Рішення № 137275638, 05.06.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" червня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/3559/23 (922/953/26)

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Міньковського С.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Полесадсервіс" до Приватної агрофірми "Джерело" про повернення майна в межах справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Полесадсервіс" без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

КОРОТКИЙ ЗМІСТ СПРАВИ ТА ДОВОЛИ УЧАСНИКІВ.

Постановою Господарського суду Харківської області від 12.11.2024 року, ТОВ "Полесадсервіс" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру; ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Бурлаченко М.М.

23.03.2026 до Господарського суду Харківської області надійшла позовна заява ліквідатора товариства з обмеженою відповідальністю "Полесадсервіс" до Приватної агрофірми "Джерело" про повернення безпідставно набутого майна (коштів), в якій ліквідатор просить суд стягнути з Приватної агрофірми "Джерело" (код ЄДРПОУ 32468968) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Полесадсервіс" (код 37298595) заборгованість в сумі 191000,00 грн та судові витрати.

В провадженні Господарського суду Харківської області у складі судді Міньковського С.В. перебуває справа про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Полесадсервіс".

Відповідно до ч. 2 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник.

Враховуючи вищевикладене, відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 23.03.2026 позовна заява в межах справи про банкрутство (вх. №953/26 від 23.03.2026) передана на розгляд судді Міньковського С.В.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 30.03.2026 прийнято позовну заяву ліквідатора ТОВ "Полесадсервіс" до розгляду та відкрито провадження за №922/953/26 в межах справи №922/3559/23; відкрито провадження у справі № 922/3559/23 (922/953/26); ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи; відповідачу встановлено строк 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позов; позивачу згідно зі ст. 251 ГПК України встановлено строк 5 календарних днів з дня отримання відзиву для подання до суду відповіді на відзив з доказами її надсилання (надання) відповідачу та заяви із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження; відповідачу відповідно до ст. 251 ГПК України встановлено строк 5 календарних днів з дня отримання відповіді на відзив для подання до суду заперечень з доказами їхнього надсилання (надання) позивачу.

24.03.2026 року через підсистему Електронний суд від відповідача надійшов відзив, в якому він заперечує проти задоволення позову, та зазначає, що позовні вимоги є необґрунтованими й недоведеними. Вказує, що позивач посилається виключно на банківські виписки та призначення платежів, однак не надав належних первинних документів, зокрема договорів, актів приймання-передачі коштів, актів звірки, бухгалтерських документів та інших доказів, які б підтверджували наявність і розмір заборгованості. У відзиві зазначено, що сам факт перерахування коштів та вказівка тексту у призначені платежу не підтверджують факт існування простроченого грошового зобов`язання, банківські виписки не дають можливість встановити правову природу платежів, остаточний стан взаєморозрахунків сторін та можливе припинення зобов`язань шляхом зарахування зустрічних позовних вимог.

У відзиві відповідач звертає увагу на суперечливість правової позиції позивача, який одночасно посилається як на договірні відносини між сторонами, так і на положення ст.1212 ЦК України щодо безпідставного набуття коштів.

Також, відповідач зазначає, що відсутність частини первинної документації зумовлена окупацією смт.Борова, Харківської області та викраденням документів під час збройної агресії Російскої Федераціі що підтверджується витягом з ЄРДР, наказом про проведення інвентаризації та відповідними актами. На думку відповідача, позов грунтується на припущеннях і не підтверджений належними та допустимими доказами.

Крім того, у відзиві на позовну заяву, відповідач зазначив, що попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які відповідач очікує понести в зв`язку із розглядом справи судом першої інстанції складається із витрат на професійну правничу допомогу в сумі 15 000,00 грн, керуючись ст. 42, 126, 129 ГПК України, ПАФ "Джерело" заявило, що докази про розмір судових витрат, які позивач має сплатити у зв`язку з розглядом справи, будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

28.04.2026 через підсистему Електронний суд від позивача надійшла відповідь на відзив, в якому позивач не погоджується з твердженнями відповідача, де зазначає, що банківська виписка є повноцінним доказом факту переказу коштів та волевиявлення сторін щодо правової природи цього переказу, вираженого у призначенні платежу, факт часткового повернення коштів відповідачем є беззаперечним визнанням боргових правовідносин між сторонами та підтверджує наявність залишку заборгованості, щодо заперечень відповідача стосовно правової кваліфікації вимог за ст.1212 ЦК України, позивач зазначає про те, що посилання позивача на ст. 1212 ЦК носить характер альтернативного (резервного) обґрунтування на випадок, якщо суд вирішить, що підстава зобов`язання (договір) відпала, що є стандартною процесуальною практикою та не свідчить про суперечливість позиції. Також позивач послався на неможливість надання оригіналів договорів у зв`язку з процедурою банкрутства, в якій керівник боржника Матназаров А.О., всупереч ухвалам Господарського суду Харківської області у справі №922/3559/23, ухиляється від передачі документації, що підтверджується матеріалами основної справи про банкрутство, та навів правову позицію Верховного Суду (зокрема, постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі №910/8357/18, від 19.06.2019 у справі №910/10053/18), щодо допустимості банківських виписок як доказів.

На думку позивача, призначення платежів та часткове повернення відповідачем коштів підтверджують існування між сторонами договірних правовідносин і наявність заборгованості у заявленому розмірі.

Щодо аргументу відповідача про втрату документів, позивач зазначає, що втрата банківських виписок та платіжних інструкцій ніяк не впливає на можливість відповідача отримати їх копії (дублікати) у власному обслуговуючому банку, оскільки відповідач є його клієнтом, разом із тим посилання відповідача на витяг з ЄРДР № 12023221070000212 стосується викрадення документів багатьох підприємств, пов`язаних з тією самою особою ОСОБА_1 . Такий масовий характер "втрати" документів не підвищує, а знижує доказову цінність цього факту для цілей даної справи.

Отже на думку позивача, за відсутності доказів повного повернення коштів з боку відповідача та з урахуванням власних дій відповідача (часткове повернення коштів з посиланням на ті самі договори), позовні вимоги є цілком доведеними і підлягають задоволенню.

01.05.2026 через підсистему Електронний суд від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідач звертає увагу суду, що позивач не спростував ключового аргументу відзиву: за відсутності договорів та первинної документації неможливо достовірно встановити природу платежів, строки повернення, наявність чи відсутність інших господарських операцій, можливе зарахування зустрічних однорідних вимог або інші способи припинення зобов`язань.

На думку відповідача, відповідь на відзив зводиться до твердження про достатність банківських виписок, однак не містить інших обов`язкових документів, які б усували ці сумніви. Щодо судових витрат відповідач зазначає, що позивач передчасно та безпідставно стверджує про неспівмірність витрат на правничу допомогу, питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу вирішується судом з урахуванням поданих доказів, обсягу виконаної роботи, значення справи для сторони та поведінки учасників процесу, саме лише твердження позивача про "стандартний характер" відзиву не є належним запереченням проти розміру витрат. Таким чином, на думку відповідача, відповідь позивача на відзив не спростовує доводів відповідача, не підтверджує існування заборгованості у сумі 191000,00 грн та не усуває недоліків доказування, на які відповідач звертав увагу у відзиві. Отже відповідач вважає, що позовні вимоги залишаються недоведеними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що в ході ліквідаційної процедури від банківських установ, у яких були відкриті рахунки ТОВ "Полесадсервіс", були отримані виписки про рух грошових коштів, а також отримано доступ до податкового кабінету. Так, згідно отриманої ліквідатором інформації, отриманої від ГУ ДПС у Харківській області, "Полесадсервіс" було відкрито рахунки у трьох банківських установах: АТ "Райффайзен Банк", АТ КБ "Приватбанк", АТ "Креді Агріколь Банк".

Як вбачається з матеріалів справи, отримані ліквідатором банківські виписки вказують, на те, що "Полесадсервіс" перерахувало на рахунок № НОМЕР_1 , який відкритий у АТ КБ "Приватбанк" та належить Приватній агрофірмі "Джерело", грошові кошти в розмірі 470000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 46 від 21.01.2020, з призначенням платежу "Надання зворотньої безвідсоткової фінансової допомоги згідно договору № 3 від 21.01.2020 р.".

Також з вищевказаних банківських виписок вбачається, що Приватна агрофірма "Джерело" повернула кошти у розмірі 470000,00 грн на рахунок №26004432746, який відкритий ТОВ "Полесадсервіс" у АТ "Райффайзен Банк", з призначенням платежу "Повернення зворотньої безвідсоткової фін. допомоги згідно договору №3 від 21.01.2020р. ПДВ не передбачено", що підтверджується платіжним дорученням № 243 від 04.03.2020 р.

Разом із тим, з виписки виданої АТ "Райффайзен Банк" вбачається, що ТОВ "Полесадсервіс" перерахувало на рахунок №26000220136945, який належить Приватній агрофірмі "Джерело" кошти в розмірі 130000,00 грн з призначенням платежу "Надання зворотньої безвідсоткової фін. допомоги згідно договору № 3 від 21.01.2020 р." та кошти в розмірі 60000,00 грн, з призначенням платежу "Надання зворотньої безвідсоткової фін. допомоги згідно договору № 14 від 26.03.2020 р.", що підтверджується платіжним дорученням № 5642 від 21.01.2020 р. та платіжним дорученням № 6041 від 26.03.2020 р.

Крім того, з виписки виданої АТ КБ "Приватбанк" вбачається, що ТОВ "Полесадсервіс" перерахувало на рахунок № НОМЕР_2 , який належить Приватній агрофірмі "Джерело" кошти в розмірі 1000,00 грн з призначенням платежу "Фіндопомога от 04.04.22", що підтверджується платіжним дорученням №3 від 05.04.2022 р.

Отже, загальна сума перерахованих коштів становить 191000,00 грн, які Приватна агрофірма "Джерело" не повернула.

Разом із цим, керівником ТОВ "Полесадсервіс" не було передано ліквідатору ТОВ "Полесадсервіс" арбітражному керуючому Бурлаченко М.М. бухгалтерську та іншу документацію (в тому числі договори) печатки і штампи, матеріальні та інші цінності, у зв`язку з чим у ліквідатора відсутні договори про надання поворотної фінансової допомоги №14 від 26.03.2020, № 3 від 21.01.2020 р. та Договору фінансової допомоги від 04.04.2022 року.

З метою повернення виявленої суми дебіторської заборгованості арбітражним керуючим Бурлаченко М.М. 11.11.2024 на адресу відповідача була направлена Вимога-претензія про погашення заборгованості за вих.№11-11-24/3/02-02 до яких додавався, зокрема: акт звірки взаєморозрахунків між ТОВ "Полесадсервіс" та Приватна агрофірма "Джерело" на суму 191000,00 грн, що підтверджується матеріалами справи.

У вимозі-претезії повідомлено, що Приватна агрофірма "Джерело" має непогашену заборгованість перед ТОВ "Полесадсервіс" на загальну суму 191000,00 грн, яка виникла за договором надання зворотної безвідсоткової фінансової допомоги №3 від 21.01.2020 року, за договором зворотньої безвітсоткової фінансової допомоги №14 від 26.03.2020 року, та з договору фінансової допомоги від 04.04.2022 року, що підтверджується даними обліку банкрута та банківськими виписками про рух грошових коштів на рахунках ТОВ "Полесадсервіс". Зокрема, у вимогах позивача було зазначено про необхідність ПА "Джерело" у семиденний строк здійснити сплату заборгованості. Однак, надіслана на адресу відповідача Вимога про погашення заборгованості, направлена 11.11.2024 була залишена без задоволення та відповіді.

Крім того, з тексту вимоги-претензії вбачається, що у випадку неотримання жодної відповіді на цю вимогу, вважається, що за принципом мовчазної згоди Приватна агрофірма "Джерело" підтверджує заборгованість перед ТОВ "Полесадсервіс" на загальну суму 191000,00 грн.

Таким чином, ліквідатор вважає, що наявні правові підстави для стягнення з відповідача заборгованості у сумі 191000,00 грн, яка була надана останньому в якості поворотної зворотної безвідсоткової фінансової допомоги за відповідними договорами.

У той же час, відповідач у відзиві на позовну заяву проти позовних вимог заперечив, та зазначив, що фактично єдиною підставою позову є банківські виписки та посилання позивача на формулювання, зазначені у графі "призначення платежу".

Відповідач зазначає, що позивачем не надано суду ані оригіналів, ані належним чином засвідчених копій договору №3 від 21.01.2020, договору №14 від 26.03.2020, а також договору фінансової допомоги від 04.04.2022, на які позивач прямо посилається у позовній заяві як на підставу виникнення правовідносин між сторонами.

На переконання відповідача, сам по собі факт перерахування грошових коштів та зазначення певного тексту у призначенні платежу не може автоматично свідчити про існування простроченого грошового зобов`язання. Банківська виписка лише підтверджує рух коштів по рахунку, однак не встановлює повного змісту господарської операції, її правової природи, остаточного стану взаєморозрахунків сторін, строків виконання зобов`язань та наявності чи відсутності інших зустрічних операцій між сторонами.

За відсутності первинних документів не можна виключати ймовірність технічної або бухгалтерської помилки при заповненні платіжних доручень у частині призначення платежу, так само не можна виключати припинення зобов`язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог відповідно до положень цивільного законодавства України або наявність інших господарських операцій, що впливали на стан взаєморозрахунків сторін. Отже, самі лише банківські виписки без первинних документів не дають можливості достовірно встановити ані природу платежів, ані остаточний розмір можливих зобов`язань.

Відповідач зазначає, що оскільки позивач не надав суду належних доказів ані існування та змісту договорів, ані відсутності правової підстави для отримання відповідачем коштів, заявлені вимоги є недоведеними.

Щодо відсутності у відповідача первинних бухгалтерських та господарських документів за вказаний період, у тому числі по взаємовідносинам з ТОВ "Полесадсервіс", відповідач повідомив, що така обставина зумовлена незалежними від волі підприємства надзвичайними подіями, пов`язаними зі збройною агресією російської федерації проти України та тимчасовою окупацією смт. Борова, Ізюмського району, Харківської області, де знаходилось офісне приміщення Приватної агрофірми "Джерело" та зберігалася документація підприємства.

Отже, відповідач обґрунтовує відсутність частини документації наслідками тимчасової окупації та викрадення документів під час воєнних дій, що підтверджується витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні №12023221070000212, актом інвентаризації та інвентаризаційним описом для встановлення обсягу втраченої документації та майна, та зазначає, що така обставина не може автоматично тлумачитися на користь позивача та не звільняє останнього від обов`язку довести свої вимоги належними доказами.

Разом із тим, суд відхиляє доводи відповідача про те, що сам факт перерахування коштів та зазначення у платіжних документах призначення платежу не підтверджують наявності договірних зобов`язань між сторонами, з огляду на наступне.

ВИСНОВОК СУДУ.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України (який діяв на момент виникнення спірних зобов`язань), господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно частини першої статті 639 Цивільного кодексу України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Суд виходить з того, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки (частина перша статті 11 ЦК України). Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) інші юридичні факти (частина друга статті 11 ЦК України).

Суд вважає за необхідне зауважити, що сам по собі факт відсутності у ліквідатора письмового договору або первинної бухгалтерської документації не може автоматично свідчити про відсутність між сторонами правовідносин та бути безумовною підставою для застосування положень ст. 1212 ЦК України, оскільки суд у кожному конкретному випадку повинен установити дійсний характер спірних правовідносин та надати оцінку усім доказам у їх сукупності.

За змістом ст. 73, 74, 76, 77, 86 ГПК України господарський суд повинен дослідити та надати оцінку усім доказам, які мають значення для правильного вирішення спору, а також доводам і запереченням учасників справи.

Надаючи оцінку наявним у справі доказам, зокрема, представленим платіжним дорученням №5642 від 21.01.2020 на суму 130000,00 грн, №6041 від 26.03.2020 року, №3 від 05.04.2022 року, беручи до уваги відсутність у матеріалах справи договорів зворотної безвідсоткової фінансової допомоги № 3 від 21.01.2020 р., № 14 від 26.03.2020 р., та договіру фінансової допомоги від 04.04.22 р., суд доходить висновку, що між сторонами виникли зобов`язання, які за своєю правовою природою є правовідносинами, що випливають із договору позики.

Відповідно до статті 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом частини другої статті 1047 ЦК України, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти в такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, в такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлене договором.

Частиною 3 статті 1049 ЦК України встановлено, що позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Отже, за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов`язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.

Слід зауважити, що сам по собі договір свідчить лише про намір виконати дії (операції) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання. Господарська операція пов`язана не з фактом підписання договору, а з фактом РУХУ АКТИВІВ платника податків та руху його капіталу.

У свою чергу, документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, акти, тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Наявність належно оформлених первинних документів є обов`язковою ознакою господарської операції, однак не єдиною. По своїй правовій суті господарською операцією є операція, яка змінює зміст активів платника податку, а первинні документи лише підтверджують факт її проведення.

Отже, при розгляді заявлених позовних вимог у цій справі необхідним є встановлення таких обставин: - чи надавалась відповідачу позивачем фінансова допомога, якщо так - то в якому розмірі; - чи поверталась відповідачем фінансова допомога позивачу, якщо так - то в якому розмірі.

У даній справі позивач, ліквідатор ТОВ "Полісадсервіс" просить стягнути з Приватної агрофірми "Джерело" заборгованість в сумі 191000,00 грн.

Судом встановлено, що позивачем надано наступні докази:

- платіжне доручення №5642 від 21.01.2020, відповідно до якого ТОВ "Полісадсервіс" перерахувало Приватній агрофірмі "Джерело" кошти у сумі 130000,00 грн, з призначенням платежу "Надання зворотньої безвідсоткової фінансової допомоги згідно договору № 3 від 21.01.2020 р.";

- платіжне доручення № 6041 від 26.03.2020, відповідно до якого ТОВ "Полісадсервіс" перерахувало відповідачу Приватній агрофірмі "Джерело" кошти у сумі 60 000,00 грн., з призначенням платежу "Надання зворотньої безвідсоткової фін. допомоги згідно договору № 14 від 26.03.2020 р.";

- платіжне доручення №3 від 05.04.2022,відповідно до якого ТОВ "Полісадсервіс" перерахувало Приватній агрофірмі "Джерело" кошти у сумі 1000,00 грн., з призначенням платежу "Фіндопомога от 04.04.22".

Так, за визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Отже, первинний документ, згідно з цим визначенням, має дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

При цьому, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану учасника угоди. Здійснення господарської операції і, власне, її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Зі змісту частин першої, другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" вбачається, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто, первинні документи повинні містити відомості, які підтверджують вчинення господарської операції, на виконання якої вони складаються, у зв`язку з чим вчинення певної господарської операції фіксуватиметься документально, що в сукупності свідчить про підтвердження між учасниками такої операції певних прав та обов`язків, зокрема, і щодо обов`язку сплатити певну суму коштів, яка складатиме еквівалент певної вартості наданих послуг.

Верховний Суд, зокрема, у постанові від 10.12.2020 у справі № 910/14900/19 зазначив, що за загальним правилом фактом підтвердження здійснення господарської операції є саме первинні документи бухгалтерського обліку, до яких належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, що відповідають вимогам закону, зокрема статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" та пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та відображають реальні господарські операції.

Суд звертає увагу, що виписки з особового рахунка клієнта банку (банківські виписки з рахунку позичальника) є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.

Даний правовий висновок викладено, зокрема та не обмежуючись, в таких судових рішеннях як Постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2019 року по справі №910/10254/18, від 19.02.2020 року по справі №910/16143/18, від 26.02.2020 року по справі №911/1348/16, від 19.11.2020 року по справі №910/21578/16, Постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 25.05.2021 по справі №554/4300/16-ц, від 21.09.2022 року по справі №381/1647/21, від 07.12.2022 року по справі №298/825/15-ц.

Тобто, виписки за рахунками є первинними документами і можуть бути належними доказами щодо підтвердження наявної заборгованості та здійснення між позивачем та відповідачем реальних господарських операцій.

В зв`язку з чим суд критично оцінює доводи відповідача про те, що спірні правовідносини повинні вирішуватися шляхом аналізу правової природи договорів зворотної безвідсоткової фінансової допомоги та відповідальності за їх невиконання.

Такі доводи не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки відповідачем не спростовано існування між сторонами договорів безвідсоткової фінансової допомоги та не спростовано факт перерахування позивачем на рахунок відповідача грошових коштів та не представлено відповідачем доказів проведення повного розрахунку за вищевказними договорами фіннсової позики на загальну суму 191000,00 грн..

Відповідно до статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Обставина, про яку стверджує сторона, підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 08.11.2023 у справі № 16/137б/83б/22б (910/12422/20)).

Аналогічний стандарт доказування застосувала Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (пункт 81).

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює потребу співставлення судом доказів. Отже, з введенням у дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Таким чином, враховуючи викладене вище та з урахуванням приписів ст. 79 ГПК України, суд доходить висновку, що більш вірогідним є те, що грошові кошти в загальному розмірі 191 000,00 грн були перераховані позивачем на розрахунові рахунки відповідача саме на виконання умов договорів безвітсоткової фінансової позики. Натомість відповідачем не надано доказів на спростування цього факту.

Положеннями частини першої статті 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 527 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач отримав від позивача грошові кошти у загальному розмірі 191000,00 грн, що підтверджується виписками по руху коштів, при цьому у призначені платежів прямо зазначено "надання зворотної безвідсоткової фінансової допомоги" із посиланням на відповідні договори.

Відповідач не надав суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження існування правової підстави для подальшого утримання коштів, їх повернення позивачу або припинення відповідного обов`язку в інший спосіб.

Посилання відповідача на обставини, пов`язаними зі збройною агресією російської федерації проти України та тимчасовою окупацією смт. Борова, Ізюмського району, Харківської області, де знаходилось офісне приміщення Приватної агрофірми "Джерело" та зберігалася документація підприємств, на можливі технічні чи бухгалтерські помилки при оформленні платіжних документів мають характер припущення та не підтверджені жодними доказами, а тому не можуть бути покладені судом, як доказ, в основу судового рішення.

Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами статей 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Відтак, за матеріалами справи доведеним є факт перерахування коштів позивачем відповідачу на загальну суму 191000,00 грн, проте відсутні докази їх повернення.

З огляду на викладене, суд, оцінивши докази у сукупності, робить висновок про те, що позовні вимоги ТОВ "Полесадсервіс" про стягнення з Приватної агрофірми "Джерело" отриманих коштів в сумі 191000,00 грн за договорами зворотної безвідсоткової фінансової допомоги № 3 від 21.01.2020 р. на суму 130 000,00 грн., № 14 від 26.03.2020 р. на суму 60000,00 грн., та договором Фінансової допомоги від 04.04.22 р. на суму 1000,00 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі. Витрати відповідача на правничу допомогу судом не розглядаються.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, які слід стягнути на користь позивача в сумі 2662,40 грн (із застосуванням коефіцієнту 0,8 відповідно до ч. 3 ст. 4 ЗУ "Про судовий збір").

Керуючись ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 11, 526, 527, 599, 1047, 1048, 1049 ЦК України, ст. 13, 14, 73-74, 79, 86, 129, 233, 236-238 Господарського процесуального кодексу України суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватної агрофірми "Джерело" (63801, Харківська обл., Ізюмський р-н, смт. Борова, вул. Підлиманська, будинок 11-А, ЄДРПОУ 32468968) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Полесадсервіс" (адреса: 63722, Харківська обл., Куп`янський р-н, с. Петропавлівка, вул. Студенська, 65, ЄДРПОУ 37298595) заборгованість в сумі 191000,00 грн та судовий збір у розмірі 2662,40 грн. Всього: 193662,40 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення направити позивачу, відповідачу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень Кодексу.

Повне рішення складено "05" червня 2026 р.

СуддяС.В. Міньковський