Рішення № 137275007, 10.06.2026, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" червня 2026 р. м. Київ Справа № 911/995/26

Суддя О.В. Конюх, при секретарі судового засідання Антоненко В.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Фізичної особи-підприємця Шкарівської Юлії Вячеславівни, м. Тараща Білоцерківського району Київської області

до відповідача Відділу освіти Таращанської міської ради Київської області, м. Тараща Білоцерківського району Київської області

про стягнення 8558,23 грн.,

без виклику представників;

СУТЬ СПОРУ:

Фізична особа-підприємець Шкарівська Юлія Вячеславівна, м. Тараща Київської області (далі по тексту ФОП Шкарівська Ю.В.), 07.04.2026 звернулася до Господарського суду Київської області з позовною заявою до відповідача Відділу освіти Таращанської міської ради Київської області, м. Тараща Київської області, в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість в загальному розмірі 8558,23 грн., яка складається з:

7786,00 грн. основного боргу за Договорами про закупівлю товару №1106 від 08.12.2025 та №1072 від 03.12.2025;

132,91 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період з січня по лютий 2026 року,

581,71 грн. пені, нарахованої за період з 03.01.2026 по 02.04.2026,

57,61 грн. 3% річних, нарахованих за період з 03.01.2026 по 02.04.2026.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача судові витрати, а саме судовий збір у розмірі 3328,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

Позов обґрунтований тим, що позивач на виконання умов Договорів №1106 від 08.12.2025 та №1072 від 03.12.2025, за видатковими накладними №РН-0000710 від 19.12.2025, №РН-0000704 від 19.12.2025, поставив відповідачу товар на загальну суму 7786,00 грн. Всупереч умов Договору відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати за поставлений товар, внаслідок чого виникла заборгованість, яку позивач просить стягнути в судовому порядку.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 10.04.2026 відкрито провадження у справі №911/995/26 за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Цією ж ухвалою суд зобов`язав відповідача у строк п`ятнадцять днів з дати отримання цієї ухвали подати суду докази оплати за поставлений товар відповідно до видаткових накладних №РН-0000710 від 19.12.2025 та №РН-0000704 від 19.12.2025 (частина 2 ст. 74 ГПК України).

Відповідно до ч.7 ст. 6 ГПК України особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Копію ухвали від 10.04.2026 про відкриття провадження у справі було надіслано та доставлено до електронного кабінету Відділу освіти Таращанської міської ради 10.04.2026 о 15:43, про що складено та долучено до матеріалів справи довідку Господарського суду Київської області про доставку електронного листа.

Гарантований статтею 165 ГПК України п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву сплив 27.04.2026.

Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи у порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. ч. 1-2 ст. 252 ГПК України).

Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ст. 248 Господарського процесуального кодексу України).

Суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 ГПК України).

Згідно з частиною 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Станом на 10.06.2026 відповідач відзив на позов та докази на його підтвердження не подав.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

Розглянувши позов ФОП Шкарівської Ю.В. до Відділу освіти Таращанської міської ради про стягнення 8558,23 грн., всебічно та повно вивчивши наявні у матеріалах справи докази та оцінивши їх в сукупності, господарський суд

УСТАНОВИВ:

відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 Цивільного кодексу України) й сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору (ст. 627 Цивільного кодексу України).

1. 03.12.2025 між Відділом освіти Таращанської міської ради (покупець) та ФОП Шкарівською Ю.В. (постачальник) був укладений договір про закупівлю товару №1072 (далі Договір №1072), за умовами якого:

- постачальник зобов`язується поставити покупцю товар «овочі та фрукти (лот 2)» код ДК (CPV) 021:2015 « 03220000-9 Овочі, фрукти та горіхи» (товар), зазначений в специфікації (додаток 1), а покупець прийняти і оплатити такий товар (п.1.1);

- ціна договору становить 97 450,00 грн. без ПДВ (п.3.1);

- розрахунки проводяться на підставі накладної після відпуску товару. Оплата товару покупцем здійснюється шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника на підставі виставленого рахунку та/або видаткової накладної протягом 15 робочих днів з моменту поставки товару (п.4.3);

- поставка товару проводиться з дня підписання договору до 31.12.2025 (п.5.3);

- датою передачі товару є дата, коли товар був переданий у власність покупцю в місці поставки (факт передачі), що підтверджується товаросупровідними документами (видаткова накладна, тощо) (п.5.5);

- у випадку прострочення оплати за поставлений товар покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на час порушення зобов`язання, від суми заборгованості, за кожний день прострочення (крім випадку затримки оплати товару через відсутність бюджетного фінансування та коштів на розрахункових рахунках) (п.7.3);

- цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2025 (п.10.1).

Разом із договором сторони погодили та підписали Специфікацію товару (додаток 1), за якою поставці підлягала капуста, цибуля, морква, буряк, яблука, апельсини, банани на загальну суму 97 450,00 грн.

2. 08.12.2025 між Відділом освіти Таращанської міської ради (покупець) та ФОП Шкарівською Ю.В. (постачальник) був укладений договір про закупівлю товару №1106 (далі Договір №1106), за умовами якого:

- постачальник зобов`язується передати у встановлений строк у власність покупця заправки та приправи (товар), зазначений в асортименті, кількості та ціні, визначених в специфікації (додаток 1) до цього договору, а покупець зобов`язується прийняти товар і оплатити його на умовах, передбачених даним договором (п.1.1);

- вартість договору складає 270,00 грн. без ПДВ (п.2.1);

- покупець здійснює оплату товару постачальнику на підставі видаткових накладних протягом 10 банківських днів після отримання товару відповідно до взятого бюджетного зобов`язання (п.3.1);

- у разі затримки бюджетного фінансування розрахунок за поставлений товар здійснюється потягом 10 банківських днів з дати отримання покупцем бюджетного фінансування закупівлі на свій реєстраційний рахунок (п.3.2);

- постачальний здійснює поставку товару за адресами відповідно до додатку 2 до цього договору (п.5.2);

- датою поставки є дати коли товар переданий у власність покупця (п.5.4);

- договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2025, а в частині виконання зобов`язань сторонами до повного його виконання (п.11.2).

Разом із договором сторони погодили та підписали Специфікацію (додаток 1), за якою поставці підлягала сіль харчова фасована у кількості 15 кг на загальну вартість 270,00 грн.

Також, сторони погодили та підписали додаток 2 до договору (адреси закладів освіти).

Укладені між сторонами договори за своєю правовою природою є договорами поставки. Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Суд встановив, що на виконання Договору №1072 постачальник поставив, а покупець прийняв товар за видатковою накладною №РН-0000704 від 19.12.2025 на суму 7552,00 грн., зокрема поставлено 200 кг капусти, 140 кг цибулі, 208 кг моркви та 93 кг буряку столового.

Також, суд встановив, що на виконання договору №1106 постачальник поставив, а покупець прийняв товар за видатковою накладною №РН-0000710 від 19.12.2025 на суму 234,00 грн., зокрема поставлено сіль у кількості 13 кг.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 Цивільного кодексу України вказує на те, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч.5 ст. 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

З огляду на те, що відповідач мав здійснити оплату за Договором №1072 протягом 15 робочих днів з моменту поставки товару (п. 4.3), суд встановив, що строк оплати за видатковою накладною №РН-0000704 від 19.12.2025 сплив 09.01.2026, а з 10.01.2026 настало прострочення.

Також, з огляду на те, що відповідач мав здійснити оплату за Договором №1106 протягом 10 банківських днів після отримання товару (п.3.1), суд встановив, що строк оплати за видатковою накладною №РН-0000710 від 19.12.2025 сплив 02.01.2026, а з 03.01.2026 настало прострочення.

Частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відділ освіти Таращанської міської ради Київської області доказів оплати товару, отриманого за спірними видатковими накладними суду не подав, у тому числі на вимогу п.2 ухвали від 10.04.2026 про відкриття провадження, яка набрала законної сили та є обов`язковою для виконання на всій території України.

Матеріали справи також не містять доказів відсутності бюджетного фінансування для здійснення розрахунків за спірними поставками.

Суд звертає увагу, що 31.12.2025 між сторонами був підписаний акт звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2025, з якого вбачається наявність заборгованості з боку відповідача у розмірі 7786,00 грн. за спірними поставками товару.

Суд зазначає, що даний акт звірки взаєморозрахунків є доказом на підтвердження обставин, зокрема, наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо, позаяк інформація, що відображена в акті, підтверджена первинними документами, а сам акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб.

З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу у сумі 7786,00 грн. є документально підтверджена, законна та така, яку слід задовольнити повністю.

У зв`язку з простроченням грошового зобов`язання з оплати вартості товару, позивач нараховує та просить суд стягнути з відповідача 581,71 грн. пені, нарахованої на загальну суму боргу за обома договорами за період з 03.01.2026 по 02.04.2026.

Суд не погоджується із здійсненим позивачем розрахунок пені з огляду на таке.

Відповідно до ч.1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Статтею 547 ЦК України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.3 Договору №1072 передбачено, що у випадку прострочення оплати за поставлений товар покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на час порушення зобов`язання, від суми заборгованості, за кожний день прострочення (крім випадку затримки оплати товару через відсутність бюджетного фінансування та коштів на розрахункових рахунках).

Однак, Договір №1106 не містить погодженої умови щодо можливості стягнення з відповідача пені за порушення строків виконання зобов`язань з оплати, у зв`язку з чим, нарахування позивачем пені за видатковою накладною №РН-0000710 від 19.12.2025 є безпідставним, а вимоги в цій частині не належать до задоволення.

Таким чином, позивач мав право на нарахування пені за прострочення строку оплати виключно за Договором №1072.

З огляду на вимоги частин 1 та 2 статті 2, частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Суд, здійснивши власний розрахунок пені, визначивши вірну базу нарахування пені (7552,00 грн.), встановивши вірний період прострочення, не виходячи при цьому за межі періоду позивача (10.01.2026-02.04.2026), встановив, що вірно розрахований розмір належної до стягнення з відповідача на користь позивача пені становить 519,33 грн., у зв`язку з чим вказана вимога має бути задоволена частково.

Крім того, відповідно до положень ч. 2 ст. 625 ЦК України позивач нараховує та просить суд стягнути з відповідача 132,91 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період з січня по лютий 2026 року та 57,61 грн. 3% річних, нарахованих за період з 03.01.2026 по 02.04.2026.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Формулювання статті 625 Цивільного кодексу України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому проценти річних не є неустойкою у розумінні положень ст. 549 Цивільного кодексу України.

Інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Суд, здійснивши власний розрахунок процентів річних та інфляційних втрат, визначивши вірні періоди прострочення, не виходячи при цьому за межі періодів, заявлених позивачем, встановив, що вірно розрахований розмір належних до стягнення з відповідача на користь позивача процентів річних становить 53,25 грн., інфляційних втрат 132,91 грн. Відтак, вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача процентів річних слід задовольнити частково, а вимогу про стягнення інфляційних втрат слід задовольнити повністю в заявленому розмірі.

За таких обставин, повно та ґрунтовно дослідивши матеріали справи, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи розрахунки заборгованості, суд задовольняє позов ФОП Шкарівської Ю.В. частково та ухвалює рішення про стягнення з Відділу освіти Таращанської міської ради Київської області 7786,00 грн. основного боргу, 519,33 грн. пені, 53,25 грн. процентів річних та 132,91 грн. інфляційних втрат.

Оскільки спір у справі виник у результаті неправильних дій відповідача, що призвело до необхідності позивачу звертатися до суду та нести додаткові витрати на сплату судового збору, суд, відповідно до свого права, передбаченого ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладає на відповідача відшкодування позивачу судового збору у сумі 3328,00 грн. повністю.

Позивач твердить, що в ході розгляду даної справи, поніс витрати на правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн. Щодо включення до судових витрат витрати на професійну правничу допомогу, суд зазначає таке.

Статтею 16 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

За приписами ст. 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення. Статтею 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом частини другої статті 126 ГПК України до витрат на професійну правничу допомогу належать розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката.

02.04.2026 між ФОП Шкарівською Ю.В. (замовник) та адвокатом Якименком Олегом Васильовичем був укладений договір №0204-32/26 про надання правничої допомоги адвокатом, за умовами якого:

- адвокат бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а замовник зобов`язаний оплатити замовлення у порядку та строки обумовлені сторонами (п.1.1);

- цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до виконання сторонами своїх зобов`язань (п.2.1);

- оплата за надання правничої допомоги у справі за позовом замовника до Відділу освіти Таращанської міської ради про стягнення заборгованості за договорами про закупівлю товару (№1072 від 03.12.2025 та №1106 від 08.12.2025), а саме підготовка процесуальних документів, у тому числі позовної заяви, становить 10 000,00 грн.; участь адвоката у судовому засіданні становить 5000,00 грн., у тому числі у випадку проведення судового засідання в режимі відеоконференції (п.3.1);

- оплата послуг виконавця здійснюється замовником протягом 2 календарних днів з дати отримання відповідного рахунку (п.3.3).

03.04.2026 між адвокатом та замовником був підписаний акт №0204-32/26/1 виконаних робіт до договору про надання правничої допомоги адвокатом, за яким адвокат надав замовнику такі послуги: аналіз наданих документів, формування правової позиції, підготовка процесуальних документів, у тому числі позовної заяви про стягнення заборгованості за спірними договорами про закупівлю товару, а також розрахунок штрафних санкцій, інфляційних втрат та 3% річних.

Загальна вартість наданих послуг становить 10 000,00 грн.

ФОП Шкарівська Ю.В. оплатила надані послуги за платіжною інструкцією №99 від 02.04.2026.

Суд звертає увагу, що укладений між адвокатом і клієнтом договір та визначені у такому договорі суми гонорару не є безумовною підставою для стягнення таких сум на користь учасника справи, на користь якого було прийняте судове рішення.

Принцип невтручання у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом передбачає відсутність у суду повноважень будь-яким чином безпосередньо впливати на сторін договору та на укладення як договору в цілому, так і щодо його окремих положень.

Також суд не наділений повноваженнями втручатися у розрахунки між клієнтом та його адвокатом, не є стороною договірних відносин.

Разом з тим, здійснюючи розподіл судових витрат, суд, хоч і враховує умови договору про надання правової допомоги та додаткові докази на підтвердження понесених учасником справи судових витрат, однак при такому розподілі керується виключно положеннями процесуального законодавства.

Процедура стягнення витрат на правову допомогу не може використовуватися як інститут безпідставного збагачення та як інститут покарання за недобросовісну процесуальну поведінку одного з учасників провадження, оскільки таке стягнення не переслідуватиме легітимну мету та не відповідає процесуальній суті передбаченої положеннями ГПК України компенсації таких витрат (постанова КГС ВС від 02.12.2025 у справі №910/18250/16 (910/33/24).

Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом. Вирішення питання розподілу судових витрат суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони ураховуючи як те, чи були вони фактично несені, так і оцінювати їх необхідність (постанова КЦС ВС від 23.10.2024 у справі №753/25081/21).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати були необхідними, а розмір є розумний та виправданий. Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, додаткова постанова КГС ВС від 19.05.2026 у справі №902/749/25).

Здійснивши аналіз заявленого позивачем розміру витрат на правничу допомогу у співвідношенні із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, суд встановив, що заявлені витрати є неспівмірними ані з ціною позову (8558,23 грн.), ані зі складністю справи, наданими адвокатом обсягом послуг, втраченим ним часом на надання таких послуг та не відповідають критерію розумної необхідності.

Суд зазначає, що предмет спору у справі не є складним для спеціаліста правника, не потребував складного аналізу правових норм та судової практики, а також складних розрахунків; підготовка процесуальних документів (лише позовна заява) не становила складності та не потребувала багато часу адвоката. Крім того, суд враховує, що адвокат не витрачав додатковий час на прибуття для участі у судових засіданнях.

Суд вважає суму судових витрат позивача на правову допомогу у розмірі 5000,00 грн. розумно необхідною, домірною та обґрунтованою, тому саме така сума належить до включення до судових витрат по справі та розподілу між сторонами відповідно до ст. 129 ГПК України.

З огляду на викладене, суд включає до судових витрат по справі витрати позивача на професійну правову допомогу в сумі 5000,00 грн., та покладає на відповідача відшкодування позивачу вказаних витрат пропорційно задоволеним вимогам, а саме у сумі 4961,00 грн.

Керуючись статтями 4, 12, 73-92, 126, 129, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Фізичної особи-підприємця Шкарівської Юлії Вячеславівни задовольнити частково.

2. Стягнути з Відділу освіти Таращанської міської ради Київської області (09501, Київська область, Білоцерківський район, м. Тараща, вул. Шевченка, буд. 16, ідентифікаційний код 44035446)

на користь Фізичної особи-підприємця Шкарівської Юлії Вячеславівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

7786,00 грн. (сім тисяч сімсот вісімдесят шість гривень нуль копійок) основного боргу,

519,33 грн. (п`ятсот дев`ятнадцять гривень тридцять три копійки) пені,

53,25 грн. (п`ятдесят три гривні двадцять п`ять копійок) процентів річних,

132,91 грн. (сто тридцять дві гривні дев`яносто одну копійку) інфляційних втрат,

3328,00 грн. (три тисячі триста двадцять вісім гривень нуль копійок) судового збору,

4961,00 грн. (чотири тисячі дев`ятсот шістдесят одну гривню нуль копійок) витрат на професійну правничу допомогу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.В. Конюх