Рішення № 137275912, 16.04.2026, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2026 року Справа № 925/94/26

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Васяновича А.В.,

секретар судового засідання Усенко О.А.,

за участі представників сторін:

від позивача Карасьов В.І. - адвокат,

від відповідача представник не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Розмай Агро»,

м. Київ

до приватного сільськогосподарського підприємства «Яблуневий

Сад», с. Яблунів, Черкаського району, Черкаської області

про стягнення 750 974 грн. 11 коп.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Черкаської області звернулось з позовом товариство з обмеженою відповідальністю «Розмай Агро» до приватного сільськогосподарського підприємства «Яблуневий Сад» про стягнення 750 974 грн. 11 коп. боргу, а саме: 597 232 грн. 08 коп. суми основного боргу, 58 054 грн. 70 коп. пені, 54 688 грн. 97 коп. штрафу, 4 344 грн. 85 коп. інфляційних втрат та 36 673 грн. 51 коп. 25% річних, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки №ЧЕ-42-140325 від 14 березня 2025 року.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 27 січня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 10 год. 30 хв. 26 лютого 2026 року.

Ухвалою суду від 26 лютого 2026 року суд закрив підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті на 10 год. 30 хв. 25 березня 2026 року.

В судовому засіданні, що відбулося 25 березня 2026 року суд оголосив перерву до 10 год. 00 хв. 03 квітня 2026 року.

Проте, судове засідання призначене на 10 год. 00 хв. 03 квітня 2026 року не відбулося, у зв`язку з оголошенням на території Черкаської області в цей час повітряної тривоги.

Ухвалою суду від 03 квітня 2026 року розгляд справи по суті було призначено на 12 год. 00 хв. 16 квітня 2026 року.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, відзиву на позов суду не надав.

02 квітня 2026 року відповідач подав суду докази часткового погашення боргу на суму 50 000 грн. 00 коп.

Судом враховано, що згідно ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

В судовому засіданні, яке відбулося 16 квітня 2026 року згідно з ч. 1 ст. 240 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи №925/94/26.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази, а також заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково, виходячи з наступного:

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач в обґрунтування своїх вимог зазначав, що на підставі договору поставки №ЧЕ-42-140325-МЕ від 14 березня 2025 року поставив відповідачу товар на умовах визначених цим договором, проте зобов`язання щодо оплати придбаного товару відповідач не виконав, у зв`язку з чим позивач просив суд стягнути з відповідача наявну заборгованість з урахуванням неустойки, інфляційних втрат та встановлених договором 25% річних.

Судом встановлено, що 14 березня 2025 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Розмай Агро» (постачальник) та приватним сільськогосподарським підприємством «Яблуневий сад» (покупець) було укладено договір поставки №ЧЕ-42-140325-МЕ.

Відповідно до п. 1.1. вищевказаного договору постачальник поставляє та передає на умовах розстрочення платежу у власність покупцеві продукцію, надалі товар, а покупець зобов`язується прийняти товар у власність та оплатити його в порядку та на умовах, визначених цим договором.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Пунктом 1.2 договору сторони погодили, що загальна кількість та найменування товару. Ціна одиниці товару, його співвідношення (асортимент), строк, порядок поставки та оплати, визначаються в договорі та додатках та/або додаткових угодах та/або специфікаціях до договору (надалі додатки), які є невід`ємними частинами даного договору.

Відповідно до умов договору поставки № ЧЕ-42-140325-МЕ від 14 березня 2025 року сторони погодили кількість та найменування товару, ціну одиниці, його асортимент, строки, порядок поставки та оплати у специфікаціях (додаткових угодах) до договору: №1 від 14 березня 2025 року, №2 від 26 березня 2025 року, №3 від 09 квітня 2025 року, №4 від 09 квітня 2025 року, №5 від 15 квітня 2025 року, №6 від 15 квітня 2025 року, №7 від 18 квітня 2025 року, №8 від 24 квітня 2025 року, №9 від 30 квітня 2025 року, №10 від 01 травня 2025 року, №11 від 02 травня 2025 року, №12 від 02 травня 2025 року, №13 від 08 травня 2025 року, №14 від 08 травня 2025 року, №15 від 08 травня 2025 року, №16 від 22 травня 2025 року, №17 від 22 травня 2025 року, №18 від 27 травня 2025 року, №19 від 02 червня 2025 року, №20 від 05 червня 2025 року, №21 від 09 червня 2025 року, №22 від 10 червня 2025 року, №23 від 16 червня 2025 року, №24 від 16 червня 2025 року, №25 від 17 червня 2025 року, №26 від 19 червня 2025 року, №27 від 23 червня 2025 року, №28 від 23 червня 2025 року, №29 від 24 червня 2025 року, №30 від 24 червня 2025 року, №31 від 26 червня 2025 року, №32 від 26 червня 2025 року, №33 від 04 липня 2025 року, №34 від 04 липня 2025 року.

У специфікаціях сторони визначили, що строк оплати товару - 15 жовтня 2025 року.

Згідно з умовами договору позивачем було передано, а відповідачем було прийнято у власність товар, що підтверджується видатковими накладними: № 1749 від 14 березня 2025 року на суму 19 431 грн. 00 коп., №3012 від 28 березня 2025 на суму 117 354 грн. 91 коп., №4065 від 09 квітня 2025 року на суму 250 459 грн. 12 коп., №4536 від 09 квітня 2025 року на суму 114 240 грн. 08 коп., №4012 від 09 квітня 2025 року на суму 61 728 грн. 00 коп., №4013 від 09 квітня 2025 на суму 8 640 грн. 00 коп., №4179 від 14 квітня 2025 року на суму 37 452 грн. 00 коп., №4805 від 18 квітня 2025 року на суму 23 040 грн. 00 коп., №4808 від 18 квітня 2025 року на суму 9 601 грн. 00 коп., №4827 від 18 квітня 2025 року на суму 7 096 грн. 50 коп., №5266 від 24 квітня 2025 на суму 146 343 грн. 60 коп., №5650 від 30 квітня 2025 року на суму 20 841 грн. 00 коп., №6016 від 02 травня 2025 року на суму 7 611 грн. 00 коп., №6033 від 02 травня 2025 року на суму 289 084 грн. 00 коп., №6032 від 02 травня 2025 року на суму 4 470 грн. 00 коп., №6476 від 08 травня 2025 року на суму 36 396 грн. 00 коп., №6481 від 08 травня 2025 року на суму 3 378 грн. 00 коп., №6656 від 08 травня 2025 року на суму 30 498 грн. 00 коп., №7520 від 22 травня 2025 року на суму 88 407 грн. 00 коп., №7445 від 22 травня 2025 року на суму 22 110 грн. 00 коп., №7767 від 27 травня 2025 року на суму 58 611 грн. 00 коп., №8342 від 02 червня 2025 року на суму 48 874 грн. 00 коп., №8709 від 05 червня 2025 року на суму 91 456 грн. 00 коп., №9058 від 09 червня 2025 року на суму 27 530 грн. 00 коп., №9157 від 10 червня 2025 року на суму 1 908 грн. 00 коп., №9608 від 16 червня 2025 року на суму 112 629 грн. 00 коп., №9609 від 16 червня 2025 року на суму 21 078 грн. 00 коп., №9695 від 17 червня 2025 на суму 17 736 грн. 00 коп., №10032 від 19 червня 2025 року на суму 57 648 грн. 00 коп., №10481 від 24 червня 2025 року на суму 79 968 грн. 00 коп., №10395 від 23 червня 2025 року на суму 28 056 грн. 00 коп., №10485 від 24 червня 2025 року на суму 31 536 грн. 00 коп., №10488 від 24 червня 2025 року на суму 30 639 грн. 00 коп., №10917 від 01 липня 2025 року на суму 11 850 грн. 00 коп., №10920 від 01 липня 2025 року на суму 2 730 грн. 00 коп., №11241 від 04 липня 2025 року від 5 052 грн. 00 коп., №11243 від 04 липня 2025 року на суму 10 680 грн. 00 коп.

Факт поставки та транспортування товару підтверджується товарно-транспортними накладними: № Р1749 від 14 березня 2025 року, №Р66 від 27 травня 2025 року, №Р4012 від 09 квітня 2025 року, №Р4013 від 09 квітня 225 року, №Р4179 від 14 квітня 2025 року, №Р4805 від 18 квітня 2025 року, №Р4808 від 18 квітня 2025 року, № Р4827 від 18 квітня 2025 року, №Р5650 від 30 квітня 2025 року, №Р6016 від 02 травня 2025 року, №Р6032 від 02 травня 2025 року, №Р6476 від 08 травня 2025 року, №Р6481 від 08 травня 2025 року, №Р6656 від 08 травня 2025 року, №Р7520 від 22 травня 2025 року, №Р7445 від 22 травня 2025 року, №Р7767 від 27 травня 2025 року, №Р8342 від 02 червня 2025 року, №Р8709 від 05 червня 2025 року, №Р9058 від 09 червня 2025 року, №Р9157 від 10 червня 2025 року, №Р9608 від 16 червня 2025 року, №Р9609 від 16 червня 2025 року, №Р9695 від 17 червня 2025 року, №Р10032 від 19 червня 2025 року, №Р10481 від 24 червня 2025 року, №Р10395 від 23 червня 2025 року, №Р10485 від 24 червня 2025 року, №Р107488 від 24 червня 2025 року, №Р10917 від 01 липня 2025 року, №Р10920 від 01 липня 2025 року, №Р11241 від 04 липня 2025 року, №Р11243 від 04 липня 2025 року.

У подальшому сторонами було здійснено коригування вартості поставленого товару, що підтверджується розрахунками коригування: №426 від 29 вересня 2025 року на суму 15 135 грн. 37 коп., №427 від 29 вересня 2025 року на суму 8 576 грн. 27 коп., №744 від 09 грудня 2025 року на суму 313 грн. 44 коп., №745 від 09 грудня 2025 року на суму 43 грн. 92 коп., №746 від 09 грудня 2025 року на суму 190 грн. 56 коп., №747 від 09 грудня 2025 року на суму 580 грн. 97 коп., №748 від 09 грудня 2025 року на суму 1 668 грн. 19 коп., №749 від 09 грудня 2025 року на суму 416 грн. 40 коп., №750 від 09 грудня 2025 року на суму 855 грн. 80 коп., №751 від 09 грудня 2025 року на суму 682 грн. 39 коп., №752 від 09 грудня 2025 року на суму 1 331 грн. 47 коп., №753 від 09 грудня 2025 року на суму 491 грн. 89 коп., №754 від 09 грудня 2025 року на суму 1 846 грн. 26 коп., №755 від 09 грудня 2025 року на суму 345 грн. 84 коп., №756 від 09 грудня 2025 року на суму 261 грн. 12 коп., №757 від 09 грудня 2025 року на суму 608 грн. 74 коп., №75/8 від 09 грудня 2025 року на суму 400 грн. 22 коп., №759 від 09 грудня 2025 року на суму 141 грн. 12 коп., №760 від 09 грудня 2025 року на суму 181 грн. 44 коп., №761 від 09 грудня 2025 року на суму 175 грн. 38 коп., №762 від 09 грудня 2025 року на суму 151 грн. 02 коп., №763 від 09 грудня 2025 року на суму 102 грн. 24 коп.

Крім того, покупцем було здійснено часткове повернення товару, що підтверджується накладними: №66 від 27 травня 2025 року на суму 13 322 грн. 54 коп., №73 від 05 червня 2025 року на суму 36 396 грн. 00 коп.

Умовами договору поставки № ЧЕ-42-140325-МЕ від 14 березня 2025 сторони також погодили:

п. 4.1 загальну суму договору складають суми, відображені в усіх накладних та додатках до цього договору, відповідно до яких було поставлено товару протягом строку дії договору;

п. 4.2 ціна (вартість) товару встановлена у національній валюті України гривні. Грошові зобов`язання покупця існують і підлягають сплаті у гривні;

п. 4.3 ціна (вартість) товару визначається за взаємною згодою сторонами та вказується в додатках до цього договору;

п.4.4 ціна (вартість) товару повинна бути повністю сплачена постачальнику покупцем на умовах, які зазначені в договорі та додатках до даного договору, що є невід`ємною частиною даного договору;

п. 4.6. ціна (вартість) товару розраховується у гривні та фіксується її еквівалент у відповідній іноземній валюті, що зазначена у відповідному додатку до договору. На дату підписання відповідного додатку до договору вартість товару у гривні розраховується по курсу продажу відповідної валюти, визначеному на час закриття міжбанківського валютного ринку на дату, що передує даті підписання, за даними інтернет-сторінки https://index.minfin.com.ua/exch/?10.

п.4.7 у випадку зростання курсу гривні до відповідно іноземної валюти постачальник має право в односторонньому порядку змінити ціну (вартість) товару наступним чином:

п.4.7.1 на дату відвантаження партії товару, у випадку зростання курсу відповідної іноземної валюти на міжбанківському ринку, відносно курсу, вказаного у відповідному додатку до договору, вартість даної партії товару змінюється пропорційно такому зростанню за формулою:

Вв=Копл : Кдог х Вдог

Де: Вв вартість партії товару у гривні на день фактичного відвантаження;

Копл курс продажу відповідної іноземної валюти, визначений згідно з п. 4.6. цього договору на день, що передує даті відвантаження товару;

Кдог - курс продажу відповідної іноземної валюти, визначений згідно з п. 4.6. цього договору на дату підписання відповідного додатку до договору;

Вдог вартість цієї ж партії товару у гривні, розрахована по курсу, визначеному згідно п. 4.6. цього договору на дату підписання відповідного додатку до договору.

Зміна вартості товару на дату відвантаження фіксується постачальником у скоригованій видатковій накладній та не потребує підписання додатків чи погоджень сторонами договору;

4.7.2 на дату фактичної оплати частини товару, у випадку зростання курсу відповідної іноземної валюти на міжбанківському ринку, відносно курсу, вказаного у відповідному додатку до договору, вартість оплачуваної частини товару змінюється пропорційно такому зростанню за формулою:

Во=К2опл : К2дог х В2дог

Де: Во сума належна до оплати у гривні на день фактичного перерахування коштів, згідно умов договору;

К2опл курс продажу відповідної іноземної валюти, визначений згідно з п. 4.6. цього договору на день, що передує даті фактичного перерахування коштів;

К2ог - курс продажу відповідної іноземної валюти, визначений згідно з п. 4.6. цього договору на дату підписання відповідного додатку до договору;

В2дог сума належна до оплати у гривні на дату підписання договору, згідно договору та відповідних додатків.

Зміна вартості товару на дату фактичної оплати фіксується постачальником у вигляді коригування видаткових накладних після повної оплати вартості товару, з урахуванням курсу валюти на дату кожної часткової оплати, та не потребує додаткових угод чи погоджень сторонами договору.

Постачальник може здійснити перерахунок вартості товару та надати коригування видаткових накладних на будь яку дату на власний розсуд або прохання покупця, за наявності відповідних підстав, згідно з пунктами 4.7.1 та 4.7.2 даного договору;

п.4.8.3 у випадку, якщо покупець не вказав чіткого призначення платежу, постачальник має право на свій розсуд зарахувати відповідні кошти за певну партію товару.

Відповідачем частково було сплачено борг за отриманий товар, що підтверджується платіжними інструкціями №119 від 27 вересня 2025 року на суму 800 000 грн. 00 коп., №143 від 14 жовтня 2025 року на суму 8 576 грн. 27 коп., №144 від 14 жовтня 2025 року на суму 15 135 грн. 37 коп., №162 від 03 листопада 2025 року на суму 300 000 грн. 00 коп., №172 від 01 грудня 2025 року на суму 200 000 грн. 00 коп.

Крім того, наявність заборгованості відповідача перед позивачем підтверджується актом звірки взаєморозрахунків за перше півріччя 2025 року, підписаним кваліфікованими електронними підписами директорів товариства з обмеженою відповідальністю «Розмай Агро» та приватного сільськогосподарського підприємства «Яблуневий Сад» і скріпленим печатками зазначених підприємств.

В зв`язку з чим, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 597 232 грн. 08 коп. боргу.

Водночас, після звернення позивача до суду відповідачем було сплачено 50 000 грн. 00 коп. боргу, що підтверджується платіжною інструкцією №23 від 24 березня 2026 року.

Отже, всього відповідачем за отриманий товар було сплачено 1 373 711 грн. 64 коп.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

На момент звернення позивача до суду відповідач прострочив виконання свого грошового зобов`язання. Прострочення триває з 16 жовтня 2025 року.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідачем всупереч ч. 1 ст. 74, ст. 76, 77 ГПК України не було доведено факту своєчасного та повного виконання на підставі умов договору розрахунку з позивачем за поставлений товар.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вже зазначалося вище, відповідачем після відкриття провадження у справі було сплачено 50 000 грн. 00 коп. боргу.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе також у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина зумовлює відмову в позові, а не закриття провадження у справі.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року № 13/51-04.

Оскільки відповідачем було сплачено 50 000 грн. 00 коп. після звернення позивача до суду, то провадження у справі в цій частині слід закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Таким чином з відповідача підлягає стягненню 547 232 грн. 08 коп. основного боргу.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 та ст. 549 ЦК України виконання зобов`язання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов`язання. Сплата неустойки є правовим наслідком у разі порушення зобов`язання (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Умовами договору сторони передбачили відповідальність та відшкодування завданих збитків (розділ 8 договору).

п. 8.3.1 за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань по оплаті ціни (вартості) товару, покупець сплачує на користь постачальника штраф у розмірі 5 % (п`яти відсотків) та пеню за кожен день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, чинної на момент прострочення, від суми боргу;

п. 8.3.2 за порушення грошових зобов`язань по оплаті ціни (вартості) товару понад 20 (двадцять) календарних днів, на підставі ст. 625 ЦК України, покупець сплачує на користь постачальника 25% річних від суми боргу та встановлений індекс інфляції за весь прострочення;

п.8.4 нарахування неустойки (пені) за цим договором здійснюється протягом всього часу існування заборгованості.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 58 054 грн. 70 коп. пені, 54 688 грн. 97 коп. штрафу, 4 344 грн. 85 коп. інфляційних втрат та 36 673 грн. 51 коп. 25% річних, нарахованих за період з 16 жовтня 2025 року по 14 січня 2026 року.

Перевіривши нарахування неустойки, річних та інфляційних втрат за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій програми LIGA 360, судом встановлено, що пеня та штраф розраховані позивачем вірно.

Водночас, розрахунок 25% річних не відповідає умовам договору.

Як вже зазначалося вище, 25 % річних від суми боргу позивач мав право нараховувати лише після порушення грошових зобов`язань по оплаті ціни (вартості) товару понад 20 (двадцять) календарних днів, а не з моменту прострочення.

Тобто, за 20 днів прострочення нараховуються 3% річних, встановлених ст.625 ЦК України, а після спливу вказаного в договорі строку, кредитор має право нараховувати збільшений розмір річних, що встановлений договором.

Здійснивши відповідний перерахунок річних, з урахуванням наведеного в розрахунку періоду прострочення, судом встановлено, що розмір річних становить 29 684 грн. 11 коп., а в решті вимог в цій частині позову слід відмовити.

Що стосується інфляційних втрат то судом враховано наступне:

Визначене частиною другою статті 625 ЦК України право на стягнення інфляційних втрат і 3 % річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані.

До того ж у силу вимог частини першої статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Вимагати сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції, а також трьох процентів річних є правом кредитора, яким останній наділений у силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Такий висновок наведено у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05 липня 2019 року у справі № 905/600/18.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

Велика Палата Верховного Суду також неодноразово зазначала, що у статті 625 ЦК України визначено загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань. Такий правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 161/12771/15-ц, від 19 червня 2019 року у справі № 646/14523/15-ц, від 18 березня 2020 року у справі № 711/4010/13, від 23 червня 2020 року у справі № 536/1841/15-ц, від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17, від 22 вересня 2020 року у справі № 918/631/19, від 09 листопада 2021 року у справі № 320/5115/17.

Таким чином, відповідно до положень частини другої статті 625 ЦК України зобов`язання зі сплати інфляційних втрат є збільшенням розміру основного зобов`язання, а не додатковим (акцесорним) зобов`язанням. У свою чергу зобов`язання зі сплати 3 % річних від простроченої суми є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду в постанові від 23 січня 2019 року у справі № 320/7215/16-ц дійшов таких висновків: «За змістом статей 524, 533-535 та 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Водночас, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 07 липня 2020 року зі справи №296/10217/15-ц вказала, що оскільки індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, то зазначена норма ЦК України щодо сплати заборгованості з урахуванням установленого індексу інфляції поширюється лише на випадки прострочення виконання грошового зобов`язання, яке визначене договором у національній валюті - гривні, а не в іноземній або в еквіваленті до іноземної валюти, тому індексація у цьому випадку застосуванню не підлягає.

У випадку порушення грошового зобов`язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквівалента в іноземній валюті, втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлюються еквівалентом іноземної валюти.

В даному випадку сторони визначили, що ціна (вартість) товару встановлена у національній валюті України гривні.

Проте, сторони також встановили, що зміна вартості товару на дату фактичної оплати фіксується постачальником у вигляді коригування видаткових накладних після повної оплати вартості товару, з урахуванням курсу валюти на дату кожної часткової оплати, та не потребує додаткових угод чи погоджень сторонами договору.

Отже, втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції в даному випадку відновлюються коригуванням ціни товару з урахуванням курсу валюти на дату кожної часткової оплати, тобто еквівалентом іноземної валюти.

У зв?язку з чим, суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача інфляційних втрат.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 129, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Провадження у справі №925/94/26 в частині вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 50 000 грн. 00 коп. боргу - закрити.

3. Стягнути з приватного сільськогосподарського підприємства «Яблуневий сад», вул. Колгоспна, 1, с. Яблунів, Канівський район, Черкаська область, ідентифікаційний код 32342775 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Розмай Агро», вул. Метрологічна, 14Б, м. Київ, ідентифікаційний код 41622215 547 232 грн. 08 коп. боргу, 58 054 грн. 70 коп. пені, 54 688 грн. 97 коп. штрафу, 29 684 грн. 11 коп. річних, та 10 363 грн. 71 коп. судового збору.

4. В решті вимог в позові відмовити.

Видати відповідний наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строк визначені ст. 241 ГПК України.

Рішення суду може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV ГПК України.

Повне рішення складено 08 червня 2026 року.

Суддя А.В.Васянович