Рішення № 137276338, 10.06.2026, Корабельний районний суд м. Миколаєва

КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МИКОЛАЄВА

Справа № 488/1645/26

Провадження № 2/488/2028/26

РІШЕННЯ

Іменем України

10.06.2026 року м. Миколаїв

Суддя Корабельного районного суду міста Миколаєва Чернявська Я.А., розглянувши цивільну справу за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику (повідомлення) сторін за наявними у справі матеріалами, за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Миколаївської міської ради, третя особа: Товарна біржа "Українська Біржа Нерухомість" Миколаївський філіал про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна дійсним,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , через свого представника адвоката Кострикіна О.І., звернулася до Корабельного районного суду м. Миколаєва з позовною заявою в якій просила визнати дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна № 348/1 від 24 лютого 1998 року, укладений на Товарній біржі «Українська Біржа Нерухомість» Миколаївський філіал, право власності на підставі якого зареєстровано Комунальним підприємством «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації» 14 березня 1998 року за реєстровим № 18819, відповідно до якого ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 продали, а ОСОБА_1 купила квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 61,2 кв. м, з яких житлова площа: 37,2 кв. м, що складається з трьох житлових кімнат: 1-ї житлової кімнати площею 7,8 кв. м, 2-ї житлової кімнати площею 12,1 кв. м, 3-ї житлової кімнати площею 17,3 кв. м, кухні площею 8,6 кв. м, ванної кімнати площею 2,6 кв. м, вбиральні площею 1,2 кв. м, коридору площею 7,8 кв. м, вбудованої шафи площею 1,6 кв. м, балкона (тераси) площею 3,1 кв. м, лоджії площею 2,6 кв. м.

В обґрунтування позову Позивачка зазначає, що 24 лютого 1998 року між нею з однієї сторони та ОСОБА_3 , ОСОБА_4 і ОСОБА_5 з іншої сторони було укладено договір купівлі-продажу квартири, за яким Позивачка придбала квартиру, розташовану в АДРЕСА_2 . Вказаний договір був зареєстрований на «Українській біржі нерухомості», Миколаївський філіал, у Журналі реєстрації біржових угод з нерухомістю № 348/1 від 24 лютого 1998 року.

Вказала, що усі умови договору були сторонами виконані: продавці передали квартиру Покупцеві, а Покупець сплатила повну суму вартості квартири, яка становила 26845 грн. 85 коп.

Однак вказала, що зазначений договір не був посвідчений нотаріально, що створює перешкоди у реалізації Позивачкою свого права власності на зазначену квартиру. На теперішній час Позивачка має намір розпорядитися належним їй майном, однак відсутність нотаріального посвідчення договору унеможливлює здійснення державної реєстрації права власності. У зв`язку з цим, зазначений договір може бути визнаний дійсним лише в судовому порядку.

На підтвердження своїх вимог Позивачка посилається на те, що понад двадцять років фактично володіє та користується спірним житловим будинком для постійного проживання, несе витрати, пов`язані з його утриманням, своєчасно та в повному обсязі сплачує комунальні платежі, а також забезпечує належний санітарно-технічний стан нерухомого майна. На підтвердження зазначених обставин до матеріалів справи долучено рахунок-повідомлення про відсутність заборгованості за житлово-комунальні послуги.

Крім того, Позивачка зазначає, що продавець ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 26 лютого 2020 року Миколаївським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про що складено актовий запис № 670. Також Позивачка вказує, що продавець ОСОБА_5 у січні 2021 року виїхав за межі України та до теперішнього часу не повернувся. За її твердженням, фактичне місце його перебування за кордоном невідоме, тоді як останнім відомим місцем його реєстрації є адреса на території України.

На підставі вищевикладеного позивач звернулася до суду з відповідним позовом.

Ухвалою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 16.04.2026 року провадження по зазначеній справі було відкрито та справа призначена до розгляду по суті, за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Копію ухвали надіслано сторонам.

Одночасно запропоновано відповідачам у 15 денний строк з дня одержання ухвали про відкриття провадження подати на адресу Корабельного районного суду міста Миколаєва, заперечення проти розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження та відзив на позов.

23.04.2026 року представник відповідача Миколаївської міської ради Коган А.О., через підсистему «Електронний суд» подала заяву, в якій просила здійснювати розгляд справи за відсутності представника відповідача у зв`язку зі значною завантаженістю працівників юридичного департаменту. Також просила ухвалити рішення на підставі наявних у справі доказів та матеріалів.

Відповідачі у встановлений судом строк відзив на позовну заяву та клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не подали, у зв`язку з чим згідно ч. 5 ст. 279 ЦПК України, справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Третя особа пояснень до суду не надала.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що надані позивачем докази та повідомлені ним обставини є достатніми для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 24.02.1998 року між покупцем, якою є ОСОБА_1 та продавцем ОСОБА_3 , ОСОБА_4 і ОСОБА_5 з іншої сторони було укладено договір купівлі-продажу квартири, за яким Позивачка придбала квартиру, розташовану в АДРЕСА_2 . Вказаний договір був зареєстрований на «Українській біржі нерухомості», Миколаївський філіал, у Журналі реєстрації біржових угод з нерухомістю № 348/1 від 24 лютого 1998 року.

Відповідно до акту передачі документів від 19 лютого 1998 року, складеного в м. Миколаїв згідно зі статтями 391 та 195 Цивільного Кодексу України, громадянка ОСОБА_1 (продавець) передала громадянину ОСОБА_3 (члену НФ ТБ УНБ) для забезпечення виконання договору купівлі продажу квартири (будинку) за адресою: АДРЕСА_2 , наступні документи: технічний паспорт, договір міни, свідоцтво про розірвання шлюбу та паспорт НОМЕР_2 .

24 лютого 1998 року ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (надалі Продавці) та ОСОБА_1 (надалі Покупець) члени біржі зі статусом «Н» уклали договір купівлі-продажу квартири. Згідно з договором, Продавці продали, а Покупець купила квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , що складається з трьох житлових кімнат, загальною площею 61,2 кв. м, житловою площею 37,2 кв. м.

Відповідно до п. 3 договору, квартира належала Продавцям на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Службою приватизації житлового фонду військової частини № НОМЕР_3 22.11.1995 р., зареєстрованого у БТІ м. Миколаєва за №18819.

Відповідно до п. 5 договору, квартира була продана за 26845 грн. 85 коп., які були отримані Продавцями до моменту підписання договору, і з цього моменту квартира належить Покупцю ОСОБА_1 .

Згідно з п. 10 договору, він був зареєстрований в «Журналі реєстрації біржових угод з нерухомістю» за № 348/1 від 24 лютого 1998 року.

У п. 12 договору зазначено, що він укладений відповідно до вимог Закону України «Про товарну біржу».

Сторони були повідомлені, що договір не підлягає нотаріальному посвідченню, про що зазначено в договорі.

Сторони виконали усі істотні умови договору купівлі-продажу квартири, а саме - продавець передав покупцю майно, а покупець прийняла його та сплатила за нього певну грошову суму, обумовлену сторонами договору. Договір купівлі-продажу квартири підписаний сторонами власноручно. На теперішній час ніхто із сторін вимог щодо порушення їх прав не заявив.

Після укладення договору, Позивачка фактично вселилась у квартиру, володіє та користується нею, оплачує комунальні послуги та підтримує належний стан житла.

Позивачка з 09 квітня 1998 року по теперішній час зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_2 виданий 20 лютого 1996 року Корабельним РВ ММУ УМВС України в Миколаївській області на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

На підтвердження місця проживання та реєстрації Позивачки до матеріалів справи також додається витяг про зареєстрованих осіб у житловому приміщенні № 19.04-06/59157/2025 від 11.10.2025 року, виданий Департаментом з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради, відповідно до якого за адресою: АДРЕСА_2 , офіційно зареєстровані ОСОБА_1 (1965 р.н.) та ОСОБА_6 (1984 р.н.).

Після укладання договору купівлі-продажу квартири майна Позивачкою 14 березня 1998 року було зареєстровано право власності в Комунальному підприємстві «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації» за реєстровим №18819, яке на час виникнення спірних правовідносин мало повноваження реєстраційного органу.

Відповідно до даних технічного паспорту Комунального підприємства «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації» на приватизовану квартиру АДРЕСА_1 , квартира розташована на 5-му поверсі 5-поверхового будинку, має висоту приміщень 2,50 м, загальну площу - 61,2 кв. м., з яких житлова площа - 37,2 кв. м., що складається з трьох житлових кімнат: 1-а житлова кімната - 7,8 кв. м., 2-а житлова кімната - 12,1 кв. м., 3-я житлова кімната - 17,3 кв. м., кухня площею - 8,6 кв. м., ванна кімната - 2,6 кв. м., вбиральня - 1,2 кв. м., коридор - 7,8 кв. м., вбудована шафа - 1,6 кв. м., балкон (тераса) - 3,1 кв. м., лоджія - 2,6 кв. м., обладнана водопроводом, каналізацією, газопостачанням, центральним опаленням, електропостачанням, сміттєпроводом і відповідає типовим характеристикам для житла державного житлового фонду.

Судом встановлено, що після укладення договору купівлі-продажу позивачка фактично володіє та користується спірною квартирою для постійного проживання, здійснює оплату житлово-комунальних послуг та забезпечує належне утримання житла. Вказані обставини підтверджуються наявним у матеріалах справи рахунком-повідомленням про відсутність заборгованості за житлово-комунальні послуги.

Також судом встановлено, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 26 лютого 2020 року Миколаївським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про що складено актовий запис № 670.

Згідно з наявними у справі відомостями, ОСОБА_5 у січні 2021 року виїхав за межі України та до теперішнього часу не повернувся. Відомості про його фактичне місце перебування суду не надані. Останнім відомим місцем його проживання та реєстрації є адреса на території України, зазначена у матеріалах справи.

Правочин обома сторонами був повністю виконаний, відповідачі звільнили квартиру та передали ключі. Ні заперечень, ні зауважень ніхто із сторін по правочину не заявляв, договір відповідав дійсним намірам та волевиявленню сторін.

Після укладення договору сторони по справі жодних зв`язків не підтримують, а тому не мають змоги нотаріально посвідчити даний договір.

Стаття 9 Житлового Кодексу України вказує, що громадяни України мають право на придбання будинків і квартир на біржових торгах.

Відповідно до п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватись судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину. За змістом ст.ст.57,58 Конституції України, ст. 5 Цивільного кодексу України, до застосування підлягають акти цивільного законодавства, що регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

Положеннями п.4 Прикінцевих і перехідних положень Цивільного кодексу України 2003 року, що набрав чинності з 01.01.2004 року, визначено, що цей Кодекс застосовується до цивільних правовідносин, що виникли після набрання ним чинності.

Договір купівлі-продажу від 24.02.1998 року укладено сторонами під час дії Цивільного кодексу Української РСР 1963 року(далі ЦК УРСР), ст. 227 якого передбачено нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу квартири (житлового будинку), якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Згідно ст. 47 цього Кодексу, недодержання цієї вимоги тягне за собою недійсність договору.

Приписами ст. 224 ЦК УРСР встановлено, що за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

При укладанні договору купівлі-продажу від 24.02.1998 року сторони керувались ч.2ст. 15 Закону України «Про товарну біржу», відповідно до якої, угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню. Саме тому вважали, що договір купівлі-продажу квартири укладено згідно вимог чинного на той час законодавства.

У відповідності до ч.2 ст.47ЦК УРСР та п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України 28.04.1978 р. № 3 «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними», якщо угода, що потребує нотаріального посвідчення, виконана повністю або частково однією з сторін, а друга сторона ухиляється від її нотаріального посвідчення, суд за вимогою сторони, яка виконала угоду, її правонаступників, вправі визнати угоду дійсною.

В укладеному 24.02.1998 року договорі купівлі-продажу сторони повністю оговорили усі істотні умови договору. Усі зобов`язання за договором купівлі-продажу нерухомого майна сторонами виконані в повному обсязі. Факт купівлі-продажу квартири і виконання умов укладеного договору не оскаржено і ніким не оспорюється.

Відповідно до ч.2 ст. 220 ЦК України (редакція від 2003 року), якщо сторони у письмовій формі погодили усі істотні умови договору купівлі-продажу та відбулося його повне або часткове виконання сторонами, але одна із сторін ухиляється від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У зв`язку з тим, що сторони за договором купівлі-продажу нерухомого майна повністю виконали свої обов`язки по цьому договору, однак не мають можливості його нотаріально посвідчити, то суд вважає необхідним вказаний договір визнати дійсним.

З матеріалів справи вбачається, що дана угода була виконана сторонами повністю.

За таких обставин, суд вважає доводи позивача про визнання біржового договору купівлі-продажу дійсним, обґрунтованими, а вимогу такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Однак, вимог щодо розподілу судових витрат позивачем не заявлялось, а тому витрати пов`язані з судовим розглядом цивільної справи, покладаються на позивача.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до Постанови КЦС ВС від 30.09.2022 року за № 761/38266/14, якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть, у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулося у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явилися всі учасники такої справи.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 258-259, 264, 265, 268, 274-275, 279, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Миколаївської міської ради, третя особа: Товарна біржа "Українська Біржа Нерухомість" Миколаївський філіал про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна дійсним задовольнити.

Визнати дійсним договір купівлі - продажу нерухомого майна № 348/1 від 24 лютого 1998 року, укладений на Товарній біржі «Українська Біржа Нерухомість» Миколаївський філіал, право власності на підставі якого зареєстровано Комунальним підприємством «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації» 14 березня 1998 року за реєстровим № 18819, відповідно до якого ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 продали, а ОСОБА_1 купила квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 61,2 кв. м, з яких житлова площа: 37,2 кв. м, що складається з трьох житлових кімнат: 1-ї житлової кімнати площею 7,8 кв. м, 2-ї житлової кімнати площею 12,1 кв. м, 3-ї житлової кімнати площею 17,3 кв. м, кухні площею 8,6 кв. м, ванної кімнати площею 2,6 кв. м, вбиральні площею 1,2 кв. м, коридору площею 7,8 кв. м, вбудованої шафи площею 1,6 кв. м, балкона (тераси) площею 3,1 кв. м, лоджії площею 2,6 кв. м.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повне найменування сторін по справі:

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ;

Відповідач ОСОБА_2 , РНОКПП: невідомо, остання відома адреса проживання: АДРЕСА_3 ;

Відповідач Миколаївська міська рада, код ЄДРПОУ: 26565573, адреса: м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20;

Третя особа Товарна біржа "Українська Біржа Нерухомість" Миколаївський філіал, код ЄДРПОУ: 16465528, адреса: м. Миколаїв, вул. Театральна, 1.

Суддя Я.А. Чернявська