Ухвала суду № 137276727, 04.06.2026, Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 362/433/26

н/п2-а/490/75/2026

Центральний районний суд м. Миколаєва

______________

УХВАЛА

про залишення позову без розгляду

04 червня 2026 року м. Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі: головуючого судді - Гуденко О.А., при секретарі - Романовій К.Т., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаїв адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЛА-ЮГ» до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення за ч.2 ст. 132-1 КУпАП,-

ВСТАНОВИВ:

15 січня 2026 року представника ТОВ «ГАЛА-ЮГ» адвокат Кравченко І.М. звернувся до Васильківського міськрайонного суду Київської області з зазначеним адміністративним позовом, в якому просить скасувати постанову серії АВ №00009560 від 23.12.2025 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено штраф у розмірі 8500 грн. за порушення вимог законодавства у сфері безпеки на автомобільному транспорті із перевищенням загальної маси транспортного засобу, передбачених ч. 2 ст. 132-1 КУпАП. Провадження у справі закрити у зв`язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 19.01.2026 року дану адміністративну справу передано за підсудністю до Корабельного районного суду м.Миколаєва.

Ухвалою Корабельного районного суду м.Миколаєва від 23.02.2026 року дану адміністративну справу передано за підсудністю до Центрального районного суду м.Миколаєва.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.04.2026 року дану справу передано на розгляд судді Гуденко О.А.

Ухвалою судді від 10.04.2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі. Постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до ст. 263 КАС України, за наявними у справі матеріалами.

30.04.2026 року від представниці Державної служби України з безпеки на транспорті Давиденко О.С. надійшла заява про залишення позову без розгляду, яка обгрунтована тим, що прийнята Державною службою України з безпеки на транспорті постанова про адміністративне правопорушення стосується прав та інтересів фізичної особи ОСОБА_1 , а не Товариства з обмеженою відповідальністю «Гала-Юг», тому право на оскарження постанови належить саме фізичній особі.

Також 30.04.2026 року представницею відповідача Давиденко О.С. надано відзив на позовну заяву, в якому вважала позовні вимоги безпідставними та необгрунтованими.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що адміністративний позов належить залишити без розгляду, виходячи з наступного.

23.12.2025 року головним спеціалістом відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Державної служби України з безпеки на транспорті Павленко А.М. розглянуто відомості з матеріалів інформаційного файлу та винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі серія АВ №00009560, за якою притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8500,00 грн на ОСОБА_1 - як відповідальну особу, яка допустила рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів, зазначених у п.22.5 ПДР України.

Згідно матеріалів справи позов подано адвокатом Кравченко І.М. від імені ТОВ «ГАЛА-ЮГ», який діє на підставі ордеру серія ВН №1623415 від 09.01.2026 року саме на представництво інтересів Товариства.

Разом з тим, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, кінцевим бенефіціарним власником та єдними учасником ТОВ «ГАЛА-ЮГ» є ОСОБА_2 , а обов`язки генерального директора з 09.08.2019 року виконує ОСОБА_1 .

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

В рішенні Першого сенату Конституційного Суду України від 11 грудня 2025 року №7-р(І)/2025 щодо відповідності Конституції України частини першої статті 143, частини другої статті 1321, частини восьмої статті 258, частини четвертої статті 2795 Кодексу України про адміністративні правопорушення зазначено наступне: «За частиною другою статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

У Рішенні Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року № 23-рп/201 О зазначено, що "необхідність індивідуалізації адміністративної відповідальності передбачена частиною другою статті 33 Кодексу, якою визначено, що при накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність" (друге речення абзацу першого підпункту 4.2 пункту 4 мотивувальної частини). Крім того, у Рішенні Конституційного Суду України від 15 червня 2022 року № 4-р(ІІ)/2022 зазначено, що "в законодавчому внормуванні відносин із притягнення особи до адміністративної або кримінальної відповідальності обов`язково має бути дотриманий конституційний принцип індивідуалізації юридичної відповідальності" (абзац другий підпункту 4.3 пункту 4 мотивувальної частини).

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні та конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, у Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист. Право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 поняття «порушене право», за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». Щодо останнього, то в цьому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Таким чином, позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права та інтереси рішеннями, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень. Водночас гарантоване статтею 55 Конституції України та конкретизоване в законах України право на належний судовий захист прав та інтересів особи передбачає можливість звернення до суду лише в разі існування спірних правовідносин, тобто в разі встановлення, що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин. Таке порушення має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Для розуміння меж права звернення до адміністративного суду слід мати на увазі роз`яснення Конституційного Суду України, що «порушене право», за захистом якого особа може звертатися до суду, має той самий зміст, що й «охоронюваний законом інтерес». У свою чергу «охоронюваний законом інтерес» характеризується тим, що: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним (Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року №18-рп/2004).

Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2023 року у справі №9901/41/21 та в постанові Верховного Суду від 10 лютого 2026 року у справі № 160/22060/24

Частиною першою статті 287 КУпАП визначено вичерпний перелік осіб, які наділені правом оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення. Такими особами законодавець визначив прокурора у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 КУпАП, особу, щодо якої винесено постанову, а також потерпілого.

При цьому, потерпілим, у відповідності до ч. 1 ст. 269 КУпАП, є особа, якій адміністративним правопорушенням заподіяно моральну, фізичну або майнову шкоду.

Диспозиція частини другої статті 132-1 КУпАП встановлює відповідальність за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами.

Так згідно вказаної норми закону, порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами тягне за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, відповідальних за технічний стан, обладнання, експлуатацію транспортних засобів, уповноважених з питань безпеки перевезення небезпечних вантажів, громадян - суб`єктів господарської діяльності - у розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ч. 3 ст. 43 КАС України адміністративна процесуальна дієздатність, тобто здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов`язки, у тому числі доручати ведення справи представникові, належить органам державної влади, іншим державним органам, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування, їх посадовим і службовим особам, підприємствам, установам, організаціям (юридичним особам).

З огляду на те, що позивач ТОВ «ГАЛА-ЮГ» не є учасником провадження в справі про адміністративне правопорушення, не наділене правом на оскарження постанови серії АВ №00009560 від 23.12.2025 року, винесеної щодо генерального директора ТОВ «ГАЛА-ЮГ» Галагана В.М., як фізичної/посадової особи, що свідчить про відсутність у товариства адміністративної процесуальної дієздатності - саме щодо оскарження вищезазначеної постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення за ч.2 ст. 132-1 КУпАП.

Згідно з частиною першою статті 48 КАС України суд першої інстанції, встановивши, що з позовом звернулася не та особа, якій належить право вимоги, може за згодою позивача та особи, якій належить право вимоги, допустити заміну первинного позивача належним позивачем, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи.

Представник ТОВ «ГАЛА-ЮГ» або Галаган В.М., як особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, із клопотанням про заміну позивача у даній справі не звертався, а відтак суд не вбачає правових підстав для заміни позивача у даній справі.

Положеннями п. 1 ч. 1 ст. 240 КАС України передбачено, що суд залишає позов без розгляду, якщо позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності.

Роз`яснити учасникам справи, що відповідно ч. 4 ст. 240 КАС України, особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 5, 9, 43, 46, 48, 240, 248, 271, 272, 286 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЛА-ЮГ» до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення за ч.2 ст. 132-1 КУпАП, залишити без розгляду на підставі п. 1 ч. 1 ст. 240 КАС України.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її постановлення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Гуденко О.А.