Ухвала суду № 137275229, 01.06.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

______________________________

УХВАЛА

"01" червня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/5043/25

Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В.,

за участю секретаря судового засідання Лінник І.А.,

за участю представників:

від позивача: не з`явився,

від відповідача: адвокат Чиркіна Л.Ю.,

розглянувши клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Родина ІР» (вх. №2-1032/26 від 25.05.2026) про скасування заходів забезпечення позову по справі № 916/5043/25

за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Родина ІР» (вул. Шевченка, № 1, с. Нова Калуга, Бериславський р-н, Херсонська обл., 74110, код ЄДРПОУ 42559019),

про стягнення 7 076 200,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

18.12.2025 ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду Одеської області із заявою про забезпечення позову до його подання відносно особи, яка може отримати статус відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Родина ІР», згідно якої просить суд накласти арешт на нерухоме, рухоме майно та грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «Родина ІР» в межах суми, що не перевищує ціну позову, а саме 7 076 200,00 грн.

22.12.2025 ухвалою Господарського суду Одеської області задоволено частково заяву ОСОБА_1 (вх. № 4-83/25 від 18.12.2025), накладено арешт на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Родина ІР» у межах розміру позовних вимог на загальну суму 7 076 200,00 грн., а також на рухоме та нерухоме майно, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Родина ІР», у межах розміру позовних вимог в сумі 7 076 200,00 грн, лише в межах різниці між сумою ціни позову та арештованих грошових коштів, у разі їх недостатності.

30.12.2025 ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду Одеської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Родина ІР», в якій просить суд стягнути з відповідача 7 076 200,00 грн дивідендів за 2021-2024 року та за І-ІІІ квартал 2025 року.

02.02.2026 ухвалою Господарського суду Одеської області прийнято позовну заяву (вх.№5494/25 від 30.12.2025) до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/5043/25. Справу № 916/5043/25 постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

10.03.2026 у підготовчому засіданні по справі № 916/5043/25 судом постановлено протокольну ухвалу про перерву до "16" квітня 2026 року об 11:20 год.

24.04.2026 ухвалою Господарського суду Одеської області підготовче засідання у справі № 916/5043/25 призначено на "07" травня 2026 року о 12:20 год.

07.05.2026 ухвалою Господарського суду Одеської області підготовче засідання у справі № 916/5043/25 призначено на "28" травня 2026 року об 11:40 год.

25.05.2026 Товариством з обмеженою відповідальністю «Родина ІР» подано до суду клопотання (вх. № 2-1032/26), згідно якого заявник просить суд скасувати заходи забезпечення позову до подання позовної заяви, вжиті на підставі ухвали Господарського суду Одеської області від 22.12.2025 по справі № 916/5043/25.

Обґрунтовуючи заявлене клопотання про скасування заходів забезпечення відповідач зазначив про вплив заходів забезпечення позову на можливості ТОВ «Родина ІР» здійснювати активну господарську діяльність, оскільки ТОВ «Родина ІР» є сільськогосподарським підприємством, основним видом діяльності якого є вирощування зернових сільськогосподарських культур та для здійснення сільськогосподарського товаровиробництва останнє орендує земельну ділянку загальною площею 717,1957 га. При цьому, відповідач зауважує, що згідно показників фінансової звітності ТОВ «Родина ІР» є дохідним сільськогосподарським підприємством, оскільки в період з 2021 року по 2025 рік Товариством отриманий чистий прибуток в розмірі 12658,4 тис.грн. Завдяки такому прибутку Товариством було придбано транспортні засоби, сільськогосподарську техніку та обладнання, загальна вартість якого складає 11318,717 тис.грн., а залишкова вартість основних засобів Товариства складає 9398696,28 грн.

Як додає відповідач, весь отриманий прибуток, отриманий ТОВ «Родина ІР», керівництвом товариства використовувався на покращення матеріально-технічної бази та здійснення господарсько-виробничого процесу. Також, наразі, Товариством не відчужено право оренди на жодну з земельних ділянок, які перебувають у користуванні, а у 2025 році було здійснено посів та збирання врожаю зернових та технічних культур з загальної площі 679 га. При цьому, наразі, Товариством вирощується 369 га сільськогосподарських культур та 300 га землі агротехнічно підготовлено для проведення посіву в 2026 році.

Як вказує відповідач, саме з метою проведення посіву сільськогосподарських культур, він звернувся до контрагентів постачальників основних складових ресурсів для проведення посіву та вирощування сільськогосподарських культур (насіння, мінеральні добрива, засоби захисту рослин та дизельне пальне) з проханням надати вище наведені ресурси на умовах товарного кредиту з розстроченням платежу на 7 календарних місяців, але з огляду на нестабільну ситуацію в країні та наявність вжитих заходів забезпечення позову у вигляді арешту грошових коштів та майна Товариства, всі контрагенти-постачальники одностайно відмовилися надавати свій товар на умовах товарного кредиту, а без такого відповідач не в змозі здійснити весь агротехнічний цикл вирощування сільськогосподарської продукції (посів, вирощування та збирання), бо не в змозі оплатити такі ресурси на умовах попередньої оплати чи фактичної оплати (в день поставки).

Відтак, відповідач наголошує, наразі у нього відсутня можливість як зібрати врожай посіяних озимих зернових культур з площі 369 га, так і засіяти наявні сільськогосподарські угіддя площею 300 га, які були попередньо підготовлені до посіву ще в 2025 році, що призведе до понесення ним збитків та неможливість здійснювати господарську діяльність у подальшому.

Також, відповідач черговий раз зазначив, що ТОВ «Родина ІР» є діючим суб`єктом господарювання, та має кредитні зобов`язання, на підставі укладених з АТ «Державний ощадний банк України» кредитного договору №3656/2024 від 26.09.2024 та кредитного договору №12/2025 від 09.01.2025, які сплачуються ТОВ «Родина ІР» щомісячно, сумарна сума щомісячних платежів складає 224 000,00 грн.

Відповідач пояснив, що у зв`язку із вжитими заходами забезпечення позову зупинено рух коштів по рахункам ТОВ «Родина ІР», тобто у останнє не може здійснити сплату кредитних зобов`язань, виплатити заробітну плату, сплатити податкові зобов`язання, а фактичний залишок на рахунках відповідача складає 358160,06 грн. Окрім того, відповідач може втратити можливість вчасно здійснити погашення кредитних зобов`язань, в результаті чого втратити кредитні кошти, так як банк може відкликати кредит.

Відтак, на переконання відповідача, вжиті судом заходи забезпечення позову зашкоджують господарській діяльності ТОВ «Родина ІР», можуть стати підставою пред`явлення АТ «Державний ощадний банк України» вимоги про дострокове стягнення кредитних коштів, стягнення штрафних санкцій, негативно позначитися на кредитній історії Товариства та діловій репутації, а також торкнутися безпосередньо прав та законних інтересів третьої особи, яка не є стороною справи ОСОБА_2 , який виступає поручителем перед банком за виконання відповідачем зобов`язань.

Отже, за ствердженням відповідача, вжиті судом заходи забезпечення позову є занадто обтяжливими для ТОВ «Родина ІР», блокування господарської діяльності позивача (неможливість оплатити необхідні ресурси для здійснення господарської діяльності з вирощування сільськогосподарської продукції) буде мати наслідком лише відсутність коштів у позивача.

Натомість, з метою гарантування ефективного захисту прав позивача без забезпечувальних обмежень, відповідач зазначає, що ТОВ «Родина ІР» діючий суб`єкт господарювання, який здійснює товарне сільськогосподарське виробництво, оскільки наявні засіяні площі сільськогосподарських культур, працевлаштовані працівники, в оренді перебуває земельна ділянка загальною площею 717,1957 га, наявна повна матеріально-технічна база для здійснення господарської діяльності, наявні залишки сільськогосподарської продукції, наявні кредитні зобов`язання за державними програмами кредитування, з огляду на що ТОВ «Родина ІР» не буде ризикувати своїм становищем, діловою репутацією, щоб зловживати та не виконувати рішення суду, в разі задоволення позовних вимог позивача.

Відтак, на переконання відповідача, застосований захід став надмірним чи таким, що істотно порушив баланс інтересів, блокуючи господарську діяльність, що призвело до наслідків, які виходять за межі тимчасового процесуального обмеження, необхідного для досягнення мети забезпечення.

26.05.2026 ухвалою Господарського суду Одеської області розгляд клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Родина ІР» (вх. № 2-1032/26 від 25.05.2026) про скасування заходів забезпечення позову у справі № 916/5043/25 призначено "01" червня 2026 року о 12:20 год.

01.06.2026 ОСОБА_1 були подані до суду заперечення (вх. № 18896/26) проти клопотання ТОВ «Родина ІР», де позивачка звернула увагу, що фактично, в більшій частині, клопотання дублює аналогічне клопотання про скасування заходів забезпечення позову від 16.01.2026, у задоволенні якого судом було відмовлено, так само клопотання дублює доводи апеляційних скарг відповідача на ухвали суду від 22.12.2025 та від 21.01.2026, у задоволенні яких ТОВ «Родина ІР» також відмовлено.

Позивачка вважає, що обґрунтовуючи клопотання про скасування заходів забезпечення позову відповідач посилається на обставини, які не вказують на те, що потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала, або на те, що змінились обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову.

На переконання ОСОБА_1 , фактично Товариство намагається повторно розглянути питання скасування заходів забезпечення за аналогічного обґрунтування, із отриманням можливості нового апеляційного та касаційного оскарження. При цьому, із останнього листа банку вбачається, що планові платежі по кредиту встановлено до 14.10.2026, а до цієї дати розгляд справи може завершитись і забезпечення ніяк не вплине на зобов`язання. Водночас, платіжні доручення про погашення кредиту, кредитні договори, договори поруки вже оцінювались судом.

Також позивачка додає, що листи від нібито контрагентів з відмовами надати товар на умовах товарного кредиту так само оцінювались апеляційним судом під час розгляду скарг на ухвали про вжиття заходів забезпечення позову та відмову у задоволенні клопотання про скасування заходів забезпечення.

Щодо тверджень відповідача про неможливість зібрати врожай та збути продукцію позивачка вказує, що за наявною у неї інформацією, після вжиття заходів забезпечення позову та блокування рахунків, зі складів відповідача продукція була вивезена та здана за готівкові кошти, доказів наявності/відсутності яких в касі Товариства останнє не надає, а поля оброблені та засіяні, а відтак, ніяких перешкод заходи забезпечення позову до цієї діяльності не чинять.

В судове засідання 01.06.2026 для розгляду клопотання ТОВ «Родина ІР» з`явився його представник, який підтримав зазначене клопотання, просив суд скасувати вжиті ухвалою господарського суду від 22.12.2025 у справі № 916/5043/25 заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти та на майно (рухоме та нерухоме) ТОВ «Родина ІР» в межах заявленої у позовній заяві суми.

Позивачка або її повноважний представник в судове засідання не з`явились, про місце, дату та час проведення судового засідання повідомлена належним чином, причини не явки суду не повідомила, проте просила розглянути клопотання без її участі.

Відтак, нез`явлення позивачки в судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання ТОВ «Родина ІР» про скасування заходів забезпечення позову, враховуючи обмежений строк розгляду вищезазначеного клопотання в порядку ч.2 ст.145 ГПК України та те, що явка судом обв`язкою не визнавалась.

Оцінивши наведені заявником обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що підстави для задоволення клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Родина ІР» про скасування заходів забезпечення позову відсутні, з огляду на наступне.

Завданням господарського судочинства, згідно з ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

За приписами ст.136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Заходи забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду. Тобто положення вказаної статті пов`язують вжиття заходу забезпечення з ефективним захистом або поновленням порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, реальним виконанням судового рішення, а також із наявністю обставин, що достеменно свідчать про те, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Як убачається з матеріалів даної справи, спір між сторонами у справі стосується, зокрема, стягнення з ТОВ «Родина ІР» коштів у розмірі 7 076 200,00 грн у зв`язку з невиплатою ОСОБА_1 , як учаснику, який володіє часткою у розмірі 50% статутного капіталу Товариства, дивідендів за 2021-2024 року та за І-ІІІ квартал 2025 року. Отже, виконання судового рішення у випадку задоволення позову безпосередньо пов`язано із наявністю у боржника коштів у відповідній сумі, а у разі їх відсутності можливістю звернення стягнення на відповідне майно.

Застосування ухвалою суду від 22.12.2025 заходу забезпечення позову безпосередньо пов`язано із предметом позову і необхідність застосування такого заходу підтверджено належними і допустимими доказами, наявними у матеріалах справи, на підставі яких суд дійшов відповідних висновків. Варто наголосити, що суд уже давав оцінку щодо пов`язаності заходу забезпечення позову з предметом спору, наявності обставин, які свідчать про реальну можливість утруднення або унеможливлення виконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову.

Відповідно до частин 1, 4 статті 145 Господарського процесуального кодексу України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. За результатами розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, постановляється ухвала.

Передбачене ст.145 ГПК України право суду скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи залежить виключно від встановлення судом після вжиття заходів забезпечення позову обставин, які свідчать про відсутність обґрунтованих підстав вважати, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Скасування заходів забезпечення позову у відповідності до ст.145 Господарського процесуального кодексу України може мати місце коли потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або забезпечення позову перешкоджає належному виконанню судового рішення. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 15.08.2019 у справі №15/155-б.

Суд зазначає, що дотримання і збереження балансу інтересів сторін не може призводити до нівелювання вчинених судом раніше дій, до нівелювання можливості забезпечення позивачу виконання рішення суду у випадку задоволення позову та самої суті вжитих заходів.

Наразі сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за таким підходом сама концепція змагальності втрачає сенс.

Так, згідно висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 02.10.2018 року у справі № 910/18036/17 та від 23.10.2019 року у справі № 917/1307/18, принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони та одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

В залежності від обставин прийняття рішення про скасування заходів забезпечення позову може бути правом суду за приписами частини 1-6 статті 145 Господарського процесуального кодексу України, або обов`язком суду відповідно частини 9, 13 статті 145 Господарського процесуального кодексу України. Прийняття судом рішення про скасування заходів забезпечення позову з підстав, передбачених частинами 9, 13 статті 145 Господарського процесуального кодексу України, є процесуальним наслідком прийнятих судових рішень у справі або процесуальних подій на стадії відкриття провадження у справі, і ці рішення не зумовлені будь-якими іншими обставинами.

Натомість, скасування заходів забезпечення позову в порядку частин 1-6 статті 145 Господарського процесуального кодексу України має оціночний характер, дослідження якого потребує з`ясування існування критеріїв на цей час, визначених частиною 2 статті 136 Господарського процесуального кодексу України, і які зумовили вжиття заходів забезпечення позову

Скасування заходів забезпечення позову допускається як за ініціативою суду, так і на підставі вмотивованого клопотання учасника справи за умови втрати чинності обставинами, що зумовлювали їх застосування. Вирішальне значення у цьому разі має оцінка актуальності підстав для збереження забезпечення на час розгляду питання про його скасування. Якщо ж такі підстави відпали збереження заходів забезпечення є необґрунтованим.

Ураховуючи, що забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача, суд не повинен скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або забезпечення позову перешкоджає належному виконанню судового рішення.

Отже, ухвала суду про вжиття заходів забезпечення позову зумовлює конкретні обмеження щодо вчинення певних дій чи, навпаки, обов`язок вчинити дії учасниками справи або третіми особами, що мають строковий характер та діють до моменту скасування таких заходів судом, який їх вжив, чи судом вищої інстанції у разі скасування ухвали про вжиття спірних заходів забезпечення за їх безпідставністю.

Тобто необхідно розмежовувати як окремі юридичні факти «скасування заходів забезпечення» господарським судом, який їх встановив, у зв`язку з тим, що такі заходи вичерпали свою дію чи потреба у їх збереженні відпала, а також «скасування ухвали суду про вжиття заходів забезпечення» судом вищої інстанції з підстав її невідповідності нормам матеріального і процесуального права та фактичним обставинам справи.

Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 31.08.2021 у справі 910/27779/14.

Обґрунтованість клопотання про скасування заходів забезпечення позову, що заявлене в процесі розгляду справи, має досліджуватися судом лише з огляду на наявність нових обставин або з огляду на зміну підстав, які були покладені в основу прийнятого раніше рішення про забезпечення позову. Тобто, до набрання рішенням суду законної сили, заходи забезпечення позову можуть бути скасовані лише в тому випадку, якщо після їх вжиття виникли нові обставини або після їх вжиття змінилися підстави, які були покладені в основу забезпечення позову (постанова Верховного Суду від 23.04.2025 у справі №910/3427/24).

Дослідивши обґрунтування наведені у клопотанні відповідача, судом не виявлено достатньо обґрунтованих підстав, за яких, на час розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або заходи вичерпали свою дію.

Натомість пояснення викладені у клопотанні відповідача фактично зводяться до заперечення обґрунтованості заяви про забезпечення позову, недоведеності обставин, які суд визнав встановленими, порушення принципу рівності прав учасників, а також заперечення обґрунтованості та доцільності вжитих судом заходів забезпечення позову.

Відповідно до ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (ч.1 ст.129 Конституції України).

На це вказується, зокрема, і у п. 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 02.11.04 №15-рп/2004 у справі №1-33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі. Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення у правах (п. 9 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 30.01.03 №3-рп/2003 у справі №1-12/2003).

Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової визначеності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.

Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Христов проти України» від 19.02.2009, «Пономарьов проти України» від 03.04.2008).

Вирішуючи питання про забезпечення позову суд виходив із обґрунтованості доводів заявника в частині накладення арешту на грошові кошти відповідача та на майно, в межах заявленої у позовній заяві суми, зокрема, вимогам розумності, обґрунтованості і адекватності, з урахуванням забезпечення збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, доведеності обставин щодо ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.

Нормами чинного законодавства визначено засади та окремі механізми реалізації прав всіх учасників судового процесу, в тому числі, забезпечення права на апеляційне та касаційне оскарження судових рішень, що було реалізовано відповідачем у передбаченому чинним господарським процесуальним законодавством порядку, у зв`язку з непогодження з процесуальним рішенням суду, шляхом подання апеляційної скарги до Південно-західного апеляційного господарського суду.

Інститут забезпечення позову передбачає вжиття судом, в провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують за його позовом про присудження, реальне виконання позитивно прийнятого рішення. Відповідно, заходи забезпечення позову, за своєю правовою суттю - є гарантією забезпечення інтересів позивача у майбутньому при реалізації судового рішення.

Відповідно до п.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» №16 від 26.12.2011 (із змінами та доповненнями), враховуючи, що забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача, господарський суд не повинен скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або забезпечення позову перешкоджає належному виконанню судового рішення.

З аналізу наведених положень вбачається, що правовий інститут скасування заходів забезпечення позову передбачає зняття застосованих судом обмежень, покликаних забезпечити можливість виконання судового рішення, у випадку зміни ситуації в порівнянні з тією, що існувала при застосуванні таких обмежень, коли в результаті такої зміни потреба в застосованих обмеженнях припинила своє існування.

Суд зазначає, що заходи забезпечення позову, виконуючи роль гарантії виконання судового рішення з конкретним предметом спору, водночас не припиняють чи іншим чином негативно впливають на діяльність сторони зобов`язання чи інших осіб. Проте у заявлений позивачем спосіб і в межах суми спору, що є предметом стягнення у даній справі, законні права відповідача не порушуються, речові права на рухоме або нерухоме майно не втрачаються. Арешт на грошові кошти і на майно, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно в разі задоволення позову. Такий вид забезпечення позову не призводить до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним. Відповідний спосіб забезпечення позову не порушує балансу інтересів сторін, а є законним тимчасовим заходом до результатів вирішення спору, спрямованим на забезпечення гарантії виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

При цьому, накладаючи арешт і на грошові кошти, і на майно суд не забезпечив позовні вимоги поза межами суми, заявленої до стягнення, оскільки судом було накладено арешт на нерухоме майно ТОВ «Родина ІР», у межах розміру позовних вимог 7 076 200,00 грн, лише в межах різниці між сумою ціни позову та арештованих грошових коштів у разі їх недостатності.

Також незмінними залишаються правові підходи стосовно способу забезпечення в майнових спорах. Так, Верховний Суд у постанові від 07.08.2023 у cправі № 922/875/23 про стягнення коштів зазначає, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача.

Верховний Суд у постанові від 19.01.2026 у справі № 921/341/24(921/275/25) звертав увагу, що процесуальна мета та предмет судового контролю при розгляді заяви про скасування забезпечення позову є відмінними від предмета перевірки при первинному застосуванні заходів забезпечення. Якщо первинно суд перевіряє наявність умов, передбачених ст.ст. 136, 137 ГПК України (зокрема, достатньо обґрунтоване припущення щодо ризику утруднення виконання рішення або утруднення ефективного захисту), то при вирішенні питання про скасування забезпечення суд з`ясовує, чи відпали підстави, які зумовили застосування забезпечення, чи настали нові істотні обставини, що змінюють оцінку ризиків, або чи забезпечення внаслідок розвитку процесу стало непропорційним (надмірним) порівняно з його процесуальною метою.

Отже, тягар доведення обставин, які є підставою для скасування забезпечення позову, покладається на заявника. Для задоволення такої заяви недостатньо повторення аргументів щодо відсутності порушення прав позивача чи незгоди з первинною ухвалою про забезпечення позову, оскільки ці доводи фактично спрямовані на повторний перегляд питання про застосування забезпечення, а не на встановлення того, що забезпечення втратило актуальність унаслідок зміни фактичних обставин.

При цьому, доводи про втручання у господарську діяльність повинні бути підтверджені конкретними доказами того, що забезпечення позову створює надмірні та непропорційні наслідки (зокрема, блокує критичні платежі, унеможливлює виконання обов`язкових зобов`язань, призводить до істотних втрат тощо). Натомість матеріали справи не містять доказів, що забезпечення позову у цій справі фактично унеможливило діяльність заявника або призвело до наслідків, які виходять за межі тимчасового процесуального обмеження, необхідного для досягнення мети забезпечення.

Вказівка на такі обставини, що відповідач має кредитні зобов`язання перед банком, як кредитором, зі сплати кредиту, що обтяження унеможливлює своєчасне виконання зобов`язань за вказаними кредитними договорами, виплату заробітної плати та сплату податкових зобов`язань є бездоказовими, оскільки доказів неможливості їх виконання суду не надано, натомість з наданої відповідачем виписки АТ «Ощадбанк» по рахунку ТОВ «Родина ІР» убачається, що останнє здійснює виплату заробітної плати та сплачує податки, ЄСВ, ПДФО та військовий збір, а також має можливість розраховуватися із контрагентами за придбані ресурси, необхідні для здійснення господарської діяльності, зокрема, за насіння соняшнику. При цьому, як слушно зауважено позивачкою, кредитним договорам та пов`язаним із ними доказам судом вже двічі було надано оцінку, а з доданої довідки АТ «Ощадбанк» № 0448/15-1092 від 13.05.2026 убачається, що планові платежі за кредитними договорами встановлені на 14.10.2026.

Суд також потворно наголошує, що в силу приписів статей 48, 59 Закону України «Про виконавче провадження» рахунки, які передбачені для виплати заробітної плати та сплати податків, зборів і обов`язкових платежів до Державного бюджету України, є рахунками із спеціальним режимом, на які виконавчою службою відповідно до вимог законодавства арешт не накладається, а виокремлення таких рахунків належить до повноважень виконавчої служби, а відтак хибними є твердження відповідача щодо настання негативних наслідків у вигляді несплати заробітної плати, податків та загальнообов`язкових зборів.

Водночас, суд знову зазначає, що критично ставиться до наданого Товариством з обмеженою відповідальністю «Родина ІР» листування з контрагентами, які також вже були предметом дослідження під час розгляду попереднього клопотання відповідача, оскільки наведене листування підтверджує лише той факт, що ці контрагенти не погодилися на запропоновані у пропозиції Товариства умови постачання, викладені у листах від 23.03.2026, що не може свідчити про неможливість Товариства отримати потрібний йому товар у інших постачальників.

Реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов`язків), суб`єкти господарювання відповідають за своїми зобов`язаннями в межах належного їм майна, крім випадків, передбачених законом.

В свою чергу, відповідач може спростувати наведене позивачем обґрунтоване припущення про наявність обставин утруднення чи унеможливлення виконання судового рішення, у разі задоволення позову, подавши докази неспівмірності заходів забезпечення чи обґрунтувавши їх безпідставність, що дозволяє у найкоротші строки, порівняно зі строком оскарження та розгляду апеляційної/касаційної скарги, відновити права відповідача у разі їх порушення.

Суд звертає увагу на те, що викладені відповідачем у клопотанні доводи не є обставинами, з якими господарський процесуальний закон пов`язує можливість скасування заходів забезпечення позову, зокрема, відповідачем не доведено, що потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позов, а відтак клопотання невмотивоване.

Отже, розглянувши клопотання, суд зазначає, що відповідачем не надано належних доказів, які в свою чергу підтверджували б гарантоване виконання судового рішення в майбутньому, а також не надано доказів суттєвого перешкоджання його діяльності заходами забезпечення позову.

Оскільки обґрунтовуючи клопотання про скасування заходів забезпечення позову заявник посилається на обставини, які вже двічі були предметом дослідження судом під час розгляду попередніх клопотань заявника, які, в свою чергу, не вказують на те, що потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала, або на те, що змінились обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або на те, що забезпечення позову перешкоджатиме належному виконанню судового рішення, а застосований захід забезпечення позову спрямований на збереження грошових коштів відповідача до вирішення спору по суті та забезпечує збалансованість інтересів сторін, тому суд не вбачає законних підстав для задоволення клопотання ТОВ «Родина ІР» про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом у даній справі.

Підсумовуючи наведене вище, суд відмовляє в задоволенні клопотання ТОВ «Родина ІР» про скасування заходів забезпечення позову, оскільки заявником не представлено суду належних доказів та не наведено переконливих фактів, які б у своїй сукупності нівелювали процесуальне право позивача на запобігання порушення прав позивача на час вирішення спору в суді.

Відмова у скасуванні забезпечення позову не перешкоджає повторному зверненню з таким самим клопотанням при появі нових обставин, що обґрунтовують необхідність скасування забезпечення позову (частина 6 статті 145 ГПК України).

Керуючись ст.ст. 2, 13, 76, 86, 145, 234, 235, 255 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Родина ІР» (вх. №2-1032/26 від 25.05.2026) про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.12.2025 по справі № 916/5043/25 відмовити.

Ухвала набирає законної сили 01.06.2026 та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Південно-західного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня її проголошення (підписання).

Повна ухвала складена 08.06.2026.

Суддя О.В. Цісельський