є платою за фінансову послугу, яка надається кредитодавцем у момент видачі кредиту, та не є санкцією або відповідальністю за порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є платою за користування кредитними коштами у часі, комісія є одноразовим платежем, пов`язаним із фактом укладення договору та наданням кредитних коштів позичальнику.

Матеріали справи містять докази фактичного перерахування відповідачу грошових коштів у сумі 5 000 грн, що свідчить про належне виконання кредитодавцем свого обов`язку щодо надання кредиту, а відтак - і про настання передбаченої договором підстави для сплати комісії.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, а укладений сторонами договір є обов`язковим для виконання. Оскільки умова щодо сплати комісії є чітко визначеною, погодженою сторонами та такою, що не суперечить суті кредитного зобов`язання, суд вважає вимогу про її стягнення обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідач здійснила часткове повернення коштів на загальну суму 2 887 грн.

Згідно з вимогами ст. 534 ЦК України, у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі, ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом: у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання, у другу чергу сплачуються проценти і неустойка, у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Наданий позивачем розрахунок заборгованості в частині процентів не приймається судом як належний доказ розміру боргу, оскільки він ґрунтується на нарахуванні процентів після закінчення строку кредитування, що суперечить правовій позиції Великої Палати Верховного Суду.

Суд не враховує зарахування частини сплачених відповідачем коштів у рахунок комісії за пролонгацію кредиту, оскільки позивачем не доведено факту продовження строку кредитування в порядку та на умовах, передбачених договором.

Вимога про включення комісії до складу заборгованості є правомірною, однак з урахуванням проведених відповідачем платежів така комісія вважається повністю погашеною та окремому стягненню не підлягає

Оскільки умови договору щодо іншої черговості погашення заборгованості суду не надані, суд застосовує загальну черговість, передбачену ст. 534 ЦК України.

Відтак сплачена відповідачем сума 2 887 грн підлягає зарахуванню відповідно до черговості, встановленої ст. 534 ЦК України, а саме: у рахунок сплати комісії за надання кредиту в сумі 950 грн, далі - у рахунок сплати процентів за користування кредитом, а після їх погашення - у рахунок погашення основної суми боргу (тіла кредиту).

Таким чином, сплачена відповідачем сума 2 887 грн повністю погашає комісію за надання кредиту в розмірі 950 грн та частково проценти за користування кредитом у сумі 1 937 грн (2887 - 950).

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що з відповідача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором у частині: 4 275 грн - заборгованості за тілом кредиту, 1 813 грн - проценти за користування кредитом (3 750 грн - 1 937 грн)

Отже, суд, з`ясувавши фактичні обставини у справі, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, дослідивши та оцінивши докази у справі, проаналізувавши норми матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги на загальну суму 6 088 грн, в тому числі 4 275 грн - заборгованість за тілом кредиту та 1 813 грн - проценти за користування кредитом.

У задоволенні решти позовних вимог про стягнення процентів, нарахованих поза межами строку дії договору, суд відмовляє через їх безпідставність. Судом встановлено, що позивач не надав доказів пролонгації кредиту, не послався на обставини, які визначали кредитний договір продовженим, а право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за статтею 1048 ЦК України припиняється зі спливом визначеного договором строку кредитування, оскільки після цього моменту позичальник уже не має права на правомірне користування коштами.

Розподіл судових витрат у справі

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частини 1, 2 ст. 141 ЦПК України визначають, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Судовий збір

При поданні позовної заяви до суду ТОВ «ФК «Кредит-капітал» сплачено судовий збір у розмірі 2 422,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 16406 від 21.07.2025, надавач послуг АТ «Райффайзен банк».

Оскільки позов задоволено частково, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення судовий збір у розмірі пропорційному до задоволених позовних вимог в сумі 705,48 грн (2 422,40 грн х (6 088 грн / 20 904,33 грн)).

Витрати на професійну правничу допомогу

Разом із позовною заявою позивачем заявлено клопотання про відшкодування понесених витрат на правову допомогу у загальному розмірі 8 000,00 грн.

У п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що витрати на професійну правничу допомогу відносяться до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За нормами частини 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Частинами 1,2 статті 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частинами 3-5 ст.137 ЦПК України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат .

До схожого висновку Верховний Суд дійшов у своїй постанові від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) та постанові від 15 червня 2022 року у справі № 910/12876/19 (провадження № 12-94гс20).

Отже, витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною та доказами такої сплати.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначив, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п.268). У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивачем надано свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю адвокатом Усенко М.І., виписку з ЄРДР щодо Адвокатського об`єднання «Апологет», договір про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025, укладений між ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-капітал» та АО «Апологет», ордер № 1381377 про надання адвокатом Усенком М.І. правової допомоги ТОВ «ФК «Кредит-капітал», акт наданих послуг № Д/609 від 24.07.2025 на суму 8 000 грн, детальний опис робіт від 24.07.2025 до акту наданих послуг № Д/609 від 24.07.2025.

Так, відповідно до детального опису наданих послуг усна консультація тривала 30 хв, ознайомлення із матеріалами кредитної справи 2 год, погодження правової позиції 30 хв, складання позовної заяви 3 год. 30 хв., подання заяви до суду - 1 шт., усього 6 год. 30 хв.

Аналізуючи подані представником позивача документи про сплату витрат на правничу допомогу в частині обґрунтованості розміру, заявленого до сплати, суд виходить з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи. Відтак, позивач повинен підтвердити, що витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Оцінюючи предмет позову у цій справ суд дійшов висновку, що наразі існує усталена судова практика щодо стягнення факторами (особами, які набули право вимоги до позичальників) кредиторської заборгованості за договорами споживчого кредиту. Отже предмет позову не вимагає витрачання значної кількості часу для формування позиції позивача, вивчення великої кількості документів та нормативно-правових актів.

Ураховуючи викладене та беручи до уваги обсяг наданих послуг представником, їх складність, наявність усталеної судової практики зі спірного питання, суд уважає, що 4 500 грн є пропорційним обсягу та складності наданих послуг, достатнім для відшкодування понесених витрат на правничу допомогу та відповідатиме критеріям розумності та справедливості. Водночас, означена сума відшкодування не буде нести надмірний тягар для відповідача у порівнянні із сумою заборгованості за кредитним договором, що підлягає до стягнення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Відтак, з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати на надання професійної правничої допомоги у розмірі пропорційному до суми задоволених вимог 4 500 грн.

Оскільки позов задоволено частково, з відповідача на користь позивача підлягають до стягнення витрати на надання професійної правничої допомоги у розмірі пропорційному до задоволених позовних вимог в сумі 1 310,54 грн (4 500 грн х (6 088 грн / 20 904,33 грн)).

Загальний розмір судових витрат, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 2 016,02 грн (705,48 грн +1 310,54 грн).

Керуючись ст.ст.2, 12, 13, 49, 76, 81, 120, 123, 126, 127, 141, 178, 247, 258, 259, 263-265, 278, 280-289 ЦПК України, ст. 207, 526, 546, 626, 628, 634, 638, 1048, 1050, 1054, 1055 ЦК України, суд

УХВАЛИВ:

Задовольнити частково позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» заборгованість за кредитним договором № 4408340 від 19.03.2021, укладеним між ОСОБА_2 та ТОВ «Мілоан», в розмірі 6 088 грн (шість тисяч вісімдесят вісім) гривень 00 копійок.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» судові витрати у сумі 2 016 (дві тисячі шістнадцять) гривень 02 копійки, в тому числі судовий збір у сумі 705,48 грн та 1 310,54 грн витрати на надання професійної правничої допомоги.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Одеського апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне судове рішення складено 09.06.2026.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал», ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 35234236, адреса: м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, тел. +380322429908

Відповідач: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , тел. НОМЕР_2

Суддя

Подільського міськрайонного суду

Одеської області Андрій ДЗЮБИНСЬКИЙ