Рішення № 137275860, 08.06.2026, Стрийський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 456/822/26

Провадження № 2/456/1048/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

08 червня 2026 року місто Стрий

Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Валовін Ю. В. ,

з участю секретаря Байко В.З.,

представника позивача Мундяка М. М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Стрию справу за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства «Дуброва» про дострокове розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позицій сторін та учасників справи.

Позивач ОСОБА_1 в особі представника адвоката Мундяка М.М. звернулась до Стрийського міськрайонного суду з позовною заявою, в якій просить:

- достроково розірвати договір оренди землі, предметом якого є земельні ділянки кадастровий номер 4625385000:03:000:0101, площею 0,17 га, що розташована на території Нижньостинавської сільської ради, Стрийського району, Львівської області та кадастровий номер 4625385000:03:000:0102, площею, 67 га, що розташована на території Нижньостинавської сільської ради, Стрийського району, Львівської області, укладений між ОСОБА_1 та Фермерським господарством «Дуброва», що зареєстрований виконавчим комітетом Моршинської міської ради Львівської області 10.02.2022 року.

- стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість з орендної плати за період з 26.12.2022 по 26.12.2025 включно в розмірі 13 440,00 грн та пеню за період прострочення в розмірі 7 741, 44 грн.

В обґрунтування поданого позову покликається на те, що позивач ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,17 та з кадастровим номером 4625385000:03:000:0101, що розташована на території Нижньостинавської сільської ради, Стрийського району, Львівської області згідно витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №224183757 та державного акту на право приватної власності на землю серії І-ЛВ №078648.

Також позивач ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,67 га з кадастровим номером 4625385000:03:000:0102, що розташована на території Нижньостинавської сільської ради, Стрийського району, Львівської області згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 30.07.2021 року виданого державним нотаріусом Костур У.Т. та витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №268328460.

Згідно з договором оренди землі зареєстрованим виконавчим комітетом Моршинської міської ради Львівської області 10.02.2022 року позивач ОСОБА_1 передала в оренду відповідачу Фермерському господарству «Дуброва» належні їй вищевказані дві земельні ділянки площею 0,17 га з кадастровим номером 4625385000:03:000:0101 та площею 0,67 га з кадастровим номером 4625385000:03:000:0102.

Відповідно до пункту 10 даного договору орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та фіксованому розмірі 4 000 грн за 1 га, що становить 3 360, 00 грн на рік.

Відповідно до пункту 13 даного договору орендна плата вноситься один раз на рік, по закінченню сільськогосподарського року, але не пізніше 25 грудня поточного року.

Відповідно до пункту 14 передача продукції та надання послуг в рахунок орендної плати оформляється відповідними актами. Також, відповідно до пункту 15 у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим Договором, справляється пеня у розмірі 0,1% несплаченої суми за кожний день прострочення.

Відповідно до умов вищевказаного договору, станом на 02.02.2026 року заборгованість відповідача за договором оренди землі становить 21 181, 44 грн.

Станом на 02.02.2026 року ОСОБА_1 не отримувала жодної плати за оренду її земельних ділянок від моменту укладення договору, добровільно погасити заборгованість відповідач не бажає, саме тому позивач змушена звернутись до суду.

Відповідач Фермерське господарство «Дуброва» в запропонований судом строк відзив на позовну заяву не подав.

Інших заяв по суті справи, виключно в яких у силу вимог ч. 1 ст. 174 ЦПК України викладаються вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору, не надходило.

Процесуальні дії у справі. Заяви (клопотання) учасників справи.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.02.2026 головуючим суддею у справі визначено суддю Валовін Ю.В.

Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 16.02.2026 позовну заяву ОСОБА_1 до Фермерського господарства «Дуброва» про дострокове розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено проводити за правилами загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 10.03.2026.

Судове засідання від 10.03.2026 відкладено на 31.03.2026 у зв`язку з неявкою відповідача.

Ухвалою від 31.03.2026 закрито підготовче провадження в справі та призначено справу до судового розгляду на 04.05.2026.

Розгляд справи відбувся 19.05.2026. з оголошеннями перерви перед ухваленням судового рішення до 28.05.2026.

Відповідач Фермерське господарство «Дуброва» будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце судового розгляду, на виклик суду жодного разу не з`явився, про причину неявки не повідомив, відзив на позовну заяву не подав, тому суд відповідно до ст. 280 ЦПК України розглянув справу заочно за відсутності його належного представника на підставі наявних у ній доказів.

Згідно з ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних, які необхідні для встановлення фактичних обставин справи, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів у зв`язку з неподанням відповідачем відзиву.

Відповідно до ч. 6 ст. 259 ЦПК України у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як на десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - не більш як на п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Згідно з ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Як зазначено у постанові Об`єднаної палати Касаційної цивільної палати Верховного Суду України від 05.09.2022 у справі № 1519/2-5034/11 (провадження № 61-175сво21) з урахуванням розумності положення ч. 5 ст. 268 ЦПК України слід розуміти так: у разі ухвалення судового рішення за відсутності учасників справи суд повинен зазначати датою ухвалення ту дату, на яку було призначено розгляд справи, та вказувати в резолютивній частині дату складення повного судового рішення. Проте в разі зазначення судом датою ухвалення судового рішення дати складення повного судового рішення, внаслідок чого дата судового засідання та дата ухвалення судового рішення не збігатимуться, це не є порушенням прав сторін.

Враховуючи вищенаведене, розгляд справи відбувся 28.05.2026 без участі сторін, однак датою ухвалення рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства «Дуброва», є дата складення повного судового рішення 08.06.2026, що не суперечить розумності положення ч. 5 ст. 268 ЦПК України.

Суд, дослідивши наявні матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази у їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено та підтверджується долученими до матеріалів справи копіями Державного акту на право приватної власності на землю серії І-ЛВ № 078648, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,17 з кадастровим номером 4625385000:03:000:0101, що розташована на території Нижньостинавської сільської ради, Стрийського району, Львівської області згідно витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №224183757.

Також позивач ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,67 га з кадастровим номером 4625385000:03:000:0102, що розташована на території Нижньостинавської сільської ради, Стрийського району, Львівської області згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 30.07.2021 року виданого державним нотаріусом Костур У.Т. та витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №268328460.

Відповідно до договору оренди землі зареєстрованого виконавчим комітетом Моршинської міської ради Львівської області 10.02.2022 року позивач ОСОБА_1 передала в оренду відповідачу Фермерському господарству «Дуброва» належні їй вищевказані дві земельні ділянки площею 0,17 га з кадастровим номером 4625385000:03:000:0101 та площею 0,67 га з кадастровим номером 4625385000:03:000:0102.

Відповідно до пункту 10 даного договору орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та фіксованому розмірі 4 000 грн за 1 га, що становить 3 360, 00 грн на рік.

Відповідно до пункту 13 даного договору орендна плата вноситься один раз на рік, по закінченню сільськогосподарського року, але не пізніше 25 грудня поточного року.

Відповідно до пункту 14 передача продукції та надання послуг в рахунок орендної плати оформляється відповідними актами. Також, відповідно до пункту 15 у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим Договором, справляється пеня у розмірі 0,1% несплаченої суми за кожний день прострочення.

Відповідно до умов вищевказаного договору, станом на 02.02.2026 року заборгованість відповідача за договором оренди землі становить 21 181, 44 грн. Водночас сума нарахованої пені виходячи з 1133 днів прострочення виконання зобов`язання становить 7 741,44 грн.

Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу оренди землі та, на думку позивача, неналежного виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань з виплати орендної плати за договором оренди землі, що є підставою для розірвання такого.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з частиною першої статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У даній справі, яка є предметом розгляду, ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ФГ «Дуброва» про дострокове розірвання договору оренди землі, стягнення заборгованості з орендної плати та пені за період прострочення.

ОСОБА_1 (орендодавець) посилалась на те, що ФГ «Дуброва» (орендар) не виконав обов`язок зі сплати орендної плати за 2022-2025 роки, що є істотним порушенням умов укладеного між ними договору оренди землі, покликаючись на відповідні норми ЦК України та Закону України «Про оренду землі», у тому числі на статтю 651 ЦК України, пункт «д» частини першої статті 141 ЗК України.

Серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків законодавець у пункті 1 частини другої статті 11 ЦК України вирізняє, зокрема, договори.

За змістом частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).

У частині першій статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх його істотних умов.

Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом (частина друга статті 792 ЦК України).

Правилами частини першої статті 2 Закону України «Про оренду землі» визначено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Отже, оренда землі є окремим випадком найму майна, загальні правила якого визначені приписами цивільного (приватного) права. Відповідно й законодавче регулювання підстав припинення права оренди землі складається з норм цивільного та земельного законодавства.

За загальним правилом частини першої статті 651 ЦК України, яке застосовується до будь-яких цивільних (приватноправових) правовідносин з приводу зміни або розірвання цивільних (приватноправових) договорів, така зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Винятком з цього правила (про те, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін) є приписи частини другої статті 651 ЦК України, що надають суду повноваження зі зміни або розірвання договору (без наявності згоди сторін), проте у випадках, визначених законом. Тож загальне правило про розірвання та зміну договору без згоди сторін на підставі рішення суду передбачене у частині другій статті 651 ЦК України, що визначає універсальні засади, застосовні до усіх видів приватноправових договорів.

З огляду на наведені правила абзацу першого частини другої статті 651 ЦК України як цивільне законодавство, так і земельне передбачає окремі приклади його застосування, що мають характер загальних для усіх цивільних відносин (у разі істотного порушення цивільного договору іншою стороною), а також характер спеціалізованих - для інших приватноправових договорів та для інших окремо застережених у законі видів порушень цивільних договорів (зокрема, окремі правила статті 141 ЗК України, застосовні до догорів оренди землі).

Спеціальними у врегулюванні розірвання договору оренди землі є приписи статті 32 Закону України «Про оренду землі», а також статті 141 ЗК України, пункт «д» частини першої якої передбачає, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Функціональним призначенням ЦК України у врегулюванні спірних відносин є деталізація та диференціація факту систематичної несплати орендної плати як підстави припинення договору оренди землі шляхом його розірвання.

Ця деталізація та диференціація здійснюється відповідно до частини другої статті 651 ЦК України, якою передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Водночас, істотним відповідно до цієї норми права є таке порушення стороною договору його умов, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала під час укладення договору.

Потреба деталізації та диференціації систематичної несплати орендної плати під час застосування пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України обумовлена надзвичайно узагальненим формулюванням категорії «систематична несплата земельного податку або орендної плати» як однієї з підстав припинення права оренди землі.

Оскільки на практиці така систематична несплата може бути повною або частковою (недоплата), то цілком очевидно, що законодавець врегулював відносини оренди землі з огляду на те, що специфічні підстави припинення права оренди землі, зокрема, за систематичну повну несплату орендної плати за землю, визначені відповідними нормами ЗК України, а нормами ЦК України надається можливість додаткової оцінки саме часткової несплати (недоплати) орендної плати за землю та її кваліфікації як істотного порушення договору в контексті з`ясування наявності підстав для його розірвання.

До того ж потрібно враховувати, що коли норма закону закінчується словами «якщо інше не встановлено законом або договором» (або інше подібне формулювання), як от у частині першій статті 651 ЦК України, то це означає, що правила спеціального закону або домовленість сторін договору можуть скасувати дію відповідної загальної правової норми шляхом запровадження іншого правила поведінки, розрахованого на ту ж саму фактичну ситуацію, на яку була розрахована така норма.

У частині другій статті 651 ЦК України використано дещо іншу формулу закінчення «та в інших випадках», що дозволяє зробити висновок, що правило, викладене у цій правовій нормі, не може бути скасоване (ані спеціальним законодавством, ані домовленістю сторін), а може бути винятково доповнене - спеціальним законодавством або домовленістю сторін.

З наведеного можна зробити висновок, що приписи про підстави припинення права користування земельною ділянкою, визначені пунктом «д» частини першої статті 141 ЗК України (систематична несплата орендної плати), та правила частини другої статті 651 ЦК України, якими передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом, співвідносяться як такі, що не суперечать одні одним, а навпаки - доповнюють одні одних.

Такі правові висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2024 року в справі № 918/391/23, провадження № 12-19гс24.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (стаття 13 Закону України «Про оренду землі»).

Згідно з частиною першою статті 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди, зокрема, є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату, а приписи статей 24, 25 цього Закону визначають права та обов`язки орендодавця та орендаря, зокрема, право орендодавця вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди і своєчасного внесення орендної плати, а також право орендаря самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі.

Орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати за земельну ділянку, а в разі оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом - також орендної плати за водний об`єкт (абзац п`ятий частини першої статті 24 Закону України «Про оренду землі»).

Орендар земельної ділянки зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку, а в разі оренди земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом - також і орендну плату за водний об`єкт (частина друга статті 25 Закону України «Про оренду землі»).

Підстави припинення договору оренди землі - це законодавчо закріплені обставини, які передбачають припинення договірних відносин.

Відповідно до спеціальної норми частини першої статті 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Згідно з пунктом «д» частини першої статті 141 ЗК України підставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Отже, для того, щоб констатувати наявність підстав для припинення права користування земельною ділянкою згідно з пунктом «д» частини першої статті 141 ЗК України, суд має встановити такі обставини як «систематичність» та «несплату», зокрема, орендної плати.

Велика Палата Верховного Суду в постанові № 918/391/23 від 20.11.2024 звертала увагу на те, що під систематичністю під час вирішення приватноправових спорів розуміються два та більше випадки несплати орендної плати, визначеної умовами укладеного між сторонами договору. Натомість разове порушення такої умови договору не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання. Судова практика у розумінні поняття «систематичність» у подібних правовідносинах є усталеною (постанови Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду: від 06 березня 2019 року в справі № 183/262/17, від 01 квітня 2020 року в справі № 277/1186/18-ц, від 29 липня 2020 року в справі № 277/526/18, від 20 серпня 2020 року в справі № 616/292/17, від 08 травня2024 року в справі № 629/2698/23; постанови Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду: від 24 листопада 2021 року в справі № 922/367/21, від 04 липня 2023 року в справі № 906/649/22, від 20 лютого 2024 року в справі №917/586/23, від 02 квітня 2024 року в справі № 922/1165/23 та інші).

Щодо поняття «несплата», вжите у пункті «д» частини першої статті 141 ЗК України, то його потрібно розуміти саме як повну несплату орендної плати.

Такий висновок є логічним та виправданим, оскільки поняття «несплата» та «недоплата» не є тотожними. Оскільки в конструкції згаданої правової норми не наведено жодного означення до слова «несплата», можна виснувати, що законодавець у згаданій правовій нормі не передбачив жодної альтернативи повної несплати, тобто не визначив, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є не лише систематична несплата, а й систематична недоплата орендної плати.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2024 року в справі №918/391/23 (провадження № 12-19гс24) зазначено, що підставою розірвання договору оренди землі згідно з пунктом «д» частини першої статті 141 ЗК України є саме систематична, тобто неодноразова (два та більше випадків), повна несплата орендної плати. Ця спеціальна правова норма у такому випадку є самостійною та достатньою, і звертатися до більш загальної норми частини другої статті 651 ЦК України немає потреби, оскільки вона передбачає саме додаткову (до основної) підставу для розірвання договору оренди землі.

Позивач вказує на повне неотримання орендної плати за 2022-2025 роки, тобто, за весь час відносин: з моменту укладення договору оренди землі та до моменту звернення до суду.

Матеріали справи не містять відомостей про сплату орендної плати у визначеному договором розмірі. Не надані такі й відповідачем.

Таким чином, у спірних правовідносинах наявні підстави для розірвання договору оренди землі в судовому порядку.

В частині стягнення заборгованості підлягають застосуванню наступні норми права.

Частиною 1 статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 531 ЦК України боржник має право виконати свій обов`язок достроково, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України). Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (частина 1 статті 611 ЦК). Відповідно до частин 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 2 статті 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

При цьому, згідно з частиною шостою статті 762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 (орендодавець) посилалася на те, що ФГ «Дуброва» (орендар) не виконав обов`язок зі сплати орендної плати за 2022-2025 роки.

Вирішуючи спір у частині вимог позивача про стягнення заборгованості зі сплати орендної плати за договором оренди землі та пені, суд надає оцінку положенням укладеного між сторонами договору оренди землі та зробленому позивачем розрахунку заборгованості, а також нормативно-правовим актам, які регулюють спірні правовідносини.

Так, відповідно до пункту 10 даного договору орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та фіксованому розмірі 4000 грн за 1 га, що становить 3360, 00 грн на рік.

Відповідно до пункту 13 даного договору орендна плата вноситься один раз на рік по закінченню сільськогосподарського року, але не пізніше 25 грудня поточного року.

Відповідно до пункту 14 договору оренди землі передача продукції та надання послуг в рахунок орендної плати оформляється відповідними актами.

Також відповідно до пункту 15 договору в разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 0,1% несплаченої суми за кожний день прострочення.

Судом встановлено, що станом на день звернення до суду ОСОБА_1 не отримувала жодної плати за оренду її земельних ділянок від моменту укладення договору.

Відповідно до умов вищевказаного договору станом на 02.02.2026 заборгованість відповідача за договором оренди землі становить 21 181, 44 грн, з яких: 13440,00 грн заборгованість з орендної плати; 7 741,44 грн пеня, а тому суд погоджується з розрахунком розміру заборгованості, наданим позивачем. Відтак саме такий розмір заборгованості підлягає стягненню з ФГ «Дуброва» на користь ОСОБА_1 .

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (частини перша, друга та п`ята статті 263 ЦПК України).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

А відтак інші доводи позивача не аналізуються судом та не спростовуються, оскільки на висновки суду про наявність підстав для задоволення позову не впливають.

На основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Оцінка доказів та висновки суду за результатами розгляду справи.

В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 ЦПК України. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на підтвердження позовних вимог подано докази належності на праві власності земельних ділянок, укладення договору оренди землі та його належну реєстрацію, розрахунок заборгованості по вказаному договору за час його дії; відповідачем поданий розрахунок не спростовано, підтвердження виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань матеріали справи не містять.

Надані позивачем докази суд визнає належними та допустимими, достовірними і достатніми, оскільки такі містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог та підтверджують наявність підстав для його задоволення.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

За змістом ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак понесені позивачем документально підтверджені судові витрати, а саме: сплачений судовий збір у розмірі 2662,40 грн, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.

Доказів понесення позивачем інших судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, матеріали справи не містять.

Керуючись ст. 10, 12, 76-81, 89, 137, 141, 258, 259, 263, 265, 280-283 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Достроково розірвати договір оренди землі, предметом якого є земельні ділянки кадастровий номер 4625385000:03:000:0101, площею 0,17 га, що розташована на території Нижньостинавської сільської ради, Стрийського району, Львівської області та кадастровий номер 4625385000:03:000:0102, площею, 67 га, що розташована на території Нижньостинавської сільської ради, Стрийського району, Львівської області, укладений між ОСОБА_1 та Фермерським господарством «Дуброва», що зареєстрований виконавчим комітетом Моршинської міської ради Львівської області 10.02.2022 року.

Стягнути з Фермерського господарства «Дуброва» на користь ОСОБА_1 заборгованість з орендної плати за період з 26.12.2022 по 26.12.2025 включно в розмірі 13 440,00 (тринадцять тисяч чотириста сорок гривень нуль копійок) грн та пеню за період прострочення в розмірі 7 741, 44 грн (сім тисяч сімсот сорок одну гривню сорок чотири копійки).

Стягнути з Фермерського господарства «Дуброва» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 2 662,40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні сорок копійок).

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене позивачем до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повне найменування сторін у справі.

Позивач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Фермерське господарство «Дуброва», ЄДРПОУ 39172577, адреса: 82489, Львівська обл., Стрийський район, с. Воля-Задеревацька, вул. Садова, 13.

Суддя Юлія ВАЛОВІН