Рішення № 137276088, 10.06.2026, Господарський суд Чернігівської області

РІШЕННЯ

Іменем України

10 червня 2026 року м. Чернігівсправа № 927/334/26

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Новик Т.О., за участю секретаря судового засідання Заєць І.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом: Державної екологічної інспекції у Чернігівській області (код ЄДРПОУ 38053846) вул. Пантелеймонівська, 12, м. Чернігів, 14017

до відповідача: Сновської міської ради Корюківського району Чернігівської області (код ЄДРПОУ 04061932), вул. Незалежності 19, м. Сновськ, Корюківський район, Чернігівська область, 15200;

про стягнення 98033,00 грн збитків

за участю представників сторін:

від позивача: Городник Т.М.;

від відповідача: не з`явився

Суть спору. Позиції учасників справи, їх заяви і клопотання та процесуальні дії суду щодо розгляду справи.

Державною екологічною інспекцією у Чернігівській області подано позовну заяву до Сновської міської ради Корюківського району Чернігівської області про стягнення 98033,00 грн збитків, заподіяних порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем із власних водозабірних свердловин, розташованих по вул. Центральна 1 в с. Заріччя Корюківського району Чернігівської області, в с. Суничне Корюківського району Чернігівської області та в с. Старі Боровичі Корюківського району Чернігівської області здійснювався самовільний забір підземних вод, зокрема, за відсутності дозволу на спеціальне водокористування, чим порушено вимоги п. 9 ст. 44, ст. 48, ст. 49 Водного кодексу України, що має наслідком стягнення шкоди на підставі статей 110, 111 Водного кодексу України та статей 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища".

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача понесені судові витрати у розмірі судового збору.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 13.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, розгляд справи по суті призначено на 13 травня 2026 року о 10:30 год, встановлено сторонам строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив, заперечень.

Ухвала про відкриття провадження у справі отримана сторонами 13.04.2026 о 12 год. 53 хв., що підтверджується довідками про доставку електронного листа.

У розумінні ст. 242 ГПК України сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, про встановлені строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив, заперечень.

28.04.2026 через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позов, відповідно до якого останній з посиланням на ст. 48 Водного кодексу України, ст. 23 Кодексу України про надра, ч. 1 ст. 20 ГПК України проти позовних вимог заперечив.

Заперечуючи правомірність вимог Інспекції, відповідач зазначає, що згідно з п. 1 постанови Кабінету Міністрів України 13 березня 2022 р. № 303 «Про припинення заходів державного нагляду (контролю) в умовах воєнного стану» припинено проведення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю) юридичних та фізичних осіб на період воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64 «Про введення воєнного стану в Україні». При цьому за твердженням відповідача, оскільки згідно з п. «б» ч. 1 ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» забір та використання води не віднесені до делегованих державою органам місцевого самоврядування повноважень, то вони не входили до предмету планової перевірки, визначеної наказом Державної екологічної інспекції України від 31.12.2024 №185 «Про затвердження Плану перевірок органів місцевого самоврядування, в частині здійснення делегованих їм повноважень органів державної влади, Державної екологічної інспекції на 2025 рік».

Також відповідач звертає увагу суду на те, що позивачем безпідставно не прийнято до уваги той факт, що за період з 14.05.2021 по 22.12.2025 (55 місяців) забір та використання води населенням с. Заріччя склав 4107 куб. м, с. Суничне - 1548 куб. м, с. Старі Боровичі - 4162 куб. м тобто здійснювався в об`ємі до 5 кубічних метрів на добу, що відповідно до ч. 3 ст. 48 Водного кодексу України та ст. 23 Кодексу України про надра не належить до спеціального водокористування та не потребує отримання спеціального дозволу як на спеціальне водокористування, так і на користування надрами, для забезпечення питних та санітарно-гігієнічних потреб жителів відповідних сіл Сновської міської територіальної громади, а тому Сновська міська ради не була зобов`язана отримувати спеціальний дозвіл на забір підземних вод для задоволення питних потреб мешканців сіл громади.

За доводами відповідача позивачем доказами не підтверджено визнання вини, протиправну поведінку, наявність заявлених збитків і причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, а обставина забору підземних вод у вищезазначеному об`ємі не спричиняє шкоди навколишньому природному середовищу.

Суд прийняв відзив на позов до розгляду та долучив до матеріалів справи.

04.05.2026 через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній заперечив проти доводів відповідача.

За твердженням позивача постанова Кабінету Міністрів України від 13.03.2022 №303 «Про припинення заходів державного нагляду (контролю) в умовах воєнного стану» стосується припинення проведення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю) виключно суб`єктів господарювання, яким відповідач не є, тому її дія не може автоматично розповсюджуватися на органи місцевого самоврядування, перевірка яких здійснюється відповідно до Порядку контролю за здійсненням органами місцевого самоврядування делегованих повноважень органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.03.1999 № 339. Інспекція стверджує, що ототожнення понять здійснення державного нагляду (контролю) у відповідності до Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та здійснення державного нагляду/контролю в частині делегованих повноважень у відповідності до Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» та Порядку контролю за здійсненням органами місцевого самоврядування делегованих повноважень органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.03.1999 № 339 є помилковим, а тому заходи нагляду/контролю Інспекцією в частині делегованих повноважень здійснено відповідно до чинного законодавства.

Не погоджуючись з доводами відповідача про те, що останній не зобов`язаний отримувати спеціальний дозвіл на спеціальне водокористування, оскільки середньодобові об`єми забору води не перевищують 5 кубічних метрів, позивач з посиланням на положення пунктів 7, 9 ч. 1 ст. 44, ст. 98 Водного кодексу України зазначає, що водокористувачі зобов`язані здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу, а також здійснювати засобами вимірювальної техніки, у тому числі автоматизованими, облік забору та використання вод; введення в дію експлуатаційних свердловин на воду без оснащення їх водорегулюючими та контрольно-вимірювальними пристроями забороняється. Відтак оскільки облік кількості забраних вод не здійснювався, що унеможливлює встановлення фактичного об`єму споживання, обґрунтовані підстави стверджувати, що забір або використання води здійснювалося в об`ємі до 5 куб. м на добу, відсутні.

Суд прийняв відповідь на відзив до розгляду та долучив до матеріалів справи.

06.05.2026 через підсистему «Електронний суд» відповідачем подано заперечення на відповідь на відзив, в якому відповідач наполягає на необґрунтованості позовних вимог, посилаючись на те, що невстановлення контрольно-вимірювальних пристроїв на споруджених та введених в дію до набрання чинності Водним кодексом України водозабірних свердловинах не є самовільним водокористуванням в розумінні абзацу 18 пункту 1.7. розділу І Методики №389, за приписами якої самовільне водокористування це використання водних ресурсів за відсутності дозволу на спеціальне водокористування або у разі перевищення встановлених у дозволі на спеціальне водокористування лімітів.

Водночас відповідач зазначає, що відповідно до інвентарних карток обліку основних засобів зазначені у відзиві водозабірні свердловини були введені в експлуатацію: с. Заріччя 1975 рік; с. Старі Боровичі 1990 рік; с. Суничне - 1986 рік. При цьому під час попередньої планової перевірки Сновської міської ради, проведеної позивачем у травні 2021 року, про такі недоліки ні у акті перевірки від 13.05.2021 № 32/06, ні у вимозі від 17.05.2021 № 14/06 не було вказано. Довідково також повідомляє суд, що на даний час триває робота по закупівлі та встановленню засобів обліку забору води на усіх водозабірних свердловинах, що перебувають на балансі Сновської міської ради та її підрозділів.

Суд прийняв заперечення на відповідь на відзив позивача до розгляду та долучив до матеріалів справи.

У судовому засіданні 13.05.2026 позивачем заявлено усне клопотання про відкладення судового засідання та поновлення пропущеного строку для подання доказів, розглянувши яке суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для його задоволення.

У судовому засіданні 13.05.2026 судом оголошена перерва до 03.06.2026.

03.06.2026 через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшло клопотання про долучення доказів та поновлення строку на їх подання.

У судовому засіданні 03.06.2026 судом оголошена перерва до 10.06.2026.

Суд, розглянувши клопотання позивача від 03.06.2026, у судовому засіданні 10.06.2026 задовольнив його, про що постановив протокольну ухвалу із занесенням до протоколу судового засідання.

Будь-яких інших заяв та клопотань від сторін не надходило.

Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Судові дебати не проводяться.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу для реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Судом враховано, що всіма учасниками судового процесу висловлена своя правова позиція у даному спорі.

У судовому засіданні 10.06.2026 на підставі статті 240 ГПК України судом проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

На підставі наказу Державної екологічної інспекції України від 31.12.2024 № 185 «Про затвердження Плану перевірок органів місцевого самоврядування, в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, Державної екологічної інспекції України на 2025 рік», відповідно до наказів Державної екологічної інспекції у Чернігівській області від 08.12.2025 № 575, від 15.12.2025 № 591, старшими державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища Чернігівської області Федоренком О.Д., Крихтою Ю.М., державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища Чернігівської області Юрковим А.С, Полєвиком О.М., Бабенком В.І. Рушаковою Т.В. проведено плановий захід контролю Сновської міської ради та виконавчого комітету Сновської міської ради.

За результатом вказаного планового заходу контролю Державною екологічною інспекцією у Чернігівській області складено Акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства № 93/02 від 09-22 грудня 2025 року (далі Акт перевірки).

Перевіркою забезпечення реалізації повноважень у сфері охорони вод встановлено, що задоволення питних та господарсько-побутових потреб населення, комунальних інфраструктурних об`єктів та закладів Сновської територіальної громади Корюківського району Чернігівської області здійснюється за рахунок централізованого та нецентралізованого водопостачання з артезіанських свердловин та шахтних і трубчатих колодязів.

В ході вибіркового огляду населених пунктів виявлені з-поміж іншого такі локальні об`єкти водопостачання та водокористувачі:

- с. Суничне: водозабірна свердловина з баштою Рожновського, яка розташована в межах населеного пункту за координатами 51.778496, 32.027212. Свердловина перебуває в робочому стані, забезпечує водопостачання населеного пункту, обладнана технічним пристроєм (насос електричний марки ЕЦВ), за допомогою якого здійснюється забір підземних вод. Регулювання витрати і тиску води у водопровідній мережі здійснюється за рахунок башти Рожновського. Прилади обліку забору води на свердловині не встановлені, облік кількості забраних вод не здійснюється, паспорт артезіанської свердловини відсутній;

- с. Заріччя: водозабірна свердловина з баштою Рожновського, яка розташована в межах населеного пункту по вул. Центральна, 1 (біля приміщення старостату) за координатами 51.796547, 31.822454. Свердловина перебуває в робочому стані, обладнана технічним пристроєм (насос електричний марки ЕЦВ), за допомогою якого здійснюється забір підземних вод для централізованого постачання населенню. Прилади обліку забору води на свердловині не встановлені, облік кількості забраних вод не здійснюється, паспорт артезіанської свердловини відсутній;

- с. Старі Боровичі: на території населеного пункту за координатами 51.88318, 31.85662 розташована водозабірна свердловина з баштою Рожновського. Свердловина перебуває в робочому стані, обладнана технічним пристроєм (насос електричний марки ЕЦВ), за допомогою якого здійснюється забір підземних вод для централізованого постачання населенню. Прилади обліку забору води на свердловині не встановлені, облік кількості забраних вод не здійснюється, паспорт артезіанської свердловини відсутній.

Юридична особа, яка здійснює утримання та експлуатацію вищевказаних водозабірних свердловин, Сновською міською радою не визначена.

Перевіркою також встановлено, що внаслідок бездіяльності посадових осіб Сновської міської ради та її виконавчих органів у сфері охорони та використання вод допущено порушення вимог, визначених пунктами 1, 2 ст. 10, статтями 44, 48, 49, 93, 98 Водного кодексу України, підпунктом 1 пункту «б» частини 1 ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Правилами охорони підземних вод, затвердженими наказом Міндовкілля України від 11.05.2023 №325.

Зокрема, встановлено, що відповідно до положень Водного кодексу України Сновська міська рада Чернігівської області (представницький орган, який є володільцем, здійснює управління та розпоряджається майном територіальної громади) у період з 14.05.2021 по 22.12.2025 при здійсненні водокористування для потреб громади і водозабезпечення інфраструктурних об`єктів через свердловини, які розташовані в населених пунктах територіальної громади, зокрема, в селах: Заріччя, Суничне, Старі Боровичі Корюківського району Чернігівської області була первинним водокористувачем, забір підземних вод здійснювався в порядку спеціального водокористування без наявності документів дозвільного характеру, а саме дозволу на спеціальне водокористування, що є порушенням статей 44, 48, 49 Водного кодексу України.

Акт перевірки підписано старшими державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища Чернігівської області Федоренком О.Д., Крихтою Ю.М., державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища Чернігівської області Юрковим А.С, Полєвиком О.М., Бабенком В.І. Рушаковою Т.В. та Сновським міським головою Корюківського району Медведьовим О.О.

На вимогу позивача щодо приведення у відповідність із законодавством від 23.12.2025 № 93/02 відповідачем 02.01.2026 за вих.№ 01-04/12 подані пояснення, зауваження та заперечення щодо виявлених порушень, зазначених у акті перевірки № 93/02 від 09-22 грудня 2025 року.

20.01.2026 за вих.№ 05-04/125 відповідачем надано Інформацію про виконання пункту 33 Вимоги № 93/02 від 23.12.2025 щодо надання на адресу Державної екологічної інспекції у Чернігівській області обґрунтованої інформації за підписом відповідальної посадової особи Сновської міської ради, скріпленим печаткою, щодо об`ємів забору води із артезіанських свердловин (по кожній свердловині окремо), розташованих на території Сновської громади, зокрема, в с. Суничне за географічними координатами 51.778496, 32.027212 за період з 14.05.2021 по 22.12.2025; в с. Заріччя по вул. Центральна, 1 за географічними координатами 51.796547, 31.822454 за період з 14.05.2021 по 22.12.2025 та в с. Старі Боровичі за географічними координатами 51.88318, 31.85662 за період з 14.05.2021 по 22.12.2025 (з додатками, зокрема, інформації щодо об`єму використаної води тощо).

Відповідно до наявної в матеріалах справи інформації щодо об`ємів забору води зі свердловин в:

- с. Суничне за координатами 51.778496, 32.027212 за період з 14.05.2021 по 22.12.2025 об`єм забору води склав 1548 куб.м (0,9 куб.м. на добу, балансоутримувач Сновська міська рада);

- с. Заріччя по вул. Центральна, 1 за координатами 51.796547, 31.822454 за період з 14.05.2021 по 22.12.2025 об`єм забору води склав 4107 куб.м (2,5 куб.м. на добу, балансоутримувач Сновська міська рада);

- с. Старі Боровичі за координатами 51.88318, 31.85662 за період з 14.05.2021 по 22.12.2025 об`єм забору води склав 4162 куб.м (2,5 куб.м. на добу, балансоутримувач Сновська міська рада).

Позивачем було здійснено розрахунок збитків на підставі Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі в наслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів від 14.08.2009 № 767/16783. Згідно з розрахунком, збитки які були заподіяні державі внаслідок самовільного використання водних ресурсів при відсутності дозвільних документів складають 98033,00 грн, з яких по вул. Центральній в с. Заріччя 41012,50 грн, в с. Суничне за координатами 51.778496, 32.027212. 15458,33 грн та в с. Старі Боровичі за координатами 51.88318, 31.85662 41561,73 грн.

Позивач 26.02.2026 за вих.№№ 09/539, 09/543 та 09/544 звернувся до відповідача з претензіями про відшкодування заподіяних збитків на суму 41012,50 грн, 15458,33 грн та 41561,73 грн відповідно.

Відповідач у відповідь на вказані претензії листами від 16.03.2026 №№ 05-06/692, 05-06/693 та 05-06/694 відповідно заперечував проти вимог позивача.

Оскільки відповідач позивачу вказані збитки не відшкодував, то позивач звернувся до суду з даним позовом.

Предметом спору у справі, що розглядається, є вимога позивача до відповідача про стягнення збитків, заподіяних державі самовільним використанням водних ресурсів за відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування).

Нормативно-правове обґрунтування, оцінка доказів та висновки суду.

Статтею 13 Конституції України унормовано, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу.

Відносини в галузі охорони навколишнього природного середовища України регулюються Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища», земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством.

Статтею 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" визначено, що державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Відповідно до ст. 38 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» використання природних ресурсів в Україні здійснюється в порядку загального і спеціального використання природних ресурсів. В порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.

Водні відносини в Україні регулюються Водним кодексом України, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища" та іншими актами законодавства.

Статтею 2 Водного кодексу України визначено, що завданням водного законодавства є регулювання правових відносин з метою забезпечення збереження, науково обґрунтованого, раціонального використання вод для потреб населення і галузей економіки, відтворення водних ресурсів, охорони вод від забруднення, засмічення та вичерпання, запобігання шкідливим діям вод та ліквідації їх наслідків, поліпшення стану водних об`єктів, а також охорони прав підприємств, установ, організацій і громадян на водокористування.

Усі води (водні об`єкти) на території України становлять її водний фонд (ст. 3 Водного кодексу України).

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 3 Водного кодексу України підземні води та джерела належать до водного фонду України, а згідно зі статтями 1, 6 Кодексу України про надра вони є частиною надр.

Згідно зі ст. 1 Водного кодексу України водокористуванням є використання вод (водних об`єктів) для задоволення потреб населення, промисловості, сільського господарства, транспорту та інших галузей господарства, включаючи право на забір води, скидання стічних вод та інші види використання вод (водних об`єктів); використання води - процес вилучення води для використання у виробництві з метою отримання продукції та для господарсько-питних потреб населення, а також без її вилучення для потреб гідроенергетики, рибництва, водного, повітряного транспорту та інших потреб.

Водокористування може бути двох видів - загальне та спеціальне (ст. 46 Водного кодексу України).

Загальне водокористування здійснюється громадянами для задоволення їх потреб (купання, плавання на прогулянкових суднах, любительське і спортивне рибальство, водопій тварин, забір води з водних об`єктів без застосування споруд або технічних пристроїв та з криниць) безкоштовно, без закріплення водних об`єктів за окремими особами та без надання відповідних дозволів (ч. 1 ст. 47 Водного кодексу України).

За положеннями частин 1, 2 статті 48 Водного кодексу України спеціальне водокористування - це забір води з водних об`єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об`єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.

Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських (у тому числі для цілей аквакультури) та інших державних і громадських потреб.

За приписами ч. 3 ст. 48 Водного кодексу України не належать до спеціального водокористування: пропуск води через гідровузли (крім гідроенергетичних); скид води з водних об`єктів відповідно до встановлених для них режимів роботи для підтримання екологічних витрат у річці та з метою запобігання виникненню гідродинамічних аварій; подача (перекачування) води водокористувачам у маловодні регіони; усунення шкідливої дії вод (підтоплення, засолення, заболочення); використання підземних вод для вилучення корисних компонентів; вилучення води з надр разом з видобуванням корисних копалин; виконання розчистки русел річок, каналів і дна водойм, будівельних, днопоглиблювальних і вибухових робіт; видобування корисних копалин (крім підземних вод) і водних рослин; прокладання трубопроводів і кабелів; проведення бурових, геологорозвідувальних робіт; використання поверхневих вод для судноплавства; подача (перекачування) води каналами та водогонами зрошувальних і осушувальних систем, каналами та водогонами (водопроводами) міжбасейнового та внутрішньобасейнового перерозподілу водних ресурсів для потреб водокористувачів; проведення робіт з експлуатаційного днопоглиблення; забір та/або використання води в об`ємі до 5 кубічних метрів на добу, крім тієї, що використовується для виробництва (входить до складу) напоїв та фасованої питної води; інші роботи, які виконуються без забору води та скидання зворотних вод.

Спеціальне водокористування є платним та здійснюється на підставі дозволу на спеціальне водокористування. Дозвіл на спеціальне водокористування видається територіальними органами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства. У дозволі на спеціальне водокористування встановлюються ліміт забору води, ліміт використання води та ліміт скидання забруднюючих речовин. У разі настання маловоддя ці ліміти можуть бути зменшені органом, що видав дозвіл, без коригування дозволу на спеціальне водокористування. (ч.ч. 1, 2, 19 ст. 49 Водного кодексу України).

Верховний Суд у складі суддів Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 20.02.2024 року по справі № 160/10310/20 дійшов наступних висновків:

«Спеціальне водокористування включає такі правомочності: а) забір води з водних об`єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв; б) використання води; в) скидання забруднюючих речовин у водні об`єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Тобто водокористування охоплює правомочності, які хоча й пов`язані між собою загальним об`єктом - водою, однак можуть реалізовуватися окремо одна від однієї, залежно від мети й виду діяльності підприємства.

Для прикладу, деякі підприємства здійснюють питне водопостачання, у тому числі нецентралізоване, яке пов`язане із забором води з водних об`єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв використання води, однак не мають необхідності у скиданні забруднюючих речовин у водні об`єкти.

У дозволі на спеціальне водокористування встановлюються ліміт забору води, ліміт використання води та ліміт скидання забруднюючих речовин. Водночас водним законодавством не передбачено видачу окремих дозволів спеціального водокористування чи іншого виду дозвільних документів для забору води з водних об`єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв; використання води; скидання забруднюючих речовин у водні об`єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.

Припущення про те, що спеціальне водокористування є таким виключно у випадках вчинення водокористувачем сукупно всіх правомочностей, зазначених у ч. 1 ст. 48 Водного кодексу України, спростовується й іншими нормами вказаного Кодексу, зокрема ст. 42, якою передбачено, що вторинні водокористувачі (абоненти), які не мають власних водозабірних споруд та отримують воду з водозабірних споруд первинних водокористувачів, можуть здійснювати скидання стічних вод у водні об`єкти на підставі дозволів на спеціальне водокористування. Тобто навіть вторинним водокористувачам, які самостійно здійснюють скидання стічних вод у водні об`єкти, необхідно мати спеціальний дозвіл».

Стаття 44 Водного кодексу України визначає обов`язки водокористувачів, зокрема: використовувати воду (водні об`єкти) відповідно до цілей та умов їх надання; дотримувати встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин та встановлених лімітів забору води, лімітів використання води та лімітів скидання забруднюючих речовин, а також санітарних та інших вимог щодо впорядкування своєї території; здійснювати засобами вимірювальної техніки, у тому числі автоматизованими, облік забору та використання вод, контроль за якістю і кількістю скинутих у водні об`єкти зворотних вод і забруднюючих речовин та за якістю води водних об`єктів у контрольних створах, а також подавати відповідним органам звіти в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законодавчими актами; здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу; безперешкодно допускати на свої об`єкти державних інспекторів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, а також громадських інспекторів з охорони довкілля, які здійснюють перевірку додержання вимог водного законодавства, і надавати їм безоплатно необхідну інформацію; виконувати інші обов`язки щодо використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів згідно з законодавством тощо.

Згідно зі ст. 41 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, передбачають відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Згідно із ст. ст. 68, 69 вказаного Закону порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Відповідно до ст. 111 Водного кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи зобов`язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.

Відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду передбачені ст. 1166 Цивільного кодексу України, згідно з частинами 1, 2 якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Аналіз наведених вище норм матеріального права дає підстави для висновку, що для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка (або порушення зобов`язання); шкідливий результат такої поведінки (шкода); причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Як у випадку невиконання договору, так і за зобов`язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, чинне законодавство виходить з принципу вини контрагента або особи, яка завдала шкоду (ст. 614 та 1166 Цивільного кодексу України), тобто саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.

Крім застосування принципу вини, при вирішенні спорів про відшкодування шкоди необхідно виходити з того, що шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв`язку між неправомірними діями особи, яка завдала шкоду, і самою шкодою. Встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності шкоди. При цьому, доведенню підлягає те, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода, яка завдана особі, - наслідком такої протиправної поведінки. А відтак, доводячи склад цивільного правопорушення у діях відповідача, позивач має довести, що поведінка відповідача була неправомірною та протиправною. Протиправною поведінкою є різновид правової поведінки, що характеризується як соціальне відхилення від норми, зловживання правом та правопорушенням. Протиправною поведінка вважається тоді, коли суб`єкт права свідомо порушує норму права.

В контексті заявлених позовних вимог суд враховує, що позивачем заявлено позов про стягнення збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів за відсутності дозвільного документу - дозволу на спеціальне водокористування, а не дозволу на користування надрами, що дає право на видобування підземних вод.

Відповідно до приписів природоохоронного законодавства умовою кваліфікації такого правопорушення, як використанням водних ресурсів за відсутності дозволу на спеціальне водокористування, що є підставою для настання відповідальності та відшкодування шкоди, спричиненої таким водокористуванням, є необхідним доведення факту спеціального водокористування.

Згідно зі ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі статтями 76 - 79 ГПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

На підтвердження факту спеціального водокористування та самовільного використання водних ресурсів за відсутності дозволу на спеціальне водокористування позивач подав акт перевірки № 93/02 від 09-22 грудня 2025 року, який містить відомості про виявлені локальні об`єкти водопостачання та водокористувачів на території старостинських округів Сновської міської ради, їх місце розташування, перебування їх в робочому стані, обладнання технічними пристроями, відсутність приладів обліку забору води на свердловинах, обліку кількості забраних вод та паспортів артезіанських свердловин.

Розрахунок шкоди здійснений позивачем на підставі акту перевірки № 93/02 від 09-22 грудня 2025 року, відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженою наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 року № 389 та зареєстрованою в Мін`юсті України від 14.08.2009 року за № 767/16783 зі змінами та доповненнями (далі - Методика).

Згідно п. 9.1. Методики розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів за відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), у разі перевищення встановлених у дозволі на спеціальне водокористування лімітів, здійснюється за формулою Зсам = 5 Ч W Ч Тар (грн.), де W - об`єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), у разі перевищення встановлених у дозволі на спеціальне водокористування лімітів, м-3; Тар - розмір, аналогічний ставці рентної плати за спеціальне використання води, встановленої ст. 255 Податкового кодексу України, на дату виявлення порушення (для поверхневих, підземних, шахтних, кар`єрних та дренажних вод - грн/100 м-3, води для потреб гідроенергетики та рибництва - грн/10000 м-3, води, яка входить до складу напоїв, - грн/м-3). Для води з лиманів Тар аналогічний ставці рентної плати за спеціальне використання поверхневих вод для показника "Інші водні об`єкти", встановленої ст. 255 Податкового кодексу України, на дату виявлення порушення.

Відповідно до п. 9.2 Методики фактичний об`єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), у разі перевищення встановлених у дозволі на спеціальне водокористування лімітів визначається на основі даних: первинної документації, статистичної звітності, ліміту забору та використання води, індивідуальних норм водоспоживання та водовідведення або довідки фізичної особи - підприємця або юридичної особи за підписом керівництва, завіреної печаткою (за наявності).

Матеріалами справи підтверджено, що в період з 14.05.2021 по 22.12.2025 об`єм забору води в с. Суничне за координатами 51.778496, 32.027212 склав 1548 куб.м; в с. Заріччя по вул. Центральна, 1 за координатами 51.796547, 31.822454 - 4107 куб.м та в с. Старі Боровичі за координатами 51.88318, 31.85662 - 4162 куб.м, що підтверджується відповідною довідкою Сновської міської ради.

На підставі вказаних вихідних даних щодо об`ємів забору води в селах Суничне, Заріччя та Старі Боровичі Корюківського району Чернігівської області, які сторонами не заперечувались і під сумнів поставлені не були, позивачем відповідно до п. 9.1 Методики здійснено розрахунок розміру відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів при відсутності довільних документів, зокрема, дозволу на спеціальне водокористування.

Водночас відповідач стверджує про використання води на вказаних об`єктах водопостачання за період з 14.05.2021 по 22.12.2025 (55,5 місяців) в таких об`ємах: в с. Суничне за координатами 51.778496, 32.027212 - 0,9 куб.м. на добу, в с. Заріччя по вул. Центральна, 1 за координатами 51.796547, 31.822454 - 2,5 куб.м. на добу та в с. Старі Боровичі за координатами 51.88318, 31.85662 - 2,5 куб.м. на добу.

Такі показники об`ємів забору води за добу відповідач розрахував шляхом поділу об`ємів забору води за період з 14.05.2021 по 22.12.2025 на кількість місяців/днів цього періоду.

Суд зазначає, що відповідно ст. 48 ч. 3 Водного кодексу України …не належать до спеціального водокористування:…забір та/або використання води в об`ємі до 5 кубічних метрів на добу, крім тієї, що використовується для виробництва (входить до складу) напоїв та фасованої питної води;…».

Отже, визначальним у даній справі є саме встановлення обставин того, чи є водокористування відповідача спеціальним.

Разом з тим матеріали справи не містять будь-яких первинних документів визначення обсягу спожитих відповідачем у спірний період вод, виходячи з якого (на підставі інформаційної довідки Сновської міської ради) і проводився розрахунок заявлених до стягнення у цій справі збитків.

Також ані Акт перевірки, ані позов не містять показників (вихідних даних), які необхідні для визначення розмірів шкоди відповідно до Методики, зокрема щодо середньодобової (індивідуальної) норми забору підземних вод зі свердловин за вказаний період тощо.

Оскільки доказів на підтвердження обсягу спожитої (використаної) відповідачем води за спірний період понад ліміт, встановлений вимогами ч. 3 ст. 48 Водного кодексу України, матеріали справи не містять, у суду відсутні підстави для висновку про те, що забір води зі свердловин в с. Суничне за координатами 51.778496, 32.027212, с. Заріччя за координатами 51.796547, 31.822454 та с. Старі Боровичі за координатами 51.88318, 31.85662 за період з 14.05.2021 по 22.12.2025 належить до спеціального водокористування і про обов`язок відповідача отримувати дозвіл на спеціальне водокористування, та, як наслідок, порушення (протиправності дій) відповідачем вимог природоохоронного законодавства в контексті заявлених позовних вимог.

Суд зауважує, що під час розгляду справ у порядку господарського судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача. При цьому доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Разом з тим, надаючи оцінку Акту перевірки в контексті його належності та допустимості в межах заявлених позовних вимог щодо обставин вчинення відповідачем порушень, які входять в предмет доказування у цій справі, суд зауважує наступне.

Наказом Держекоінспекції №185 від 31.12.2024 Про затвердження Плану перевірок органів місцевого самоврядування, в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, Державної екологічної інспекції України на 2025 рік відповідно до статті 20-2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» з метою реалізації повноважень Держекоінспекції, визначених Положенням про Державну екологічну інспекцію України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 № 275, Положенням про територіальні та міжрегіональні територіальні органи Державної екологічної інспекції України, затвердженим наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України від 07.04.2020 № 230, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16.04.2020 за № 350/34633, Порядку контролю за здійсненням органами місцевого самоврядування делегованих повноважень органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.03.1999 № 339, затверджено План перевірок органів місцевого самоврядування, в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, Державної екологічної інспекції України на 2025 рік, серед яких є Сновська міська рада.

На підставі наказів Державної екологічної інспекції у Чернігівській області від 08.12.2025 № 575, від 15.12.2025 № 591 відповідно до наказу Державної екологічної інспекції України від 31.12.2024 № 185 «Про затвердження Плану перевірок органів місцевого самоврядування, в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, Державної екологічної інспекції України на 2025 рік» проведено плановий захід контролю щодо дотримання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів Сновською міською радою та виконавчим комітетом Сновської міської ради.

Пунктом 5 Порядку контролю за здійсненням органами місцевого самоврядування делегованих повноважень органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.03.1999 № 339 визначено, що Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, їх територіальні органи здійснюють контроль відповідно до повноважень та у порядку, визначеному законодавством.

Правові, економічні та соціальні основи організації охорони навколишнього природного середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь визначає Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища".

Відповідно до пунктів "а", "д", "е", "л" частини 1 статті 20-2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить:

- організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства: про екологічну та радіаційну безпеку, про оцінку впливу на довкілля, про стратегічну екологічну оцінку, про моніторинг, звітність та верифікацію викидів парникових газів; про використання та охорону земель; про охорону і раціональне використання вод та відтворення водних ресурсів; про охорону атмосферного повітря; про охорону, захист, використання та відтворення лісів; про охорону, утримання і використання зелених насаджень; про використання, охорону і відтворення рослинного світу; про охорону, раціональне використання та відтворення тваринного світу; щодо дотримання правил створення, поповнення, зберігання, використання та державного обліку зоологічних, ботанічних колекцій і торгівлі ними; під час ведення мисливського господарства та здійснення полювання; про збереження об`єктів рослинного та тваринного світу, занесених до Червоної та Зеленої книг України, формування, збереження і використання екологічної мережі; про природно-заповідний фонд; про охорону, використання і відтворення риби та інших водних живих ресурсів; у сфері хімічних джерел струму в частині забезпечення екологічної безпеки виробництва хімічних джерел струму та відновлення відпрацьованих хімічних джерел струму, ведення обліку обсягів накопичення відпрацьованих хімічних джерел струму та передачі їх на відновлення; про поводження з відходами; щодо наявності дозволів, лімітів та квот на спеціальне використання природних ресурсів, дотримання їх умов; про біологічну та генетичну безпеку щодо біологічних об`єктів природного середовища при створенні, дослідженні та практичному використанні генетично модифікованих організмів у відкритій системі; у сфері реєстрації викидів та перенесення забруднювачів і відходів;

- одержання безоплатно в установленому порядку необхідних для виконання покладених на нього завдань інформації, документів і матеріалів від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій усіх форм власності та їх посадових осіб, фізичних осіб;

- надання обов`язкових до виконання приписів щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства з питань, що належать до його компетенції, інформування дозвільних органів про надані приписи суб`єктам господарювання, що здійснюють діяльність на підставі дозволів у сфері охорони навколишнього природного середовища, та здійснення контролю за їх виконанням;

- здійснення інших повноважень, визначених законами України та покладених на нього Президентом України.

Як передбачено частиною 1 статті 35 вказаного Закону державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад здійснюють державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Відповідно до пунктів 1, 2 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 275 від 19.04.2017, Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Держекоінспекція у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

Відповідно до підпункту 2 пункту 4 Положення № 275 Держекоінспекція відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства про екологічну та радіаційну безпеку, про охорону земель, надр, про охорону, раціональне використання вод та відтворення водних ресурсів, про охорону атмосферного повітря, про охорону, захист, використання та відтворення лісів, про раціональне використання, відтворення і охорону об`єктів тваринного світу, про охорону, використання і відтворення риби та інших водних живих ресурсів, щодо наявності дозволів, лімітів та квот на спеціальне використання природних ресурсів, дотримання їх умов, про охорону, утримання і використання зелених насаджень, про використання, охорону і відтворення об`єктів рослинного світу тощо.

Відповідно до пункту 7 Положення № 275 свої повноваження Держекоінспекція здійснює безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України від 07 квітня 2020 року №230 затверджено Положення про територіальні та міжрегіональні територіальні органи Інспекції.

Згідно з пунктом 1 даного Положення №230 Державна екологічна інспекція відповідної області є територіальним органом Інспекції та їй підпорядковується. Державна екологічна інспекція відповідного округу є міжрегіональним територіальним органом Інспекції та їй підпорядковується.

Відповідно до пунктів 2, 9-11 розділу II зазначеного Положення №230 Інспекція проводить перевірки (у тому числі документальні) із застосуванням інструментально-лабораторного контролю, складає відповідно до законодавства акти за результатами здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства з питань, що належать до її компетенції, надає обов`язкові до виконання приписи щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства та здійснює контроль за їх виконанням і здійснює лабораторні вимірювання (випробування); складає протоколи про адміністративні правопорушення та розглядає справи про адміністративні правопорушення, накладає адміністративні стягнення у випадках, передбачених законом; пред`являє претензії про відшкодування шкоди, збитків і втрат, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства з питань, що належать до її компетенції, та розраховує їх розмір, звертається до суду з відповідними позовами; вживає в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступає позивачем та відповідачем у судах.

Державна екологічна інспекція у Чернігівській області діє на підставі Положення, затвердженого Наказом Державної екологічної інспекції України від 1 березня 2023 р. № 45, згідно якого інспекція є територіальним органом Державної екологічної інспекції та їй підпорядковується. Повноваження Інспекції поширюються на територію Чернігівської області.

Пунктом 2 розділу II Положення встановлено, що інспекція здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства.

Відповідно до пункту 3 розділу II Положення №45 Державна екологічна інспекція у Чернігівській області проводить перевірки (у тому числі документальні) із застосуванням інструментально-лабораторного контролю, складає відповідно до законодавства акти за результатами здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства з питань, що належать до її компетенції, надає обов`язкові до виконання приписи щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства та здійснює контроль за їх виконанням і здійснює лабораторні вимірювання (випробування).

Отже, Державна екологічна інспекція у Чернігівській області має повноваження на проведення перевірок органів місцевого самоврядування у сфері природоохоронного законодавства щодо виконання делегованих їм повноважень.

Пунктом 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

У подальшому, воєнний стан неодноразово продовжувався та діє до цього часу.

Кабінетом Міністрів України 13.03.2022 прийнято Постанову №303 «Про припинення заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду в умовах воєнного стану».

Відповідно до п. 1 Постанови КМУ №303 (в редакції на момент прийняття наказів Державної екологічної інспекції у Чернігівській області від 08.12.2025 № 575, від 15.12.2025 № 591) припинено проведення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю) на період воєнного стану, введеного Указом Президента України №64 від 24.02.2022 Про введення воєнного стану в Україні.

За наявності загрози, що має негативний вплив на права, законні інтереси, життя та здоров`я людини, захист навколишнього природного середовища та забезпечення безпеки держави, а також для виконання міжнародних зобов`язань України протягом періоду воєнного стану дозволити здійснення позапланових заходів державного нагляду (контролю) на підставі рішень центральних органів виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у відповідних сферах (пункт 2 Постанови КМУ №303).

Пунктами 4-2, 4-3, 4-4 Постанови КМУ №303 встановлено, що дія пункту 1 цієї постанови не поширюється:

- на планові заходи державного нагляду (контролю) за дотриманням суб`єктами господарювання вимог законодавства щодо якості лікарських засобів, Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з культивування рослин, включених до таблиці I переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженого Кабінетом Міністрів України, розроблення, виробництва, виготовлення, зберігання, перевезення, придбання, реалізації (відпуску), ввезення на територію України, вивезення з території України, використання, знищення наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, включених до зазначеного переліку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 2016 р. № 282 Деякі питання ліцензування господарської діяльності з культивування рослин, включених до таблиці I переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженого Кабінетом Міністрів України, розроблення, виробництва, виготовлення, зберігання, перевезення, придбання, реалізації (відпуску), ввезення на територію України, вивезення з території України, використання, знищення наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, включених до зазначеного переліку (Офіційний вісник України, 2016 р., № 30, ст. 1209), та Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва лікарських засобів, оптової та роздрібної торгівлі лікарськими засобами, імпорту лікарських засобів (крім активних фармацевтичних інгредієнтів), затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 р. № 929 (Офіційний вісник України, 2016 р., № 99, ст. 3217).

- на планові та позапланові заходи державного нагляду (контролю) за дотриманням суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сфері оптової та роздрібної торгівлі лікарськими засобами і медичними виробами, вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін.

- дія пунктів 1 і 2 цієї постанови не поширюється на планові, позапланові заходи державного нагляду (контролю) у сфері освіти.

З аналізу наведених норм та постанови №303 від 13.03.2022 в цілому вбачається, що на період дії воєнного стану введено мораторій на проведення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю), окрім здійснення заходів обумовлених пунктами 4-2, 4-3, 4-4 Постанови КМУ №303 та за наявності загрози, що має негативний вплив на права, законні інтереси, життя та здоров`я людини, захист навколишнього природного середовища та забезпечення безпеки держави, а також для виконання міжнародних зобов`язань України.

З наведеного також слідує, що норми Постанови КМУ №303 від 13.03.2022 не містять положень, які б свідчили про те, що припинено проведення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю) саме щодо суб`єктів господарювання та нерозповсюдження зазначеної постанови на органи місцевого самоврядування, а відтак, на думку суду, введений Постановою КМУ №303 мораторій стосується проведення планової перевірки Державної екологічної інспекції у Чернігівській області.

Разом з тим позивачем не надано доказів наявності загрози, що має негативний вплив на права, законні інтереси, життя та здоров`я людини, захист навколишнього природного середовища та забезпечення безпеки держави, а також для виконання міжнародних зобов`язань України, які б могли слугувати підставою для призначення перевірки щодо відповідача (здійснення позапланових заходів державного нагляду (контролю)).

Вищевикладене свідчить про відсутність правових підстав для проведення планової перевірки відповідача Державною екологічною інспекцією у Чернігівській області на предмет дотримання законодавства про охорону і раціональне використання вод та відтворення водних ресурсів, у зв`язку з чим судом не може бути взято до уваги Акт перевірки як належний та допустимий доказ заподіяння шкоди за самовільний забір підземних вод за відсутності дозволу на спеціальне водокористування.

Враховуючи вищевикладені обставини та встановлені факти, суд дійшов висновку, що позивачем належними, допустимими та достовірними доказами не доведено факт протиправної поведінки відповідача та, відповідно, правових підстав для відшкодування шкоди за самовільний забір підземних вод за відсутності дозволу на спеціальне водокористування.

При цьому вжиття Сновською міською радою заходів, спрямованих на усунення порушень вимог природоохоронного законодавства, виявлених під час перевірки, зокрема, із забезпечення реалізації повноважень у сфері охорони вод (пункти 13-18, 20-23 Звіту від 30.04.2026 № 05-04/1136 про виконання Вимоги №93/02 від 23.12.2025) хоча і вказує на визнання відповідачем певних порушень норм законодавства, проте не доводить за унормованими процесуальними стандартами доказування наявність в діях відповідача складу цивільного правопорушення за самовільний забір підземних вод за відсутності дозволу на спеціальне водокористування.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Ураховуючи вищевикладене, оцінивши докази у справі в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає.

Розподіл судових витрат.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує питання, зокрема, про розподіл між сторонами судових витрат.

Статтею 129 ГПК України передбачено, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на відмову в задоволенні позовних вимог, судовий збір покладається на позивача.

Керуючись статтями 2, 13, 14, 42, 73-80, 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ :

1. У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

2. Судові витрати покласти на позивача.

Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду згідно зі статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України подається безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 10.06.2026.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя Т.О.Новик